Кожна економічна категорія проявляє свою сутність через функції, які вона виконує. Сутність та зміст страхування розкривається через наступні функції:

1. Ризикова функція полягає у матеріальній відповідальності страхових компаній за наслідки ризику оскільки страховий ризик безпосередньо пов'язаний із наданням грошової допомоги постраждалим господарствам та громадянам. В рамках ризикової функції відбувається перерозподіл грошових коштів (спеціалізований страховий фонд) серед учасників страхування з наслідками страхових подій.

2. Превинтивна (попереджувальна) функція полягає у попередженні страхових випадків і зменшенні суми збитку, спрямована на фінансування заходів щодо зменшення страхового ризику за рахунок частини коштів страхового фонду.

Здійснення цієї функції передбачає широкий комплекс заходів, у тому числі фінансуваня їх задля недопущення або зменшення наслідків

страхових подій, а її економічна сутність полягає в тому, що сама страхова компанія об'єктивно зацікавлена у попередженні настання страхових випадків.

3. Заощаджувальна (накопичувальна) функція проявляється лише за окремими

видами особистого страхування (страхування життя, пенсій, ренти) з урахуванням інвестиційного доходу протягом дії договору. Наприклад, при страхуванні життя категорія страхування найбільшою мірою зближається з категорією кредиту (відбувається накопичення певних страхових сум).

4. Контрольна функція випливає з вищеперерахованих

специфічних функцій страхування і проявляється водночасно

Основними принципами страхування є:
1)	конкурентність — вільний вибір страхувальником страхової компанії, а страховою
компанією - виду страхування;
2) страховий ризик - потенційна можливість збитку або втрати доходу при
настанні визначених				подій. Конкретним проявом реалізації страхового ризику
є страховий випадок, тобто фактичне настання непередбачуваної події;
3)		страховий інтерес		страхувальника і страховика як законна вимога
відшкодувати			майновий		збиток, що пов'язаний	із правом власності,
володіння, розпорядження і використання об'єкта						страхування та права
вимоги від страховика дотримання умов договору;
4)	максимальна сумлінність - надання повної інформації щодо предмета укладеного
договору страхування як на етапі його укладання, так і на етапі виконання,
тобто це повна довіра між
страховиком і страхувальником;
5)		страхове відшкодування на рівні збитку, яке не повинно приносити
страхувальнику прибуток, а повинно тільки відновити його майнове становище
до того рівня, який був безпосередньо перед страховим випадком, що відбувся;
6)		застереження - включення до договору страхування особливих клаузул.
Наприклад, франшиза - визначена в договорі страхування незначна частини
збитків, що не підлягають відшкодуванню
страховиком, тобто є способом розподілу ризиків і рівня страхової
відповідальності;
	7) суброгація (зустрічний регресний позов) - передача страховику, який виплатив
страхове
відшкодування, права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток;
8)		диверсифікація — законодавча можливість розширення ділової активності
страховиків за			рамками основної діяльності;
9)		контрибуція - право страховика звернутися до інших страховиків, які за
проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим
конкретним страхувальником з пропозицією розділити витрати з
відшкодування збитків;

10) співстрахування - страхування об'єкта за одним спільним договором кількома страховиками та перестрахування - передача однією страховою компанією

Основними суб’єктами страхування є

страховик, страхувальник і застрахований.

Страховик — юридична особа — страхова компанія, яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов’язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього

страхового відшкодування. За методом фінансової діяльності страховик є звичайною підприємницькою структурою, що діє на основі комерційного розрахунку. За предметом

діяльності (фінансовими ресурсами) страховик є фінансовою інституцією.

Страхувальник — юридична чи фізична особа, яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду.

Застрахований — юридична чи фізична особа, якій

належить страхове відшкодування при настанні

Страхові відносини є досить різноманітними. Як правило, вони є дво- чи тристоронніми. Двосторонні відносини складаються між страховиком і страхувальником, який водночас є і застрахованим,

тристоронні — між страховиком, страхувальником і застрахованим.

В окремих випадках у страхових відносинах може брати участь кілька страховиків. Це зумовлено двома формами страхових відносин: співстрахування і перестрахування.

Співстрахування — це розміщення одного ризику частками у кількох страховиків.

Зазвичай на кожну страхову суму видається окремий поліс.

Перестрахування — це передання договору страхування від одного страховика до ін шого. У цих відносинах перший страховик (перестрахувальник), приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності за ними передає

іншому страховикові (перестраховику) на відповідних умовах.

