- •Засоби, що впливають на процеси обміну вітамінні препарати
- •Препарати водорозчинних вітамінів
- •Рибофлавін (вітамін в2)
- •Пантотенова кислота (вітамін в5)
- •Піридоксин (вітамін в6)
- •Ціанокобаламін (вітамін в12)
- •Фолієва кислота (вітамін Вс)
- •Аскорбінова кислота (вітамін с)
- •Рутин (вітамін р)
- •Метилметіонін (вітамін u)
- •Жиророзчинні вітаміни Ретинол (вітамін а)
- •Ергокальциферол (вітамін d)
- •Токоферол (вітамін е)
- •Нафтохінон (вітамін к)
- •Роль мікроелементів цинку і міді в організмі людини
- •Антивітаміни
- •Гормональні препарати
- •Препарати гормонів гіпоталамуса
- •Препарати гормонів передньої частки гіпофіза
- •Адренокортикотропний гормон
- •Соматотропний гормон (гормон росту)
- •Тиреотропний гормон
- •Фолікулостимулювальний гормон
- •Лютеїнізуючий гормон
- •Лактотропний гормон
- •Меланоцитостимулювальні гормони
- •Препарати гормонів задньої частки гіпофіза
- •Препарати гормонів епіфіза
- •Препарати гормонів щитовидної залози
- •Антитиреоїдні засоби
- •Кальцитонін (тирокальцитонін)
- •Препарат гормона паращитовидних залоз
- •Препарати гормонів підшлункової залози і синтетичні протидіабетичні засоби
- •Гіпоглікемічні препарати для перорального застосування
- •Похідні сульфанілсечовини
- •Бігуаніди
- •Різні препарати
- •Глюкагон
- •Препарати гормонів кори надниркових залоз
- •Глюкокортикоїди
- •Мінералокортикоїди
- •Препарати статевих гормонів
- •Препарати жіночих статевих гормонів
- •Естрогени
- •Антиестрогени
- •Гестогени
- •Антигестогенні засоби
- •Гормональні контрацептивні засоби
- •Комбіновані естроген-гестогенні препарати
- •Препарати, що містять мікродози гестогенів
- •Пролонговані прогестиновмісні препарати
- •Посткоїтальні контрацептиви
- •Вагінальні контрацептиви
- •Чоловічі контрацептиви
- •Препарати гормонів чоловічих статевих залоз (андрогени)
- •Антиандрогени
- •Анаболічні стероїди
- •Протиалергічні засоби
- •Антигістамінні засоби
- •Засоби, що перешкоджають вивільненню із сенсибілізованих тучних клітин і базофілів гістаміну та інших медіаторів алергії
- •Інгібітори лейкотрієнових рецепторів
- •Засоби, що зменшують прояви алергічних реакцій
- •Цитостатики
- •Глюкокортикоїди
- •Імуномодулятори
- •Засоби, які знижують рівень холестерину у крові Статини (інгібітори синтезу холестерину)
- •Секвестранти жовчних кислот
- •Антиоксиданти
- •Ненасичені жирні кислоти
- •Антикоагулянти
- •Ангіопротектори
- •Засоби для лікування ожиріння
- •Засоби, що пригнічують апетит Засоби, що впливають на катехоламінергічну систему
- •Засоби, які замінюють жири
- •Кислоти
- •Препарати лужних і лужноземельних металів
Цитостатики
Цитостатики застосовують для лікування тяжких форм ревматоїдного артриту, системного червоного вовчака та інших колагенозів і аутоімунних захворювань, які не піддаються терапії іншими препаратами. Також препарати показані для пригнічення реакції відторгнення трансплантата.
Ефективним імунодепресантом є циклоспорин. Це антибіотик, який складається із 11 амінокислот. Препарат гальмує синтез білків, проліферацію Т- і В-лімфоцитів. Особливістю препарату є здатність спричиняти зворотне і вибіркове пригнічення клітинної імунної відповіді на ранніх стадіях. Циклоспорин пригнічує здатність Т-хелперів продукувати інтерлейкін-2 і γ-інтерферон. У результаті цього Т-клітини залишаються у стадії спокою. В першу чергу суттєво зменшується утворення Т-кілерів, які вбивають “чужі” в імунному відношенні клітини пересаджених органів. На відміну від інших цитостатиків циклоспорин не пригнічує кровотворення, проліферацію клітин слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та інших тканин. Показаний циклоспорин в основному для профілактики відторгнення трансплантата після пересадження кісткового мозку, нирки, печінки, серця та інших органів. Можливе використання циклоспорину при аутоімунних захворюваннях. Однак препарат проявляє виражену нефротоксичність і може пригнічувати функцію печінки.
Близьким до циклоспорину є новий препарат такролімус (програф). За хімічною будовою – це антибіотик-макролід. Препарат пригнічує активацію Т-лімфоцитів і зменшує продукцію інтерлейкіну-2. Такролімус у 100 разів активніший від циклоспорину. Застосовується препарат у трансплантології. Терапію такролімусом супроводжує значна кількість побічних ефектів: ураження нирок і нервової тканини, гіпертензія, диспептичні розлади та ін.
Азатіоприн є ефективним і відносно малотоксичним препаратом. За своїми властивостями він подібний до меркаптопурину (антагоніст пуринів), але менш токсичний. В організмі перетворюється на 6-меркаптопурин. Цей метаболіт виявляє цитотоксичну дію на ранніх стадіях проліферації Т-лімфоцитів, меншою мірою впливає на В-лімфоцити. Препарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, виводиться із сечею. Застосовують азатіоприн при аутоімунних захворюваннях (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак та ін.) і як резервний препарат у трансплантології. Препарат пригнічує функцію кісткового мозку. Із ускладнень також типова лейкопенія. Можуть спостерігатись анемія, тромбоцитопенія, диспепсія, токсичне ураження печінки.
Як імунодепресанти також використовують циклофосфан, метотрексат, меркаптопурин. Препарати блокують ріст і поділ клітин, у тому числі В- і Т-лімфоцитів, гальмують синтез білків. Механізми дії препаратів відмінні. Так, циклофосфан “зшиває” спіралі ДНК у клітинах, порушуючи тим самим реплікацію і клітинний поділ. Метотрексат є антагоністом фолієвої кислоти – вітаміну, який необхідний для синтезу пуринів і піримідинів. Меркаптопурин – конкурент природних пуринових основ, що належать до складу ДНК і РНК.
Принциповими недоліками цитостатиків є:
-
цитотоксичний ефект стосовно тканин із високим темпом фізіологічної регенерації (пригнічення кровотворення з розвитком анемії, тромбоцитопенії і лейкопенії, порушення регенерації слизової оболонки шлунково-кишкового тракту);
-
зниження резистентності організму до вірусів, бактерій і грибів;
-
нефро- і гепатотоксичність.
Циклоспорин, крім того, може стати причиною безплідності, тимчасового випадання волосся, нудоти і блювання. Доцільно поєднувати терапію цитостатиками з призначенням нестероїдних протизапальних засобів, глюкокортикоїдів.