Джерела загроз, завдання і пріоритети забезпечення економічної безпеки підприємства

	Джерела загроз	Головні завдання	Пріоритетні принципи
Залежно від етапу життєвого циклу підприємства	Діяльність, пов’язана зі створенням та початком функціонування підприємства	Раціональне планування складського господарства, налагодження системної сукупності зв’язків з постачальниками	Бізнес-планування створен-ня та діяльності; прогно-зування станів життєвого циклу та їх параметрів; цілевстановлення та визначення місії
	Фінансово-господарська діяльність	Формування ефективної логістичної системи постачання і збуту продукції, забезпечення фінансової безпеки, розробка ефективної та дієвої конкурентної стратегії	Плановості, керованості та поступальності у розвитку
	Параметри життєздатності підприємства на етапі зрілості	Створення ефективної системи моніторингу і планування діяльності, реалізації превентивних безпекових заходів	Адаптивності до змін середовища, попиту; підвищення рівня реакції на зміни зовнішнього середовища
	Характеристики функціонування підприємства на етапі спаду	Пошук можливостей вертикального та горизонтального розширення напрямів і видів діяльності,  оптимізація використання ресурсного забезпечення, підвищення рівня використання економічного потенціалу	Диверсифікації діяльності; оптимізації ресурсного забезпечення
	Діяльність, пов’язана з диверсифікацією або перепрофілюванням діяльності	Припинення діяльності з найменшими витратами, пошук нових видів економічної активності та переміщення в них капіталу	Припинення діяльності після виконання місії та цілей і проходження етапів життєвого циклу
В межах напрямів діяльності підприємства	Маркетингова діяльність	Дослідження ринку та цільових сегментів, удосконалення цінової політики, стимулювання попиту, раціоналізація асортиментної політики, належне сервісне обслуговування	Безперервності, оперативності, науково-інформаційної обґрунтованості політики
	Фінансова діяльність	Забезпечення високого рівня ділової активності, платоспроможності та ліквідності, доступності фінансових та інвестиційних ресурсів	Оперативності, обґрунтованості політики
	Інноваційна діяльність	Формування ефективної інвестиційно-інноваційної політики, впровадження технічних, організаційних та інших нововведень	Економічної доцільності та ефективності політики
	Комерційно-збутова діяльність	Активний пошук ринків збуту, потенційних клієнтів, встановлення тривалих зв’язків з ними	Обґрунтованості
За групами ресурсного забезпечення	Використання оборотних активів	Забезпечення оборотними коштами необхідних обсягів та асортименту, ефективне використання оборотних коштів у часі	Високої швидкості обертан-ня, повноцінності норму-вання, належної якості дебіторської заборгованості
	Використання необоротних активів	Ефективне і раціональне використання торговельних площ та матеріально-технічної бази	Капіталізація, забезпечення активності та оновлення необоротного капіталу
	Використання персоналу	Укомплектування необхідною кількістю кваліфікованого персоналу, формування належної системи стимулювання працівників	Оптимізації структури персоналу; високого рівня його укомплектованості та кваліфікації, стабільності
	Використання нематеріальних активів	Систематичний пошук, розробка та впровадження інновацій, використання нематеріальних чинників підвищення конкурентоспроможності	Високого рівня захищеності прав власності; інноваційності господарювання

 

Безпечність, проте й ефективність функціонування кожного підприємства залежить не так від  можливості вчасно виявити джерело загроз його діяльності, як від їх попередження шляхом розробки і виконання завдань та дотримання принципів забезпечення економічної безпеки. Так, на різних етапах проходження життєвого циклу підприємства потрібно дотримуватися принципів: бізнес-планування створення підприємства та його господарства; прогнозування життєвого циклу; цілевстановлення та визначення місії; плановості, керованості та поступальності у розвитку; адаптивності до змін ринкового середовища, попиту на продукцію; диверсифікації діяльності; оптимізації ресурсного капіталу; припинення діяльності після виконання місії та цілей і проходження життєвого циклу.

Для запобігання загрозам, які можуть виникнути при здійсненні заходів за напрямами діяльності, підприємству необхідно виконувати завдання, спрямовані на забезпечення економічної безпеки, дотримуючись необхідних принципів. Так, при здійсненні маркетингової діяльності варто здійснювати: дослідження ринку та його цільових сегментів; розробку та впровадження обґрунтованої цінової політики, збільшення платоспроможного попиту, раціональної асортиментної політики та сервісного обслуговування. Здійснення фінансової діяльності передбачає виконання завдань: забезпечення високого рівня ділової активності, платоспроможності та ліквідності; формування стійкого фінансового стану, належного рівня доступу до фінансових та інвестиційних ресурсів. Для ефективного та безпечного здійснення інноваційної та комерційно-збутової діяльності необхідно сформувати ефективну інноваційно-інвестиційну політику, впровадити технічні, організаційні та інші нововведення, а також активно здійснювати пошук ринків збуту та потенційних клієнтів. Для виконання поставлених перед підприємством завдань варто дотримуватись принципів: безперервності; оперативності; науково-інформаційної обґрунтованості політики; економічної доцільності та ефективності.

