Ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності

в Україні на епідемічний паротит

ЗМІСТ

1. Вступ 2-4

2. Аналіз багаторічної динаміки захворюваності 5-9

3. Аналіз річної динаміки захворюваності 10-11

4. Аналіз захворюваності по вікових групах12-13

Вступ

За висновками ВООЗ епідемічний паротит нині включено до переліку інфекцій, які завдяки застосуванню засобів специфічної профілактики в перспективі можуть бути зведені до поодиноких випадків. Проте захворюваність на цю інфекцію до цього часу залишається актуальною світовою і вітчизняною проблемою. Багаторічна планова імунізація дитячого населення проти паротиту в Україні сприяла зниженню захворюваності в 3-5 разів. Однак імунізація викликала збільшення захворюваності у старших вікових групах, продовження тривалості міжепідемічних інтервалів з наступним виникненням спалахів. Паротитна інфекція - це гостре інфекційне захворювання, яке характеризується загальною інтоксикацією, ураженням слинних залоз, рідше - інших залозистих органів та нервової системи. Викликається вірусом, який входить до сімейства Рагаmyxoviridae, роду Рагаmyxovirus. Він містить 8  структурних білків, зокрема, гемаглютинін, гемолізин та нейрамінідазу, а також не має антигенних варіантів (таких, як вірус грипу) по всьому світу. Збудник паротитної інфекції малостійкий у довкіллі.

Джерелом інфекції є хвора людина, контагіозна з останнього дня інкубаційного періоду і до 9-го дня від початку хвороби. Шлях передачі - повітряно-крапельний, найчастіше на близькій відстані від хворого. Також вірус виділяється із слиною, але поширення інфекції через предмети, з якими стикався хворий, є малоймовірним, оскільки воно може реалізуватися лише при певному збігові обставин (швидке потрапляння обслинених хворим предметів до сприйнятливої до паротитної інфекції особи). Істотного епідеміологічного значення такий шлях передачі не має.Неоднорідність людей за ступенем сприйнятливості до вірусу виражено в різноманітності форм прояву інфекції - від безсимтомних до маніфестних із різним ступенем тяжкості процесу. На маніфестні форми в середньому припадає 70%. Однак у віці 10 років і старше переважають безсимптомні та стерті форми, хоча ускладнення зустрічаються значно частіше. Проте слід пам’ятати, що вірус розповсюджується не лише при маніфестних, але і при стертих та безсимптомних формах.Сприйнятливість до паротитної інфекції визначається індексом контагіозності, який становить 0,3-0,5. Дуже рідко хворіють діти першого року життя. Максимальна сприйнятливість буває у віці від 5 до 16 років, висока заразність у дорослих - у віці 16-25 років.Епідпаротит здавна вважався дитячою інфекцією. На дітей віком до 15 років припадало близько 95% випадків. У теперішніх умовах паротит «подорослішав». Юнаки хворіють у 1,5 раза частіше, ніж дівчата. Однак у віці 20 років та старше спостерігається незначне збільшення випадків серед жінок, можливо, через більш тісний контакт із хворими дітьми.Вхідними воротами для інфекції є верхні дихальні шляхи. В епітелії слизової вірус розмножується, проникає в русло крові й розноситься по всьому організму. Володіючи тропізмом до залозистої та нервової тканини, вірус фіксується в них, розмножується і, нагромаджуючись у великій кількості, спричиняє запальну реакцію.Інкубаційний період – 11-23 дні, найчастіше 18-20 днів. Уражається один з органів або кілька, найчастіше - одна або дві привушні залози, через що хворобу назвали паротитною інфекцією, а за зовнішній вигляд хворого - свинкою. Це типова форма.Атипові форми - це субмаксиліт, сублінгвіт, панкреатит, серозний менінгіт, орхіт або оофорит. Вони можуть розвиватися первинно або на певному етапі хвороби - на фоні попереднього ураження привушних слинних залоз. У таких випадках атипові форми не слід трактувати як ускладнення. Це безпосередні прояви паротитної інфекції. Зустрічаються такі ускладнення при паротиті: цукровий діабет після панкреатиту, безпліддя після двобічного орхіту чи оофориту, глухота після серозного менінгіту, а також артрит, міокардит, тромбоцитопенічна пурпура.Захворювання на паротит вагітних у першому триместрі вагітності може спричинити вади розвитку плоду або його загибель. Особливо тяжко перебігає хвороба при нашаруванні інших вірусних і бактеріальних інфекцій.

