1.1. Сутнісна характеристика поняття «економічна безпека підприємства»

 

Процеси ускладнення умов господарювання, зростання конкуренції, концентрації господарських ресурсів, монополізації ринків, обмежені фінансові і ресурсні можливості підприємств, недостатність дієвих елементів інституційного та бізнес-середовища, нерозвиненість організаційної структури державного та системи недержавного управління безпекою суб’єктів господарювання, характерні для посттрансформаційного етапу розвитку національного господарства, призвели до значного зниження економічної безпеки підприємств у нашій державі.

Наслідки цього загрозливі й для безпеки національної економіки, адже призводять до подальшого зменшення ділової активності, обсягів та погіршення ефективності діяльності суб’єктів господарювання, зниження їх ролі в економіці, зокрема щодо зайнятості та податкових поступлень.

Складність відкриття нового бізнесу та забезпечення сталої життєздатності діючого обумовлена нерозвиненістю вітчизняного інституційного та економіко-правового середовища. Це підтверджується як офіційними вітчизняними статистичними даними, так і результатами досліджень визнаних міжнародних організацій.

Так, за даними державної служби статистики України, у 2012 р.:

-       частка збиткових підприємств в Україні становила 35,5 % та збільшилася до 2011 р. на 1,4 в. п. (ще вищою була збитковість підприємств промисловості (38,0 %), будівництва (39,8 %), транспорту (38,4 %), тимчасового розміщення й організації харчування (41,1 %), інформатизації та телекомунікацій (36,6 %), фінансової та страхової діяльності (40,0 %), операцій з нерухомим майном (44,2 %));

-       збитковою була фінансово-господарська діяльність підприємств будівництва («мінус» 479,9 млн грн), тимчасового розміщування й організації харчування («мінус» 856,6 млн грн), операцій з нерухомим майном («мінус» 8193,2 млн грн);

-       рентабельність операційної діяльності економіки становила лише 5,0 % та зменшилася до попереднього року на 0,9 в. п.;

-       ступінь зносу основних засобів становив 74,9 % та збільшився до 2011 р. на 14,9 в. п.; особливо критичним було становище щодо зносу основних засобів на транспорті та зв’язку (94,4 %) [15,с.64-66,91].

Ситуація з економічною безпекою ще гірша у секторі суб’єктів малого підприємництва в Україні, особливо фізичних осіб – підприємців. Якщо до 2009 р. їх чисельність зростала, сягнувши у 2009 р. 2,7 млн од. або понад 5 % наявного населення, то у 2011 р. кількість фізичних осіб – підприємців зменшилася до 1,3 млн од., що менше 3 % від наявного населення. Якщо врахувати, що значна частина підприємців лише числиться та не здійснює діяльності, то фактичний стан справ ще критичніший. Негативні тенденції до звуження сектору малого підприємництва обумовлені ускладненням умов фінансово-господарської діяльності внаслідок кризових явищ в економіці, зменшенням реального платоспроможного попиту, посиленням закритості ринків та їх монополізацією, надмірним оподаткуванням господарської діяльності та відсутністю дієвої державної підтримки.

Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов http://dipplus.com.ua/

Все це характеризує зниження рівня економічної безпеки малого підприємництва та, як наслідок, станом на 2011 р. у секторі малого підприємництва України було зайнято 4,4 млн осіб. Втім, ще у 2009 р. цей показник становив 6,6 млн осіб. Відтак, зменшення зайнятості та самозайнятості є свідченням погіршення можливостей суб’єктів малого бізнесу до залучення персоналу. Наслідком цього є те, що у 2011 р. частка населення України, що працює у секторі малого підприємництва, становила лише 9,6 % (або 26,6 % від загальної кількості зайнятих в економіці). В середньому на одному малому підприємстві працювало 6,5 ос., а одним приватним підприємцем було зайнято 1,8 ос.

Найбільшими перешкодами безпеки підприємницької діяльності в Україні є податкова політика та високий рівень податкового навантаження на бізнес, корупція і нестабільність державної політики (табл. 1.1).

