Сценарій проведення заліку
На заліку студент може отримати до 60 балів.
Залік проводиться у формі тесту в системі Moodle в три етапи:
1. Перевірка знання дат і термінів.
Звичайний тест, до якого включені усі питання двох останніх модульних робіт.
2. Аналітичні питання.
Форма тестових завдань – есе (як при проведенні Диктантів). Але відповісти треба не на всі питання, а тільки на одне перше питання.
3. Інтерпретація документів.
Форма тестових завдань – есе (як при проведенні Диктантів). Але відповісти треба не на всі питання, а тільки на одне перше питання.
Підсумкова семестрова оцінка визначається як сума залікового тестування і балів, зароблених протягом семестру.
Тест буде відкритий з 17 до 20 травня 2022 р.
Програма підготовки до заліку з історії україни (з найдавніших часів до 1340 р.)
1.1. Хронологія
1 млн. р. тому |
Поява першої людини на територiї України. |
Друга пол. VI – поч. IV тис. до н.е. |
Ранньонеолiтична буго-днiстровська археологiчна культура. |
IV–III тис. до н.е. |
Трипiльська археологiчна культура. |
XXVII–XIX ст. до н.е. |
Ямна археологiчна культура. |
Друга пол. III – перша пол. II тис. до н.е. |
Культури шнурової керамiки (пiдкарпатська, середньоднiпровська, городоцько-здовбицька, стжижовська). |
XV–XI ст. до н.е. |
Тшинецько-комарiвська культура. |
XIV–XI ст. до н.е. |
Лужицька археологiчна культура. |
ХI–VIII ст. до н.е. |
Чорнолiська археологiчна культура. |
ХI–IХ ст. до н.е. |
Бiлозерська культура. |
XI–IX ст. до н.е. |
Бiлогрудiвська культура. |
Х–VIII ст. до н.е. |
Бондарихинська культура. |
IХ – перша пол.VII ст. до н.е. |
Кiммерiйцi у Пiвнiчному Причорномор’ї. |
Поч. VII – поч. III ст. до н.е. |
Скiфський перiод в давнiй iсторiї України. |
514 р. до н.е. |
Похiд Дарiя Гiстаспа в Скiфiю. |
Сер. V ст. до н.е. |
Вiдвiдання Геродотом Ольвiї. |
339 р. до н.е. |
Загибель скiфського царя Атея у бою з вiйськом македонського володаря Фiлiппа II. |
331 р. до н.е. |
Похiд намiсника Олександра Македонського Зопiрiона до Скiфiї та розгром його вiйська. |
Рубiж III–II ст. до н.е. |
Утворення Малої Скiфiї. |
Друга пол. III ст. до н.е. – III ст. н.е. |
Сармати в Пiвнiчному Причорномор’ї. |
Кiнець III ст. до н.е. – III ст.н.е. |
Скiфське царство в Криму i на Нижньому Днiпрi. |
112–110 рр. до н.е. |
Вiйна пiзньоскiфських царiв Скiлура та Палака проти Херсонеса. Воєнний союз Палака з царем роксоланiв Тасiєм. |
107 р. до н.е. |
Повстання в Боспорi пiд проводом Савмака. |
107–63 рр. до н.е. |
Правлiння царя Понтiйської держави Мiтрiдата IV Евпатора. |
II ст. до н.е. – II ст. н.е. |
Зарубинецька археологiчна культура. |
II ст. до н.е. – IV ст. н.е. |
Пшеворська культура на територiї Польщi. |
I ст. до н.е. – I ст. н.е. |
Пшеворська культура на територiї України. |
16 р. до н.е. |
Перший напад сарматiв на дунайський кордон Римської iмперiї. |
Рубiж н.е. |
Початок переселення сарматiв на Правобережжя Днiпра. |
I-II ст. н.е. |
Ранньовенедський перiод iсторiї слов’ян. |
Бл. 77 р. н.е. |
Перша згадка про слов’ян пiд iменем венедiв у „Природничiй iсторiї” Плiнiя Старшого. |
89–92 рр. |
Боротьба iмператора Домiцiана iз сарматами на Дунаї та в Дакiї. |
98 р. |
Згадка про слов’ян у Корнелiя Тацiта. |
161–182 рр. |
Згадка про слов’ян у „Географiї” Клавдiя Птолемея. |
Сер. I – сер. III ст. |
Зубрицька культурна група. |
Кiнець I – II ст. |
Пiзньозарубинецька культурна група. |
III–IV ст. н.е. |
Черняхiвська археологiчна культура. |
III–IV ст. н.е. |
Київська археологiчна культура. |
III–IV ст. |
