Лекція 5. Відходи виробництва та споживання товарів і проблеми їх утилізації
План лекції
Джерела утворення та класифікація відходів.
Вплив виробничих та побутових відходів на довкілля.
Особливості утилізації різних груп непродовольчих товарів.
Новітні технології накопичення і переробки відходів.
Література
Основна: 3, 4.
Додаткова: 19, 26.
У хімії немає відходів, а є невикористана сировина.
Д. І. Менделєєв
1. Джерела утворення та класифікація відходів.
В Україні зараз налічується близько 26-27,0 млрд т різних відходів. Їх переробка та утилізація є однією з актуальних проблем захисту природного середовища від шкідливих речовин.
Відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживні властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (ЗУ „Про відходи”).
Відходи - це з різних причин невикористана або недовикористана сировина.
Відходи - непридатні для виробництва даної продукції види сировини, його невикористані залишки або виникаючі в ході технологічних процесів речовини.
Залежно від місця їхнього утворення відходи подяляються на промислові й побутові.
Промислові відходи (відходи виробництва) - залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворюються при виробництві продукції й виконанні робіт і які втратили повністю або частково вихідні споживні властивості.
Побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення (ЗУ „Про відходи”).
Відходи споживання - вироби й матеріали, що втратили свої споживні властивості в результаті фізичного або морального зношування.
Побутові (комунальні) відходи (ТБО) – речовини, які не утилізовані в побуті, що утворюються в результаті амортизації предметів побуту й самого життя людей.
Класифікація відходів за агрегатним станом: газоподібні, рідкі й тверді.
Газоподібні відходи ідентифікуються як викиди, а рідкі - як стічні води. Однак осад, який утворюється шляхом відстоювання стічних вод під час їх очищення відноситься до твердих відходів.
Основна маса твердих промислових відходів утворюється на підприємствах:
гірничої та гірничо-хімічної промисловості (шлаки, відвали та ін.);
чорної та кольорової металургії (шлаки, шлами, колошниковий пил та ін.);
металообробної промисловості (стружка, браковані вироби та ін.);
лісової та деревообробної промисловості (лісозаготівельні відходи, відходи лісопиляння, при виготовленні меблів, клеєної фанери, деревостружкових, деревоволокнистих плит, шаруватих пластиків, карболітових, королітових плит, відходи клеїв, смол і лакофарбових матеріалів);
енергетичного господарства — теплових електростанцій (зола, шлаки);
хімічної та суміжних галузей промисловості (фосфогіпс, галіт, огарок, шлаки, шлами, бите скло, цементний пил, відходи органічних виробництв — гума, пластмаси та ін.);
харчової промисловості (кості, шерсть та ін.);
— легкої промисловості (шматки тканини, шкіри, гуми, пластмас та ін.).
До рідких відходів належать осади стічних вод після їхнього оброблення, а також шлами пилу мінерального та органічного походження в системах мокрого очищення газів.
Можна класифікувати відходи за їхніми властивостями на: радіоактивні, токсичні й т.д..
Згідно з методичними рекомендаціями для визначення токсичності промислових відходів їх поділяють на 4 класи токсичності: І — надзвичайно небезпечні, ІІ — високонебезпечні, III — помірнонебезпечні, IV — малонебезпечні.
Тверді промислові відходи (ТПрВ) — майже однорідні продукти, які не потребують подальшої сепарації (розділення) на групи для їх переробки.
Тверді побутові відходи (ТПоВ) — це груба механічна суміш найрізноманітніших матеріалів та продуктів гниття, що різняться за фізичними, хімічними, механічними властивостями та розмірами.
Для забезпечення інформаційної підтримки у вирішенні питань державного управління відходами та ресурсовикористанням на основі системи обліку та звітності, гармонізованої з міжнародними системами, зокрема у галузі екології, захисту життя та здоров'я населення, безпеки праці, ресурсозбереження, структурної перебудови економіки, сертифікації продукції, послуг і систем якості, запроваджений класифікатор відходів (КВ).
Державний класифікатор відходів - систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці з метою надання різнобічної та обгрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкодження та видалення відходів (ЗУ „Про відходи”).
КВ складається з двох частин:
класифікації відходів (частина 1), утворених у сировинних, видобувних та обробних галузях економіки (розділ А), і специфічних відходів, утворених у сфері надання послуг (розділ Б);
надання послуг, пов'язаних із відходами (частина 2, розділ В) (рис. 2.8).
Використання КВ формує нормативну базу для проведення порівняльного аналізу структури та обсягу утворення відходів у межах Європейської статистики усіх видів економічної діяльності.
ТПрВ поділяють на такі групи відходів специфічних виробництв:
металопереробні;
металургійні;
керамічні та скло;
полімерних матеріалів синтетичної хімії (гумо-технічні);
природних полімерних матеріалів (деревина, картон, папір тощо);
опалювальних систем;
волокнисті;
радіоактивні.
Отримані після сепарації ТПоВ поділяють на групи:
А. Відходи з природних матеріалів:
харчові (гниючі);
медичних, лікувальних, ветеринарних закладів;
полімерних природних матеріалів (деревина, картон, пакувальні);
Б. Виробничі відходи:
металеві;
бите скло і склопосуд;
полімерних матеріалів (гума, тара, обгортки, синтетична хімія);
радіоактивні.
Причини збільшення кількості відходів:
інтенсифікація виробництва;
збільшення споживання, пов'язане зі зростанням рівня урбанізації, добробуту суспільства, чисельності населення, з кількісним збільшенням і розширенням асортименту товарів.
Загальне виробництво ТПВ збільшується в міру розростання міст, у міру того, як жителі, заробляючи більше грошей, збільшують споживання продовольства, напоїв й, так званих, предметів тривалого користування, і в міру того, як посилення попиту на комфорт стимулює виробництво й продаж виробів однократного застосування, і до того ж більш ретельно впакованих.
Так чи інакше, після споживання залишки ТНС або продукти їхньої трансформації утворюють побутові відходи, які в містах видаляються каналізацією або вивозяться як ТПВ комунальними службами міст.