1.2. Типологія соціальних груп

В суспільстві функціонують різні соціальні групи, які взаємодіють між собою, впливаючи на соціальні процеси і розвиток суспільства. Суспільна природа людини реалізується через її приналежність до певних груп, у яких виникають і розвиваються міжособистісні відносини з партнерами. Їх структура і особливості залежать від того, в які групи включається людина, який статус займає, які права і обовʼязки для себе вибирає. Існує багато критеріїв диференціації соціальних груп, що дозволяє краще проаналізувати специфіку функціонування та роль групи в суспільстві.

За безпосередністю взаємозв’язків виділяють умовні і реальні соціальні групи. Умовні групи – це групи, в які об’єднуються люди, за будь-якими загальними ознаками, такими як вік, стать, рівень освіти, професія. Члени таких груп не перебувають у безпосередньому контакті і не спілкуються один з одним. Реальні (контактні) групи – групи, в яких люди постійно знаходяться в буденному житті, пов’язані спільною діяльністю і результатами, певною мірою усвідомлюють свою приналежність до цих груп. Члени таких груп об’єднані між собою інтересами, цілями, потребами щодо взаємодії і досягнення цілей.

За рівнем розвитку існують дифузні групи, асоціації, кооперації, корпорації, колективи. Дифузна група – неорганізована або випадково організована група, в якій чітко невизначені цілі, відсутній лідер та спільна діяльність (глядачі, екскурсія, натовп тощо). Асоціація – група, члени якої не мають спільної діяльності, організації і управління, а взаємовідносини опосередковуються особисто значимими цілями спілкування. Асоціація має свої групові норми і цінності, що підтримують її функціонування і на які орієнтуються її субʼєкти (асоціація колекціонерів марок тощо). Кооперація – група з високим рівнем розвитку, з реально діючою організаційною структурою, міжособистісні стосунки в якій носять діловий, формальний характер, підпорядкований досягненню необхідних результатів у певному виді діяльності. Корпорація – група, об’єднана на основі спільних цілей, які потрібно досягти за будь-яку ціну. Вона є добре згуртованою, замкнутою групою, яка не відчуває вплив ззовні (з боку соціуму), характеризується максимальною централізацією і авторитарністю керівництва.

Колектив – соціальна група вищого рівня розвитку, з певною організаційною структурою, що поєднана цілями спільної суспільно-корисної діяльності і має складну динаміку формальних та неформальних відносин. Колектив виступає найвищим рівнем розвитку групи, тому що діяльність членів колективу визначається особистісно значимими і соціально визнаними цінностями. Тому будь-яке суспільство прагне відтворити себе в колективах, які будуть боротися за втілення його ідеалів і цінностей.

За кількістю (розмірами) виділяють великі і малі соціальні групи. Велика група – стала сукупність значної кількості людей, які не знаходяться у безпосередньому контакті між собою та діють разом у масштабах країни або власних об’єднань (проживання на одній території, належність до єдиного соціального прошарку, соціально-демографічні об’єднання тощо). Великі соціальні групи бувають стійкі і стихійні. Стійкі групи характеризуються тривалістю існування, закономірностями виникнення (етноси, класи, народності), наявністю специфічних регуляторів поведінки (звичаїв, традицій, моралі), наявністю специфічного язикового сленгу, діалектів. Стихійні групи визначаються випадковістю виникнення і короткочасністю існування, неглибокою спільністю почуттів і настроїв у певний момент (натовп, публіка).

Мала соціальна група – об’єднання незначної кількості людей на основі спільних інтересів, члени якого знаходяться в безпосередніх контактах один з одним і об’єднані загальною спільною діяльністю. Найбільший вплив на розвиток людини мають малі соціальні групи, такі як шкільний клас, сім’я, трудовий колектив, дружня компанія тощо.