Пiзньовенедський перiод iсторiї слов’ян. |
Перша пол. III ст. н.е. |
Вторгнення готiв у Пiвнiчне Причорномор’я. |
375–376 рр. |
Вторгнення гуннiв у Пiвденно-Схiдну Європу, розгром Боспорського царства та готського союзу племен. |
Кiнець IV ст. н.е. |
Боротьба антiв з готами. |
451 р. н.е. |
Битва на Каталунських полях. Розгром гуннiв римлянами i вестготами. |
543 р. |
Смерть Аттiли. |
V-VII ст. |
Празько-корчацька археологiчна культура. |
Сер.V – VII ст. |
Пенькiвська культура. |
Сер.V – VII ст. |
Колочинська культура. |
558 р. |
Вторгнення аварiв у Пiвнiчне Причорномор’я. |
Друга половина VI – перша половина VII ст. |
Аварський каганат. |
602 р. н.е. |
Похiд аварiв на антiв. Остання згадка про антiв. |
Сер. VII ст. |
Утворення Хозарського каганату. |
VIII–IX ст. |
Волинцiвська археологiчна культура. |
VIII–X ст. |
Культура Луки-Райковецької. |
IХ–Х ст. |
Роменська культура. |
VII–X ст. |
Салтiвська культура. |
860–866 |
Походи Аскольда i Дiра на Вiзантiю. |
862 |
Призвання варягiв. |
882–912 |
Князювання Олега. |
Кiнець IХ ст.- |
Утворення Київської Русi. |
907 |
Перший похiд Олега на Константинополь. Договiр Русi з Вiзантiєю. |
911 |
Другий похiд Олега на Константинополь. Новий договiр Русi з Вiзантiєю. |
912–945 |
Князювання Iгоря. |
941 |
Перший похiд Iгоря на Вiзантiю. |
943 |
Похiд вiйськ Русi на захiдне узбережжя Каспiйського моря i взяття Бердаа i Дербента. |
944 |
Другий похiд Iгоря на Вiзантiю. Договiр Русi з Вiзантiєю. |
945 |
Повстання древлян i загибель князя Iгоря. |
945–969 |
Регентство княгинi Ольги. |
956 |
Вiзит княгинi Ольги до Константинополя. |
965 |
Розгром князем Святославом Хозарського каганату. |
969–972 |
Князювання Святослава Iгоревича. |
968–969 |
Походи князя Святослава на Дунайську Болгарiю. |
980–1015 |
Князювання Володимира Святославича. |
988 |
Запровадження християнства на Русi як офiцiйної релiгiї. |
1019–1054 |
Князювання Ярослава Володимировича (Мудрого). |
1015 |
Устав Ярослава Мудрого („Руська Правда”). |
1017–1037 |
Будiвництво Софiйського собору в Києвi. |
1054–1073, 1076–1078 |
Князювання Iзяслава Ярославича в Києвi. |
1068 |
Перший напад половцiв на Русь. Поразка Ярославичiв у битвi з половцями на р. Альтi та народне повстання в Києвi. |
1072 |
Князiвська рада й укладення „Правди Ярославичiв”. |
1073–1076 |
Князювання Святослава Ярославича. |
1073 |
Iзбоник Святослава. |
1078–1093 |
Князювання Всеволода Ярославича. |
1093–1113 |
Князювання Святополка Iзяславича. |
1097 |
З’їзд князiв у Любечi. |
1103 |
З’їзд князiв на Долобському озерi. |
1113 |
„Повiсть временних лiт” Нестора. |
1113–1125 |
Князювання Володимира Мономаха. |
1125–1132 |
Князювання Мстислава Володимировича. |
1125–1154 |
Князювання Юрiя Долгорукого в Суздалi. |
1139–1146 |
Князювання Всеволода Ольговича в Києвi. |
1146–1154 |
Князювання Iзяслава Мстиславича в Києвi. |
1149 |
Похiд Юрiя Долгорукого на Київ i взяття його. |
1153–1187 |
Князювання Ярослава Володимировича (Осмомисла) в Галицькiй землi. |
1154–1157 |
Князювання в Києвi Юрiя Долгорукого. |
1157–1174 |
Князювання Андрiя Боголюбського у Владимирi. |
1159–1167 |
Князювання в Києвi Ростислава Мстиславича. |
1167–1169 |
Князювання в Києвi Мстислава Iзяславича. |
1169 |
Зруйнування Києва Андрiєм Боголюбським. |
1176–1212 |
Князювання Всеволода Велике Гнiздо у Владимирi. |
1180–1202 |
Князювання в Києвi Святослава Всеволодовича (1180–1194) i Рюрика Ростиславича (1180–1202). |
1185 |
Похiд новгород-сiверського князя Iгоря Святославича на половцiв. |
