50. Рекомендаційний етап функціонально-вартісного аналізу передбачає:

1. пошук рішень щодо поліпшення функціонування об’єкта управління;

2. створення макета або моделі модернізованого об’єкта управління;

3. складання техніко-економічного опису обраного варіанта об’єкта управління.

51. Поведінкову теорію прийняття рішень, яка має яскраво виражений пояснювальний характер (тобто як фактично приймаються рішення), але не визначає характер (якими мають бути рішення), покладено в основу:

1. концепції математичного вибору рішень (нормативного підходу);

2. якісно-предметної концепції (дескриптивного підходу);

3. комплексної (змішаної) концепції рішень.

52. Для узагальненої характеристики масових, якісно однорідних економічних явищ, показників, процесів використовуються:

1. динамічні ряди;

2. абсолютні величини;

3. відносні величини;

4. середні величини;

5. узагальнення.

53. Метод номінальної групи відноситься до:

1. Статистичних методів

2. Аналітичних методів

3. Евристичних методів

4. Методу математичного програмування

54. Підкріплення переконливими доказами відповідності передбачуваного рішення заданим критеріям та реальним обмеженням –це:

1. Евристичне програмування

2. аналітичні експертні оцінки.

3. інтерв’ю;

4. Обґрунтування ГР

55. До економіко-математичних методів (задач) відносять групи:

1. Кількісні методи

2. техніко-економічні

3. оптимизаційні (рішення за заданим критерієм) методи

4. евристичні методи

56. До економіко-математичних методів (задач) відносять групи:

1. Кількісні методи

2. техніко-економічні

3. неоптимізаційні (рішення без критерію оптимальності)

4. евристичні методи

57. Розбиття певної проблеми на окремі складові елементи з наступним розглядом їх у цілому (у взаємозв’язку та взаємозалежності) це принцип аналізу:

1. принцип єдності аналізу та синтезу

2. принцип відділення провідної ланки (принцип ранжування проблем

3. принцип забезпечення порівнянності варіантів аналізу

4. принцип кількісного визначення

58. Принцип аналізу, що передбачає постановку цілей та визначення способів їх досягнення – це:

1. принцип єдності аналізу та синтезу

2. принцип відділення провідної ланки (принцип ранжування проблем

3. принцип забезпечення порівнянності варіантів аналізу

4. принцип кількісного визначення

59. Методи прогнозування, які базуються на інформації, яку можна отримати, знаючи тенденції зміни параметрів чи маючи статистично достовірні залежності, що характеризують продуктивну діяльність об’єкта управління виділяють у групу:

1. якісних методів

2. Кількісні методи

3. методи експертних оцінок

4. моделі очікування споживача

60. Методи прогнозування, в основу яких покладено експертні оцінки фахівців у сфері прийнятих рішень виділяють у групу:

1. якісних методів

2. Кількісні методи

3. функціональний аналіз

4. теорія рядів

61. За якою формулою за рівнем імовірності випадання подій можна розрахувати повну невизначеність?

1. Lim P_i = 0;

2. Lim P_i = 1;

3. 0 < Lim P_i < 1.

62. За якою формулою за рівнем імовірності випадання подій можна розрахувати повну визначеність?

1. Lim P_i = 0;

2. Lim P_i = 1;

3. 0 < Lim P_i < 1.

63. За якою формулою за рівнем імовірності випадання подій можна розрахувати часткову невизначеність?

1. Lim P_i = 0;

2. Lim P_i = 1;

3. 0 < Lim P_i < 1.

64. Які розрізняють типи невизначеності залежно від засобів визначення ймовірності?

1. об’єктивна;

2. суб’єктивна;

3. нестатична;

4. випадкова.

65. За ступенем імовірності настання подій розрізняють:

1. об’єктивну невизначеність;

2. суб’єктивну невизначеність;

3. часткову визначеність

4. часткову невизначеність.

66. Невизначеність як можливість відхилення результату від очікуваного (або середнього) значення як в меншу, так і в більшу сторону, — це:

1. «спекулятивна» невизначеність;

2. «чиста» невизначеність.

