Розділ з медичні комп'ютерні комунікації

Комп'ютерні мережі, основні поняття

З початком масового застосування комп'ютерів з'явилася можливість швидко передавати потрібну інформацію на від­стань, використовуючи периферійні пристрої. Однак продук­тивність праці ще більше зросла з об'єднанням комп'ютерів у комп'ютерні мережі, особливо в 90-і роки XX сторіччя, що оз­наменувалися активним розвитком і використанням мережі Інтернет. Створення єдиної мережі стало поштовхом до науко­во-технічного прогресу та сприяло об'єднанню всього людства в співтовариство без кордонів.

Комп'ютерні мережі — це група з кількох комп'ютерів, з'єднаних каналами зв'язку, що використовуються для пере­давання інформації між комп'ютерами.

Комп'ютерні мережі працюють під керівництвом мереже­вої ОС. Інформаційний потік, який циркулює в комп'ютерній мережі, називається трафіком. Користувач має змогу вико­ристовувати всі апаратні, програмні та інформаційні ресурси, на які він отримав дозвіл від адміністратора мережі.

До основних елементів комп'ютерних мереж належать:

• комп'ютери;

• комунікаційне устаткування (телефонні лінії, супутниковий зв'язок та ін.);

• ОС (ОС має керувати роботою мережі та усіх пристроїв, підключених до сервера. До таких систем можна віднести Windows server, UNIX, Sun OS, Mac OS);

• мережеві додатки (мережеві бази даних, поштові систе­ми, засоби архівації даних, системи автоматизації колективної роботи та ін.).

Комп'ютерні мережі забезпечують;

• колективну обробку даних користувачами, комп'ютери яких підключено до мережі, обмін даними між цими користу­вачами в режимі реального часу;

• спільне використання програм;

• спільне використання принтерів, модемів та інших пе­риферійних пристроїв.

Серед комп'ютерних мереж розрізняють мережі з серед­ньою швидкістю (від 1 до 10 Мбіт/с), високошвидкісні (до 100 Гбіт/с), надшвидкісні (не менше 1 Гбіт/с).

Кожний ПК має в комп'ютерній мережі свою адресу. Під­ключення ПК до комп'ютерної мережі можливе через послі­довні або паралельні порти на системній платі. Метод підклю­чення впливає на відстань та швидкість.

Для передачі даних у комп'ютерній мережі використо­вується середовище:

• жорстке (підключення через кабель);

• гнучке (супутникове, інфрачервоне, мікрохвильове). За територіальним розміщенням мережі поділяють на:

• локальні, сформовані з ПК, розташованих на відстані 2—5 км один від одного, які об'єднують підприємство, офіс, групу будинків;

• регіональні, які охоплюють територію до 100 км, об'єд­нують кілька локальних мереж (велике підприємство з філія­ми, район міста);

• глобальні, які об'єднують велику кількість мереж та окремі ПК. Розташовуються по всьому світу, характеризують­ся різноманітними засобами зв'язку. Всесвітньо відомою гло­бальною мережею є Інтернет.

Елементарні загальні поняття про локальні мережі

Комп'ютери, що використовуються в межах одного закладу (наприклад, поліклініка, лікарня, санітарно-епідеміологічна станція та ін.), у тому числі і АРМ, звичайно об'єднують в ло­кальні обчислювальні мережі (ЛОМ). Таке об'єднання дає змо­гу значно прискорити обмін інформацією між різними фахів­цями для оперативного вирішення різних завдань: діагности­ки, лікування, консультування, управління роботою закладу та ін. Встановлено, що від 60 до 90 % інформації, потрібної для ефективної роботи закладу, циркулює всередині цього закла­ду. Основне призначення локальної мережі — забезпечення до­ступу до її ресурсів. Для організації роботи локальної мережі необхідні мережеві адаптери і канал зв'язку.

Мережевий адаптер — це технічний пристрій, що з'єднує ПК з каналами зв'язку. Мережевий адаптер підключають без­посередньо у вільний слот материнської плати ПК і до нього пристиковують канал зв'язку локальної мережі.

Канал зв'язку — високошвидкісна лінія зв'язку, що зв'язує всіх абонентів, для передачі інформації в цифровому форматі.

У мережах виділяють високопродуктивний комп'ютер для спільного використання — файловий сервер. Серед його за­вдань — зберігання та передача даних, управління базами да­них, друк на мережевому принтері та інші функції, необхідні для успішної роботи ЛОМ. Комп'ютери, які використовують ресурси мережі, називаються клієнтами. Устаткування, про­грами та дані об'єднують одним терміном "ресурси".

Структурною ознакою мереж є їхня топологія, яка характе­ризує зв'язки між комп'ютерами в мережі. Топологія локаль­них мереж — це спосіб об'єднання комп'ютерів у мережу та один з одним (табл. 7).

Кожна топологія має свої переваги та недоліки. Вибір виду топології мережі залежить від конкретних умов її викори­стання.

З розвитком ЛОМ медичних закладів вони можуть об'єд­нуватися в рамках районів, міст, області, регіону в глобальні мережі.

Для роботи регіональних комп'ютерних мереж (частина глобальної) може бути використана телефонна лінія. У цьому разі застосовують модем, а адресою ПК є номер телефону (циф­рова АТС). Модем перетворює дискретні сигнали ПК на анало­гові сигнали телефону та навпаки. Недоліком цього типу зв'язку є низька швидкість передачі даних.

При роботі в комп'ютерній мережі обмін даними між ПК відбувається за визначеним протоколом (порядок угод, які описують взаємодію між ПК мережі).