Лікувально-евакуаційне забезпечення військ

• накладання пластинчастих швів при лоскутних пораненнях обличчя;

• лігатурне зв'язування зубів при переломах нижньої щелепи з дефектом. Невідкладні заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги включають

• санітарну обробку поранених та хворих при зараженнях отруюючими речовинами;

• введення антидотів та протиботулінічної сироватки;

• комплексну терапію гострої серцево-судинної недостатності, порушенні сердечного ритму;

• комплексну терапію гострої дихальної недостатності,

• дегідратаційну терапію при набряку головного мозку;

• корекцію грубих порушень кислотно-лужного стану та електролітного балансу;

• комплекс заходів при попаданні всередину отруюючих та інших отрутних речовин; введення знеболюючих, десенсибілізуючих, протиблювотних, протисудомних та бронхолітичних засобів;

• застосування транквілізаторів, нейролептиків при гострих реактивних станах;

• призначення засобів проти свербіння при розповсюджених іпритних дерматозах.

Заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги, виконання яких може бути відстрочено, входить:

• введення антибіотиків та сульфаніламідів з профілактичною метою;

• гемотрасфузію з замісною метою (при малій анемізації);

• застосування симптоматичних медикаментозних засобів.

В окремому медичному батальйоні дивізії (окремому медичному загоні) кваліфікована хірургічна та терапевтична допомога повинна надаватись, як правило, у повному обсязі з виконанням заходів обох груп. Скорочення її об'єму здійснюється за рахунок повної або часткової відмови від виконання заходів, які можуть бути вимушено відстрочені. Питання про відстрочку в наданні медичної допомоги необхідно вирішувати суворо індивідуально, різнобічне оцінюючи характер поранення (захворювання),стану пораненого (хворого) у даний момент, можливість появи тяжких ускладнень. При скорочені об'єму кваліфікованої медичної допомоги в Омедб (ОМЗ) обов'язково повинен проводитись комплекс лікарських заходів, що зменшує небезпеку відстрочки у її надані, та приймаються міри до швидкої евакуації поранених та хворих у лікарські заклади госпітальної бази фронту.

Спеціалізована медична допомога надається лікарями спеціалістами у лікарських закладах госпітальної бази, що має спеціальне оснащення. Спеціалізація медичної допомоги є однією з характерних рис сучасної системи медичного забезпечення бойових дій військ. Вона досягається включенням у склад госпітальної бази штатних спеціалізованих госпіталів, а також спеціалізацією загальнохірургічних та терапевтичних госпіталів за рахунок надання їм відповідних груп спеціалізованої медичної допомоги. У госпітальних базах передбачається надання спеціалізованої медичної допомоги наступним контингентам:

• пораненим у голову, шию, хребет (нейрохірургічна, стоматологічна, офтальмологічна та отоларингологічна медична допомога);

• пораненим у груди, живіт, таз;

• пораненим з переломами довгих трубчастих кісток та пошкодженням крупних суглобів;

• обпеченим,

• легкопораненим та легкохворим;

• ураженим іонізуючим випромінюванням;

• ураженим ОР;

• неврологічним хворим, контуженим та особам з психічними розладами,

• загальносоматичним хворим;

• хворим з шкірними та венерологічними захворюваннями;

• інфекційним хворим;

• хворими на туберкульоз;

• жінкам при пораненнях та захворюваннях жіночих статевих органів.

Медичне сортування. Визначення поняття, його завдання. Організація медичного сортування поранених та хворих.

