1.3. Джерела інфекції

Джерелом інфекції є хворі птиці. Експериментальна інфекція удається шляхом внутрічеревного, внутрішньом'язового, внутрівенного і підшкірного методів зараження курчат добового віку. Ефективність зараження і міра розвитку патологічного процесу залежать від віку, статі і генетичного характеру (лінії, породи) птиці, що заражається, а також від наявності пасивного імунітету, який передається трансоваріально з жовтком. До зараження найбільш сприйнятливі курчата 2-тижневого віку, причому курочки більш чутливі, чим півні. Виділення віруса експериментально зараженою птицею відбувається через 7-21 день після інфікування. У птиці, що має клінічні ознаки хвороби, вірус постійно виявляється в крові. З організму він виділяється через органи дихання і травлення, а також через пір'яні фолікули. Аерогенний шлях розповсюдження. інфекції є основним. Клітинно-зв'язаний вірус, що виділяється в довкілля до 8 місяців, зберігає свою інфекційну активність. Послід і підстилка, на якій містилися хворі курчата, залишаються інфікованими до чотирьох місяців. Будучи клітинно-звязним, вірус хвороби Марека зберігає свою біологічну активність за умови структурної цілісності вірусутримуючих клітин. Вірусоносійство спостерігається в період інкубації до клінічного прояву хвороби, а також протягом 16-24 місяців після перехворювання, тобто практично довічно, причому вакцинація птиці живими ослабленими вакцинами не запобігає носійству вірулентного вірусу клінічно здоровою птицею [1].

1.7. Локалізація в організмі

Вірус хвороби Марека виявлений в цілісній крові, плазмі її, новоутвореннях, уражених нервах і екскрементах хворої птиці. У організмі курчат він знаходиться в трьох станах: у тісній асоціації з клітками пухлини, клітками крові і іншими клітками організму, коли не наголошується накопичення зрілого вірусу. У клітках пухлини і нервах, коли спостерігається процес реплікації вірусу і можуть бути знайдені окремі віріони і специфічний іммунофлуоресцентний антиген, вірус, проте, також знаходиться в тісній асоціації з клітками. І нарешті, в пір'яних фолікулах інфікованих курчат, оскільки вірус розмножується в епітеліальних клітинах гермінативного шару, дозріває і виділяється у вигляді вільних віріонів. В цьому випадку вірус формує внутрішньоядерні включення, виходить в цитоплазму, утворює там також включення і, нарешті, потрапляє в екстрацелюлярний простір. У клітинній культурі вірус проходит неповний цикл реплікації, коли він накопичується лише в ядрі і рідко виходить в цитоплазму [1].

2. Лабораторна діагностика

Лабораторна діагностика передбачає індикацію вірусного ан­тигену в епітелії перових фолікулів, виділення вірусу в курячих ем­бріонах, первинних культурах клітин нирок або фібробластів куря­чих ембріонів з наступною ідентифікацією вірусу за РДП та РІФ, проведення біопроби на одноденних курчатах і дослідження сиро­ваток крові [2].

2.1. Взяття і підготовка матеріалів

У лабораторію надсилають 5-10 клінічно хворих кур­чат, від яких для дослідження відбирають кров та пір'я з фолікула­ми, шматочки уражених органів (печінки, нирок, яєчників, серця, легень, фабрицієвої сумки, тимуса), шкіри, м'язів, периферичних нервів плечового і крижово-сідничного сплетень. Із уражених орга­нів готують 10%-ву суспензію, яку після відповідної підготовки ви­користовують для зараження 10 - 12-денних курячих ембріонів, пе­рвинних культур клітин або одноденних курчат [2].