Спільні й відмінні риси солідарної та обов’язкової накопичувальної пенсійних систем

Характеристика	Солідарна система	Обов`язкова накопичувальна система
Характер сплати внесків	Обов`язковий	Обов`язковий
Обсяги внесків	Встановлюються законодавством	Встановлюються законодавством
Джерело сплати внесків	Нарахування на заробітну плату	Відрахування із заробітної плати
Кінцевий одержувач внесків	Пенсійний фонд ( державна установа)	Пенсійний фонд ( державна установа) Недержавні пенсійні фонди
Характер обліку внесків	Колективний (Неперсоніфікований)	Індивідуальний (Персоніфікований)
Можливість інвестування	Відсутня	Присутня
Можливість отримання інвестиційного доходу	Відсутня	Присутня
Характер пенсійних виплат	Довічна пенсія	Довічна пенсія, одноразова виплата
Оподаткування пенсійних виплат	Відсутня	Залежно від законодавства
Можливість успадкування пенсійних накопичень	Відсутня	Присутня

За характером сплати і обсягами пенсійних внесків солідарна та обов’язкова накопичувальна системи не відрізняються між собою: в обох випадках внески є обов’язковими, а їх розмір визначається законодавством.

Проте обидві системи розрізняються за джерелами сплати внесків. На сьогодні внески до солідарної системи здійснюються і за рахунок нарахувань на заробітну плату, і за рахунок відрахувань із неї. Іншими словами, джерелом надходжень до солідарної системи є кошти і підприємства-роботодавця, і працівника. Натомість відповідно до найбільш поширеної світової практики джерелом внесків до накопичувальної системи є виключно кошти працівника. Концепція запровадження обов’язкової накопичувальної системи в Україні передбачає чітке розмежування джерел пенсійних внесків: солідарна система наповнюється коштами роботодавця, тоді як обов’язкова накопичувальна – коштами працівника.

Кінцевим одержувачем внесків до солідарної системи є Пенсійний фонд України, який має статус самоврядної неприбуткової організації. Стосовно обов’язкової накопичувальної системи міжнародна практика значно різниться. У низці країн Накопичувальний фонд існує в однині, маючи при цьому статус державної установи. У певних країнах обов’язкова накопичувальна система функціонує за участю кількох недержавних спеціалізованих фінансових установ. Крім того, є кілька проміжних варіантів, коли Накопичувальний пенсійний фонд функціонує поруч із кількома недержавними.

За характером обліку пенсійних внесків солідарна й накопичувальна системи кардинально відрізняються. У солідарній системі хоча й може вестись персоніфікований облік пенсійних внесків, але розмір майбутньої пенсії не залежить від суми внесків. Натомість у накопичувальних системах застосовується виключно індивідуальний (персоніфікований) облік пенсійних коштів. При цьому існує 100-відсотковий зв’язок між обсягом накопичень і розміром майбутньої пенсії (якщо не брати до уваги результати інвестування).

Характер обліку внесків в обох системах безпосередньо пов’язаний із можливістю інвестування пенсійних накопичень. Ідеологія солідарної системи взагалі не передбачає інвестування як такого. Відповідно до найкращої світової практики, якщо обсяги внесків починають стабільно перевищувати обсяги пенсійних виплат (що буває украй рідко), приймається рішення або щодо підвищення останніх, або щодо зменшення обсягів пенсійних внесків.

Натомість будь-яка накопичувальна система неодмінно передбачає інвестування пенсійних активів. Основними цілями такого інвестування є  захист пенсійних накопичень від інфляції та формування «довгого» й «дешевого» національного інвестиційного ресурсу.

 За відсутності інвестування солідарна система не передбачає інвестиційного доходу, тоді як для накопичувальної його наявність є обов`язковою. Зрозуміло, що розмір такого доходу може відрізнятися, оскільки залежить від стану національної економіки й економік зарубіжних країн, ризиковості  інвестиційної політики, кваліфікації менеджменту тощо. В накопичувальних пенсійних системах є імовірність отримання негативного інвестиційного доходу (зменшення суми пенсійних накопичень), тому постає проблема гарантування їх збереження.

За характером пенсійних виплат солідарна система передбачає виплату довічної пенсії. В обов’язковій накопичувальній системі громадянин зазвичай має право на отримання довічної пенсії або одноразової виплати за рахунок коштів з його накопичувального пенсійного рахунка. Довічна пенсія може мати три форми:

-        довічна пенсія із встановленим періодом,

-        довічна обумовлена пенсія

-        довічна пенсія подружжя

У контексті оподаткування пенсійних виплат отримання пенсій із солідарної системи не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу. Натомість пенсійні виплати, що здійснюються громадянам із накопичувальної системи пенсійного страхування, підлягають оподаткуванню.

Насамкінець, можливість успадкування пенсійних накопичень із солідарної системи відсутня, тоді як грошові кошти з обов’язкової накопичувальної системи підлягають успадкуванню.

 

Взагалі, державні пенсійні витрати в Україні одні із найвищих у світі, їхня частка у ВВП становить більш як 16% , що майже вдвічі більше, ніж частка, яку становлять у ВВП пенсійні витрати в країнах ЄС.  

І в перспективі вони постійно збільшуватимуться. При цьому бюджет Пенсійного фонду України є хронічно дефіцитним.

       

В Україні накопичувальний рівень пенсійної системи планувалося запровадити ще 2007 року. Однак, не зважаючи на явні переваги даного рівня, цього не було зроблено.

Планується, що накопичувальна складова запрацює з 1 січня 2020 року. Обов'язковою вона буде для тих, кому менше 35 років. Особи від 35 до 55 років матимуть право самостійно визначатися щодо участі в ІІ рівні пенсійної системи. Гарантом збереження коштів виступатиме держава. А у випадку смерті вкладника його внески можуть бути передані у спадщину.

         

  

Інвестиційна активність недержавних пенсійних фондів в Україні є невисокою. Пенсійні активи не перевищують 1 % ВВП. Для прикладу, у США та Австрії  пенсійні  фонди  концентрують  понад  90 %  ВВП,  Голландії  —  120%,  Швейцарії  —  113%.

До основних причин недостатнього розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні слід віднести:

- низький рівень дохідності пенсійних активів;

- законодавчу неврегульованість окремих питань діяльності ринку недержавного пенсійного забезпечення;

- низький рівень довіри населення до недержавного пенсійного забезпечення,

банківської системи та інших фінансових установ;

- недостатню зацікавленість роботодавців у фінансуванні недержавних пенсійних програм для працівників;

- низький рівень фінансової спроможності громадян для участі у системі

недержавного пенсійного забезпечення;

- обмежений вибір фінансових інструментів, придатних для інвестування в  них пенсійних коштів, внаслідок відставання розвитку ринку капіталу від потреб інституційних інвесторів;

- низький рівень роз'яснювальної роботи щодо змісту та ролі системи накопичувального пенсійного забезпечення в суспільстві та недостатність її фінансування.