- •Тема 1 Сутність і роль політики та політології у житті суспільства .
- •Тема 2 Історія світової політичної думки
- •Тема 3 Історія української політичної думки . . . . . . . . . . . . . .
- •3.1Джерела політичних ідей в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
- •Тема 4. Політична ідеологія. Сучасні ідейно-політичні течії . . . . .
- •Тема 5 Політична влада . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
- •Тема 6 Вибори в органи політичної влади . . . . . . . . . . . . . . .
- •Тема 7 Політичні режими . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
- •Тема 8 Політична система . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
- •Тема 9 Держава як базовий інститут політичної системи . . . . . .
- •Тема 10 Політичні партії та партійні системи . . . . . . . . . . . . . .
- •Тема 11 Громадські об'єднання і рухи . . . . . . . . . . . . . . . .
- •Тема 12 Політична культура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
- •Тема 13 Особистість і політика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
- •Тема 1 Сутність і роль політики та політології у житті суспільства
- •Становлення політології як науки і навчальної дисципліни.
- •1.4 Методи політологічного дослідження.
- •Основні методи дослідження, які використовує політологія
- •Питання й завдання:
- •Рекомендована література
- •Тема 2 Історія світової політичної думки
- •2.1 Політична думка Стародавнього Сходу
- •2.2 Політичні вчення античності
- •2.3 Основні риси політичної думки епохи Середньовіччя
- •2.4 Політична думка епохи Відродження
- •2.5 Політичні ідеї Нового часу
- •2.6 Політичні теорії х1х – початку хх ст.
- •2.7. Розвиток зарубіжної політології у хх ст.
- •Питання й завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 3 Історія української політичної думки
- •3.2. Розвиток ідей державності в казацько-гетьманський період
- •3.4. Соціально-політична думка про національне відродження й державність України початку XX в.
- •3.5 Зародження і утвердження сучасної політичної думки й політичної науки в Україні
- •Питання й завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 4. Політична ідеологія. Сучасні ідейно-політичні течії
- •4.1 Поняття, структура й функції політичної ідеології
- •4.2 Лібералізм і неолібералізм
- •4.3 Консерватизм і неоконсерватизм
- •4.4 Соціалізм і сучасна соціал-демократія
- •4.5. Націоналізм і його форми
- •4.6. Фашизм і неофашизм
- •Питання й завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 5 Політична влада
- •5.1. Сутність влади: основні теоретичні підходи
- •5.2 Структура політичної влади.
- •Джерела:
- •5.3. Види влади. Специфіка політичної влади
- •Питання й завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 6 Вибори в органи політичної влади
- •6.1 Соціальні функції й види виборів
- •6.3. Типи виборчих систем
- •Питання й завдання
- •Рекомендована література
- •Терміни і поняття
- •Тести до модуля № 1 Політологія як система знань про політику
- •Тема 7 Політичні режими
- •7.2 Демократичний режим
- •7.3 Тоталітарний режим
- •7.4 Авторитарний режим
- •7.5 Політичний режим сучасної України
- •Питання й завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 8 Політична система
- •8.4 Політична система України
- •Питання й завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 9 Держава як базовий інститут політичної системи
- •9.1 Особливості держави як політичної організації
- •9.3 Форми державного устрою
- •9.4. Правова держава: сутність й основні принципи.
- •9. 5 Економічна та соціальна політика держави
- •Питання й завдання
- •Тема 10 Політичні партії та партійні системи
- •10.2 Цілі й функції політичних партій
- •10.3 Типи політичних партій
- •10.4 Сутність і різновиди партійних систем
- •10.5. Зародження й розвиток багатопартійної системи в Україні
- •Питання й завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 11 Громадські об'єднання і рухи
- •11.1. Поняття, структура та функції громадських об'єднань і рухів
- •11.2 Типологія громадських об'єднань
- •Питання й завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 12 Політична культура
- •12.1. Поняття політичної культури і її структурні елементи
- •12.2 Типологія політичної культури
- •12.3 Формування політичної культури.
- •12.4 Політична культура сучасної України
- •Питання й завдання
- •Модуль № 3 Особистість, політика, суспільство.
