Тема 18. Звук як можливість розвитку та інтеграції особистості.

Голос тіла. Звукові імпровізації. «Співаюче тіло». Ритм. Голос як інтегруюча сила.

Тема 19. Композиція як складова трт: діагностика та корекція.

Рух та простір. Контртема як можливість усвідомлення власних стереотипів та розвитку власного рухового словника. Створення композиції за 3-Q системою.

Завдання для самостійної роботи (4 год.):

1. Знайти власні тілесні ресурсні стани.

2. ТР робота на тему «Голос як інтегруюча сила»

3. ТР робота на тему «Режисер власного життя».

Контрольні запитання:

1. Розкрити поняття «автентичний рух».

2. Дати визначення імпровізаційних технік ТРТ.

3. Розкрити можливості діагностичного потенціалу технік імпровізації.

4. Дати визначення контактної імпровізації.

5. Розкрити поняття «контртеми».

6. Розкрити можливості техніки «Stop and Go».

7. Розкрити вікову специфіку використання звукової імпровізації.

8. В яких випадках застосування звукової імпровізації є необхідним.

9. Розкрити поняття ритму. Значення ритму в роботі з темою структурування.

10. Які варіанти роботи сприяють усвідомленню власного стилю взаємодії з партнером та оточуючими.

11. Які техніки сприяють напрацюванню нових рухових патернів.

12. Які техніки сприяють напрацюванню нових сценаріїв взаємодії.

13. Навести приклад технік, що сприяють особистісній інтеграції.

14. Визначити етапи індивідуальної імпровізації.

15. Розкрити поняття «усвідомлення внутрішньої необхідності» (внутрішній імпульс).

16. Які техніки доцільно використовувати при роботі зі страхами.

Основні поняття системи Лабан-аналізу.

Основні складові Лабан-аналізу. Поняття кінесфери. Поняття центру та периферії тіла. Патерни з`єднання в тілі (Patterning Body Connections). Техніка Еволюція як універсальна можливість тілесно-рухової інтеграції. Площини двері, столу, колеса. Movement Rhythms (Ритми руху). Дії в русі. Spatial Counterpoint (Просторові стосунки). Дизайн тіла, рух в просторі, просторова напруга. Плин, час, вага, простір. Поняття ярусності. Символіка лінії. Просторові характеристики. Автентичний рух.

Тема 10. Танець п’яти рухів.

Методика проведення та музичний супровід. Жіночі, чоловічі, хаотичні рухи, тонкі лінії, внутрішній інтегруючий танець (Габриелла Рот). Засоби реєстрації та оцінювання танцювально-рухової психотерапевтичної роботи.

Завдання для самостійної роботи (4 год.):

1. Спостерігати пози, рухи, емоційні прояви оточуючих на невер­бал­ь­ному рівні.

2. Дослідити власні рухові патерни за схемою Лабан-аналізу.

3. Усвідомлювати власні повсякденні „ритуальні” дії та оточуючих за схемою Лабан-аналізу.

Література: [41, 50, 55, 59, 86].

Контрольні запитання:

1. Назвати основні складові Лабан-аналізу.

2. Розкрити діагностичний потенціал роботи з темою площин.

3. Розкрити діагностичний та розвиваючий потенціал роботи з ритмами (в парадигмі Лабан-аналізу).

4. Розкрити суть роботи з ярусами.

5. Дати розгорнуту характеристику техніки «Танець п’яти рухів».

6. Назвати основні способи виразу емоційних станів.

7. Довести доцільність напрацювання та розвитку тілесного лексичного матеріалу.

8. В яких випадках доцільно застосовувати роботу з базовими ритмами.

9. Дати психологічну характеристику людині, що переважно обирає нижній ярус під час роботи.

10. Дати психологічну характеристику людині, що взагалі не використовує нижній ярус.

11. Дати психологічну характеристику людині, що переважно обирає рухи ритму пружинки.

12. Дати психологічну характеристику людині, що має труднощі з використанням рухів ритму удар.

