12.3.4. Деякі особливості побудови віс

Оскільки виконавчі інформаційні системи належать до різновиду СППР, то для їх проектування, розроблення та впрова­дження використовується загалом така сама методологія, що ви­ще описана для СППР. Проте проектуванням ВІС слід керувати ретельніше, ніж СППР, з урахуванням типу рішень і особливос­тей користувачів. За впровадження ВІС мають бути враховані де­які додаткові обставини та вимоги. Зокрема, 1991 року Волоніно (Volonino) і Робінзон (Robinson) запропонували такі керівні принципи для розроблення ВІС:

• Прототип ВІС має швидко розроблятися відразу після того, як прийнято рішення про створення ВІС для розв'язування пев­ного кола проблем. У такому разі користувачі раніше отримають практичний досвід роботи з системою і їхній ентузіазм та енергія підтримуватимуться на високому рівні. Крім того, процес маке­тування надає можливість розробнику ВІС краще зрозуміти по­треби керівників вищого рівня.

• Виготовлення за замовленням ВІС і надання нею інформації мають бути безперервним процесом. Оскільки фокус інтересів адміністраторів вищого рівня змінюється з часом, то щоб ВІС бу­ла ефективною, необхідно закласти в неї властивість пристосу­вання до змін і пов'язані з цим інформаційні потреби.

• Розробники мусять мати підтримку виконавчого спонсора, який би допомагав просуванню проекту в організації. Ця особа має бути авторитетним керівником вищого рангу, якомога більше високопоставленим в організації (бажано одним із трьох найвпли-вовіших виконавців). Без такої підтримки ВІС фактично при­речена на невдачу.

• Розробники ВІС мають уникати своїх припущень щодо ін­формаційних потреб виконавців, уважаючи, що вони самі добре розуміють ці потреби і тому не хочуть турбувати високопостав­лених, надзвичайно зайнятих керівників своїми запитаннями. Ре­алізація засобами ВІС реальних інформаційних потреб має важ­ливе значення, і ці потреби частіше враховуються тоді, коли розробники і ОПР добре спілкуються з самого початку процесу розроблення СППР.

• ВІС має бути легкою у використанні. «Дружність» СППР щодо користувачів має розширитися до її інтуїтивного розумін­ня, більш того, система має бути навіть привабливою для вико­навчих користувачів. Розробникам необхідно стандартизувати екранні форми і надати зручні меню, як шлюзи для реалізації

586

будь-якої із функцій системи. У системі мають використовувати­ся стандартні визначення термінів, щоб користувачеві не доводи­лося довго згадувати, що означає той чи інший термін.

• ВІС має містити поточну як внутрішню, так і зовнішню по відношенню до організації інформацію.

• Час очікування відповіді ВІС має не перевищувати п'яти се­кунд. Швидкодіючі системи краще використовуються, оскільки високопоставлені керівники нетерплячі щодо очікування відпові­дей. Ще важливіше, щоб система була розрахована на більше на­вантаження без погіршення тривалості очікування відповіді. Ви­користання виконавчої інформаційної системи часто зростає з часом, іноді експонентно, і система мусить бути так розроблена, щоб була здатною забезпечувати приблизно таку саму тривалість відгуку як і початкову, визначену у разі наростання її наванта­ження.

• ВІС має оброблювати інформацію з безлічі носіїв, які легкі у використанні і швидко надають зміст інформації. Графічний по­каз важливий для швидкого подання інформації. Крім того, гі-пертекст і гіперносії дають змогу користувачеві переміщуватися по тексту швидше. Однак, навіть якщо ВІС має найсучасніші можливості, вона буде бездіяти у разі повільного темпу відгуку, тому що користувач буде уникати її використовувати.

• Екранні форми треба розробляти ретельно. Вони мають ві­дображати тільки корисні повідомлення, бути легкими для вико­ристання і не містити інформацію, що асоціюється із впливом розробника на проектування форм (усе це має бути «поза кад­ром»).

• Система має бути економічно ефективною. Але не можна судити про економічну віддачу від ВІС, використовуючи такі са­мі показники, що і для системи оброблення транзакцій, тому що у даному разі переваги дуже рідко можуть бути безпосередньо від-стежені у фінансових заощадженнях для підприємства. Скоріше, головною вигодою є швидке і надійне забезпечення релевантною інформацією.