- •Тема 13 Особистість і політика
- •13.1 Людина як суб'єкт і об'єкт політики
- •13.2 Політична участь
- •13.3 Політична соціалізація
- •Питання й завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 14 Громадянське суспільство
- •14.1 Історичні уявлення про громадянське суспільство
- •14.2 Поняття й сутність громадянського суспільства
- •14.3 Структура й функції громадянського суспільства
- •14.4 Особливості формування громадянського суспільства в Україні
- •Питання й завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 15 Політичне лідерство
- •15.1. Природа й сутність лідерства
- •15.2. Типологія політичного лідерства
- •15.З. Функції політичних лідерів
- •15.4. Сучасні тенденції у розвитку політичного лідерства
- •Питання й завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 16 Політичні еліти
- •16.1 Походження політичної еліти і її роль у суспільстві
- •16.2. Політична еліта: структура й системи відбору
- •16.3 Сучасні теорії еліт
- •16.4 Політична еліта України
- •Питання й завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 17 Політика і етнонаціональні відносини
- •17.1 Сутність етносу та нації
- •17.2 Роль і місце етнонаціональних відносин у політичному житті
- •17.3 Поняття та зміст етнонаціональної політики
- •17.4 Особливості етнонаціональних відносин та етнонаціональної політики в сучасній Україні
- •Питання й завдання
- •Рекомендована література
- •Тема18 Світовий політичний процес
- •18.1 Зовнішня політика держави: функції, цілі й засоби
- •18.2. Міжнародні відносини: поняття, суб'єкти, форми й принципи
- •18.3 Сучасні тенденції розвитку міжнародних відносин
- •18.4 Україна в сучасному геополітичному просторі
- •Питання й завдання
- •Рекомендована література
- •Терміни і поняття
Питання й завдання
1. Назвіть фактори, що обумовлюють існування політичної еліти?
2. Які функції виконують політичні еліти в суспільстві?
3. Які рівні можна виділити в політичній еліті сучасних суспільств?
4. Розкрийте механізми рекрутування еліти (система гільдій та антрепренерська).
5. У чому позитивний сенс ціннісних теорій еліт?
6. Який взаємозв'язок між ціннісними теоріями еліт і концепцією їхньої плюралізму?
7. У чому суть теорії пануючої еліти?
8. Назвіть відомих вам представників національної, регіональної й місцевої політичної еліти України.
9. Які зміни відбулися в складі політичної еліти України за останні роки?
Рекомендована література
Атаманюк З. М. Еліта як соціальний феномен //Перспективи. – 2003. – № 4. – С. 96 – 101.
Ашин Г. К., Охотский Е.В. Курс элитологии. – М., 2000.
Гаман-Голутвина О.В. Политическая элита – определение основных понятий // Полис. – 2000. – № 3.
Зоткин А. Роль региональных элит и столичного истеблишмента в формировании властной элиты Украины // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2004. – № 3. – С. 95 – 108.
Пірен М. Проблеми формування сучасної української еліти // Соціальна психологія. – 2004. – № 2. – С. 39 – 48.
Політологія: Підручник / М.І. Панов (керівн. авт. кол.), Л. М. Герасіна, В. С. Журавський та ін. – К., 2005.
Роль еліт у трансформаційному суспільстві. – К., 2003.
Траверсе О. Політичне лідерство, національна еліта і практика модернізації суспільства // Політичний менеджмент. – 2006. № 1. – С. 27 – 36.
Формування політичної еліти в Україні. – К., 2004.
Шульга Н. Этапы становления политической элиты в Украине в годы независимости // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2006. – № 4. – С. 24 – 37.
Тема 17 Політика і етнонаціональні відносини
17.1 Сутність етносу та нації
17.2 Роль і місце етнонаціональних відносин у політичному житті
17.3 Поняття та зміст етнонаціональної політики
17.4 Особливості етнонаціональних відносин та етнонаціональної політики в сучасній Україні
У формуванні політичного життя суспільства величезну роль відіграють такі суб'єкти політики, як нації та етнічні групи. Етнонаціональні процеси в багатьох регіонах світу спричиняють глибокі конфлікти , соціальні струси з численними жертвами. Усе це обумовлює актуальність даної теми, її теоретичне і практичне значення. Питання сутності, характеру, форм життєдіяльності етносів і націй вивчає складова політології – етнополітологія. У багатьох вищих навчальних закладах сучасних держав етнополітологія є самостійною галуззю знань і навчальною дисципліною, оскільки проблеми міжетнічних, міжнаціональних відносин є дуже гострими для більшості багатонаціональних держав світу.
17.1 Сутність етносу та нації
Поняття "етнос" (від. гр..ethnos – народ, плем'я) увійшло в історико-етнографічну науку з Давньої Греції, де воно вживалося для позначення окремих племен, народів. Народи-етноси виникають на певному етапі розвитку людства. Першим типом етнічної спільності був рід –кровно-родинна спільність людей. З розвитком родових відносин виникло плем'я –етносоціальна спільність людей із власною назвою, територією, мовою (діалектом племені), своїми звичаями, культовими обрядами. В епоху розпаду родового устрою і формування класового суспільства племена поєднуються в союзи і виникає новий історичний тип етносу – народність.
Народність – етнічна спільність, котра займає на сходинках суспільного розвитку – місце між племенами і нацією. Народності виникають в епоху рабства і являють собою мовну, територіальну, економічну й культурну спільність. Народність по чисельності більша за плем'я, кровно родинні зв'язки не охоплюють всю народність.
Вирішальну роль в перетворенні союзу племен в народність відіграє держава. Вона об'єднує обширні території, встановлюючи більш тісні зв'язки між людьми і етнічними групами.
На базі народностей в епоху капіталізму формуються нації – вищий історичний тип етносу.
