5.Планування розвитку соціально-трудових відносин.

В країнах з розвинутими ринковими відносинами сформувався механізм саморегулювання соціальних та економічних проблем.

В країнах з перехідною економікою соціальні проблеми колективу підлягають певному державному регулюванню. З цією метою на підприємствах розробляються плани соціального розвитку, які містять такі показники:

• Підвищення доходів і якості життя працівників;

• Вдосконалення трудового потенціалу;

• Поліпшення житлово-побутових умов працівників;

• Забезпечення високої продуктивності праці.

Формування соціально трудових відносин на підприємстві повинне здійснюватись таким чином, щоб трудова діяльність працівника була основою створення матеріальних благ та підвищення якості життя.

В процесі трудової діяльності персоналу основні соціально-економічні результати можуть виражатися:

• Обсягом;

• Складом та якістю продукції, товарів і послуг;

• Умовами та безпекою праці;

• Рівнем заробітної плати;

• Наявністю прогулів і витрат робочого часу;

• Кількістю конфліктів, скарг, страйків та іншими соціально-трудовими показниками.

Кожна підприємницька структура в Україні розробляє плани соціального розвитку, які містять систему матеріально обґрунтованих заходів, спрямованих на планомірний розвиток соціального життя у виробничому колективі.

Плани соціального розвитку спрямовані насамперед на підвищення ефективності виробництва, ріст продуктивності праці, виховання високоморального відношення до праці та колективу.

Основні показники плану соціального розвитку колективу включаються в колективний договір і виробничий план підприємства. Це програма діяльності адміністрації підприємства, громадських організацій з метою поліпшення соціального портрета колективу. Зведений план соціального розвитку повинен включати такі розділи:

• Вдосконалення соціальної структури колективу – соціально-демографічна та професійно-кваліфікаційна структура колективу та необхідність їх змін.

• Поліпшення умов праці – санітарно-гігієнічні умови праці; скорочення виробничого травматизму; профілактика і зниження професійних та загальних захворювань; встановлення раціонального режиму праці; поліпшення умов праці жінок; промислова естетика.

• Вдосконалення оплати парці та побутових умов – економічне стимулювання, вдосконалення нормування праці, оплата праці, поліпшення житлових і культурно-побутових умов працівників.

• Задоволення потреб духовного і фізичного розвитку – членів колективу;

• Розвиток громадської активності – працівників і вдосконалення соціальних відносин в колективі.

Для кожного заходу соціального розвитку колективу встановлюються обсяги і терміни впровадження, витрати на впровадження з визначенням джерел їх фінансування.

Джерелами фінансування заходів соціального характеру виступають: прибуток колективу; операційні витрати; кошти профспілкових організацій.

Важливе місце в соціально-трудовому плануванні відводиться колективному договору. Колективний договір виконує завдання:

• Деталізація та конкретизації чинного законодавства про працю з максимальним урегулюванням специфіки підприємства;

• Вирішення нових питань, поставлених практикою і не врегульованих чинним законодавством;

• Стимулювання працівників шляхом встановлення пільгових умов праці;

• Забезпечення виконання договірних зобов’язань сторін;

• Встановлення конкретної відповідальності господарських і профспілкових органів за поліпшення умов праці й прибутку працівників;

• Залучення працівників до управління виробництво, поширення правових знань;

• Врегулювання спорів між власником і трудовим колективом найманих працівників з метою досягнення соціальної злагоди.