13. Дати психологічну характеристику людині, що переважно діє в пло­щині Двері.

14. Дати психологічну характеристику людині що переважно діє в пло­щині Колеса.

15. Дати психологічну характеристику людині що переважно діє в пло­щи­ні Столу.

16. Розкрити поняття центру та периферії тіла.

17. Дати психологічну характеристику патернів з`єднання в тілі.

18. Визначити техніки, що є універсальною можливістю тілесно-рухо­вого усвідомлення, розвитку та інтеграції.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Арт-терапия в эпоху постмодерна/ Под ред. А.И.Копытина. - СПб.: Речь, Семантика-С, 2002. – 224 с.

2. Бебик М.А. Использование танце-двигательной терапии в решении проблемы самопринятия. Дипломная работа. – М.: МГУ, 1997.

3. Бирюкова И. Танец – как путь познания и творческого самовара­же­ния //Танцевально-двигательная терапия – 1997, вып. ІІ. – 24 с.

4. Бирюкова И.В. Танцевально-двигательная терапия: тело как зеркало души //Бюллетень Ассоциации Танцевально-Двигательной Терапии. Лето-Осень 2000. – №3. – С. 3-9.

5. Введение в музыкотерапию / Г.-Г. Декер-Фойгт. – СПб.: Питер,2003. – 208 с.: ил.

6. Вознесенська О.Л., Мова Л.В. Арт-терапія в роботі практичного психолога: використання арт-технологій в освіті. – К.: Шкільний світ, 2007. – 120 с.

7. Кокоренко В.Л. Арт-технологии в подготовке специалистов помогающих профессий. – СПб.: Речь, 2005. – 101 с.

8. Лабунская В.А., Шкурко Т.А. Развитие личности методом танцеваль­но-експрессивного тренинга //Психологический журнал. – 1999. – Т. 20. – № 1. – С. 31–38.

9. Лоуэн А. Психология тела. (Телесноориентированный биоэнергети­че­с­­кий психоанализ). Перевод Коледа С.В. М. Независимая ассоциация пси­хо­логов-практиков 1997. – 200 с.

10. Лоуэн А. Терапия, которая работает с телом (Биоэнергетика). – СПб.: Речь, 2000. – 272 с. – (Практическая психотерапия).

11. Мархасин В.С., Цеханский В.М. Эксперименты по восприятию музыки в аспекте физиологии. / Творческий процесс и художественное восприятие. – Л.: Наука, 1978. – С. 200-214.

12. Мелетинский Е.М. Сказки и мифы // Мифы народов мира. Энциклопедия в 2 т. – М.: Сов. Энциклопедия, 1992. – Т. 2. – С. 441-444. Мифологический словарь. ­­– М.: Большая Росс. Энциклопедия, 1992. – 736 с.

13. Мова Л.В. Життя як імпровізація. /Простір арт-терапії: можливості та перспективи: Том 1.: Матеріали Другої міждисциплінарної науково-практичної конференції з міжнародною участю (м. Київ, МАУП, 24-25 лютого 2005 року) / За науковою ред.. А.П. Чуприкова, О.А. Бреусенка-Кузнецова, О.Л. Вознесенської. – К., 2006. – С.54-55.

14. Мова Л.В. Значение танцевально-двигательного направления практической психологи для гармоничного развития личности и семейных отношений. Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. Статей / АПН України, Ін-т соціальної та політичної психології; Редкол.: С.Д. Максименко, М.М. Слюсаревський та ін. – К.: Міленіум, 2005. – Вип. 9(12). – C. 124-134.

15. Мова Л.В. Імпровізація в танці – імпровізація в житті. Простір арт-терапії: можливості та перспективи: Збірник наукових статей / За науковою ред. А.П. Чуприкова та ін. – К.: КИТ, 2005. – C. 83-90.

16. Мова Л.В. Лінія і ритм у стосунках із собою і світом. Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зв. Статей / АПН України Ін-т соціальної та поітичної психології; Ред. Кол.: С.Д. Максименко, М.М. Слюсаревський та ін. – К.: Міленіум, 2008. – Вип. 20 (23). – 228 с. – С. 63-69.