1199 |
Утворення Галицько-Волинського князiвства. |
1214–1223 |
Князювання в Києвi Мстислава Романовича. |
1223 |
Битва на Калцi. |
1234 |
Утвердження Данила Романовича на галицькому столi. |
1237 |
Похiд Батия на Пiвнiчно-Схiдну Русь. |
1239 |
Початок походу монголiв на Пiвденну Русь. |
1240, грудень |
Зруйнування Києва монголо-татарами. |
1242 |
Розгром вiйськами Олександра Невського нiмецьких рицарiв на Чудському озерi. |
1245, 17 серпня |
Перемога Данила Галицького над польсько-угорськими загарбниками пiд Ярославом (на р. Сяну). |
1245 |
Візит Данила Галицького у ставку Золотої Орди. |
1253 |
Коронування Данила Галицького в Дорогичині |
1254–1255 |
Визволення вiд орд Куремси земель по Пiвденному Бугу, Случi й Тетереву вiйськами Данила Галицького. |
1256 |
Перша згадка в джерелах про м. Львiв. |
1258–1260 |
Походи монголо-татарської орди на чолi з Бурундаєм у Галицько-Волинське князiвство. |
1301–1308 |
Князювання Юрiя Львовича. |
1303 |
Створення православної митрополiї в Галичинi. |
1308–1323 |
Князювання Андрiя i Лева Юрiйовичiв у Галицько-Волинськiй землi. |
1324 |
Перша згадка про магдебурзьке право в Українi (Володимир). |
1325–1340 |
Князювання Юрія ІІ Болеслава |
1316–1341 |
Великий князь литовський Гедимін |
1333–1370 |
Король польський Казимир ІІІ |
1340 |
Розпад Галицько-Волинського князiвства. |
1.2. Терміни і поняття
Давньоруська мова – це кабінетна, літературна книжна мова на Русі ХІ–ХІІ століть, яка склалася у сфері літописання, законодавства і інших галузей світського життя на основі старослов’янської книжної мови, сконструйованої місіонерами Кирилом і Мефодієм в першій половині ІХ ст. з македонського діалекту болгарської мови шляхом збагачення її лексикою інших слов’янських мов і кальками з давньогрецької літературної мови.
Додатковий продукт являє частину суспільного продукту, створюваного безпосередніми виробниками понад необхідний продукт. Додатковий продукт призначений для задоволення загальних суспільних потреб, насамперед нагромадження, тобто розширення виробництва.
Дружина – у Давній Русі постійне військо князя і апарат його влади.
Держава –особлива організація політичної влади, покликана регулювати суспільні відносини за допомогою законодавчих (юридичних, правових) норм, а також спеціальних органів управління і примусу (чиновники, армія, поліція, служба безпеки, суд, в'язниці тощо).
Князь – голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму – вождь війська та правитель князівства.
Натуральне господарство – тип господарства, за якого продукти праці виробляються для задоволення власних потреб, а не для продажу. Його характерні риси: нерозвиненість суспільного поділу праці, замкненість організаційно-економічних зв'язків, відсутність спеціалізації, обмеженість виробництва та капіталу, роз'єднаність, відірваність господарюючих суб'єктів один від одного, примітивність техніки та технології виробництва, малопродуктивна ручна праця.
Патримонія – політичний устрій, за якого територія держави вважалась колективною (родовою) власністю панівної династії.
Погости – місця збирання данини, торговельні пункти.
Полюддя – щорічний похід князя з дружиною по своїх землях з метою збирання данини.
Повоз – спосіб сплати данини, при якому підвладне населення саме привозило данину в призначені місця – погости.
Поля поховань – комплекси поховань урнових і безурнових, курганних і безкурганних, які містять залишки тілоспалень і культові покладення зброї, знарядь праці і предметів побуту.
