- •5. Сіткове моделювання процесу виробництва
- •5.1. Класифікація організаційно-технологічних моделей
- •5.2. Характеристики і елементи сіткової моделі
- •5.3. Основні правила побудови сіткових графіків
- •5.4. Алгоритм розрахунку сіткових графіків
- •Послідовність розрахунку
- •2. За ранніми початками будуємо сітковий графік (рис. 6.17)
- •6.6. Розв’язання оптимізаційних задач на сітці
5. Сіткове моделювання процесу виробництва
5.1. Класифікація організаційно-технологічних моделей
Моделювання є основним інструментом аналізу, організації, оптимізації і синтезу систем. Воно дає змогу експериментувати зі спрощеною, але еквівалентною за поведінкою до натуральної системи моделлю.
Найбільше поширення отримали три організаційно-технологічні моделі – лінійні графіки, циклограми, сіткові графіки.
До останніх років основною моделлю систем управління служили прості графічні методи у вигляді графіків Ганта календарні лінійні графіки, на яких у масштабах часу показують послідовність і строки виконання робіт.
Рідше застосовують циклограми, які відображають хід робіт у вигляді похилих ліній у системі координат і є, по суті, різновидом лінійного графіка.
Основні недоліки лінійних графіків:
1) відсутність наочно позначених взаємозв’язків між окремими операціями (роботами); залежність робіт, яка покладена в основу графіка, виявляється укладачем тільки один раз під час роботи над ним (моделлю) і фіксується як незмінна; внаслідок такого підходу закладені у графіку технологічні та організаційні рішення приймаються звичайно як постійні і втрачають своє практичне значення відразу після початку їх реалізації;
2) негнучкість, жорстокість структури лінійного графіка, складність його коректування у разі зміни умов; необхідність багаторазового перескладання, яке, як правило, через відсутність часу не може бути виконане;
3) складність варіантної проробки і обмежена можливість прогнозування ходу робіт;
4) складність застосування сучасних математичних методів і ЕОМ для механізації розрахунків параметрів графіків.
Перераховані недоліки знижують ефективність управління з використанням лінійних графіків.
Сіткова модель вільна від цих недоліків і дає змогу формалізувати розрахунки та використовувати ЕОМ.
Вперше сіткову модель для планування ходу робіт і контролю їх виконання було використано у 1956 році компанією “Дюпон”. У Радянському Союзі сіткові графіки почали використовувати для сіткового планування і управління виробництвом (СПУ) з 1964 року. Незабаром їх почали успішно використовувати під час будівництва низки об’єктів енергетичного, хімічного, а потім житлового будівництва.
Системи “сіткового планування” і управління стали попередниками і першими чергами АСУ.
Сіткові моделі поділяються на 2 основні класи:
детерміновані, які не враховують впливу випадкових чинників під час функціонування системи;
імовірнісні, що враховують вплив випадкових чинників.
Кожний з цих класів у свою чергу поділяється на моделі з врахуванням часу, вартості і ресурсів.
До детермінованих моделей з врахуванням часу належать:
модель одноцільова найпростіша детермінована часова – ПДЧ;
модель багатоцільова детермінована часова – ДЧ;
модель узагальнена детермінована часова – УДЧ;
Класифікація ймовірніших сіткових моделей, в основному, відповідає класифікації детермінованих моделей з врахуванням вартості і ресурсів. При цьому окремі характеристики або усі характеристики можуть набувати випадкові значення.