17. Мова Л.В. Социально-психологический анализ движений ребенка в первый год жизни и его использование в танцевально-двигательной психотерапии. Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. Статей / АПН України, Ін-т соціальної та політичної психології; Редкол.: С.Д. Максименко, М.М.Слюсаревський та ін. – К.: Міленіум, 2005. - Вип. 11(14). – C. 146-155.

18. Мова Л.В. Сімейні взаємовідносини – як танцювальна імпровізація. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки. Зб. Наукових праць. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – Випуск 4 (28). – С. 74-81.

19. Мова Л.В. Спонтанність та контакти, імпровізація та композиція життя. Простір арт-терапії: Разом з вами: Збірник наукових статей / За науковою ред. А.П.Чуприкова, О.А. Бреусенка-Кузнецова, О.Л. Вознесенської. – К., 2006. – С.43-48.

20. Мова Л.В. Танець та його значення для соціалізації особистості. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. // За ред. С.Д.Максименка. – Т. VIII. – Вип. I. – К., 2006. – С.236-241.

21. Мова Л.В. Танец и рисунок как возможность трансформации. Простір арт-терапії: Збірник наукових статей / За наук. ред. А.П.Чуприкова, О.А. Бреусенка-Кузнецова, О.Л. Вознесенської. – К., 2008.

22. Мова Л.В. Танец – путь к внутренней и внешней гармонии (возможности использования танцевально-двигательного направления практической психологи в работе социальных служб). Соціальна служба в Україні: соціально-психологічні засади формування й ефективного функціонування. Матеріали науково-практичної конференції / Редколегія: В.В.Москаленко, Н.І. Кривоконь, Н.М. Дембицька. – К.: Фенікс, 2005. – C.341-345.

23. Мова Л.В. Техніки імпровізації як можливість розвитку особистості. Соціально-психологічні особливості професійної діяльності працівників соціальної сфери: Матеріали всеукр.наук.-практ.конф. - Мелітополь, 2007. – С.106-111.

24. Мова Л.В. Техніки імпровізації як складова усвідомлення Я-образу. Тези доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції «Методологія та технології практичної психології в системі вищої школи». – Київ: НПУ ім. М.П. Драгоманова МОН України, Поліграф-Центр, 2007. – С.112-114.

25. Мова Л.В. Три плоскости творческой жизни. Простір арт-терапії: можливості та перспективи: Том 2: Матеріали IV міждисциплінарної науково-практичної конференції з міжнародною участю / За науковою ред.. А.П.Чуприкова, О.А. Бреусенка-Кузнецова, О.Л. Вознесенської. – К., 2008. – С. 43-48.

26. Никитин В. Н. Пластикодрама: Новые направления в арт-терапии. – М.: Когито-Центр, 2003. – 183 с.

27. Простір арт-терапії: можливості та перспективи: Збірник наукових ста­тей/ За науковою ред. А.П. Чуприкова, О.А. Бреусенка-Кузнє­цо­ва, О.Л. Воз­несен­ської. – К.: КИТ, 2005. ­– 114 с.

28. Простір арт-терапії: можли­во­сті та перспективи: Том 1: Матері­а­ли Другої міждисциплінар­ної науково-практичної кон­ференції з міжнарод­ною учас­тю (м. Київ, МАУП, 24-25 лютого 2005 року) / За нау­ковою ред. А.П. Чуп­рико­ва, О.А. Бреу­сен­ка-Куз­нєцо­ва, О.Л. Вознесенської. – К.: Міле­ні­ум, 2006. ­– 132 с.

29. Простір арт-терапії: можли­вості та перспективи: Том 2: Матеріали ІІІ міждисциплі­нарної науково-практичної конференції з міжнародною уча­с­­тю (м. Київ, ЦІППО АПН України, 2–3 березня 2006 року) / За наук. ред. А.П. Чуп­рикова, О.А. Бреу­сен­­ка-Кузнєцова, О.Л. Возне­сен­­сь­кої. – К.: Мі­ле­ніум, 2006. – 96 с.