Важливим організаційним елементом сучасної системи лікувально-евакуаційних заходів є медичне сортування. Його основи розроблені видатним російським хірургом М.І.Пироговим, який вперше застосувавши його у широких масштабах у часи Кримської війни 1853-1856 років. "Я вперше впровадив сортування на севастопольских перев'язочних пунктах та знищив ... пануючий там хаос. Я пишаюсь заслугою ..." Відмічаючи важкі наслідки прийнятого у ті часи порядку направлення поранених на перев'язку та операцію по мірі надходження незалежно від їх загального стану, М.І.Пирогов писав: "Впевнившись після мого повернення у Севастополь, що проста розпорядність та порядок на перев'язочному пункті значно важливіше чисто лікарської діяльності, я зробив собі правилом: не приступати до операції відразу після перенесення поранених на ці пункти, не втрачати часу на тривалі допомоги... не допускати хаотичного скупчення поранених та зайнятись невідкладно їх сортуванням." Розроблені М.І.Шротовим принципи медичного сортування отримали подальший розвиток у працях видатних вітчизняних хірургів та повністю виправдали себе на практиці у роки Великої Вітчизняної війни. Значення медичного сортування особливо зростає при роботі етапів медичної евакуації в умовах застосування зброї масового знищення. Медичне сортування передбачає розподілення поранених та хворих на групи за ознаками потреби у однорідних лікувально-евакуаційних та профілактичних заходах у відповідності з медичними показаннями, об'ємом наданої медичної допомоги та прийнятим порядком евакуації.

Сортування поранених та хворих проводиться на кожному етапі медичної евакуації та здійснюється у всіх його функціональних підрозділах. Зміст сортування залежить від завдань, що накладаються на ті чи інші функціональні підрозділи та етап медичної евакуації у цілому, а також від умов бойової та медичної обстановки.

Мета медичного сортування - забезпечити поранених та хворих своєчасним проведенням лікувально-профілактичних заходів та подальшу їх евакуацію. Завдання медичного сортування - визначити характер ураження, встановити . черговість, місце (функціональний підрозділ ) надання пораненим медичної допомоги (лікування), визначити порядок евакуації пораненого та хворого: куди евакуювати, у яку чергу, на якому транспорті, у якому положенні.

В результаті сортування на етапах медичної евакуації повинні бути виділені так основні групи поранених та хворих:

• поранені та хворі, що представляють небезпеку для оточуючих (інфекційні хворі, заражені отруюючими речовинами, бактеріальними засобами, що мають забруднення шкірних покровів та обмундирування радіоактивними речовинами з потужністю доз опромінення, що перевищує безпечні, які знаходяться у стан різкого психомоторного збудження та ін.),а тому, підлягають спеціальній обробці або ізоляції.

• що потребують надання медичної допомоги на даному етапі медичної евакуації;

• що підлягають подальшій евакуації без надання їм медичної допомоги;

• що отримали ураження, несумісні з життям, та потребують тільки догляду (агонуючі);

• що підлягають поверненню у свої підрозділи (частина з них після отримання; відповідної медичної допомоги та короткочасного відпочинку).

У залежності від завдань, що вирішуються у процесі медичного сортування; поранених та хворих, розрізняють два його види: внутрішньопунктову та евакуаційно-транспортну.

Внутрішньо пунктове сортування має за мету розподілити поранених та хворих на групи для направлення у відповідні функціональні підрозділи даного етапу медичної евакуації та встановити черговість їх направлення у ці підрозділи. Евакуаційно-транспортне сортування проводиться з метою розподілення поранених та хворих на групи у відповідності з направленням, черговістю способами та засобами подальшої їх евакуації.

Внутрішньопунктове та евакуаційно-транспортне сортування, як правило здійснюється одночасно, тобто поряд з виділенням потоку поранених та хворих що потребують відповідної медичної допомоги на даному етапі –визначаються евакуаційне призначення, черговість, спосіб та засоби евакуації поранених та хворих, що не потребують медичної допомоги на цьому етапі.

Надання допомоги на етапі медичної евакуації закінчується проведенням евакуаційно-транспортного сортування.

Медичне сортування, як правило, ведеться на основі з'ясування діагнозу ураження (захворювання), його прогнозу і тому завжди носить діагностичний та прогностичний характер. Результати медичного сортування визначаються фігурними та кольоровими сортувальними марками, а також реєструються у первинній медичній карточці, історії хвороби.

Медичне сортування доцільно проводити сортувальними бригадами у складі лікаря, двох медичних сестер, двох регістраторів та ланкою санітарів - носильників.

