Львівський регіональний інститут державного управління
Національної Академії державного управління
при Президентові України
Кафедра європейської інтеграції
та права
Індивідуально-практичне завдання
слухача денної форми навчання з дисципліни
Національна безпека
на тему
«Тенденції виникнення та шляхи нейтралізації загроз національній безпеці у воєнній сфері»
Виконав:
слухач гр. Дуд-12
Константінов С.А.
Перевірив:
к. і. н., доцент
Когут П. В.
Львів-2012
Зміст
Вступ………………………………………………………………………......3
1.Теоретико-правові аспекти визначення загроз національній безпеці у воєнній сфері…………………………………..........................................................4
2. Основні чинники виникнення загроз національній безпеці України у воєнній сфері…………………………………………………………………………8
3. Проблеми та шляхи нейтралізації загроз у воєнній сфері……………...12
Висновки………………..…………………………………………...………16
Список використаних джерел……….……………………………………18
Вступ
Визначення загроз національній безпеці та засобів їх попередження нейтралізації є одним з головних завдань будь-якої держави. Проблема коректної та адекватної ідентифікації загроз національній безпеці України, визначення джерел загроз, сфери їх походження, масштабів їх можливих наслідків стала особливо актуальною із отриманням Україною незалежності. На сьогодні прийнято ряд законодавчих актів, здійснені численні науково-дослідні розробки, в яких визначені загрози національній безпеці України, проте, вони далеко не завжди відповідають задекларованим пріоритетам розвитку суспільства, держави, внутрішньополітичним та зовнішньополітичним намірам, українським реаліям.
Актуальність дослідження зумовлюється тим, що хоча Україна не має ні ідеологічних, ні будь-яких інших нездоланних протиріч з іншими державами та військовими союзами, що становили б високу вірогідність появи намірів їх вирішення збройним шляхом, проте, завжди зазначається, що існують зовнішні небезпечні явища/чинники, які потенційно (окремо або в поєднанні) можуть спровокувати ескалацію міждержавних протиріч аж до збройного конфлікту за участю України. Відзначаються також і внутрішні обставини, що безпосередньо впливають на спроможність держави забезпечити національні інтереси у воєнній сфері національної безпеки.
Метою роботи є дослідження чинників виникнення та визначення шляхів нейтралізації загроз національній безпеці у воєнній сфері.
Теоретико-правові аспекти визначення загроз національній безпеці у воєнній сфері
Незважаючи на наявність великої кількості визначень поняття безпеки, наразі не існує усталеного та загальноприйнятого трактування цього терміна. Безпека виникає як соціальний феномен у ході вирішення протиріч між такою об’єктивною реальністю, як небезпека та необхідністю людини або соціальних груп її попередити, локалізувати, усунути наслідки небезпеки6 . Але за будь-яких умов безпеку не можна розглядати як стан, коли нема небезпеки. Історичний досвід не має прикладів, коли б такого стану вдалося досягти. З огляду на це як основу для розкриття значення поняття «безпека» В. Л. Манілов 9 пропонує розглядати певний стан запобігання шкоди. З іншого боку, як зазначає В. А. Садовничий, безпека в широкому розумінні є системою умов і факторів, в яких країна функціонує та розвивається за своїми внутрішніми законами, делегуючи управлінню право стимулювати позитивні тенденції та зрушення, а також коригувати негативні відхилення, захищаючи при цьому країну від загроз зовнішнього оточення 11.
Поняття “національна безпека” у науковий обіг вводиться з початку двадцятого століття. Цей термін вперше був використаний в посланні президента США конгресу, в якому він пояснював захоплення зони Панамського каналу інтересами саме національної безпеки. Звертає на себе увагу те, що поняття “національна безпека” спочатку використовувалося як синонім військової оборони будь-якої країни. В подальшому це поняття трансформувалося, розширивши свій зміст у напрямі відображення в ньому не тільки військових або суміжних з ними аспектів, але і аспектів економічних, соціальних та інших. При цьому, скористаємося характеристиками О. Дубровіна для визначення викликів загроз та небезпек:
виклик – це ситуація (сукупність обставин), коли зовнішні та внутрішні сили прагнуть звести перепони на шляху до реалізації національних інтересів суспільства конкретної держави із застосуванням невоєнних засобів;
загроза – це наявність об’єктивної можливості з боку супротивника завдати збитків національним інтересам держави;
небезпека – це реальний намір з боку супротивника завдати збитків національним інтересам держави за умов наявності конкретних сил, у тому числі воєнного призначення, для реалізації цього наміру7.
