1.2. Геологічна будова і рельєф

Рельєф, як і клімат є однією з умов, в яких розвиваються ґрунти. Він має надзвичайно важливе значення в ґрунтоутворенні і розташуванні ґрунту на території. Формування сучасного рельєфу проходило в основному в четвертинний період. Територія господарства знаходиться в межах Причорноморської низовини. Рельєф району в цілому являє собою підвищену хвилясту рівнину Причорноморського подолу. У центральній частині району протікає ріка Великий Куяльник, що впадає в Куяльницький лиман, у західній частині - ріка Малий Куяльник і її ліва притока ріка Середній Куяльник, що впадають в Хаджибейський лиман.

Значення рельєфу в формуванні ґрунту і розвитку ґрунтового покриву важливе та різноманітне. Рельєф виступає передусім як фактор перерозподілу сонячної радіації і опадів, в залежності від експозиції і стрімкості схилів, і впливає на водний і тепловий режими, обумовлюючи величину поверхневого стоку і ступінь ерозійних процесів, а ґрунтоутворюючі породи визначають напрям процесів ґрунтоутворення.

Механічний, хімічний і мінералогічний склад ґрунту на початкових стадіях їх розвитку визначається вмістом ґрунтоутворюючих порід і тільки пізніше по мірі формування ґрунтового профілю в різних генетичних горизонтах ґрунту утворюються нові властивості, значно відрізняючи їх від вихідної породи.

Ґрунтоутворюючі породи на плато і схилах представлені четвертинними породами – лесами. Леси характеризуються палевим, бурувато-палевим забарвленням, тонкопористим відкладом. Леси – карбонатні. Характерною рисою лесів є збагаченість їх фракцією мулу, висока поглинаюча спроможність. Наявність карбонатів кальцію в лесах сприяє закріпленню органічної маси, що розкладається, коагулює гумусові з’єднання. От чому на лесах розповсюджені збагачені гумусом чорноземи. Леси зазвичай незасолені легкорозчинними солями та не оглеєні. Ґрунти, сформовані на лесах, характеризуються однорідним за профілем механічним складом.

Лесовидні суглинки – породи, близькі до лесів. Відрізняються від них меншим вмістом крупнопилуватої фракції і більш значним коливанням вмісту інших фракцій, меншою пористістю і просадкою. В основі лесів лежать червоно-бурі глини. [2]

Глини від лесів відрізняються великим вмістом мулу, меншою пористістю, слабкою фільтрацією, великою вологоємкістю, малою вологовіддачею. В зв’язку з цим є водоупором. В містах їх залягання можливе виклинювання ґрунтових вод чи верховодки і утворення мочаристих грунтів.

На глинах формуються чорноземи легкоглинистого механічного складу з несприятливими фізичними властивостями.

Делювіальні відклади утворюються в балках в результаті акумуляції продуктів змиву дощовими та сніговими водами з верхніх частин схилів і частково з вододілів. Ознаками делювію являється шаруватість та деяка сортованість його механічних частин.

Алювіальні відклади представляють собою заплавні намиви, відкладені при розливі рік. Алювіальні відклади відрізняються горизонтальною чи косою шаруватістю, пов’язаною з періодичністю намивів. В стуктурі алювія спостерігаються іржаво-охристі, коричневі, сизі та інші прожилки, або цілі прошарки оглеєних горизонтів.

Алювіальні відклади виступають материнською породою для заплавних ґрунтів.

В залежності від рельєфу району знаходяться і ґрунти. Так на вододільних плато та схилах крутизною від 0 до 2⁰ розташовані не змиті ґрунти, на схилах крутизною від 2⁰-5⁰ розташовані слабо змиті ґрунти, середньо та сильно змиті ґрунти розташовані на схилах крутизною 5-15⁰.

Рельєф території сприяє інтенсивному господарському освоєнню краю.