Страхові відносини включають:

страхові платежі;

Види страхування можна класифікувати за різними ознаками,
	основними з яких є: об'єкти страхування; форма проведення;
	спеціалізація страховика.
За об'єктами виділяють такі галузі страхування: особисте
	страхування, майнове страхування, страхування
	відповідальності, страхування підприємницьких ризиків.
Особисте страхування передбачає захист інтересів,
	пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та
	додатковою пенсією страхувальника або
	застрахованої особи. Підгалузями особистого страхування є
	страхування від
	нещасних випадків, медичне страхування, страхування життя.
Майнове страхування передбачає захист інтересів, пов'язаних з
	володінням,	користуванням і розпоряджанням майном. Видами
	майнового страхування є страхування нерухомості, транспорту,
	обладнання, вантажів та багажу.			передбачає	захист майнових
	Страхування	відповідальності
інтересів
	страхувальника в разі, якщо він завдасть шкоди життю,
	здоров'ю і майну		третьої особи, а також майнових інтересів
	потерпілої третьої особи. Його			видами є		страхування
	цивільно-правової відповідальності власників				страхування
	наземних	транспортних		засобів;
	відповідальності		власників	повітряного		транспорту
	(включаючи відповідальність перевізника) та ін.
	Страхування підприємницьких ризиків полягає у відшкодуванні
втрат, які

Відповідно до норм Закону України "Про страхування",

за формами проведення страхування поділяють на обов'язкове і добровільне.

Більшість договорів страхування укладається на добровільній

основі. Суть добровільного страхування полягає в тому, що страхувальник має право, але не зобов'язаний укладати договір

страхування, а страховик має повне право відмовитися від взяття на себе тих ризиків, які він вважає небажаними.

Види обов'язкового страхування регламентує держава у законодавчих актах; відповідальність за його здійснення покладається на державні страхові органи.

За спеціалізацією страховика виділяють страхування життя та загальні види страхування.

Особливістю страхування життя є довготерміновий період дії договорів страхування та нагромаджувальний (накопичувальний) його характер.

Ризикове страхування передбачає надання

Методи відшкодування втрат бувають такими:

- метод пропорційного відшкодування збитку. Страхове

відшкодування становить таку частину збитку, яку страхова сума складає стосовно страхової оцінки майна;

- метод "першого ризику". Всі збитки, що не перевищують страхову суму, відшкодовуються цілком, а інші не відшкодовуються зовсім.

Страховий ринок – це особливе соціально-економічне середовище,

сфера економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є страховий

захист (страхова послуга), формується попит і пропозиція на них.

Поняття "страхового-ринку" можна розглядати з таких позицій:

— як сферу економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є страховий захист та

формується попит і пропозиція на нього;— як форму організації фінансових відносин щодо формування та

розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту юридичних і фізичних осіб;

— як соціально-економічне середовище, в якому функціонують страхові компанії, страхувальники, посередники, що приймають участь В реалізації страхових послуг;

— як сукупність страхових організацій і страхових послуг;— як механізм перерозподілу фінансових ресурсів страхувальників і страховиків. Загальновизнаною в західній

практиці страхового менеджменту є модель "4Р" , що складається з чотирьох рівнів управління:

— страхувальники — збільшення їхньої чисельності вважається метою зусиль

маркетингу страховика;— страхові послуги — перелік видів договорів страхування, за

якими страховик має ліцензію;— ціна страхового обслуговування — тарифна ставка щодо конкретного виду

страхування, що є величиною, яка визначається страховим

ризиком, витратами страховика й іншими чинниками;

Об'єктивна необхідність виникнення і розвитку страхового ринку

зумовлена суспільними потребами у страхових послугах і наявністю

страховиків, здатних їх забезпечити.

Головна функція страхового ринку полягає в акумуляції та розподіл і страхового фонду з метою страхового захисту суспільства (громадян) і суб'єктів господарювання.

Для існування страхового ринку необхідно дотримання таких основних умов:

1. Наявність хоча б двох зацікавлених сторін, що виступають суб'єктами ринку.

2. Можливість кожної з них запропонувати те, що має споживчу вартість для іншої

сторони.

3. Право на отримання інформації для прийняття рішення про участь у страховій угоді.

Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту громадян і суб'єктів господарювання, тому важливий вплив на ефективне формування ресурсів страхового фонду та

раціональне їх використання мають внутрішня система та зовнішнє середовище страхового ринку. До внутрішньої системи страхового ринку належать:

— страхові продукти (послуги за конкретними видами договорів страхування);— система організації продажів страхових полісів і

формування попиту на страхові продукти;

Зовнішнє середовище страхового ринку - це система взаємодії чинників, що оточують внутрішню систему та впливають на неї. Зовнішнє середовище страхового ринку складається з елементів,

якими страхова компанія може управляти (ринковий попит, конкуренція, ноу-хау страхових послуг, інфраструктура страхового ринку), і з тих, на які вона

впливати не може (чисельність населення, його вікова та статева структура, сезонні міграції, купівельна спроможність

населення тощо), але повинна враховувати у своїй діяльності.

Страховий ринок можна розглядати як:

• форму організації грошових відносин з формування і розподілу

страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспільства;

• сукупність страхових організацій (страховиків), що здійснюють процес страхування.

Отже, страховий ринок - це сфера економічних стосунків, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється процес їх купівлі-продажу.

Функціонування страхового ринку ґрунтується на таких