5. Класифікація та План рахунків бухгалтерського обліку

Рахунки, які призначенні для обліку джерел формування активів підприємства поділяються на три групи:

• рахунки власного капіталу та забезпечення зобов'язань;

• рахунки довгострокових зобов'язань;

• рахунки поточних зобов'язань.

Ця група рахунків формується завдяки певним рахункам. Це такі рахунки, як "Статутний капітал", "Вилучений капітал", "Неоплачений капітал", "Нерозподілений прибуток", "Додат­ковий капітал", "Забезпечення майбутніх витрат та платежів", "Довгострокові позики", "Довгострокові векселі видані", "Ко­роткострокові позики", "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", "Розрахунки з оплати праці" та ін.

Класифікація рахунків за економічним змістом дає можливість з'ясувати два важливі питання. По-перше, розкри­ває економічний зміст окремого рахунку. По-друге, дає змогу визначити систему рахунків, яку можуть застосовувати підприємства різних форм власності т_а різних організаційних форм, для обліку активів і джерел їх формування.

5.3. Класифікація рахунків за призначенням та структурою

Класифікації рахунків за призначенням та структурою виз­начається не об'єктом, який обліковується на даному рахунку, а обліковими якостями цього рахунку. Тобто, така класифікація дає можливість з'ясувати як саме обліковують активи, власний капітал, зобов'язання, господарські процеси, їх фінансові ре­зультати та що характеризує залишок відповідного рахунку.

Види бухгалтерських рахунків, які виділяються за цією класифікацією, представлені на рис.5.2.

Як бачимо, за призначенням та структурою балансові ра­хунки можна поділити на чотири групи: основні, регулюючі, операційні, фінансово-результативні. Кожна з цих груп ра­хунків виконує свої функції та характеризує ті чи інші показ­ники діяльності підприємства.

ч*

131

ТЕОРІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Основні рахунки використовуються з метою забезпечення контролю за наявністю та змінами активів підприємства, влас­ного капіталу та зобов'язань. їх називають основними, оскільки об'єкти, які на них обліковуються, є основою госпо­дарської діяльності і в своїй сукупності характеризують май­нове становище підприємства [8].

У деяких працях з бухгалтерського обліку, матеріальні та грошові рахунки називають інвентарними [22] , а рахунки власного капіталу — фондовими. До складу основних рахунків належать: матеріальні, грошові, власного капіталу (фондові) та розрахункові.

Матеріальні рахунки призначені для обліку матеріальних цінностей підприємства. До таких рахунків належать "Ос­новні засоби", "Нематеріальні активи", "Виробничі запаси",

132

5, Класифікація та План рахунків бухгалтерського обліку

"Малоцінні та швидкозношуючі предмети", "Готова про­дукція", "Товари". Визначальною рисою матеріальних ра­хунків є те, що вони всі активні, а отже, можуть мати лише де­бетове сальдо, яке показує залишок даного виду матеріальних цінностей на звітну дату. Дебетові обороти характеризують надходження за даним рахунком, кредитові — вибуття. В аналітичному обліку записи в цих рахунках здійснюються не тільки в грошовому виразі, айв натуральному.

Грошові рахунки застосовуються для обліку й контролю за наявністю та рухом грошових коштів і грошових документів підприємства. До групи цих рахунків відносяться "Каса", "Ра­хунки в банках", "Інші кошти". Вони є активними, мають саль­до на початок та кінець звітного періоду лише дебетове, оборот по дебету призводить до збільшення їх сальдо початкового, оборот по кредиту — до зменшення.

Рахунки власного капіталу використовуються для обліку всіх складових власного капіталу та показують форми їх ство­рення і цільове призначення. Тому до їх складу входять рахун­ки, як "Статутний капітал", "Вилучений капітал", "Неоплаче-ний капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Не­розподілені прибутки (непокриті збитки)", "Цільове фінансу­вання і цільове надходження", "Забезпечення майбутніх вит­рат та платежів". Рахунки цієї групи завжди пасивні. Сальдо на початок та на кінець звітного періоду відображається по кредиту. Оборот по кредиту — означає збільшення сальдо по­чаткового, оборот по дебету — зменшення. Облік господарсь­ких операцій в цих рахунках здійснюється тільки в грошовому вимірнику.

Розрахункові рахунки застосовуються для обліку дебіторської та кредиторської заборгованостей юридичних і фізичних осіб. Вони поділяються на три типи: активні розра­хункові рахунки, пасивні розрахункові рахунки, активно-па­сивні розрахункові рахунки. В аналітичному обліку такі рахун­ки деталізуються по конкретному дебітору або кредитору.

Активні розрахункові рахунки призначені для обліку дебіторської заборгованості інших підприємств, організацій та

133

ТЕОРІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

фізичних осіб. До таких рахунків належать "Розрахунки з по­купцями та замовниками", "Розрахунки з різними дебіторами", "Короткострокові векселі одержані" та ін. У рахунках даного типу сальдо на початок та кінець звітного періоду відобра­жається по дебету і характеризує залишок дебіторської забор­гованості відповідно на початок та кінець звітного періоду. Збільшення показників в жтивно розрахункових рахунках відображаються по дебету рахунку, а зменшення — по кредиту.

Пасивні розрахункові рахунки використовуються для обліку господарських операцій, в результаті здійснення яких у підприємства виникає кредиторська заборгованість. До їх складу включаються такі рахунки: "Розрахунки з постачаль­никами та підрядниками", "Розрахунки з оплати праці", "Роз­рахунки за страхуванням", "Короткострокові векселі видані", "Короткострокові позики", "Довгострокові позики" та ін.

Активно-пасивні розрахункові рахунки використовуються для обліку господарських операцій, внаслідок здійснення яких підприємство може опинитися в ролі дебітора або креди­тора. До таких рахунків належить "Розрахунки за податками й платежами", "Розрахунки за іншими операціями" та ін. Сальдо на початок та кінець звітного періоду по цих рахунках може бути як по дебету так і по кредиту. Тому при кредитовому за­лишку на початок звітного періоду оборот по кредиту буде оз­начати збільшення сальдо на початок звітного періоду, а обо­рот по дебету — зменшення. При дебетовому сальдо на поча­ток звітного періоду — оборот по дебету буде означати збільшення сальдо, а оборот по кредиту — зменшення.

Другою групою рахунків, враховуючи їх призначення та структуру, є регулюючі рахунки. Дані рахунки призначені для уточнення показників основних рахунків. Вони не мають са­мостійного значення і тому розглядаються тільки разом з тим рахунком, який вони регулюють. Залежно від того, збільшують чи зменшують регулюючі рахунки залишки основного, вони поділяються на: доповнюючі, контрарні, контрарно-доповнюючі.

Доповнюючі рахунки збільшують показники основного. Тобто якщо основний рахунок активний, то й додатковий ре-

134