Виробничі ресурси і проблеми їх обмеження

До виробничих ресурсів сучасна економічна наука відносить ресурси природи, трудові ресурси, капітал і підприємницькі здібності. Кожен вид з цих ресурсів обмежений, хоча і здатний до певної динаміки. Природні ресурси – це земля, придатна для використання, її надра, корисні копалини, вода, повітря, рослинний і тваринний світ. Певні види корисних копалин невідтворювані: енергоносії – нафта, газ, вугілля, різні руди, сама земля, придатна для ведення сільського господарства, і т.д. Інші ресурси не тільки відтворювані, але можуть і збільшуватися з різним ступенем еластичності.

Проте в кожен даний момент у порівнянні з безмежно зростаючими економічними потребами людей всі ці ресурси обмежені, порівняно рідкісні. Цей конфлікт спричиняє основну проблему економіки: як найбільш ефективно використовувати наявні виробничі ресурси з метою максимально можливого і найбільш повного задоволення безмежно зростаючих потреб суспільства? Відповідь на це питання дає вивчення господарської практики і всього комплексу економічних наук.

Наочне уявлення про рішення цієї проблеми ілюструє рисунок на прикладі двох альтернативних видів продуктів. Кожна точка на кривій виробничих можливостей представляє максимальний обсяг виробництва альтернативних видів продукції: верстатів і взуття. При цьому комбінація виробництва верстатів і взуття в точці U означатиме неповне використання ресурсів, навпаки, точка W знаходиться поза кривої АЕ і є недосяжною для даних обмежених ресурсів, вона може бути досягнута при збільшенні цих ресурсів, або є реальністю для іншої країни з великим економічним потенціалом. Крива АЕ, якщо дивитися на неї з початку координат, виглядає увігнутою. У такій формі кривої АЕ графічно відображається закон зростаючих альтернативних витрат і це означає, що кількість верстатів, від яких треба відмовитися, щоб виготовити чергову тисячу пар взуття, постійно зростає.

Рисунок 1 – Крива виробничих можливостей (трансформації)

Вибір точки на кривій АЕ служить основною детермінантою, визначальною умовою зростання економічного потенціалу (накопичення засобів виробництва – верстатів). Звідси проблема економічних пріоритетів, чому надати перевагу: поліпшенню споживання в даний час (зайва тисячі пар взуття) або скороченню споживання і збільшенню накопичення (додаткову кількість верстатів) з метою підвищення економічного потенціалу суспільства, забезпечення більш високого добробуту його в майбутньому.

Альтернативна вартість та економічний вибір

Ресурси суспільства завжди, по-перше, обмежені, рідкісні щодо зростаючих потреб, по-друге, вони в тій чи іншій мірі спеціалізовані, тобто більшою чи меншою мірою пристосовані для виготовлення певних видів продукції. Тому при вирішенні головного питання економіки – що і скільки виробляти доводиться обирати між їх альтернативним використанням. Проілюструємо це таким графіком (див. рисунок 1).

У нашому прикладі: більшу кількість партій взуття можна виготовити лише за рахунок зменшення виробництва верстатів, і навпаки. Кількість іншого продукту (наприклад, верстатів), від якого доводиться відмовитися або яким доводиться пожертвувати, щоб виготовити додаткову кількість іншого продукту (у нас –це взуття), називається альтернативними витратами, або альтернативною вартістю. Рухаючись від точки А до точки В, ми бачимо, що витрати однієї тисячі пар взуття дорівнюють втраті одного верстата і вартості ресурсів, що використовуються при його виготовленні. При просуванні ж від В до С ці втрати, тобто альтернативна вартість, вже подвоїлася, від С до D – вона потроїлася, і т. д.

Графічно це представлено у вигляді круто падаючої увігнутою кривий АЕ, яка наочно ілюструє закон зростаючих альтернативних витрат. Економічний зміст його полягає в наступному. При економічному виборі альтернативного використання наявних обмежених ресурсів спочатку ми відбираємо ті з них, які мають найбільшу продуктивність при виготовленні, скажімо, взуття. Але в міру того, як ми рухаємося від В до С, від С до D, і т.д., ці ресурси вичерпуються, стають все більш рідкісними. При цьому неминучим стає момент, коли для виготовлення взуття доводиться пристосовувати ресурси, продуктивність яких є найбільшою для виготовленні верстатів. Очевидно, що цих ресурсів, для виготовлення чергової партії взуття треба все більше і більше, тобто альтернативна вартість взуття зростає.

Необхідність збільшення кількості ресурсів, які вилучаються з виробництва одного продукту (верстатів) для отримання більшої кількості іншого продукту (взуття), і становить економічний зміст закону зростаючих альтернативних витрат. Ці витрати можуть бути виражені як в натуральній формі, так і у вартісній, грошовій формі. В останньому випадку це буде альтернативна вартість використовуваних обмежених ресурсів у виробництві взуття. Сенс економічного вибору полягає в тому, щоб підібрати такий варіант виробництва верстатів і взуття, при якому максимально задовольняються потреби в обох видах товарів і мінімізується їх альтернативна вартість.