Процес упровадження ВІС має також керуватися. Багато адмі­ністраторів мають групу працівників, яка аналізує проблеми, ви­окремлюючи важливі показники і у разі необхідності звертає ува­гу ОПР на деякі з них. Крім того, ці працівники проводять за вказівкою ОПР додатковий аналіз. Іноді перехід від такої техно­логії до оперативно доступної (on-line) ВІС дуже складний для вищих виконавців. У такому разі розробники отримують кращі результати, якщо вони розділяють навчання на дві окремі части-

587

ни: навчання щодо користування комп'ютером і навчання, зосе­реджене на інформаційному аналізі. Наприклад, дехто навчає ко­ристувачів, передусім, пояснюючи стадію «запиту», тобто даючи спершу звикнути до можливостей інтерактивного доступу. Інші спочатку навчають користувачів складовим пакета ВІС, де став­ляться запитання і генеруються звіти, використовуючи «довідни­ки користувача».

Звичайно, не всі попередні турботи стосуються лише аспекту користувачів. Перед упровадженням ВІС розробник має зрозумі­ти процес управління. Оскільки ВІС призначені для вищого рівня управління і для розгляду стратегічних альтернатив, то система мусить бути адаптованішою до процесу управління, ніж загальні СППР. Окрім того, розробники мають використовувати творчий підхід до розвитку ініціатив для заохочення використання систе­ми вищим керівництвом.

12.3.5. Доступне програмне забезпечення ВІС

Перші пакети програм, спеціально розроблені як вико­навські інформаційні системи, базувалися на мейнфрейм-ком-п'ютерах. Ці пакети коштували $100 000 та більше і, головно, розміщувалися та використовувалися на вищих рівнях управлін­ня. Навіть незважаючи на те, що методологія ВІС є доволі новою, на ринку програмних продуктів є достатня кількість програмного забезпечення ВІС, причому світовий ринок продажу ВІС щороку зростає. Наприклад, за адресою http://www.dwinfocenter.org/eis. html наводиться список 97 розроблених різними фірмами світу ВІС, причому, як відзначають автори повідомлення, деякі продавці уникають використовувати термін EIS через невдачі багатьох ава­рійно завершених проектів ВІС у 80-х роках.

Інтегрований пакет програмного забезпечення ВІС комбінує властивість організовувати та подавати дані способом, що надає ін­формаційну підтримку аналітичним, комунікаційним потребам та потребам планування виконавців-користувачів. Численні універса­льні додатки об'єднуються в одну програму для підтримки електрон­ної пошти, внутрішніх повідомлень компанії та зовнішніх новин, оброблення текстів, електронних календарів, списків адрес та гра­фічних зображень. Розглядаючи нині доступні виконавські інфор­маційні продукти, їх можна згрупувати за кількома ознаками.

По-перше, вироби ВІС можуть бути поділені за функціями розроблення на три різні групи: вироби, що включають повний

588

перелік додатків, розроблених тією самою компанією; вироби, що розроблені як подальше нарощування можливостей продуктів підтримки прийняття рішення, які були попередньо розроблені продавцем; вироби, що служать для поєднання будь-якої кількос­ті виробів, які у даний час належать клієнту в об'єднаній ВІС. Достатньо повний перелік і короткі характеристики додатків ВІС. що входять у ці групи, можна знайти на сторінці Інтернету http://www.cs.ui.ac.id/staf/sjarif/eis2.htm.

По-друге, розроблені додаткові вироби, що можуть бути ви­сунуті на продаж як продукти виконавчих інформаційних систем (додатки ВІС), проте, фактично вони є програмними інструмен­тальними засобами для підтримки рішень ВІС (ВІС-технології). Зазвичай, їх називають просунутими ВІС чи виробами застосу­вання. Проте ВІС-додаток — це продукт, який виконавці органі­зацій використовують для доступу до інформації та інструментів підтримки. ВІС-технологія — це програмне забезпечення, що ви­користовується для побудови та реалізації ВІС-додатків.

Мета розроблення інформаційної системи та потреби користува­чів мають бути чітко ідентифікованими перед намаганням обрати будь-який програмний продукт. Вибір доступного комерційного продукту на противагу власній розробці буде залежати від інформа­ційних ресурсів компанії та специфічних системних вимог, що по­рівнянні з ціною проекту та окресленими проблемами. У табл. 12.9 подана низка критеріїв для вибору і адаптації виконавчої інформа­ційної системи до конкретних умов її використання.

Таблиця 12.9