В.И Гошкевичь. Клады и древности Херсонской губерніи. Херсон, 1903 [12].

"Изданіе названной книги авторь ея мотивируеть маніей кладоискательства, чрезвычайно распространеннаго на югь Россіи и особенно вь Херсонской губерніи".

Це звісно негативно сказується на становищі курганів. Фактично пам’ятки старини знищуються (завдяки старанням чорних археологів). І щоб спасти дорогоцінні залишки старини, Гошкевич і видав дану книгу, ціль якої, познайомити населення з тим, що всі ці археологічні знахідки не мають ніякої цінності в побутовому житті, але надзвичайно важливі для науки.

Книга розділена на 2 частини.

Перша - "Скарби". Тут автор розповідає про всі пошукові експедиції (загалом 115 розкопок) і їхні результати. До цього всього додається свідчення про устрій могильних насипів, спосіб погребіння, одяг, взуття, прикраси, зброю тощо. Що додатково прикріплюється ілюстраціями.

Фактично, автор не приховує, що книга розрахована на читача із народу, він власне і намагається її писати максимально простто. Але, - "судя по ея размерам и более чем опрятному внешнему виду, тружно ожидать широкаго распространенія ея в народе по доступной цене".

Ksawery Chamiec. Wsrod stepow i jarow. Warszawa, 1900 [13].

"Автор хорошо знакомь сь местными памятниками древности, хорошо знаеть также и западно-европейскую археологическую литературу. Сближеніе и освіщеніе нашихь древностей сь данными западно-европейскими и составляеть главную ценность этихь очерковь"

Вся увага автора прикута до похованнь в кам’яних гробах або кистах. Але такі поховання не виділються ззовні, тому всі їх знахідки - це чиста випадковість, а відповідно по цій темі мало інформації.

Розглядається одразу дві теорії - кісти могли виникнути самостійно, так і їх зв’язок з дольменами. Піднімається питання чи одному народові належать кісти і дольмани чи різним? - все це прикрипіплюється фактами.

Друга ж частина книги - це опис кам’яних гробів в Західній Європі. І поступово він територіально наближається до земель сх. Європи, де були знайдені подібні поховання. І після такої "довгої подорожі" він знов повертається на Київщину.

Єдиний докір у бік автора – довгий і нудний виклад з великою кількістю нецікавою інформації, через що, дана робота стає важкою для ознайомлення.

"Вопрось о погребеніяхь вь кистахь почти не быль затронуть вь нашей литературе. Между темь, уже и теперь имеющіяся данные говорят за распространеніе этого типа на югь россіи, но нужны еще факты, а для этого нужны и спеціальние изследованія, - статьи К. Хамца очень кстати ставять на очередь этого вопрось", - такого висновку доходить автор в кінці рецензії.

С. Гамченко. Древний поселок и могильник в урочищье "Стуга", близь с. Студенца, Волинской губернии. Житомир, 1893 [14].

"Настоящая работа, снабженная многочисленніми планами является результатомь тщательныхь иследованій г. Гамченка в местности на высохшей речьке Стугь. Изследованыя произведенныя вь 1892 году", - саме такими словами розпочинається рецензія даної праці Гамченка.

Робота поділена на декілька частин:

1. Географічний очерк і опис місцевості

2. Методи і засоби раскопок

3. Характеристика похоронного обряду

4. Щоденник розкопок

Під час цих розкопок було знайдено і досліджено 15 курганів. Які були поділені на: великі, середні, малі та ледь помітні.

Інколим в одному кургані знаходили жіночий на чоловічий скелет, а в насипі ще й дитячий, тому такі кургани носуть назви "сімейний".

Також в курганах знаходили вугілля. Вугілля, - "первоначально было обычаемь жечь костерь на уровне погребенія, что являлось остаткомь или переживаніемь более древнего обряда - сжигать трупы на кострею Впослдествіи сжиганіе костра заменилось посыпаніемь гроба покойника и погребальной ямы углями".

Могильники автор відносить до племені древлян VII-IX століттями. *але автор рецензії не погоджується і наголошує на тому, що це період XІ-ХІІ ст.

Зокрема робота Гамчепка є бездоганною, де все розписано і досліджено до найменших дрібниць. І навіть як пише автор рицензії, - "пожалуй, подробности, вь которыя вдается авторь, напр. при описаніи гвоздей, черепковь, занимающія целыя страницы, представляются излишними".