162.Методи вибору типу організаційної структури управління.

Для вибору типу організаційної структури управління використовуютьтакі основні методи: 1)Метод аналогій – полягає в застосуванні організаційних форм, що виправдали себе в організаціях зі схожими організаційними характеристиками (середовищем, стратегією, технологією, розмірами) відносно до організації, що проектується; 2)Експертно-аналітичний метод – полягає в обстеженні і аналітичному вивченні організації кваліфікованими фахівцями-експертами, які і розробляють відповідну організаційну структуру управління; 3)Метод структуризації цілей – передбачає розробку системи цілей організації, включаючи їх кількісне та якісне формулювання і наступний аналіз базових організаційних структур з точки зору їх відповідності системі цілей; 4)Метод організаційного моделювання – базується на розробці різних варіантів можливих організаційних структур для конкретних об’єктів управління з наступним їх порівнянням (співставленням) і оцінкою за певними критеріями. Критеріями ефективності при співставленні різних варіантів організаційних структур слугують можливості щонайповнішого досягнення цілей організації при відносно нижчих витратах на її функціонування.

163.Оцінка структури управління організацією.

1)Найперша група показників - це показники загальної результативності, виробничо-фінансової діяльності (валовий обсяг ВП в динаміці, в розрахунку на 1га сільськогосподарської угідь та на 1 прац-ка, фондовіддача, вал дохід, прибуток, рент-ть, кред-ка та деб-ка заборгованість); 2)Показники продуктивності праці управлінського персоналу ( Валова продукція на 1 середньо- річного працівника, Валова продукція на 1 люд.день затрачений на управління, Прибуток (збиток) на 1 го працівника управління). 3)Показники економічності управління (питома вага персоналу управління в загальній кількості працівників, їх оплата праці в ЗФОП, питома вага витрат на управління).

164.Характеристика документів організаційної структури.

165.Вертикальна та горизонтальна координація.

Координація - функція, яка забезпечує безперебійність та безперервність процесу упр-ня. Головна задача: досяг-ня погодженості в роботі всіх ланок орг-ї, шляхом встановлення раціональних зв’язків між ними. Бувають документальні дж-ла (накази, розп-ня) і рез-ти обговорень (засідання, наради) - тому вона носить вертикальний і гориз-й хар-р. Верт- коор-я - підпорядкування ф-цій одних компонентів іншим. Завд-ня : орг-я ефек-го зв’язку і збалансування роботи різних ієрархічних рівнів. Гориз.коор-я - полягає у забезпеченні спів-ва різних працівників, між якими немає відносин підпорядкування - погодженість поглядів на якісь спільні завдання. Напрямки: в просторі і в часі. Горизонтальна координація - це зв’язок між керівниками одного рівня управління, а вертикальна - по ієрархії.

166.Координація як функція м-ту. Основні види, принципи.

Функція від лат-го functio - виконання. Ф-я - обов’язок, діяльність або здатність до діяльн-ті, роль, властивість, задача, компетенція, залежність однієї величини від іншої тощо. Функції мен-ту - це види цілеспрямованої діяльності щодо керованого об’єкту, зумовлені кооперацією та поділом праці всередині упр-го персоналу. Існує більше 50 ф-й мен-ту. Ф-ї поділ-ся на заг-ні та специфічні. Координація - функція, яка забезпечує безперебійність та безперервність процесу упр-ня. Головна задача: досяг-ня погодженості в роботі всіх ланок орг-ї, шляхом встановлення раціональних зв’язків між ними. Бувають документальні дж-ла (накази, розп-ня) і рез-ти обговорень (засідання, наради) - тому вона носить вертикальний і гориз-й хар-р. Верт- коор-я - підпорядкування ф-цій одних компонентів іншим. Завд-ня : орг-я ефек-го зв’язку і збалансування роботи різних ієрархічних рівнів. Гориз.коор-я - полягає у забезпеченні спів-ва різних працівників, між якими немає відносин підпорядкування - погодженість поглядів на якісь спільні завдання. Напрямки: в просторі і в часі. Коор-я буває: превентивна - завчасне прогнозування проблем, можливих збоїв у роботі, розробці і здійсненні запобіжних заходів; регулююча - підтримання певних пропозицій у діяльності суб’єктів господарювання і встановленні схеми взаємозв’язків кер-в і спеціалістів, а також для своєчасного виявлення і ліквідації труднощів і небажаних відхилень від встановленої програми діяльності; стимулююча - постійне ф-ня сис-ми оцінок, встановлення винагород за дотримання строків виконання робіт і відсутність істотних відх-нь від календарних графіків одержання пролд-ї чи надання послуг. Визначає якість співробітництва між підрозділами, адже при відсутності погодженості виникають конфлікти. Керівники відділків повинні розумітися один з одним, погоджувати дії. Аби організація функціонувала як єдиний організм, необхідно налагодити взаємодію між створеними організаційними одиницями та окремими виконавцями. Це досягається шляхом створення механізмів координації. Координація робіт – це процес узгодження дій усіх підсистем організації для досягнення її цілей. Координація роботи здійснюється: або шляхом підпорядкування (вертикальна координація); або шляхом встановлення горизонтальних зв’язків між підрозділами, які знаходяться на одному організаційному рівні (горизонтальна координація). Вертикальна координація грунтується на вказівках, які проходять по ланцюгу команд. В межах вертикальної координації менеджер узгоджує роботу своїх підлеглих. Одночасно робота даного менеджера узгоджується його начальником з роботою паралельних підрозділів. Горизонтальна координація грунтується на взаємних контактах співробітників, які знаходяться на одному рівні в ієрархічній структурі. Горизонтальна координація здійснюється у чотирьох основних формах: взаємодопомога; оперативні групи (тимчасові робочі групи); комісії (постійні робочі групи); збори за участю співробітників різних підрозділів організації.