- •1 Джерела вивчення народної латини. Надписи
- •2. Шляхи заміни найменувань.
- •3. Джерела вивчення нл. Художня література
- •5. Етапи розвитку латинської мови.
- •6.Запозичення як джерело змін фонетичної системи мови.
- •9. Латинська мова – основа романських мов. Етапи історії латинської мови. Латинська мова в епоху середньовіччя та новий час.
- •11. Письмова фіксація романських мов. Фактори диференціаціації народної латині і утв. Романських мов. Теорія стратів.
- •10. Роль соціальних факторів в поширенні фонетичних змін
- •17.Романські мови. Загальна характеристика.
- •18.Писемна фіксація романських мов. Фактори диференціації народної латини та утворення романських мов. Германський суперстрат.
- •19.Латинська мова – основа романських мов. Етапи розвитку латинської мови. Архаїчний період.
- •20. Системність фонетичних змін. Фонетичні заміни.
- •21. Особливості народної латини.
- •22. Народно – латинський лексичний спадок.
- •23. Джерела вивчення народної латини. Література релігійного змісту.
- •25. Граматика періоду пізньої Імперії та раннього середньовіччя.
- •26. Зміни у граматичному оформленні іменника.
- •27. Писемна фіксація ром. Мов. Фактори диференціації народної латини та утв. Ром. Мов. Етнічні фактори: субстрат, суперстрат, адстрат.
- •28.Граматичні категорії імені: рід і число.
- •29. Джерела вивчення народної латини. Юридичні документи.
- •30. Граматичні романізми та їх походження.
- •31. Джерела вивчення народної латини. Історичні твори раннього середньовіччя.
- •32. Порівняльно-історичне вивчення мов.
- •33. Нл. Проблема хронології нл.
- •34. Етимологічні словники.
- •35. Нл. Проблема єдності нл.
- •36. Латинські і романські звуки. Їх графічна передача.
- •37. Народна латина. Поняття народної латини.
- •38. Просодична структура слова. Наголос. Його характер в лат. І ром. Мовах.
- •39. Витоки ром.Мов. Загальна характеристика.
- •40. Зміни в грам.Оформленні прикметника.
- •45.Формування держав на романізованих територіях.Франція і Бельгія.
- •47. Формування держав на романізованих територіях.Португалія
- •48.Взаємовплив романських мов.
- •50.Писемна фіксація романських мов. Фактори диференціації народної латини та утворення романських мов. Субстрат Іберійського періоду.
- •53. Джерела вивчення народної латини. Глоси, схолії.
- •54. Поява означеного артикля.
- •55. Причини лексичних змін.
- •56. Характерні особливості числівників.
50.Писемна фіксація романських мов. Фактори диференціації народної латини та утворення романських мов. Субстрат Іберійського періоду.
Кельтска мова- кельти проникли в зх част півост. НАслідок цього вторгн: топоніми із закінч –briga. Оскільки пит про давнє насел Пірен. пів-ост. не вияснений, передбачається виділяти долатин елементи в мовах півострова як предроманські.До таких елементів віднос слова з кінцевою групою –rro –rra або –rdo –rda. Ще еодна фонет особл.,що інод іпояснюється місцевим субстратом – іспанське апікальне S . Але так ж особливіст помічена в середньовічних англ запозич з франц : push finish , на основі чого можна предположить що S було апікальним і в старофранц і що це скоріш за все риса розмовної латини
51.Формування держав на романізованих територіях. Іспанія.в 711р. на Піренейский пів-о. вторгнулися араби. До сер. 8 ст. держава арабів включала ряд сх. країн.Пірен піво став важл част Кордовського емірату, столиця якого була розташ в пд. Ісп. В 9-10ст. під контр арабів опинилис о-ви СЕредз моря.
Майже в той час поч. процес відвоювання Пірен. пів-о. «Реконкіста». Реконкіста почалась з пн.( арабами не були завойов. пн-зх част. Астурії, гірські райони Старої Кастилії, на пн-сх – Каталонія. Поступово розширюючи свої кордони в боротьбі з арабами,Астурія обєдналась з королівс. Леон,з якого пізніше виділ. королівс. Кастилія. Скоро Леон і Каст. знову обєдналися. На основі колишньої Каталонії сформ. Арагон, Наварра і Каталонія, які пізніше обєдн в королівсь. Арагонське. Так на землях Іспанії склались 2 сильні королівства Кастилія та Арагон, які через багато років злились в єдину державу. Ці обєднані короліства становили основу майб. держави Іспанії. До кін. 8 ст. майже вся тер Пірен піво. була звільн віід арабів. І в них залишився лише гранадський емірат. Португалія,звільнившись від арабів, увійшла у скл. ісп корол. Леон, а в 11 ст вона виділ в графство, а пізніше в незалеж королівство.
52.Зміни в граматичному оформленні займенників. Найбільш радикал зміни в лат сист іменної актуалізації, що призвели до виникн нових грам форм виникли у вказівн та особист займен, у звязку зі збільш їх нагрузки як повязувальних елеменів мови. Особист займ- єдиний що зберіг відмінкову парадигму у всіх ром. мовах. Особ. займ. 3-ї особи , який був відсут у латині , є майже у всіх ром мовах у вказівному займ.ille “той» .Прислывник inde в італії галлії та пн-сх іспаніїї закріпився у функції розділового займенника. В галло- ром. ареалі слово homo , яке викор також і в неозначено –особ сенсі, перетворилося в суб’єктивне нейтрально- особ займен. on. У більш ром мов произошла уніфікація відмінкових форм, так що наголошені займ 3ї особи, так як іменники , не мають категорії відмінку.
53. Джерела вивчення народної латини. Глоси, схолії.
Усі докази вивчення джерел народної латини не можуть бути достовірним свідченням розмовної ЛМ,оскільки відомості були взяті з археологічних писемних документів. Але попри це, можемо виділити декілька джерел вивчення НЛ: 1) написи; 2) художня література; 3) «спеціальна література» - трактати з медицини, кулінарії, сільського господарства чи іншого виду господарської діяльності; 4) юридичні документи раннього Середньовіччя; 5) література релігійного змісту (християнська література); 6) граматики. Глоси – пояснення незрозумілих читачеві слів. Робилися зазвичай або на полях, або між рядками основного тексту, становили велике значення для порівняння розмовних та літературних форм ЛМ. Найважливішими вважаються Рейхенауські глоси VIII-IX ст.., що складалися з двох частин,кожна з яких вміщувала понад 800 глосів. Схолії – коментарі філософського, критичного, граматичного чи стилістичного характеру, що були більш приближені саме до розмовної латини. Найвідомішими схоліями вважають схолії Вергілія, Теренція, Елія Доната.