1. Біографічні відомості.

2. Огляд творчості.

3. Контрольні запитання.

І. Біографічні відомості.

• 5 грудня 1931 року - в селі Шилівка Зіньківського району Полтавської області.

• 1938 рік - пішов до школи в український перший клас, в якому набралося всього 7 • 1946 рік - закінчивши п'ятий клас, Тютюнник поступив у Зіньківське ремісниче училище № 7. Здобувши фах слюсаря 5 розряду, підліток мусив відробити обов'язкових три роки на заводі Малишева у Харкові.

• Листопад 1951 року - забрали в армію на флот у Владивосток, де він прослужив чотири роки радистом.

• 1957 рік - поступив на російське відділення філологічного факультету Харківського університету. Редагував журнал "Промінь", де й вмістив своє оповідання "Початківці".

• 1961 рік - написав свою першу новелу російською мовою "В сумерках"; її надрукував журнал "Крестьянка" за підписом автора - Г.Тютюнник-Ташанський (псевдонім прибрав від назви річки Ташань, яка текла через Шилівку).

•1963 рік – новела українською мовою "Дивак" у "Літературній Україні". Невдовзі журнал "Зміна" (теперішній "Ранок") надрукував оповідання "Смерть кавалера".

•1964 рік -"Дніпро" у травневому номері подав цілу добірку новел: "Зав'язь", "На згарищі". "В сутінки", "Чудасія".

• Вийшли "Зав'язь" (1966), "Деревій" (1969), "Батьківські пороги", "Крайнебо" (1972), "Коріння", "Климко", "Вогник далеко в степу", збірки оповідань для дітей "Ласочка", "Лісова сторожка", "Однокрил".

• 1968 рік - "Литературная газета" преміювала Г.Тютюнника за новелу "Деревій".

• 1973 рік - було повністю розгромлено одну з найкращих Тютюнникових новел "Оддавали Катрю".

• 26 лютого 1980 року - присудження Григору Тютюннику респуб­ліканської премії імені Лесі Українки.

• 6 березня 1980 року помер Григір Тютюнник.

ІІ. Огляд творчості.

Новели "Син при­їхав" і "Три зозулі з поклоном".

Слова Григора Тютюнника: "Найвища наука життя - мудрість, а найвища мудрість - бути добрим". Твори Григора Тютюнника здебільшого нагадують художній живопис на ґрунті народного життя. Письменник сповідував два визначальні принципи мистецтва: любов і правду. В його новелах нема дешевої романтики, хоч відчувається небуденність буденного, неповторність кожної хвилини на землі. Теми в цих творах чітко окреслені, а зміст тісно пов'язаний із самою назвою.

"Три зозулі з поклоном".

Без належного пояснення ця певною мірою автобіографічна художня річ учням не зрозуміла. Справа у тому, що в народі існувала віра не лише у приворотне зілля й приворотні замовляння, а й про відворотне зілля й відворотні замовляння. Щоб позбавити мук палко закохану людину, якій не могли відповісти взаємністю, через старця чи малу дитину їй передавали своєрідне привітання: "Три зозулі з поклоном", що означало: забудь, покинь, запиши мене, відпусти. Оскільки зозуля гнізда не мостить, то таким чином людина мала зрозуміти, що її кохання приречене, тому треба забути, розлюбити.

Даний твір Григора Тютюнника має чудову присвяту: "Любові Всевишній присвячується." Епітет "Всевишній" у нашій мові використовується лише у сполученні зі словом "Бог", а тому в даній присвяті підкреслено велич найбільшого людського почуття. Твір має мозаїчну будову, що є його композиційною особливістю. Більше того, перед нами - новела, а у ній, що притаманно хіба романові, - цілих три сюжетні лінії, пов'язаних одним почуттям людей. Ще однією відмінною рисою "Трьох зозуль з поклоном" є обрамлення. У кожному його фрагменті є інший головний герой: оповідач-студент, Софія, Марфа, Михайло, але центральним образом можна вважати тільки образ Марфи - романтичної, цілісної, святої у своєму нерозділеному коханні жінки.

"Син приїхав".

Григір Тютюнник одним з перших помітив той страшний факт, що держава буквально вимиває з сіл молодь, кидає її на цілину чи на шахти, затикає діри в місті, пропонуючи найпримітивнішу працю та ще й романтизуючи при цьому в популярних піснях свою "турботу" про молодь і право юних на самовизначення. Село ж зробилося для молодих місцем визискування й рабства XX століття. За каторжну працю в колгоспі не платили зовсім, позбавляли права на паспорт, а сільська керівна верхівка почувалася князьками у власних вотчинах й робила, що хотіла. Примітивний Павло Дзякун половину свого життя убив на те, щоб дочекатися квартири і придбати машину. Він трусився над кожною копійчиною, навіть роками до батьків не їздив, щоб не тратитися на дорогу та на подарунки рідним, за дрібничками (чохлами, фіраночками - чи так уже вони й були необхідними?) не бачив світу. Пізнє одруження з Ритою теж не особливо щасливе, Павло тільки втішає себе, що жінка вже в молодості нагулялася досхочу й більше не буде. Весь час у місті Павло стоїть на задніх лапках перед начальством, боїться зробити найменший промах. Дитина його росте нехрещеною. А загалом про Павла Дзякуна складається враження як про дріб'язкового і примітивного чоловічка, маріонетку в руках режиму.

ІІІ. Контрольні запитання.

1.Які проблеми порушено в новелі "Три зозулі з поклоном".

2. Визначте наскрізну деталь у творі та її значення.

3. Які приклади вірного нерозділеного кохання ви знаєте з літературних творів?

4. Опишіть портрет Павла Дзякуна і його дружини. На яких рисах наголошує автор?( "Син приїхав")

5. З якою метою автор вводить у твір сцену риболовлі? Які комічні моменти тут змальовано?

6. Як повів себе Павло у магазині? Про що це свідчило?

Література

1.Стеблина М. І слово озоветься // Літературна Україна. – 1986. 4 грудня.-С.4.

2.Шевченко З. Творчість Григора Тютюнника у шкільному вивченні. - 1997. - №2. – С. 42 – 47.