Продуктивнi сили – засоби виробництва (знаряддя праці та предмети праці), за допомогою яких виробляють матеріальні блага, а також люди, що здатні до праці, мають певні навички й знання і приводять у дію ці засоби та вдосконалюють їх.
Двопілля – система обробітку орної землі, за якої щорічно засівається лише половина її, а решта залишається під паром.
Трипілля – система рільництва з поділом орної землі на три поля (клини), кожне з яких засівалося спочатку озимими культурами, потім яровими, а на третій рік залишалося під паром або толокою.
Бояри – вельможі, великі землевласники, що належали до князівського двору і входили до складу військової дружини князя.
Феодалізм – суспільний лад, заснований на розподіленій власності на землю, наділенні землею безпосереднього виробника – селянина, ієрархічній будові суспільства, нероздільності політичної і економічної влади.
Додатковий продукт являє частину суспільного продукту, створюваного безпосередніми виробниками понад необхідний продукт. Додатковий продукт призначений для задоволення загальних суспільних потреб, насамперед нагромадження, тобто розширення виробництва.
Натуральне господарство – тип господарства, за якого продукти праці виробляються для задоволення власних потреб, а не для продажу. Його характерні риси: нерозвиненість суспільного поділу праці, замкненість організаційно-економічних зв'язків, відсутність спеціалізації, обмеженість виробництва та капіталу, роз'єднаність, відірваність господарюючих суб'єктів один від одного, примітивність техніки та технології виробництва, малопродуктивна ручна праця.
Автокефалiя – (від грец. „аутос” – сам і „кефале” – голова) – незалежність, повне самоврядування православних церков.
Бенефіцій (від лат. beneficium – благодіяння) – 1. У Стародавньому Римі – податкові пільги, привілеї, встановлювані для окремих осіб. 2. У Західній Європі раннього середньовіччя – одна з форм земельної власності, отримуваної від короля чи великого земельного власника за виконання певних обов’язків – придворних, адміністративних, найчастіше – кінної військової служби; звідси під бенефіцієм, як правило, розуміють військове (рицарське) умовне земельне держання.
Васалітет (від лат. vassus – слуга) – у середні віки система відносин особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших (сеньйорів).
Верв – сільська територіальна община у Київській Русі; об’єднувала населення одного або кількох селищ.
Віра – грошовий штраф за вбивство вільної людини у Київській Русі.
Вірник – княжий урядовець, збирач штрафів.
Вотчина (від „отчина” – батьківська валсність) – у Київській Русі форма феодальної земельної власності, власник якої мав право передати її у спадщину, продати, обміняти, поділити тощо.
Гридень – молодший дружинник.
Гридниця – палати, де збиралися і пирували дружинники.
Дружина – у Давній Русі постійне військо князя і апарат його влади.
Єпископство – обласний центр православної церкви.
Закупи – категорія напіввільних селян у Київській Русі; люди, які брали у землевласника позику (купу) і за це були змушені виконувати феодальні повинності.
Ізгої – люди, які втратили зв’язок зі своїм родом-племенем, втратили зв’язок зі своїм соціальним середовищем; вигнанці; знедолені.
Лен (від нім. leihen – позичати) – за часів середньовіччя у Німеччині та інших країнах Західної Європи спадкове володіння, яке сеньйор надавав своєму васалу (ленникові) на умовах виконання ним військової чи адміністративної служби.
Мечник – молодший дружинник; судовий виконавець.
Митрополiя – національний центр православної церкви.
Огнищанин – головний управитель княжого двору у Київській Русі, боярин.
Патрiархiя – вселенський центр православної церкви.
Патримонія - ... правитель вважав себе спадкоємцем за правом народження...
Рядовичi – категорія напіввільних селян у Київській Русі; люди, які для підтримки свого господарства укладали н апевних умовах договір (ряд) із землевласником, згідно з яким відбували повинності у вотчині або сплачували данину, виконували дрібні господарські доручення.
Стан (соціальний) – група людей із однаковими спадковим правовим статусом, правами, обов’язками та мотральними нормами.
Тіун – господарський управитель князя або боярина.
Холопи – безправна, абсолютно залежна верства населення Київської Русі; раби і напівраби.
Челядь – категорія залежного населення у Київській Русі; у ІХ-Х ст. – раби, переважно полонені; з ХІ ст. – збірна назва населення феодальної вотчини, яке знаходилось у різних формах залежності від землевласника.