4. Особливість даного делікта полягає у спеціальному суб’єкті відповідальності і виді його діяльності. А саме:

• Дія повинна бути вчинена в галузі адміністративного управління.

• Вони повинна бути спричинена при виконанні службових обов’язків посадовими особами.

Під адміністративним управлінням розуміють управлінську діяльність у формі прийняття або видання владних актів.

Суб’єктами відповідальності є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи АРК та їх посадові особи.

Протиправність таких осіб може проявлятись як у формі дій так і у формі бездіяльності, а рішення може прийняте як в усній так і у письмовій формі. Такі рішення або порушували порядок здійснення повноважень або виходили за їх межі.

Певну специфіку має умова про причинний зв’язок, оскільки шкода досить часто є нероздільним результатом дій декількох органів або посадових осіб.

Дана ситуація пояснюється системою побудови державної влади, зокрема незаконні дії одних осіб, відсутність контролю з боку інших осіб, створює ситуацію, коли неможливо встановити, чия конкретна поведінка призвела до спричинення шкоди.

Особливість цього делікта в тому, що при вирішенні цього питання треба керуватися спеціальними нормативними актами, які визначають повноваження цих органів чи посадових осіб.

5. Особа має право на відшкодування, якщо йому була заподіяна шкода у наслідок:

• Незаконного засудження.

• Незаконного притягнення як обвинуваченого.

• Незаконного тримання під вартою.

• Незаконного проведення пошукових дій.

• Незаконного проведення арешту.

• Незаконних виправних робіт.

• Незаконного покладення штрафу або конфіскації.

Всі ці права в особи виникають лише у випадку доведення незаконності таких дій.

В яких випадках ці дії визнаються незаконними:

• Виправдовувальний вирок.

• Зайняття кримінальної справи за реабілітуючими обставинами.

• Відмова в порушенні справи.

• Закриття справи про адміністративне правопорушення.

Особа має право на повернення:

• Має право на відшкодування заробітку, який втратила.

• Має право на повернення майна, яке було конфісковано.

• Має право на повернення сплачених штрафів.

• Має право на повернення судових витрат.

• Має право на повернення тих сум, які були сплачені за надання юридичної допомоги.

Компенсація моральної шкоди проводиться к тому разі коли такі дії призвели до порушення нормального стану життя і вимагають додаткових зусиль до організації свого життя.

У разі смерті особи, мають право на відшкодування його спадкоємці.

Цей строк зараховується до стажу роботи.

Відшкодування такої шкоди проводиться тільки з державного бюджету.

6. Джерело підвищеної небезпеки – це діяльність, яка пов’язана з використанням, зберіганням та утриманням транспортних засобів, механізмів, обладнання, використання та зберігання хімічних, радіоактивних, вибухонебезпечних, вогненебезпечних та інших речовин, діяльність пов’язана з утриманням диких тварин, службових собак, собак бійцівських порід та інша діяльність, яка спричиняє підвищену небезпеку для осіб.

Причиною підвищеної небезпеки є такі властивості об’єктів, які зумовлюють відсутність повного контролю за такою діяльністю з боку людини.

До уваги беруться як якісні характеристики об’єкта, так і кількісні.

Особливу відповідальність за шкоду спричинену джерелом підвищеної небезпеки полягає в тому, що вона покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, при цьому володілець може й не бути особою, яка безпосередньо спричинила шкоду.

Володіння повинно засновуватись на законних підставах. Такими підставами може бути:

• Право власності.

• Договір оренди.

• Договір підряду.

• Договір доручення.

Наявність такої підстави представляє юридичну ознаку володіння.

Фактична ознака означає, що особа може і здійснює фактичне володіння, тобто експлуатацію, зберігання і утримання.

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілими особа, яка управляла джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин.

Якщо джерело підвищеної небезпеки є об’єктом спільної власності, то суб’єктом відповідальності є та особа, яка експлуатувала об’єкт в момент спричинення шкоди.

При передачі джерела підвищеної небезпеки іншій особі без належної підстави, власник не втрачає титулу володільця і буде нести відповідальність за спричинену шкоду.

Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, якщо доведе, що володіння джерелом підвищеної небезпеки було втрачено не з його вини, а в результаті неправомірних дій інших осіб.

Крім особливостей в суб’єктному складі, відповідальність за шкоду спричинену джерелом підвищеної небезпеки без вини.

Володілець звільняється від відповідальності:

• В на слідок дії непереборної сили.

• При умислі потерпілого.

Виключення із загального правила – це стосується випадків спричинення шкоди в результаті зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки, при цьому має значення кому спричинена шкода. Існує 4 різних ситуацій:

• Якщо шкода заподіяна одному володільцеві з вини іншого, то шкода відшкодовується винним.

• При наявності вини лише володільця якому спричинена шкода, шкода взагалі не відшкодовується.

• При наявності вини обох володільців, розмір відшкодування визначається відповідно до ступеню вини кожного.

• При відсутності види обох володільців, шкода жодному з них не відшкодовується.

7. Даний делікт вперше був запроваджений в законі України «про захист прав споживачів», новий ЦКУ розширив сферу застосування даного делікту. В ролі потерпілого можуть виступати не лише фізичні особи, але й юридичні.

На позадоговірний характер таких відносин не впливає та обставина, що заподіював шкоди і потерпілий можуть також перебувати і в договірних відносинах.

В даному випадку необхідно розмежовувати ті права і обов’язки які укладені в договорі та ті обов’язки, які походять поза договором.

Згідно з цивільним кодексом, право на відшкодування шкоди, спричиненої недоліком товарів, робіт та послуг або в наслідок недостовірної інформації, має право будь-який потерпілий не в залежності від наявності договору. Це може бути сам покупець, члени його сім’ї, особа до яких перейшов цей товар на підставі договору та інші особи, які була спричинена шкода.

Суб’єктом відповідальності є продавець або виготовлював товару, виконавець робіт або послуг.

Право вибору відповідача належить потерпілому.

Відповідальність за шкоду настає при наявності певних умов, за загальними правилами, але є певна специфіка:

• Дія суб’єкта шкоди має бути протиправною.

• Шкода та причинний зв’язок особливостей не мають, але навіть доведений причинний зв’язок має юридичне значення лише тоді, коли шкода настала на протязі встановлених строків придатності.

Якщо на товар строк придатності не встановлений, то цей строк встановлений на 10 років.

За межами строку відповідальність настає:

• Коли на порушення вимог закону строк придатності взагалі не був встановлений.

• Особу не було попереджено про необхідні діє після спливу строку придатності і про можливі наслідки в разі невиконання цих дій.

Продавець або виготовлював товару може бути звільнений від відповідальності в наступних випадках:

• Якщо була дія непереборної сили.

• Вина самого споживача. Якщо споживач порушив правила користуванням товару, правила відносно зберігання даного товару (дотримання як звичайних так і спеціальних правил).

8. Даний делікт виникає при наявності загальних умов цивільно-правової відповідальності, але з урахуванням тієї обставини, що в конституції передбачено, що життя та здоров’я особи є найвищою цінністю держави, а тому будь-яке ушкодження здоров’ю, а тим більше позбавлення життя є неправомірними, за винятків встановлених законів.

Об’єктом відшкодування будуть майнові втрати, які виражаються у втраті заробітку, у витратах на поновлення, у витратах на поховання.

Умовою відповідальності завжди є вина, крім випадків:

• Якщо шкода була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки.

• Якщо шкода заподіяна органами дізнання, досудового слідства, суду або прокуратури.

• Якщо шкода була заподіяна органами державної служби.

Причинний зв’язок необхідно встановити:

• Між діями особа, яка спричинила шкоду здоров’ю і ушкодження здоров’ю.

• Між ушкодженням здоров’я та майновими втратами.

Даний делікт поділяється на 2 види:

• Відповідальність за шкоду, заподіяну ушкодженням здоров’ю.

• Відповідальність за шкоду, заподіяну смертю потерпілої особи.

В результаті каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, майнові втрати можуть бути виражені:

• Втрата заробітку.

• Витрати на лікування.

• Додаткові витрати на поновлення здоров’я.

• Моральна шкода.

