1.6. Головні складові газетної форми

Єдність змісту і форми, функціонального та естетичного складає основну мету в мистецтві художньо-технічного оформлення періо­дичних видань. Оформлювальний процес — це і є приведення у відповідність зовнішньої форми газети чи журналу до її тактично організованого змісту, літературних форматів (жанрів), тижневих та індивідуальних особливостей видань. В остаточному вигляді, тобто в поліграфічному виконанні номерів, ми маємо справу з оформлен­ням, як із матеріалізованим результатом цього процесу.

У нашому динамічному столітті з його безмежним потоком інфор­мації функціональність оформлення періодичних видань набуває особливого значення. Газета чи журнал ризикують утратити час­тину своїх читачів, якщо їхнє оформлення не сприяє швидкому й цілеспрямованому сприйняттю друкованих повідомлень.

Внутрішню форму видання утворюють тематична і жанрова струк­тури. Зміст починає виявляти свою форму під час безпосередньої реалізації редакційних планів у кожному номері видання і на кож­ній його полосі. Тут він стає особливо організованим змістом: у нього є своя структура публікації різних тематичних напрямків, що об'єднуються в певний ряд, для яких знайдено відповідні їхнім характеру та значущості просторові й розмірні співвідношення. Отже, тематична структура як внутрішня форма є способом органі­зації змісту, з'єднання його частин у єдине ціле. Набуваючи струк­турних якостей, зміст стає внутрішньо оформленим. Усі розділи, рубрики, окремі матеріали з'єднані між собою так, що сприймають­ся читачем як відособлені одне від одного і водночас як частини єдиного цілого — полоси, номера, об'єднані в такий систематизова­ний ряд, що підкреслює більшу значимість одних публікацій і мен­шу інших, внаслідок чого полегшується процес читання газети чи журналу, знаходження того, що більше цікавить читача.

Внутрішня форма настільки злита з її змістом, що ми вбачали б у ній хіба що відбиття останнього, якби вона не переходила в зовніш­ню форму. Розташування певним чином тематичних частин номе­ра, їхні визначені розміри, розмежування та зв'язки — це вже конкретно сприймається як просторові та графічні способи вияв­лення змісту. Так від внутрішньої організації переходимо до ком­позиції — головного компонента зовнішньої форми.

Варто зазначити, що нині композицію газети розглядають чи дуже широко, з включенням у це поняття тематичної побудови номерів, чи вузько — як з'єднання в ціле зображальних елементів, ліній, тонів, плям, конфігурацій тощо.

Обидва погляди мають підстави. По-перше, поняття структури й композиції дуже близькі й нерідко вживаються як синоніми. По-друге, немає однозначного тлумачення поняття композиції і в тео­ретиків мистецтва, звідки воно походить. Деякі з них розглядають композицію, скажімо, картини лише як комплекс зображувальних елементів та їх розташування на площині безвідносно до задуму твору. Інші стверджують, що композиція — це, насамперед, конкрет­на розробка сюжетно-тематичної основи твору з розподілом пред­метів і фігур у просторі, а вже потім установлення співвідношень обсягу, світла й тіні, кольору і т. д.

З переходом тематичної структури в графічну композицію про­цес формотворення ще не завершується. Іншою складовою внутріш-

зо

ньої форми періодичних видань є їхня жанрова структура. Зовнішня форма видання також опосередковується нею, як і тематичною структурою.

Це опосередкування починається вже на рівні типу видання. Вечірні газети виглядають, як правило, яскравішими і жвавішими, ніж ранкові. Дитячі та молодіжні відрізняються від інших більшим динамізмом композиції, насиченістю тонів і фарб тощо.

Характер жанрової структури та її склад безпосередньо познача­ються на зовнішньому вигляді видання. Жанрова різноманітність масового журналу разом із якісним набором та глибоким чи офсет­ним друком надає йому святкового вигляду. У газеті за ще більшої різноманітності жанрової палітри цієї святковості немає, але є інше: чергування аналітичних та інформаційних матеріалів створює ди­намічні сполучення великих і малих прямокутних фігур, що по­жвавлює навіть ті полоси, на яких немає ілюстрацій. Приваблива строкатість вечірньої газети — це й результат переваги в ній інфор­мації, текстової та зображальної. Яскравість дитячого видання — це й численність ілюстрацій, мальованих заголовків до репортажів, нарисів, оповідань.

Суттєво впливаючи на композицію періодичних видань залежно від їхнього типу, жанри водночас конкретизують і власну графічну форму. Місце матеріалу в номері й на полосі насамперед залежить від його теми, актуальності, але не меншою мірою — від літератур­ної форми. Велику статтю читач частіше знайде у "підвальній" частині внутрішніх полос, а спортивні новини, довідки та оголо­шення — на останніх.

Кожний жанр має фізичні межі. Вони вироблені багаторічною журналістською практикою, зумовлені розмірами видань та їхніх частин — полосами, розворотами, секціями. У стандартних обсягах найчастіше друкуються передові статті, огляди, коментар. Традицій­но більше місце, але теж у визначених межах, займають проблемна стаття, нарис, фейлетон.