Табл. 1.1

Найбільш проблемні чинники ведення бізнесу за видами економічної діяльності в Україні у 2011 р., частки респондентів, які зазначили чинник як проблематичний, % [5,с.26]

Чинники	Україна загалом	Сільське госпо-дарство	Переробна промисловість	Будівництво	Готелі та ресторани	Торгівля	Транспорт і зв’язок
Податкова політика	61	53	61	65	72	62	61
Корупція	57	50	56	66	56	58	62
Нестабільність державної політики	46	53	45	48	33	49	48
Інфляція	32	28	32	36	50	39	24
Нестабільність місцевої та державної влади	29	31	29	30	33	29	29
Доступ до фінансування	24	18	24	28	22	24	21
Дозвільна система та ліцензування	24	29	23	28	11	20	27
Низька кваліфікація робочої сили	22	26	29	18	11	18	17
Митна політика	17	10	26	4	17	20	17
Нерозвинена інфраструктура	16	21	16	11	22	11	18
Злочинність і крадіжки	11	15	9	10	17	12	11
Погане здоров’я населення	10	10	10	9	22	13	9
Доступ до земельних ресурсів	10	14	10	3	11	9	10
Обмежувальне трудове законодавство	10	16	8	11	17	9	8
Нерозвинена трудова етика	8	8	7	6	6	7	10

 

Дані систематичного рейтингу, який публікує Світовий банк, – Doing business – також підтверджують складність умов господарювання вітчизняних підприємств, що є загрозою їх економічної безпеки. Йдеться про гарантії інтересів інвесторів, легкість проходження дозвільних та погоджувальних процедур, доступність ресурсів і ринків. Станом на 1.01.2013 р. Україна перебувала на 117 місці з 185 країн за рівнем захисту інтересів інвесторів (при цьому індекс захисту інтересів інвесторів становив 4,7 (при максимальному значенні 10), індекс легкості задоволення інтересів акціонерів – 7, індекс нерозголошення інформації про інвестування – 5, індекс зобов’язань керівництва підприємства – 2); 164 – за раціональністю оподаткування; 172 – за легкістю доступу до системи енергопостачання; 162 – за вирішенням проблем неплатоспроможності; 148 – за ефективністю міжнародної торгівлі. Загалом наша держава перебувала на 112 місці в рейтингу з 185 держав [7].

За таких умов мова йде вже не стільки про управління фінансово-економічною ефективністю і беззбитковістю діяльності, як про забезпечення економічної безпеки кожного підприємства.

Актуалізація останнім часом у науковій літературі підходів до визначення поняття «економічна безпека підприємства», а також передумов його дослідження пов’язана з тим, що економічні реформи, які відбуваються в Україні, є вагомими чинниками становлення та розвитку підприємств як сфери прояву економічної активності населення, а економічна безпека підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки є важливою складовою національної безпеки та конкурентоспроможності країни, невід’ємною з огляду на забезпечення життєздатності кожної особи.

Високий рівень захищеності економічних інтересів суб’єктів господарювання дозволяє посилити їх фінансово-економічну стійкість та гарантувати більш стабільне функціонування на етапі європейської інтеграції України, співробітництва в системі СОТ, що одночасно сприятиме розвитку економіки, формуванню здорового конкурентного середовища та передумов для залучення інвестицій у торговельну сферу.

Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов http://dipplus.com.ua/

Дослідження проблем економічної безпеки на різних рівнях ієрархії управління економікою (держави, регіону, галузі, підприємства) та їх особливостей  у вітчизняній науці почалося відносно недавно – наприкінці ХХ століття.

Враховуючи, що згідно з неокласичною теорією суть поняття «підприємство» визначалося як так званий «чорний ящик», де ресурси трансформуються в продукти згідно з характером виробничої функції, економічна безпека суб’єкта господарювання ототожнювалася з можливістю його доступу до господарських ресурсів. Зрозуміло, що можливість доступу до ресурсів визначає здатність підприємства до ведення господарської діяльності, проте ще не доводить її безпечність, керованість. Усвідомлюючи це, І. Ансофф у теорії стратегічного планування розвиває думку про те, що суб’єкт господарювання може ефективно функціонувати лише на основі планування своєї діяльності як в операційному, так і стратегічному періодах. Тому аспект планування як концептуальна основа діяльності підприємства є також важливою характеристикою його економічної безпеки.