Без медичного сортування неможливо обійтися в усіх випадках, коли виникає необхідність у наданні медичної допомоги одночасно декільком , а тим більш великій кількості поранених та хворих. Правильно організоване медичне сортування сприяє не тільки успішному здійсненню на війні системи етапного лікування з евакуацією по призначенню, але й найбільш раціонального використання наявних сил та засобів для надання медичної допомоги пораненим та хворим, їх лікування та евакуації.

Медична евакуація. Визначення поняття, її мета та призначення. Санітарно- транспортні засоби, які використовуються для евакуації поранених та хворих.

Медична евакуація, що є складовою частиною лікувально-евакуаційних заходів, нерозривно пов'язана з наданням медичної допомоги пораненим та хворим та їх лікуванням. З медичної точки зору евакуація є вимушеним заходом внаслідок

неможливості організувати повноцінне лікування поранених та хворих у безпосередній близькості від району бойових дій.

Під медичною евакуацією розуміється сукупність заходів по доставці поранених та хворих з району виникнення санітарних втрат на медичні пункти та у лікувальні заклади для своєчасного та повного надання медичної допомоги та лікування. Крім того, медична евакуація забезпечує вивільнення етапів медичної евакуації, створюючи умови для їх переміщення в відповідності з оперативно-тиловою та медичною обстановкою.

Шлях, по якому здійснюється винос та транспортування поранених та хворих у тил, називається шляхом медичної евакуації. Як правило, шляхи медичної евакуації повинні відповідати шляхам підвозу військам різних матеріальних засобів, що дозволяє використовувати для евакуації поранених та хворих дороги, що обслуговуються інженерними військами та шляховою службою, а також зворотні рейси транспорту загального призначення, які доставляють у війська боєприпаси, харчування та інші матеріально-технічні засоби. Сукупність шляхів евакуації, розгорнутих на них етапів медичної евакуації та використовуємих санітарно-транспортних засобів, що забезпечують певне угруповання військ отримала назву евакуаційного направлення. . Найбільш важкою є евакуація з поля бою. Тут евакуація здійснюється переважно шляхом вивозу поранених та хворих на малогабаритному транспорті підвищеної прохідності, а часом і виносу їх солдатами, що виділені для цього розпорядженням командирів частин та підрозділів.

Подальша евакуація поранених та хворих ведеться на автомобільному санітарному транспорті, що висувається по можливості ближче до місць виникнення санітарних втрат.

Евакуація поранених та хворих з підрозділів, медичних пунктів, ОМедБ (ОМЗ) та лікувальних закладів організується відповідним вищестоящим начальником медичної служби та здійснюється підлеглими йому транспортними засобами. Такий порядок евакуації називається "евакуація на себе". В окремих випадках начальник медичної служби може провести евакуацію поранених та хворих з підлеглих йому етапів медичної евакуації у тил своїм транспортним засобом, тобто "від себе". Цей спосіб може застосовуватися при незначних санітарних втратах у частинах другого ешелону, резерву, частинах, що дислокуються у тиловій смузі при висуненні частин та т.ін. Основним способом є " евакуація на себе", при якій є можливість більш ефективного використання транспортних засобів відповідно від обстановки.

Евакуація поранених на МПБ, у разі його розгортання, здійснюється транспортом МПБ, санітарними транспортерами, а також транспортом, виділеним командиром батальйону. На МПП евакуація поранених та хворих проводиться санітарним транспортом MПП; у необхідних випадках використовується транспорт загального призначення, з МПП в ОМедБ або ОМЗ поранені та хворі доставляються санітарним транспортом, а також виділеним командуванням транспортом загального призначення.

Починаючи з етапу кваліфікованої медичної допомоги (ОМедБ, ОМЗ), евакуація поранених та хворих ведеться за призначенням, в спеціалізовані військові польові госпіталі. Евакуація за призначенням - принцип медичної евакуації, при якому поранені та хворі направляються з етапів медичної евакуації, що надають кваліфіковану медичну допомогу (інколи першу лікарську ), безпосередньо в спеціалізовані лікувальні заклади, де їм може бути надана вичерпна медична допомога та забезпечено спеціалізоване лікування. На відміну від цього при евакуації по направленню поранені та хворі слідують загальним потоком через МПП. Евакуація проводиться штатним санітарним транспортом медичної служби вище викладеного ланцюга, а також транспортом загального призначення. Останній повинен використовуватись переважно для евакуації легкопоранених та легкохворих. Він потребує додаткового обладнання (оснащення спеціальними пристосуваннями для встановлення носилок, засобами захисту від пилу, жари, холоду та ін.). Евакоємкість деяких автотранспортних засобів показана в таблиці:

Евакоємкість транспортний засобів, що використовуються для евакуації поранених та хворих.