30. Простір арт-терапії: Разом з вами: Збірник наукових статей / За нау­ко­­вою ред. А.П. Чуприкова, О.А. Бреусенка-Кузнєцова, О.Л. Вознесенсь­кої. – К., 2006. – 82 с.

31. Простір арт-терапії: Зб. наук. ст. / ЦІППО АПН України, ГО „Арт-терапевтична асоціація”; Редкол.: Семиченко В.А., Чуприков А.П. та ін. – К.: Міленіум, 2007. – Вип. 1. Вип. 2. – 2008. – Вип. 1 (3). Вип. 2 (4). – 2009. – Вип. 1 (5). Вип. 2 (6).

32. Простір арт-терапії: образи, проблеми, ресурси: Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції з міжнародною участю (м. Київ, ЦІППО АПН України, 1–2 березня 2007 р.) / За наук. ред. А.П. Чуприкова та ін. – К.: Мілленіум, 2007. – 118 с.

33. Простір арт-терапії: міф, метафора, символ: Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції з міжнародною участю (м. Київ, Інститут соціальної та політичної психології АПН України – ЦІППО АПН України, 28 лютого-1 березня 2008 р.) / За наук. ред. А.П. Чуприкова, Л.А. Найдьонової, О.А. Бреусенка-Кузнєцова, О.Л. Вознесенської. – К.: Міленіум, 2008. – 102 с.

34. Простір арт-терапії: структура, хаос, стихія: Матеріа­ли VІ Міжнародної науково-практичної конференції з міжнародною участю (м. Київ, Київський міський Будинок вчителя, Інститут со­ці­альної та політичної психології АПН України, НПУ ім. М.П. Драгоманова, 26-28 лю­того 2009 р.) / За наук. ред. А.П. Чуприкова, Л.А. Найдьонової, О.А. Бреусенка-Кузнєцова, О.Л. Вознесенської, О.М. Скнар. – К.: Міленіум, 2009. – 132 с.

35. Сайфутдинова Л.Р. Танце-двигательная терапия как один из методов коррекции аффективно-личностных трудностей детей старшего дошкольного возраста. Дипломная работа. М.: МГУ, 1998.

36. Сандомирский М.Е. Психосоматика и телесная психотерапия: Практическое руководство – М.: Независимая фирма «Класс», 2005. – 592 с.

37. Хендрикс К. Танцевальная терапия. //Танцевально-двигательная терапия. - Ярославль, 1994. – С. 24-28.

38. Хрестоматия по телесно-ориентированной психотерапии и психо­те­х­нике / Редактор-составитель В.Ю.Баскаков. 2-е изд. – М.: Смысл, 1997. – 159 с.

39. Фельденкрайз М. Осознавание через движение: двенадцать практи­чес­ких уроков /Пер. с англ. М. Папуш – М.: Институт Общегуманитарных Исследований, 2000 – 160 с.

40. Фрейденберг О.М. Миф и литература древности. – М.: Изд. фирма «Восточная литература» РАН, 1998. – 800 с.

41. Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность: теории, эксперименты, упражнения.-СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. – 864 с. (Психологическая энциклопедия).

42. Шкурко Т.А. Танцевально-экспрессивный тренинг как фактор динамики отношений личности. //Психологический вестник РГУ. – 1999. – Вып. 4, части 1-2. – С.260-270.

43. Юнг К.Г. Душа и миф: шесть архетипов: Пер. с нем. – К.: Гос. библиотека Украины для юношества, 1996. – 384 с.

ГРАНИЦЫ ВОЗМОЖНОСТЕЙ (из опыта работы).

Мова Л. В. (г. Киев)

Чего человек хочет и может достичь в своей жизни? Каковы факторы, влияющие на формирование целей, желаний и веры в свои возможности? Какие факторы и жизненные ситуации способствуют развитию и желанию идти дальше, а что может послужить ограничением, не пускающим дальше?