Втрачений заробіток визначається з урахуванням двох факторів:

• Середньомісячній заробіток до ушкодження здоров’я.

• Ступіть втрати професійної чи загальної працездатності.

До сплати втраченого заробітку включається всі втрати, як за основною роботою, так і за сумісництво.

Середньомісячний заробіток обчислюється або за 12 або за 3 останіх місяців до ушкодження здоров’я.

Якщо потерпілим є фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, такий середньомісячний заробіток вираховується виходячи з річного доходу, одержаному в попередньому господарському році, поділеному на 12.

Поряд із визначенням розміру середньомісячного заробітку, який потерпілий реально мав до спричинення шкоди, ЦКУ надає потерпілому можливість наполягати на тому, що при підрахунках розміру шкоди, до уваги брався той заробіток, який би він міг отримати в майбутньому.

У випадку коли у момент спричинення шкоди потерпілий ще не перебував, за його бажанням розмір середньомісячного заробітку може бути встановлений 2-ма способами:

• Або шляхом визначення середньомісячного заробітку до його звільнення.

• Або врахування звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації в даній місцевості.

Другій фактор є ступінь втрати, при цьому розглядають тимчасову або стійку втрату працездатності.

Розмір втраченого заробітку не завжди буде дорівнювати розміру відшкодування. Реальний розмір може бути зменшений якщо шкода була наслідком грубої необережності самого потерпілого.

При визначенні розміру відшкодування пенсії або інвалідності та інші пенсії не враховуються.

Відшкодування у зв’язку з втратною заробітку не є незмінною величиною, у випадках, передбачений в законодавстві він можу змінюватись.

Розмір відшкодування збільшується автоматично при збільшенні мінімальної заробітної плати. Збільшення відшкодування на вимогу потерпілого можливо в тому випадку, якщо його працездатність знизилась, але таке зниження працездатності пов’язано було з попереднім спричиненням шкоди.

Таким же правом але в сторону зменшення шкоди має заподіював шкоди, якщо здоров’я потерпілого поправилося.

Другим видом шкоди, яка може бути відшкодована потерпілим, є додаткові витрати.

Закон виходить з того, що всі додаткові витрати підлягають застосуванню, якщо вони є доведеними і обґрунтованими і за умови, що такі види допомоги не були надані потерпілому безкоштовно.

До додаткових витрат відносять:

• Витрати на лікування.

• Витрати на додаткове харчування.

• Витрати на придбання ліків.

• Витрати на протезування.

• Витрати на моторно-курортного лікування.

• Витрати на придбання спеціального транспортного засобу.

Сума вираховується не лише коли вони фактично понесені, але й можуть бути стягненні наперед, на підставі висновків медичної експертизи.

Якщо шкода була спричинена роботодавцем, то розмір відшкодування може бути збільшений трудовим договором, договором або законом.

При спричиненні шкоди здоров’ю особи, яка не досягла 14 років, яка не має самостійного заробітку, відшкодовуються лише додаткові витрати (лікування, ліки і т.д.).

Якщо шкода спричинена здоров’ю неповнолітньої особи, то крім додаткових витрат, на його користь стягується шкода, пов’язана з втратою працездатності.

Відшкодування шкоди завданої життю особи. Право на таке відшкодування мають утриманці померлого. Такими є:

• Діти до 18 років, а якщо навчаються до 23 років.

• Непрацездатні особи, які були на утриманні померлого 5 років до смерті.

• Непрацездатні чоловік або жінка або батьки – довічно.

• Один із подружжя, або один із батьків незалежно від працездатності і здійснюють догляд за дітьми, внуками, братами і сестрами померлого до досягнення ними 18 років.

Підстави на таке відшкодування мають бути доведені самими особами, які претендують на відшкодування шкоди.

Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячної заробітної плати потерпілого з відрахуванням частки, яка припала б на нього самого і працездатних осіб, які перебували на його утриманні.

При визначенні розміру шкоди не враховуються пенсії.

В будь-якому випадку шкода підлягає індексації.

Крім того, особа, яка заподіяла шкоду смертю потерпілого зобов’язана відшкодувати витрати на поховання.