Воєнна загроза утворюється за умови таких міждержавних або внутрішньополітичних відносин, коли наявні об’єктивні можливості завдання державі шкоди внаслідок застосування засобів збройного насилля, але відсутній видимий його суб’єкт, тобто агресор.
Воєнна небезпека – це конкретний момент у розвитку воєнної загрози, що характеризується не лише її загостренням, але й отриманням нею конкретного, адресного характеру.
Обидві вони є ступенями ескалації (посилення, розширення) воєнно-політичної напруги, причому воєнна небезпека виходить безпосередньо з воєнної загрози і є підсумком її розвитку .
Згідно з Воєнною доктриною України, воєнна безпека – це стан захищеності національних інтересів України, її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості від посягань із застосуванням воєнної сили
Проблема визначення загроз національній безпеці у воєнній сфері України постає в ряді нормативно-правових документів Відповідно до Закону України "Про основи національної безпеки України" до основних загроз національній безпеці у воєнній сфері належать:
• поширення зброї масового ураження і засобів ЇЇ доставки;
• недостатня ефективність існуючих структур і механізмів забезпечення міжнародної безпеки та глобальної стабільності;
• нелегальна міграція;
• можливість втягування України в регіональні збройні конфлікти чи у протистояння з іншими державами;
• нарощування іншими державами поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося;
• небезпечне зниження рівня забезпечення військовою та спеціальною технікою та озброєнням нового покоління Збройних сил України, інших військових формувань, що загрожує зниженням їх боєздатності;
• повільність у здійсненні та недостатнє фінансове забезпечення програм реформування Воєнної організації та оборонно-промислового комплексу України;
• накопичення великої кількості застарілої та не потрібної для Збройних сил України воєнної техніки, озброєння, вибухових речовин;
• незавершеність договірно-правового оформлення і недостатнє облаштування державного кордону України;
• незадовільний рівень соціального захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з воєнної служби, та членів їхніх сімей3.
У затвердженій Президентом Воєнній доктрині (2004 р.) визначено 11 “зовнішніх і внутрішніх” (“реальних та потенційних”) воєнних загроз національній безпеці України. До загроз зовнішнього характеру відносять:
розповсюдження зброї масового ураження і засобів її доставки;
недостатня ефективність існуючих структур і механізмів забезпечення міжнародної безпеки та глобальної стабільності;
можливість втягування України у протистояння іншим державам чи в регіональні війни;
воєнно-політична нестабільність та конфлікти в сусідніх державах; міжнародний тероризм, поширення незаконного обігу зброї, боєприпасів і вибухових речовин;
нарощування іншими державами поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь, що призводить до порушення співвідношення сил, яке склалося.
До загроз внутрішнього характеру відносять такі:
протиправна діяльність екстремістських, сепаратистських, радикальних релігійних організацій і спроби створення терористичних організацій та не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань;
небезпечне зниження рівня забезпечення військовою і спеціальною технікою та озброєнням нового покоління Збройних Сил України, інших військових формувань, що загрожує послабленням їх боєздатності;
повільне здійснення реформування Воєнної організації держави та оборонно-промислового комплексу,
недостатнє фінансове забезпечення виконання відповідних програм;
накопичення у Збройних Силах України надлишкової кількості застарілої військової техніки та озброєння, вибухових речовин;
незадовільний рівень соціального захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей13.
І хоча даний перелік воєнних загроз є чималим, він не повною мірою віддзеркалює адекватність воєнних загроз безпеці держави, не розкриває їх дійсного змісту. Запропоновані вище формулювання є не стільки загрозами (що мали б характеризуватися носіями і намірами), скільки констатаціями небезпеки з боку окремих явищ зовнішнього і внутрішнього характеру.