З розвитком теоретичного базису категорії «підприємство» формується думка (еволюційний підхід) про те, що його не можна розглядати ізольовано без впливу зовнішніх інституцій. Отже, з’являється аспект забезпечення захищеності майна та інтересів підприємства від негативного впливу зовнішнього середовища, тобто безпека підприємства розглядається через вплив на його діяльність конкурентів та інституцій зовнішнього середовища.

У межах розвитку теорій підприємства сформувалася концепція агентської моделі. Її основою виступали взаємовідносини між власниками та апаратом управління підприємством, а проблема забезпечення економічної безпеки зводилася до гарантування взаємоузгодженості їх інтересів. Це доводить потребу в усвідомленні двоїстого характеру суб’єктів управління системою економічної безпеки на мікрорівні ієрархії управління економікою як поєднання дій апарату управління та власників підприємств.

Питання забезпечення економічної безпеки первинної ланки економіки згідно з теорією виживання пов’язані з проблемами функціонування підприємств у перехідні періоди, в умовах коливань номенклатури та обсягів виробництва, а також фінансового стану постачальників і споживачів. Рішення щодо забезпечення економічної безпеки підприємства приймаються лише з метою гарантування короткострокової вигоди та зміцнення становища. При цьому головною метою економічної безпеки є досягнення максимальної стабільності функціонування та створення основи і перспектив зростання для виконання цілей бізнес-одиниці, незалежно від об’єктивних і суб’єктивних чинників ризику.

З огляду на інтеграційну концепцію безпека підприємства розглядається через формування високого рівня його потенціалу. Тут вперше з’являється проблема забезпечення потенціалу господарюючого суб’єкта, що розглядається як сукупність ресурсів та можливостей, які визначають очікувані характеристики розвитку підприємства в умовах мінливості зовнішнього середовища.

У період становлення ринкової економіки, трансформації економіко-правового поля з’являються додаткові чинники зовнішнього середовища діяльності суб’єктів господарювання, більшість із яких має негативний характер впливу (криміналізація економіки, недосконалість законодавчої бази і державної політики, низька конкурентоспроможність, кримінальні посягання на підприємців), що вимагає посилення економічної безпеки підприємницької діяльності як складової господарської діяльності. У такому контексті проблема гарантування економічної безпеки підприємства явно виходить за межі управління суб’єктом господарювання та стає як об’єктом, так і ціллю державної політики. Йдеться про комплексний підхід, який передбачає дії кожного окремого підприємства зі створення системи його безпеки (на мікрорівні), а також формування центральними, регіональними та місцевими органами державного управління здорового конкурентного середовища і забезпечення необхідних умов розвитку  кожного суб’єкта господарювання. Наголосимо, що найбільш усталеним щодо обґрунтування суті економічної безпеки підприємства в сучасній економічній думці є ресурсно-функціональний підхід, за якого автори розглядають економічну безпеку як «…стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів підприємства для за­побігання загроз і забезпечення стабільного функціонування у даний час і в майбутньому». Ця концепція розглядає економічну безпеку через сукупність наступних її складових: фінансову, техніко-технологічну, продуктову, правову, силову, інформаційну, кадрову, екологічну та інші складові безпеки.

З наведеного вище, крім виявлених характеристик еволюції поняття безпеки підприємства, можна зробити висновок про те, що ця економічна категорія є складною, взаємообумовлюється практично всіма показниками стану та ефективності діяльності підприємства, потребує виключно системного підходу до її вимірювання, а отже й обґрунтування її зв’язку та залежності від таких інтегральних економічних категорій, як конкуренто­спроможність, потенціал, життєздатність, фінансова та ризикостійкість підприємства.

У табл. 1.2 представлено розглянуті підходи до обґрунтування суті поняття «економічна безпека підприємства», аналізуючи які варто зробити висновок, що економічна безпека підприємства – це стан життєздатності суб’єкта господарювання протягом періоду життєвого циклу його функціонування, що одночасно гарантує  (1) виконання місії та цілей підприємства, (2) доступ до ресурсів і ринків, (3) стан захищеності від зовнішніх і внутрішніх ризиків та загроз, (4) мінімально об’єктивно необхідний рівень економічної ефективності функціонування, а також (5) здатності підприємства до розвитку.

Табл. 1.2