В своей работе мы часто используем упражнение, когда группе предлагается начать ходить по залу, осваивая или знакомясь с пространством, в котором находимся (даже, если это знакомое пространство).

Задач несколько:

1. Обращать внимание на свое тело и чувства, которые возникают вовремя передвижения по пространству зала:

• как ставятся на пол стопы во время ходьбы: с носка, с пятки, стопа всей поверхностью ставиться «в пол»;

• вес тела распределяется на всю стопу или есть завал на внешнюю или внутреннюю сторону стопы, стопы параллельны или же пальцы ног больше открыты наружу или вовнутрь;

• какова степень подвижности и осознанности использования суставов;

• есть ли ощущение центра и каковы особенности взаимосвязей в теле (основы BF и LMA).

2. Быть внимательным и видеть других людей в пространстве (поскольку на первом этапе движения, как правило, у большинства участников взгляд направлен в пол).

3. Стараться удерживать баланс пространства, а это возможно лишь при условии осознанного и точного выбора траектории собственного передвижения.

4. Точность и ясность намерений: используя различные направления и рисунки перемещения, пробуя быстрые смены передвижения в пространстве и разный ритм, общий для всей группы (на первом этапе очень часто происходит движение по кругу, если не акцентировать внимание на расширение возможных вариантов и уход от стереотипов).

В зависимости от акцента на одну из данных задач, дальнейшее развитие упражнения может быть различным. Как правило, мы предлагаем обратить внимание на то, что движение и перемещение возможны не только в верхнем ярусе, а можно перемещаться на пол (использовать нижний ярус) и средний (промежуточный между полом и привычным движением на ногах) яруса. При этом находить наиболее природные (используя суставы и удлинение или сокращение тела) варианты перемещения из яруса в ярус, продолжая свое путешествие в пространстве.

Еще один вариант развития ситуации - это движение в разном темпе и осознание того, какой есть самым привычным, какой в жизни используется крайне редко, какой самый комфортный, какой самый продуктивный.

И продолжая передвижение в пространстве, в какой-то момент мы предлагаем закрыть глаза. Как правило, темп движения замедляется. И у многих возникает желание выставить руки вперед (как вариант защиты), что бы предотвращать что-либо, что именно обычно участникам сложно сформулировать. И далее они говорят о том, что немного страшно и руки помогают контролировать ситуацию и смягчить тревожность. Первый опыт движения в пространстве с закрытыми глазами существенно отличается от того, что люди чувствуют, если возможность практиковать данный вариант передвижения становится регулярным. Тогда необходимость выставлять руки вперед возникает все реже, точность перехода из яруса в ярус повышается, при встрече с другими участниками или частями пространства (например, стенами, стульями) во время своего движения, больше не вызывает однозначной стрессовой реакции и желания быстрее остаться самому. А если встреча происходит, то это уже не «столкновение», а реальная возможность выбора, как быть дальше:

• остаться в контакте,

• завершить его,

• во время контакта быть на равных,

• попробовать воспользоваться ситуацией и опереться на партнера,

• наоборот, стать для него опорой, поддержкой.

Условие помнить о балансе пространства звучит на первом же занятии, но начинает реализовываться несколько позже. Кроме того, предложение быть предельно внимательными и видеть друг друга имеет проверочную стадию. Спустя несколько минут, мы предлагаем остановиться («стоп») и тут же закрыть глаза. Далее, просим всех одновременно указать рукой в сторону какого-либо конкретного участника группы, назвав либо имя, если все хорошо друг друга знают, либо характерную деталь или цвет одежды данного участника. Затем предлагаем открыть глаза и проверить, насколько точным оказался ответ каждого. И так несколько раз звучит «стоп» и проверяется степень внимания участников по отношению к пространству и друг другу. Привычные паттерны поведения (в социуме) достаточно стойки. Поэтому, прежде, чем глаголы «смотреть» и «видеть», приобретают смыл синонимов, проходит определенное время.