3. об’єктивна невизначеність;

4. суб’єктивна невизначеність;

67. Невизначеність як можливість відхилення результату від очікуваного (або середнього) значення тільки в меншу сторону — це:

1. «спекулятивна» невизначеність;

2. «чиста» невизначеність.

3. об’єктивна невизначеність;

4. суб’єктивна невизначеність;

68. Яка з наведених нижче причин сприяє виникненню невизначеності під час реалізації ГР в організації?

1. брак повної та достовірної інформації;

2. поганий настрій керівника під час розроблення ГР;

3. несправність комп’ютера.

69. Критерій песиміста, що орієнтується на кращий з гірших результатів, вважається фундаментальним критерієм. Йдеться про:

1. критерій Гурвіца;

2. критерій Вальда;

3. критерій Севіджа.

4. Критерій Байеса

70. Використання критерію є доцільним тільки за умови достатньої фінансової стабільності підприємства, коли є впевненість, що випадковий збиток не призведе до повного краху. Ідеться про:

1. критерій Гурвіца;

2. критерій Вальда;

3. критерій Севіджа.

4. Критерій Байеса

71. Це правило називають ще правилом оптимізму—песимізму. Йдеться про:

1. правило Гурвіца;

2. правило максимін;

3. правило мінімакс.

72. Умова, за якої корисність очікуваного доходу менша за очікувану корисність — це умова:

1. схильності до ризику;

2. несхильності до ризику;

3. байдужості до ризику.

73. Взаємозв’язок ризику з функціями корисності визначається поняттям

1. «страхова сума»;

2. «детермінований еквівалент лотереї»;

3. «премія за ризик».

74. Об’єктивна неможливість здобуття абсолютного знання про об’єктивні та суб’єктивні фактори функціонування системи, неоднозначність її параметрів - це:

1. Ризик

2. Невизначеність

3. проблема

75. Умова, за якої премія за ризик дорівнює нулю — це умова:

1. схильності до ризику;

2. несхильності до ризику;

3. байдужості до ризику.

76. Невизначеність, пов’язана з неможливістю точного передбачення поведінки людини в процесі роботи через відмінності у рівні освіти, емоційно-психологічному настрої, світогляді кожної особи – це:

1. Технічна невизначеність

2. Людська невизначеність

3. Соціальна невизначеність

77. Невизначеність, пов’язана з надійністю обладнання, непередбаченістю виробничих процесів, складністю технології, рівнем автоматизації, темпами оновлення, обсягами виробництва – це:

1. Технічна невизначеність

2. Людська невизначеність

3. Соціальна невизначеність

78. Невизначеність, зумовлена прагненням людей утворювати соціальні зв’язки та поводитися відповідно до загальноприйнятих норм, традицій, взятих на себе зобов’язань – це:

1. Технічна невизначеність

2. Людська невизначеність

3. Соціальна невизначеність

79. Пправило, яке називають правилом оптимізму—песимізму – це:

1. правило максимін;

2. правило мінімакс.

3. правило Гурвіца;

4. Правіло Севіджа

80. Крітерій, орієнтований на мінімізацію жалю з приводу втраченого прибутку і допускає розумний ризик заради отримання додаткового прибутку це:

1. критерій Гурвіца;

2. критерій Вальда;

3. критерій Севіджа.

4. Критерій Байеса

81. Згідно з класичною теорією ризик — це:

1. імовірність понесення збитків і втрати від обраного рішення та стратегії діяльності;

2. імовірність відхилення від поставлених цілей;

3. усі відповіді правильні.

82. Згідно з неокласичною теорією ризик — це:

1. імовірність понесення збитків і втрати від обраного рішення та стратегії діяльності;

2. імовірність відхилення від поставлених цілей;

3. усі відповіді правильні.

83. Ризик в економічному розумінні — це:

1. імовірність недоотримання прибутку в результаті здійснення певних дій, операцій;

2. джерело отримання додаткового підприємницького прибутку;

3. втрати (Збитки), імовірність котрих пов'язана з наявністю невизначеності, а також можливість отримати додатковий прибуток,

4. імовірність втрати ресурсів чи понесення збитку в результаті здійснення певних дій, операцій;

5. усі відповіді правильні.