Традиційно для профілактики паротиту рекомендуються загальні санітарно-гігієнічні, а також ізоляційні та режимно-обмежувальні заходи. Хворого на паротитну інфекцію ізолюють вдома або госпіталізують (якщо є показання). Строк ізоляції становить 9 днів хвороби. Карантин накладається на дітей до десятирічного віку, які були в контакті з хворим на паротитну інфекцію і не мали раніше цього захворювання, строком на 21 день. Коли точно встановлено час контакту, таких дітей допускають у дитячі заклади перші 10 днів після контакту (мінімальний інкубаційний період) та ізолюють з 11-го по 21-й день з моменту контакту. Заключну дезінфекцію не проводять. Приміщення, де був хворий, провітрюють. За осередком встановлюють медичний нагляд. Важливим є облік стертих та атипових форм епідемічного паротиту.

Дані багаторічної динаміки (в інтенсивних показниках) захворюваності на епідемічний паротит в Україні та Києві Україна

Роки	Х	Іфак	Х· Іфак	Х^2	Ітер= Ісер+(b·х)
1993	-15	30,85	-462,75	225	84,74
1994	-13	49,27	-640,51	169	80,12
1995	-11	70,78	-778,58	121	75,5
1996	-9	100,9	-900	81	70,88
1997	-7	124,87	-874,09	49	66,26
1998	-5	147,5	-737,5	25	61.64
1999	-3	67,78	-203,34	9	57,02
2000	-1	53,66	-53,66	1	52,4
2001	+1	47,87	+47,87	1	47,78
2002	+3	43,39	+130,17	9	43.38
2003	+5	27,53	+137,65	25	38,54
2004	+7	10,78	+75,46	49	33,92
2005	+9	7,96	+71,64	81	29,3
2006	+11	7,91	+87,01	121	24,68
2007	+13	6,25	+81,25	169	20,06
2008	+15	4,27	+64,05	225	15,44
Σ=16	Σ=0	Σ=801,57	Σ=-3151,24	Σ=1360

І_сер=801,57/16=50,09

b=-3151,24/1360=-2,31

І_тер= 50,09+(-2,31)·(-15)=84,74 І_тер= 50,09+(-2,31)·(+1)=47,78

І_тер= 50,09+(-2,31)·(-13)=80,12 І_тер= 50,09+(-2,31)·(+3)=43,16

І_тер= 50,09+(-2,31)·(-11)=75,5 І_тер= 50,09+(-2,31)·(+5)=38,54

І_тер= 50,09+(-2,31)·(-9)=70,88 І_тер= 50,09+(-2,31)·(+7)=33,92

І_тер= 50,09+(-2,31)·(-7)=66,26 І_тер= 50,09+(-2,31)·(+9)=29,3

І_тер= 50,09+(-2,31)·(-5)=61,64 І_тер= 50,09+(-2,31)·(+11)=24,68

І_тер= 50,09+(-2,31)·(-3)=57,02 І_тер= 50,09+(-2,31)·(+13)=20,06

т_тер= 50,09+(-2,31)·(-1)=52,4 І_тер= 50,09+(-2,31)·(+15)=15,44

Захворюваності на епідемічний паротит в Києві

Роки	Х	Іфак	Х· Іфак	Х^2	Ітер= Ісер+(b·х)
1993	-15	28,06	-420,9	225	130,57
1994	-13	44,26	-575,38	169	122,19
1995	-11	187,42	-2061,38	121	113,81
1996	-9	165,95	-1493,55	81	105,43
1997	-7	144,01	-1008,07	49	97,05
1998	-5	176,85	-884,25	25	88,67
1999	-3	50,26	-150,78	9	80,29
2000	-1	22,48	-22,48	1	71,91
2001	+1	29,96	+29,62	1	63,53
2002	+3	61,12	+183,36	9	55,15
2003	+5	23,44	+117,2	25	46,77
2004	+7	17,71	+123,97	49	38,39
2005	+9	12,93	+116,37	81	30,01
2006	+11	10,86	+119,46	121	21,63
2007	+13	8,86	+115,18	169	13,25
2008	+15	7,32	+109,8	225	4,87
Σ=16	Σ=0	Σ=1083,56	Σ=-5701,53	Σ=1360

І_сер=1083,56/16=67,72

b= -5701,53/1360= -4,19

Висновок: вивчивши аналіз багаторічної захворюваності на епідемічний паротит з 1993 по 2008 рік можна зробити висновок про її стабільну тенденцію до спаду. При аналізі динаміки багаторічної захворюваності на паротит встановлено циклічні підйоми захворюваності тривалістю 3-5 років та міжепідемічні інтервали.

Визначення середнього темпу приросту (зниження) захворюваності ( Т _сер)

Т_{сер (зн)}= b/ І_сер100%

Т_{сер (зн)}= -2,31/ 50,09·100%= -4,61%

Висновок: тенденція до зниження захворюваності помірна.