Для протидії загрозам, джерелом походження яких є використання різних груп ресурсного забезпечення, підприємству потрібно забезпечити необхідний обсяг та асортимент оборотних коштів та їх ефективне використання; підібрати кваліфікований персонал із створенням йому належних умов праці; сформувати систему стимулювання працівників; здійснювати систематичний пошук, розробку та впровадження інновацій; використовувати нематеріальні чинники підвищення рівня конкурентоспроможності, а також здійснювати ефективне і раціональне використання матеріально-технічної бази. Цей обсяг завдань можна вирішити шляхом ведення  інноваційного типу діяльності із дотриманням принципів високої швидкості обертання оборотних коштів; повноцінності нормування; належної якості дебіторської заборгованості; капіталізації підприємства; високого рівня активності та оновлення необоротного капіталу; оптимізації структури персоналу; високого рівня укомплектованості та кваліфікації персоналу, його стабільності, високого рівня захищеності прав власності.

Ефективне управління економічною безпекою підприємства вимагає від фахівців у цій сфері володіння специфічним термінологічним апаратом. Його утворюють такі характеристики як ризики та загрози, індикатори безпеки, їх граничні (критичні) та порогові значення, показники типу «стимулятор», «дестимулятор», інтервального типу, функціональні та структурні складові безпеки, стан і рівень безпеки, об’єкти і суб’єкти безпеки, система забезпечення економічної безпеки та ін.

Надамо сутнісну характеристику окремих з них. Так, під загрозою безпеці розуміють сукупність наявних чи потенційно можливих явищ і чинників, які створюють небезпеку для отримання підприємством певних матеріальних чи фінансово-економічних втрат. Наслідки реалізації загрози завжди негативні.

На противагу загрозам, настання ризику може мати як негативний, так і позитивний вплив на діяльність та фінансово-економічний стан суб’єкта господарювання. Відтак, ризик здебільшого трактують як ймовірність настання (або, навпаки, – не настання) певної події, внаслідок якої відбуваються непередбачувані підприємством втрати (або позитивний ефект) чи відхилення від очікуваних результатів. Крім того, відмінність ще полягає в тому, що наслідки настання ризику, як правило, м’якші, аніж реалізації загрози. Тобто загроза має в собі більш суттєві негативні наслідки для фінансово-економічного стану і безпеки підприємства.

Індикатори безпеки – показники (статистичні чи розрахункові) діяльності підприємства, які найбільш повно характеризують явища або тенденції, що відбуваються в сфері його економічної безпеки.

Значення індикаторів поділяють на фактичні (реальні показники станом на певну дату аналізу), граничні або критичні (певні обґрунтовані дослідником значення індикаторів, перевищення яких викликає загрозливі процеси щодо стану безпеки за відповідним індикатором) та порогові значення (при проходженні яких змінюється стан безпеки підприємства). Наприклад, працівниками відділу економічної безпеки визначене граничне значення індикатору «рентабельність доходу» в розмірі 15 %. Якщо фактичне значення цього показника становить 20 %, то за цією характеристикою підприємство перебуває в безпечній зоні. Але, якщо фактичне значення перевищить граничне (опуститься нижче 15 %), то настає стан небезпеки за аналізованим показником. При встановленні порогових значень розробляється їх певна шкала. Наприклад, для індикатора «рентабельність доходу» визначені такі порогові значення: 5 % - стан безпеки критично низький; 10 % - низький; 15 % - задовільний; 20 % - високий. При переході фактичного значення індикатору того, чи іншого порогу змінюється стан економічної безпеки підприємства. 

Індикатор типу «стимулятор» – показник збільшення якого позитивно позначається на стані безпеки підприємства. Сюди відносять практично усі показники ефективності господарювання та використання ресурсів. Індикатори типу «дестимулятор» – показники, підвищення яких, навпаки, – негативно позначається на стані безпеки підприємства. Як правило, сюди відносять показники, пов’язані з витрато- та ресурсомісткістю, плинністю персоналу, різного роду втратами тощо.

Інтервальні індикатори – показники, що мають перебувати у певних допустимих межах для того аби стверджувати про належний рівень безпеки підприємства. Як правило сюди відносяться фінансові коефіцієнти (ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості).

Важливим з огляду на використання вірної термінології є й застосування понять «стан» і «рівень» безпеки. Насправді поміж ними є відмінність, яка полягає в тому, що коли мова йде про конкретне розраховане чи обґрунтоване числове значення безпеки (наприклад, 82 % зі 100 % або 0,75 за шкалою від 0 до 1) використовують термін «рівень безпеки». Коли ж дослідник характеризує власну точку зору або експертні висновки щодо безпеки підприємства (які не мають конкретного числового вираження), то говорять про стан безпеки – низький, високий, загрозливий тощо.