3. Співробітництво в рамках “Східного партнерства”

•Ініціатива започаткована у 2009 році в рамках Європейської політики сусідства.

•Охоплює шість країн – Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Молдову та Україну.

•Ознаменувала початок формального розмежування зовнішньополітичних підходів ЄС до відносин з південними та східними сусідами ЄС.

•Метою є сприяння процесам реформ у країнах- партнерах, у т.ч. шляхом укладення угод про асоціацію, включаючи створення ЗВТ, а також лібералізації візового режиму між ЄС та країнами- партнерами.

•Реалізація СхП базується на принципах диференціації, спільної відповідальності, а також на підході “більше за більше” (чим більший поступ країни-партнера у реформах, тим більшу підтримку вона отримає з боку ЄС).

•Ініціатива охоплює як двосторонні відносини ЄС з країнами-партнерами, так і багатосторонній формат.

•Двосторонній формат передбачає переговори між країною-партнером та ЄС щодо виконання завдань у сферах політичної асоціації та економічної інтеграції з ЄС (угода про асоціацію та створення ЗВТ), мобільності населення (лібералізація візового режиму), секторального співробітництва (енергетична безпека, аграрний розвиток, довкілля, соціальна політика тощо).

•Багатосторонній формат є

допоміжним до двостороннього та через свої механізми (саміти глав держав, засідання міністрів закордонних справ, засідання експертів) надає країнам- партнерам можливість обміну досвідом з імплементації внутрішніх реформ. Багатосторонній формат також покликаний сприяти стабільності та зміцненню довіри в регіоні (йдеться про «тривалі конфлікти»).

•Особливістю СхП є широке залучення неурядового сектору в рамках Форуму громадянського суспільства (ФГС).

•Мета Форуму – розвиток контактів між неурядовими організаціями та сприяння їхньому діалогу з органами державної влади.

•ФГС функціонує за принципом чотирьох тематичних платформ, що діють у рамках СхП.

•Під егідою ФГС у кожній з країн-партнерів сформовано національні платформи Форуму.

•Українська національна платформа ФГС об’єднує понад 150 неурядових організацій.

4. Угода про асоціацію (УА) та ПВЗВТ

•Угода про асоціацію налічує понад тисячу сторінок, а за своєю структурою складається з преамбули, семи частин, 43 додатків та 3 протоколів

•У частині «Преамбула, загальні цілі та принципи» окреслюється підґрунтя, яке існує сьогодні для укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС

Преамбула:

•визнання з боку ЄС європейського вибору та європейських устремлінь України як європейської країни, що поділяє з ЄС спільну історію і спільні цінності,

•визначені цілі Угоди, серед яких – створення асоціації, поступове зближення між Україною та ЄС на основі спільних цінностей, поглиблення економічних та торгівельних відносин, зокрема шляхом створення ПВЗВТ, посилення співробітництва у сфері юстиції, свободи і безпеки.

•Закріплюються основні принципи, які лежатимуть в основі асоціації, передусім забезпечення прав людини та основоположних свобод, повага до принципу верховенства права, дотримання принципів суверенітету і територіальної цілісності, непорушності кордонів і незалежності

Частина «Політичний діалог і реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері закордонних справ та політики безпеки»

•містить положення, реалізація яких має сприяти розвитку і зміцненню політичного діалогу у різних сферах, у т.ч. поступовій конвергенції позицій України з ЄС у сфері зовнішньої та безпекової політики.

•поширення міжнародної стабільності та безпеки, зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та належного урядування, прав людини та фундаментальних свобод,

Серед інших цілей

•поширення принципів незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів, співробітництво у сфері безпеки і оборони.

•визначені рівні та формати політичного діалогу, зокрема передбачено проведення самітів, зустрічей на міністерському та інших рівнях

Частина «Юстиція, свобода і безпека»

•утвердження верховенства права та зміцнення відповідних інституцій, зокрема у сфері правоохоронної діяльності та встановлення правосуддя,

•насамперед зміцнення судової системи, покращення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості

•забезпечення належного рівня захисту персональних даних у відповідності до кращих європейських та міжнародних стандартів