Точность и ясность намерений позволяет быть свободным, креативным, так как решение принимается самостоятельно, и ограничений фактически нет. Но, как показывает опыт, именно этот фактор наличия максимальной свободы, становится самым ограничивающим на первых этапах работы. Участники группы очень часто «не понимают, что нужно (можно) делать и как должно быть, как правильно действовать». Им трудно понять, поскольку нет определенных критериев их оценки, что в данном случае правильно, а что – нет. Это естественно, поскольку и в школе, и в студенчестве, человек ориентирован на оценивание, и это есть мотивом развития в том числе. А если не понятно, что будет оцениваться, то возникает вопрос что и, главное, зачем делать?

Момент доверия к себе, своему выбору очень важен. И далеко не всегда это доверие присутствует. Поэтому, когда для человека важно контролировать любую ситуацию, видеть в зеркале как он выглядит, и ориентироваться на то, как его оценивают другие, то требуется время для того, что бы произошли перемены. И тогда глаза во время движения станут приоткрываться реже, возможность настаивать, или хотя бы предлагать свои истории, говорить «нет» или «да» в соответствии со своими внутренними ощущениями станут обычной реакцией на различные ситуации.

Еще один интересный момент. Часто, будучи даже в большом просторном зале (200 кв.м.), участники группы из 8-12 человек умудряются постоянно сталкиваться друг с другом, танцуя (двигаясь) с закрытыми глазами. Что это: неосознанная необходимость подтверждения того, что ты в пространстве не один, или неосознанное неучитывание других в пространстве? Или же кто-то более сильный притягивает более слабых? Столкновения прекращаются тогда, когда у человека появляется необходимость, делать свой выбор четко и ясно без боязни «столкнуться» или встретиться с кем или чем-либо, не заботясь о тех людях, которые двигаются в пространстве рядом, но учитывая, что они есть.

Что же влияет на способность человека быть честным по отношению к себе? На наш взгляд, это безусловное принятие себя, и, соответственно, безусловное принятие других. Достаточно просто, но в этом и сложность. Так как большинству людей кажется, что неправильно, когда не надо напрягаться, прилагать немыслимые усилия. Делать что-нибудь (нечто) обязательно видимое для других, соответственно, себя делая значимым.

Это не значит, что вовсе ничего не надо делать. Есть смысл быть (я есть), и использовать возможность действовать проще, легче, не сравнивая себя с другими, не думая о том, как будет правильно и хорошо для всех, а понимать, какова собственная зона комфорта. Часто участники говорят о том, что это эгоизм. Но легкая степень эгоизма, на наш взгляд, соизмерима с инстинктом самосохранения. А быть хорошим для всех – задача невыполнимая и с этим трудно не согласиться. Важно позволять себе быть, слушая и принимая свою внутреннюю необходимость.

Например, многим знакомо упражнение, когда, из положения стоя на ногах и опираясь друг на друга спинами (всей поверхностью), необходимо вместе, не разъединяя спины, переместиться в нижний ярус (сесть), а затем подняться в исходное положение.

Первый этап выполнения данного упражнения имеет несколько вариантов:

1. Один из партнеров заваливается вперед, не удерживая баланс, так как не выдерживает давления веса второго партнера (при условии, более-менее одинакового веса). Есть трудности в удержании длительного контакта. Нет навыка быть опорой для других.

2. Один из партнеров практически не упирается в спину партнера, беспокоясь, что второму будет не комфортно, когда сильно давят. Нет навыка предъявлять свои намерения четко и ясно, и нет понимания, что такое собственная зона комфорта. Человеку сложно опираться на кого-либо, чувствовать и принимать поддержку другого.

Как правило, выполнение данного упражнения возможно при условии, когда максимально опираясь на спину партнера (доверяя себе и партнеру), я позволяю себе оставаться в комфортном состоянии. Ну и, конечно же, суставы должны быть столь свободны и подвижны, что бы перемещение в ярусах не вызывало болевых ощущений.

