ЛЕКЦІЇ ДЛЯ МАГІСТРАНТІВ

ФАКУЛЬТЕТУ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ

ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

„ЖУРНАЛІСТИКА”

З КУРСУ

„ДОКУМЕНТОЗНАВСТВО Й АРХІВОЗНАВСТВО”

Історія пишеться за документами. Документи - це сліди, що їх залишили думки та дії людей, які жили колись. Ніщо не може замінити документів: нема їх, нема й історії.

Ш.-В. Ланглуа, Ш. Сеньобос

МОДУЛЬ І

ТЕМА: ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА

РОЗДІЛ І

ТЕМА: ДОКУМЕНТОЗНАВСТВО ЯК НАУКОВА СИСТЕМА

Зміст:

І.1. ДОКУМЕНТОЗНАВСТВО ЯК НАУКОВА СИСТЕМА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

І.2. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА.

І.3. СИСТЕМИ ДОКУМЕНТУВАННЯ.

І.4. РОЗВИТОК НОСІЇВ ІНФОРМАЦІЇ.

Ключові слова: документ; документознавство; документування; методи і спосіб документування; знак (мовні і немовні, світлові, графічні та звукові, усні, жестові, письмові, знаки-пікчери або ікононічні, емблемні знаки; речові знаки); кодування; код; мова; знакова система; природні й штучні мови; документальні й недокументальні джерела; предметні форми запису; протодокументи; паличковий, вузликовий, піктографічний записи інформації, «кіпу», «вампум»; піктографія; ідеографічне, ієрогліфічне, логографічне, фінікійське й латинське письмо; машинний рукопис, книгодрук, поліграфія; механічний і фотографічний записи, Апертурні карти, голограма, магнітний запис, кінодокумент, фонодокументи, машиночитанні документи; спосіб запису інформації; засіб для запису інформації; глиняні таблички, клинопис, «острака», папірус, дерев’яні дощечки, берест, шкіра, пергамент, палімпсест, папір, водяні знаки, вержер, пантюзо, філігрань; сучасні носії інформації

Цілі та завдання вивчення розділу: Успішне вивчення розділу дозволяє мати уяву про наукову систему і навчальну дисципліну „Документознавство”, знати системи документування, визначати носії інформації, володіти ключовими поняттями.

Методичні рекомендації до вивчення Розділу І:

При вивченні Розділу І необхідно зупинитися на основних поняттях, виділених жирним шрифтом, звернути увагу на основні джерела вивчення предмета, проаналізувати етапи розвитку носіїв інформації.

Інструкція щодо діяльності студента:

• Прочитайте та вивчіть основні положення теми за змістом.

• Складіть таблицю „Засоби фіксації інформації” за зразком.

Зразок

Форми фіксації	Країна виникнення або застосування	Основна функція	Знаряддя письма	Приклад форми
Предметна	Аборигени Австралії та Нової Зеландії	Комунікативна	Паличка	Гілка, увіткнена на узбіччі дороги, для інформування мандрівників про довжину подальшого шляху, можливі на ньому перешкоди й небезпеку

• Дайте відповідь на запитання :

  1. Визначте основні функції сучасного документознавства, його об’єкт та предмет.

  2. Охарактеризуйте етапи розвитку документознавства.

  3. З’ясуйте різницю між поняттями «код», «знак» і «символ».

  4. У чому полягає різниця між способом і засобом документування?

  5. Проаналізуйте еволюційний шлях розвитку носіїв інформації.

  6. Поясніть точку зору французького вченого Сюзанни Бріє в прикладі відповідей на питання, чи є названий предмет документом:

зірка на небі – ні; фото зірки – так;

камінь в річці – ні; камінь в музеї – так;

антилопа на волі – ні; антилопа в зоопарку – так.

7. Дайте стислу характеристику матеріалів письма. Визначте їх пріоритети та недоліки.

Тема: документознавство як наукова система. Основи теорії документа. І.1. Документознавство як наукова система і навчальна дисципліна

Документознавство – це наукова дисципліна, що вивчає в історичному розвитку способи, окремі акти й системи документування явищ об’єктивної дійсності і створювані в результаті документування окремі документи, їхні комплекси й системи.