Тип автомобіля та літака		Евакоємкість
		на носилках	додатково сидячи з урахуванням місця в кабіні водія	сидячи
Автомобільний транспорт
1. Колісний транспортер ЛуАЗ-		2	1	5
967М		4	2	10
2. Гусеничний транспортер ГТ-СМ		4	1	10
3. Гусеничний транспортер ГТ-МУ		4	1	7
4. Санітарний автомобіль УАЗ-		9	4	15
452А		14	4	16
5. Санітарний автомобіль АС-66		18	7	23
6. Автобус ПАЗ-672		6*	5	20
7. Автобус ЛАЗ-695		8*	7	25
8. Вантажний автомобіль ГАЗ-66
9. Вантажний автомобіль ЗІЛ-130
Авіаційний транспорт
1. Літак АН-2	6		-	12
2. Літак АН-24(26)	24		3	37
З.ЛітакАН-12	60		13	91
4. Літак ЯК-40	18		-	24
5.ЛітакІЛ-18	63		22	110
6. Літак ІЛ-76	72		35	141
7.ЛітакТУ-134	45		7	78
8.ЛітакТУ-154	106		б	151
9. Гелікоптер МІ-8	12		-	24
10. Гелікоптер М 1-6	41		-	60

*. при використанні УСП-Г (універсального санітарного пристосування для вантажних автомобілів)

Особливості, організації та проведення лікувально-евакуаційних заходів при ліквідації наслідків застосування зброї масового знищення.

Викладені вище положення по організації лікувально-евакуаційних заходів в повній мірі зберігає своє значення також при їх проведенні в зв'язку з застосуванням ворогом зброї масового знищення. Однак у район, застосування ворогом цієї зброї створюються настільки важкі умови, що потрібні дещо інші форми та методи роботи медичної служби по наданню медичної допомоги ураженим та їх евакуації.

Умови діяльності медичної служби при застосуванні ворогом зброї масового знищення виділяються насамперед особливостями санітарних втрат, які несуть війська від цієї зброї. Характер ядерної, хімічної та біологічної зброї, а також прагнення ворога застосувати ці види зброї несподівано та масовано обумовлюють одночасне виникнення масових санітарних втрат. При цьому уражені будуть знаходитись, як правило, на відносно обмеженій території, тобто в вогнищі знищення.

Під вогнищем масового знищення розуміють територію з людьми, тваринами бойовою технікою, транспортом та різним майном, що зазнав безпосередньої дії зброї масового знищення, яке викликає одночасно масові втрати особового складу військ. Отже, при застосуванні ворогом зброї масового знищення медична служба повинна здійснити у короткі строки великий по об'єму комплекс лікувально-евакуаційних заходів, частина яких проводиться безпосередньо у вогнищі знищення.

Важливою умовою діяльності медичної служби при застосуванні зброї масового знищення є складність завчасного визначення місця, часу та масштабів їх застосування ворогом. У зв'язку з цим необхідна своєчасна інформація медичної служби про виниклі вогнища масового знищення, а також створення постійного резерву сил та засобів медичної служби, визначення загального порядку його використання та підтримання усіх сил та засобів медичної служби у постійній готовності до проведення заходів ліквідації наслідків застосування ворогом зброї масового знищення.

Варто мати на увазі, що територія вогнища знищення у ряді випадків може бути заражена радіоактивними, отруюючими речовинами та засобами бактеріологічного нападу. Це заважає роботі у вогнищі ураження, викликає необхідність використання спеціальних засобів для захисту уражених та особового складу медичної служби, вимагає проведення санітарної обробки уражених, а також їх дезактивації, дегазації та дезінфекції їх обмундирування на етапах медичної евакуації.