Жанрові притаманна графічна індивідуальність, що відповідає його стилістичним особливостям. Важливі статті, кореспонденції вимагають відповідного зовнішнього вигляду. Це, передусім, шриф­тове оформлення їхніх заголовків і текстів, що не викликає будь-яких побічних художніх емоцій. Офіційні повідомлення виділя­ються великими кеглями шрифтів, широкими форматами набору. На літературних сторінках, у поетичних стовпчиках часто з'явля­ються мальовані заголовки та заставні елементи, рамки. У добірках листів застосовують курсивні накреслення шрифтів, а в довідкових розділах переважає світла й напівжирна нонпарель.

Усі згадані зв'язки — композиційні, розмірні, графічні — є не випадковими, а закономірними, бо випливають із природи жанру, їх, однак, не можна абсолютизувати. Наскільки рухомі межі самого жанру, настільки ж несталими можуть бути і його фізичні можли­вості, способи графічного вираження. До того ж уніфікація, наприк­лад, шрифтового оформлення веде не до індивідуалізації зовніш­ньої форми окремого матеріалу за його власними жанровими озна­ками, а до графічного вираження загальної документально-публі­цистичної природи всіх матеріалів і типу видання в цілому.

Але як тенденція, як природне прагнення змісту знайти свій зовнішній вираз відповідно до жанру ці зв'язки є універсальними. Вони формують не лише сутність, а й індивідуальність видання.

Отже, оформлення газети — творча справа, пов'язана з вибором і застосуванням шрифтів, ілюстрацій, способами розміщення матеріа­лів, що ґрунтуються на використанні законів контрасту, пропорції та ін. У кожній газеті поступово складається власна композиційно-графічна модель, тобто модель тематичної, жанрової та графічної побудови номера. Ця побудова здійснюється з допомогою макету­вання і верстки.

З наступної лекції ми починаємо безпосереднє вивчення елементів форми газети і насамперед тих, що присутні в будь-якому номері будь-якої газети, її постійних елементів.

Запитання і завдання для самоперевірки

3. У чому полягає мета оформлення газети?

4. Як розвивалася форма газетних видань?

5. Назвіть загальноприйняті елементи оформлення.

6. У чому полягає взаємозалежність форми і змісту?

7. Які завдання стоять перед оформлювачем?

8. Назвіть функції оформлення.

9. Що таке елемент оформлення? Назвіть основні елементи.

8. Що ви розумієте під поняттям "обличчя видання"? Чи мають своє обличчя ті видання, котрі ви постійно читаєте або з якими співпрацюєте?

9. Що визначає обличчя видання?

3. У чому полягає закон пропорції під час оформлення газети?

4. Як дотриматися закону оптичної ілюзії?

5. Як діє закон рівноваги?

3. Як використовуються елементи контрасту в оформленні га­зети?

4. Назвіть головні складові газетної форми. Література

3. Балат А. В. Техника оформления газетной полосы. — 2-е изд., испр. и доп. — Минск: Изд-во БГУ, 1977. — С. 3—10.

4. Галкин С. И. Оформление газеты и журнала: от элемента к системе: Общее и особенное в художественно-техническом конструи­ровании периодических изданий. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984.

— С. 7—14.

3. Графічне оформлення і випуск газети: Методичні вказівки для студентів ф-тів журналістики. — К.: КДУ, 1982. — С. 4—5.

4. Гуревич С. М. Оформление и выпуск районной газеты. — М.: Книга, 1969. — С. 22—23.

5. Гуревич С. М., Вычуб Г. С. Организация работы редакции и труда журналиста: Метод, указания для студентов веч. и заоч. отд-ний фак. и отд-ний журналистики гос. ун-тов // Теория и практика советской журналистики. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987.

— С. 31—35.

3. Киселев А. П. От содержания — к форме: Основные понятия и термины газетного оформления: Лекции. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974. — С. 6—17.

4. Ковтун В. Ф., Цыганов О. В. Максимум выразительности. — М.: Сов. Россия, 1972. — С. 6—38.

5. Оформление периодических изданий / Под ред. А. П. Кисе­лева. — М.: Изд-во МГУ, 1988. — С. 6—27, 88—96.

6. Оформлення газети: Методичні поради студентам. — К.: КДУ, 1978. — С. 1 — 10.

10. Попов Г. Б., Гуревич С. М. Производство и оформление газе- ты: Учеб. пособие для студентов спец. "Журналистика". — 2-е изд., перераб. — М.: Высш. шк., 1977. — С. 4—19.

11. Старобогатов И. И. Техника оформления газеты. М., 1958.

— 188 с.

3. Толкачев Е. В. О техническом оформлении газеты: Заметки выпускающего. — М.: Искусство, 1956. — С. 4—6.

4. Цыганов О. В. Режиссура газетного номера. — М.: Мысль, 1968. — С. 3—8.

14. Цыпленков К, М. Лицо газеты. — М.: Моск. рабочий, 1963.

— С. 22—39.

3. Чичикина Н. Д. Оформление газеты. — Ростов н/Д: Изд-во Рост, ун-та, 1966. — С. 5—6.

4. Шкляр В. И. Методические советы к изучению темы "Тех­ническое оформление газеты, журнала". — Николаев: Б. и., 1988.

— С. 6—9.

3 - 2202