Это простое упражнение демонстрирует возможность достижения результата в условиях комфорта и свободы, что обычно для людей непривычно, так как не надо прикладывать сверхусилия. И есть ощущение, что ничего не сделал, потому не могу получить что-либо взамен.

Еще одна важная тема в работе: принимать – отдавать.

Очень важно помнить, что когда я отдаю, например отдаю вес другому партнеру или же просто отдаю какую-то информацию, то одновременно я и опираюсь на эту же ситуацию. И наоборот, когда принимаю что-либо, я одновременно и даю поддержку. Важно осознавать, что эти процессы имеют одномоментно две составляющие. Как говорят мудрые люди: умеющий благодарить - умеет принимать, умеющий принимать - умеет творить, умеющий творить - умеет дарить, а умеющий дарить - наслаждается жизнью...

Получать удовольствие от того, что делаешь – это

Важно помнить, что тело - это то, что точно есть в собственном распоряжении, может нравиться или не нравиться.

Внешние проблемы — точное отражение твоего внутреннего состояния. Если изменишь свой внутренний мир — внешний мир так же изменится для тебя.

Все ответы находятся в тебе. Ты знаешь больше, чем написано в книгах. Все, что ты должен делать — смотреть в себя, слушать себя и доверять себе.

Ты забудешь обо всем этом.

Ты вспомнишь об этом всегда, когда захочешь.

Мета курсу: набуття виконавських навичок в техніці contemporary, набуття педагогічних, творчих, балетмейстерських навичок студентами - майбутніми викладачами та хореографами (в стилі contemporary).

Завдання курсу: опанування техніки contemporary dance: засвоєння теоретичних та практичних принципів техніки contemporary. Оволодіння методикою викладання лексичного матеріалу contemporary.

Курс опановується протягом ІІI-VІІІ семестрів семестрів і передбачає теоретичні і практичні форми занять. Перші розглядають причини виникнення; основні особливості contemporary dance; його відмінності від інших танцювальних стилів; основні закони і принципи побудови танцювальних комбінацій та етюдів.

Практичний курс передбачає набуття навичок виконання та викладання contemporary dance.

Студенти повинні знати: принципи роботи тіла в contemporary, анатомічні особливості танцювальних рухів стилю, Barteieff Fundamentals, Основи Laban Movement Analysis (LMA), термінологію курсу та методику викладання contemporary dance.

Студенти повинні вміти: використовувати дихання як обов’язків елемент танцю, досягати достатньої свободи власного хребта, відчувати взаємозв’язок центру тіла з периферією, з метою здійснення вільних рухів різними частинами тіла; вивільняти суглоби для виконання руху без напруги; вивільняти зайву та перерозподіляти напругу тіла, підтримуючи тонус для виконання танцювальних комбінацій, добре відчувати власну вагу для виконання різноманітних рухів, комбінацій з переміщенням у просторі та зміною рівнів, враховуючи принципи роботи тіла в contemporary. Тобто, вільно володіти технікою contemporary dance та flying low.

Практичні заняття можуть проходити з музичним оформленням і без нього: студенти навчаються слухати внутрішній ритм руху, володіти диханням та співвідносити з ним рухи.

Самостійна та індивідуальна робота студентів сприяє закріпленню теоретичного та практичного матеріалу. Студенти самостійно опрацьовують теми з фізіології та анатомії людини; набувають навички практичного виконання танцювальних комбінацій; створюють власні комбінації; працюють над пошуком нового поєднання рухів.

Контрольні питання

1. Основні ознаки стилю contemporary dance.

2. Тренаж тіла – підготовка до contemporary dance.

3. Основні положення в contemporary dance.

4. Механізми та принципи руху в contemporary dance.

5. Положення та рухи, запозичені з інших танцювальних технік.

6. Рухи корпуса в contemporary dance та їх сполучення з рухами інших частин тіла.

7. Дихання під час танцю, його вплив на виконання рухів.

8. Переміщення у просторі. Стрибки у техніці contemporary dance.

9. Техніка зміни рівнів.