Важливою умовою діяльності медичної служби при застосуванні ворогом зброї масового знищення є характер бойової обстановки, в першу чергу наявність або відсутність загрози виходу ворога у район вогнища масового знищення. При наявності такої загрози основним завданням є швидка евакуація уражених з

району вогнища. Об'єм медичної допомоги на етапах медичної евакуації в цих умовах зменшується.

При відсутності загрози виходу військ ворога у район вогнища, сприятливій радіаційній, хімічній та бактеріологічній обстановці сили та засоби медичної служби (до відділення госпітальної бази) можуть бути притягнуті безпосередньо до вогнища ураження та забезпечити надання медичної допомоги у більш широкому об'ємі.

Лікувально-евакуаційні заходи та рятувальні роботи у вогнищі ураження проводяться загоном ліквідації наслідків, а також силами та засобами медичної служби потерпілих частин (підрозділів). До складу загону по ліквідації наслідків, крім медичного складу потерпілої частини (підрозділу), можуть входити медичні пункти батальйонів та підрозділів збору та евакуації медичного пункту полісу та окремого медичного батальйону. Перша медична допомога ураженим надається у порядку само-та взаємодопомоги, а також особовим складом підрозділів, що виконують рятівні роботи. Санітарні інструктори та фельдшери з складу цих підрозділів безпосередньо керують заходами по наданню першої медичної допомоги та надають її найбільш важко ураженим. Після надання ураженим першої медичної допомоги їх вивозять (виносять) з вогнища на незаражені ділянки місцевості (легко уражені виходять самостійно), де вони чекають евакуації до медичного пункту полку або в окремий медичний батальйон (ОМЗ). Медичні пункти полків, залучені до ліквідації наслідків застосування ворогом зброї масового знищення, розташовуються по можливості біля кордонів вогнища ураження.

У системі лікувально-евакуаційних заходів, що проводяться медичною службою при ліквідації наслідків застосування ворогом зброї масового знищення в умовах успіху розгортання наступу важливе значення має якомога швидке висунення до вогнищ сил та засобів медичною служби, що забезпечують надання кваліфікованої медичної допомоги (ОМедБ, ОМЗ, групи підсилення) При наявності відповідних можливостей до великих вогнищ масових санітарним втрат доцільно висувати групу військових польових госпіталів. В залежності від ступеню загрози виходу ворога у район вогнища ураження сили та засоби , виділені для ліквідації наслідків застосування ворогом ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї, розгортаються в безпосередній близькості до вогнища або на деякому віддалені від нього.

Евакуація поранених з вогнищ масового ураження повинна проводитися у можливо короткий строк дотриманням заходів, що попереджують додаткове зараження їх РР, ОР,БЗ.

Для евакуації поранених та хворих з вогнищ масового ураження на медичні пункти у наступні етапи медичної евакуації буде використовуватися як санітарний автотранспорт, так і автомобільний транспорт загального призначення, а при евакуації з (ОМедБ) по можливості і авіаційний транспорт.

Закінчення

Одним із завдань, що стоять перед медичною службою у воєнний час є організація та проведення системи заходів по наданню медичної допомоги пораненим та хворим, збереженню їх життя та швидкому відновленню боєздатності та працездатності. Успішне виконання цього завдання досягається чітким знанням та своєчасним виконанням медичною службою сучасної системи лікувально-евакуаційних заходів.

У період Великої Вітчизняної війни військово-медична служба Збройних сил повернула у лави 72.3% поранених та 90.6% хворих, різко скоротила летальність та інвалідність. Таких результатів не вдалось досягти ні одній армії Щоб у надзвичайно важких умовах сучасної війни медична служба могла виконувати розглянуте завдання реалізувати свої гуманні початки та забезпечити поповнення збройних сил особовим складом, а народне господарство країни трудовими ресурсами, необхідно уміло організовувати та чітко проводити систему високоефективних заходів по своєчасному наданню медичної допомоги пораненим та хворим та їх лікуванню.