Формування загального документознавства передбачає визначення основних її складових об’єкта, предмета, структури, методів понятійного апарату й принципів проведення досліджень.

Об’єкт документознавства – усі види систем документації, починаючи від створення, виробництва й розповсюдження і закінчуючи використанням й зберіганням.

Предмет вивчення – створення наукового знання про документ у єдності його інформаційної та матеріальної складових, вивчення закономірностей створення й функціонування документів у суспільстві.

Основні завдання :

1. Вивчення документу на теоретичному, історичному та методологічному рівнях.

2. Визначення основних механізмів й закономірностей створення й функціонування документальних систем.

3. Дослідження документу як системи.

4. Вивчення властивостей, параметрів, структури та функцій документу.

5. Вивчення методів й способів документування, класифікації й типологізації документів.

6. Аналізування й узагальнення результатів досліджень документа та документних систем.

7. Пошук ефективних шляхів документування всіх сфер діяльності людини.

Відмінність документознавства від інших дисциплін полягає в тому, що головним об’єктом дослідження є документ.

Методи документознавства – загальнофілософські, загальнонаукові, спеціальні (аналітико-тематичний, структурно-типологічний, топографічний), конкретні.

Принципи – історизму, об’єктивності, усебічності та цілісності.

І.2. Етапи розвитку документознавства

У різні часи аналізом складових частин документа займалися олександрійські вчені ІІІ ст. до н.е., давньогрецькі логографи VI ст. до н.е. (логос – історія); філософи Геродот, Аристотель. З появою фальсифікатів виникла необхідність у чіткій регламентації документів. Першою публікацією про підробки документів стала праця цюріхського каноніка Конрада з Муре під назвою «Summa de arte prosandi» (1276р.). Основоположником «дворянського» документознавства вважають Ж.Мабільона, який почав досліджувати достовірність актових джерел. Як праобраз першого посібника загальної науки про документ можна визнати чотиритомну працю Конрада Геснера «Biblioteka universalis» (1545-1555). Формування наукових документознавчих дисциплін дослідники пов’язують з розвитком архівів. Уже в XV ст. офіційні документи починають зберігати в єдиних сховищах манускриптів. Так у 1480 р. було створено папську реєстратуру («таємну бібліотеку» папи Сікста IV), ще пізніше – архів державних паперів у Англії. В 1571 і 1963 рр. у Німеччині та Венеції побачили світ перші публікації зі справочинства та архівознавства. У Росії в 1725 р. наказом Петра І був затверджений Вексельний статут про регламентацію й встановлення обов’язкових реквізитів боргових зобов’язань. У середині ХІХ ст. М.Магницький, В.Вельдбрехт і М.Варадінов опублікували свої дослідження з метою класифікації та аналізу окремих типів документів, розвитку теорії діловодства та правових засад діяльності канцелярій.

Термін «документознавство» вперше було використано в доповіді радянського вченого, професора Костянтина Мітяєва на конференції архівістів СРСР в червні 1942 р. К.Мітяєв запропонував уважати документознавство як архівознавчу дисципліну. З часом відбулося відокремлення науки про документи в самостійну наукову дисципліну.

Перша спроба уніфікації документообігу відбулася у роки Великої Вітчизняної війни в 1943р. Головне архівне управління розробило проект «Інструкції з постановки документальної частини й охорони документальних матеріалів у поточному діловодстві установ, організацій і підприємств».

Урядовими постановами в 1963, 1965 рр. було поставлене завдання розроблення та реалізації Єдиної державної системи діловодства (ЄДСД). Основним розробником Системи став створений у 1965 р. галузевий науково-дослідний Всесоюзний інститут документознавства і архівної справи ВНДІДАС.

Про становлення документознавства писали С.Кулешов, Я.Лівшиць, М.Ілюшенко, В.Автократов.

У 1969 р. відбулося юридичне оформлення документознавтва як наукової спеціальності, а дещо пізніше – і як навчальної дисципліни. ЇЇ почали викладати в Московському державному технічному університеті ім. М.Е Баумана та Московському державному інституті культури та мистецтв, а згодом - в інших навчальних закладах СРСР.