10. Техніка flying low. Основні положення та принципи руху.

11. Акробатичні елементи у flying low.

12. Техніка стрибків та перевертань у партері.

13. Основні вимоги до танцювальних комбінацій у стилі contemporary.

14. Підготовка заняття contemporary dance для професійних та аматорських колективів.

15. Особливості викладання contemporary dance в дитячих колективах.

16. Техніки роботи з тілом, що лежать в основі contemporary dance.

Література

1. Актуальные вопросы возрастной биомеханики: Сб. науч. тр. Смоленс. гос. ин-т физической культуры. – Смоленск: СГИФК, 1988.

2. Базарова Н., Мей В. Азбука классического танца. – Л., Искусство. 1983.

3. Баскаков В.Ю. Свободное тело / Ред. – сост. Институт общегуманитарних исследований. – М., 2001.

4. Венедиктова Л. Ред. Мир искусства, журнал № 4,1: ПП Редакция журналу “Світ Мистецтва”. – К., 2001.

5. Газарова Е.Г. Психология телесности. – М.: Ин-т общегуманит. исследований, 2002.

6. Гиршон А. Современный танец как интеллектуальный вид искусства // Танцевальный Клондайк. – М., 2003.

7. Гиршон А. Танец как метафора и не только // Танцевальная импровизация.

8. Котельникова Е.Г. Биомеханика хореорафических упражнений: ІПК ПК. Л., 1980.

9. Никитин В. Ю. Модерн-джаз-танец. Методика преподавания. – М.: ВЦХТ, 2002.

10. Никитин В.Н. Энциклопедия тела: Апетейа. – М., 2000.

11. Новицкая Л.П. Уроки вдохновения. Система К.С.Станиславского в действии. – М.: Всерос. театральное общество, 1984.

12. Попова В. Я. Основы обучения дыханию в хореографии: Учебн. пос. – М.: Искусство, 1968.

13. Сапин М. Р. Атлас анатомии человека. – М.: АПП «Джангар», 2002.

14. Собинов Б., Суворов Н. Поддержка в танце. – М., Искусство. 1962.

15. Якубанеце Б. Сост. Руководство по телесно-ориентированной терапии / СПб.: Речь, 2000.

16. Jack Mitchell. American dance: USA, 1988.

17. www. Ageb. narod.ru. Contemporary dance в России. – М., 2003.

18. www. Tseh @ dance – net.ru. Цех: летняя школа современного танца. Ежегодный фестиваль театров танца: Статьи. М., 2003.

1. Кнастер М. Мудрость тела. /Пер. с англ. – М.: Узд-во Эксмо, 2002 – 496 с.

2. Лабунская В.А., Шкурко Т.А. Развитие личности методом танцевально-експрессивного тренинга //Психологический журнал. 1999. Т.20. №1. С. 31-38.

3. Лоуэн А. Психология тела. (Телесноориентированный биоэнергетический психоанализ). Перевод Коледа С.В. М. Независимая ассоциация психологов-практиков 1997. 200 с.

4. Мова Л.В. Усвідомлене тіло – шлях до внутрішньої та зовнішньої гармонії. Методичні рекомендації. К. : 2000 – 28 с.

5. Сандомирский М.Е. Психосоматика и телесная психотерапия: Практическое руководство – М.: Независимая фирма «Класс», 2005. – 592 с.

6. Суриц Е.Я. Балет и танец в Америке: Очерки истории / Гос. Институт искусствознания Министерства культуры и массовых коммуникаций РФ; Институт танца (Екатеринбург). Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 2004. – 392 с., 185 ил.

7. Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность: теории, эксперименты, упражнения.– СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2001.- 864 с.

8. Фельденкрайз М. Осознавание через движение: двенадцать практических уроков /Пер. с англ. М. Папуш – М.: Институт Общегуманитарных Исследований, 2000 – 160 с.

9. Хендрикс К. Танцевальная терапия. //Танцевально-двигательная терапия. - Ярославль, 1994. – С. 24-28.