Нація – це найбільш розвинута етнічна спільність. Вона складається протягом тривалого історичного періоду в результаті з'єднання, "змішування" представників різних племен та народностей. У людей однієї нації, як правило, спільні економічні зв'язки, територія, мова, культура. Це не біологічні ознаки. Вони виникають і формуються протягом усього суспільного розвитку.
Процес етнічного розвитку це не ідеально прямий шлях просування від однієї форми спільності до іншої. Народи перебувають у вічному русі: етноси виникають, розвиваються, зникають. З історії ми знаємо, що багато колись відомих народів пішли у безвість (фінікійці, скіфи, половці і т.д.), а деякі із сучасних народів виникли ще в Стародавньому світі (вірмени, грузини). Англійська нація склалася в ХVI ст., українська і російська у XVII –XVIII ст., німецька – у XIX ст. десятки націй сформувались у ХХ ст. І нині людство репрезентоване всім багатоцвіттям етносу – родом, племенем, народністю, нацією, що пов'язано з різноманітністю економічних, культурних, соціальних умов його життєдіяльності.
Етнос завжди перебуває у розвитку. А тому не слід догматизувати ті чи інші риси, вважаючи їх раз і назавжди даними. Існують етноси, що розпорошені по різних країнах, тобто не мають єдиної території та економіки, але їх представники вважають себе однією нацією. Українці, наприклад, які живуть в інших каїнах, називають себе українцями. Буває навіть і так, що представники однієї нації говорять різними мовами.
Усе більшає на землі людей, що народилися від змішаних шлюбів (тобто від батьків різних національностей), і вони мають право обирати собі національність будь-кого з батьків. У більшості країн світу національність визначається не державними органами, а самою людиною – добровільно. За сучасними цивілізованими канонами вибір національності з власного бажання є невід'ємним правом людини, однією з умов її свободи. Отже, національна самосвідомість людини, тобто те, ким вона себе визнає, який етнос вибирає, – це ще одна ознака нації.
Слід зазначити, що в зарубіжній літературі склались дві абсолютно різні традиції в розумінні нації:
етатистська, притаманна англо-романським державам;
етнічна властива Німеччині і Росії.
В англо-романській трактовці поняттям "нація" визначаються всі громадяни держави незалежно від етнічної приналежності. Так, французом вважається любий громадянин Франції незалежно від етнічної приналежності. Те ж саме можна сказати і про американця чи канадця.
Завдяки тому, що англійська мова функціонує в сучасному світі як основна мова міжнародного спілкування, ототожнення нації і держави прийняло статус міжнародного еталону. Коли кажуть про Організацію Об'єднаних Націй, то під націями фактично мають на увазі держави.
Етнічну трактовку нації прийнято називати німецькою. Вона одержала практичне використання: для того, щоб приїхати до Німеччини на постійне місце проживання і одержати німецьке громадянство, претенденту необхідно доказати, що він німець по походженню, що у нього хоча б хтось із батьків – німець, незалежно від того, громадянами якої країни вони є чи були.
Упродовж усієї історії людства розвитку етносу притаманні дві тенденції:
1.Етнічна диференціація, тобто відособлення людей певної етнічної групи, її прагнення до саморозвитку, до національної самостійності, до власної економіки, політики, культури.
2. Інтеграція, об'єднання націй, що сприяє розширенню зв'язків між різними етносами, руйнуванню кордонів, сприйняттю всього найкращого, що створено іншими народами, до поглиблення економічних відносин, розвитку спілкування у сфері культури і т.д. Обидві тенденції взаємопов'язані. Вони пояснюються об'єктивними економічними та соціально-культурними потребами.
Дія обох цих тенденцій у розвитку етносу наочно простежуються протягом усієї історії людства. Обидві вони сприяють прогресу цивілізації, бо одна веде до внутрішнього самовдосконалення, розквіту етносу, а друга сприяє взаємозбагаченню народів, обміну національними цінностями, зміцненню взаєморозуміння, довіри, дружби й миру.
За різними оцінками на Землі зараз можна налічити від двох до трьох тисяч етнонаціональних утворень, а незалежних держав у світі близько 200. Отже, більшість народів проживає в багатонаціональних державах. В науковій літературі є різні класифікації держав за кількістю націй. Так, український вчений Ю. І. Римаренко виділяє:
Етнічно вільні держави, населення яких складається практично з одного етносу. Їх 12 – Ісландія, Люксембург, Норвегія, Португалія, Японія та ін.
Моноетнічні, де кількість представників інших етнічних груп не перевищує так звану "критичну масу", якою вважається 5, інколи 10% від загальної кількості населення. Таких 33 країни – Бангладеш, Єгипет, Ірландія, Куба та ін.
Поліетнічні або мультиетнічні, де кількість представників інших етнічних груп перевищує вже згадану "критичну масу" на 5- 10% від загальної кількості населення, але жодна з них не домагається державності. Таких держав більшість