2. Засоби, що нормалізують ритм серцевих скорочень

Порушення ритмічності скорочень серця (аритмії) появляються при захворюваннях, що супроводжуються розладами вегетативної іннервації та провідності імпульсів по серцевому м'язу, зміною частоти серцевих скорочень при тахікардії, ревмокардиті, кардіодистрофії та за інтоксикацій. Протиаритмічні препарати нормалізують провідність імпульсів по нервових волокнах міокарда, послаблюючи його збудливість, що забезпечує ритмічність скорочень.

Препарати, які нормалізують ритм серцевих скорочень, володіють різним механізмом фармакологічної дії, тому їх застосовують лише за відповідних розладів серцевої діяльності.

За місцем прояву лікувального ефекту протиаритмічні препарати поділяють

на ваготропні, міотропні та змішаної	дії. До препаратів ваготропної дії
відносять	ацетилхоліну
хлорид, карбахолін, ареколіну гідробромід та фізостигміну саліцилат,		які

посилюють гальмівний вплив блукаючого нерва на серце і послаблюють реактивність міокарда до дії екзогенних подразників. Вони сповільнюють частоту серцевих скорочень і нормалізують ритмічність серцевої діяльності, тому їх застосовують при аритміях вегетативного походження.

Викликаючи вагусний ефект, протиаритмічну дію	проявляють
серцеві глікозиди наперстянки, горицвіту весняного та конвалії		травневої,
які діють більш ефективно при лікуванні тварин за аритмій		серцевого
походження.

Препарати міотропної дії впливають безпосередньо на серцевий м'яз, знижуючи реактивність міокарду до нервових імпульсів. Серед них виділяються адреноблокатори – анаприлін, віскен та індерон, які, послаблюючи реактивність міокарда до дії адреналіну, сповільнюють частоту серцевих скорочень та знижують потребу міокарда в оксигені, що є додатковим фактором протиаритмічної дії.

Друга група протиаритмічних препаратів прямої міотропної дії					впливає на
мембранний	потенціал	скоротливих міофібрил.	Серед	них	виділяють
препарати	мембрано-стабілізуючої			дії	–
хінідину сульфат, новокаїнамід та етимозан,			які	за	рахунок
наявності амідних груп		змінюють конформацію	білкових	макромолекул

та фосфоліпідних структурних компонентів клітинних мембран. Одночасно з

цим, знижуючи		активність натрій-калієвої АТФази, вони			сповільнюють
швидкість	деполяризації мембран		і	трансмембранний	перехід іонів
К+ та Са++ -	при	деполяризації та	іонів	К+ - при реполяризації мембран.

Внаслідок цього послаблюється збудливість міокарда, сповільнюється частота серцевих скорочень, а серце набуває ритмічного типу роботи.

Надійну протиаритмічну дію		проявляють верапамін та карінфор –
антагоністи	іонів кальцію.	Затримуючи	трансмембранний	перехід
іонів Са++ з	позаклітинної	рідини в	цитоплазму міофібрил,	вони

послаблюють скоротливість контрактивних білків. Крім того, ці препарати гальмують передсерцево-шлуночкову провідність, затримуючи слабкі та пропускаючи сильні нервові імпульси, в результаті чого зменшується частота та нормалізується ритмічність серцевих скорочень.

Протиаритмічні препарати		застосовують	при	функціональних розладах
серцевого		ритму,		при синусовій та
пароксизмальній шлуночкових тахікардіях,			а	також за екстрасистолій та
миготливих аритмій.
Протипоказанням	до	застосування протиаритмічних препаратів			є

порушення провідності нервових імпульсів в шлуночках серця, міокардит,

недостатність	кровообігу, передсердно-шлуночкова блокада	та
судинна гіпотензія.

Новокаїнамід – Novocainamidum

Бета-діетиламіноетиламіду пара-амінобензойної кислоти гідрохлорид.

Новокаїнамід

Білий кристалічний порошок без запаху і смаку, добре розчинний у воді.

Випускають таблетки по 0,25 г та 10% водний розчин в ампулах по 5 мілілітрів.

Антиаритмічний засіб, який володіє здатністю знижувати збудливість і провідність в міокарді та провідній системі серця.

Новокаїнамід затримує слабкі імпульси, що надходять до серцевого м'яза із вогнищ збудження, знижує збудливість міокарда, що супроводжується сповільненням частоти серцевих скорочень і нормалізацією ритмічності роботи серця.

Застосовують при порушенні серцевого ритму (екстрасистолія, пароксизмальна тахікардія, миготлива аритмія) уведенням всередину, а з метою блокади нападів серцевої недостатності – внутрішньовенно.

Дози всередину, г: дрібним домашнім тваринам – 0,5-1 три-чотири рази за добу.

Внутрішньовенно уводять 2-3 мл 10% водного розчину, розбавленого 20-30 мілілітрами 5% розчину глюкози або 0,9% розчину натрію хлориду.

Хінідину сульфат – Chinidini sulfas. Являє собою правообертальний ізомер хінідину.

Безбарвні кристали або білий кристалічний порошок без запаху, гіркого смаку, погано розчинний у воді (1:8000).

Випускають порошок.

Хінідину сульфат проявляє сильну антиаритмічну дію.

Застосовують при пароксизмальній тахікардії, миготливій аритмії та за екстрасистолій, які появляються внаслідок розладів вегетативної іннервації.

Дози всередину, г: коням – 10-20; великій рогатій худобі – 10-25; вівцям – 1- 4; собакам – 0,1-1 чотири-п’ять разів за добу.

Кокарбоксилаза – Cocarboxylasum. Гідрохлорид дифосфорного ефіру тіаміну (тіаміндифосфат).

Ліофілізована суха пориста маса білого кольору з слабким специфічним запахом. Легко розчанна у воді. Гігроскопічна.

Зберігають за температури, не вищої 5 ºС.

Кокарбоксилаза (тіаміндифосфат, тіамінпірофосфат)

Випускають порошок в ампулах по 0,025 та 0,05 г разом з розчинником. Розчини готують асептично безпосередньо перед застосуванням.

Кокарбоксилаза – це кофермент, що утворюється внаслідок фосфорилювання вітаміну В1. Вона не відноситься до вітамінів, тому що не проявляє лікувальної дії при гіповітамінозі В1. Бере участь в метаболізмі вуглеводів, каталізує декарбоксилювання піровиноградної кислоти. Кокарбоксилаза проявляє кардіотонічну дію, нормалізує ритм та посилює систолічні скорочення серця.

Застосовують при розладах серцевої діяльності, що проявляються коронарною недостатністю, екстрасистолією або пароксизмальною тахікардією, а також для підвищення дезінтоксикаційної функції печінки при токсикозах та токсикоінфекціях.

Дози внутрішньом’язово, мг/кг м. т.: коням та великій рогатій худобі – 0,5-1; свиням, вівцям – 1-2; собакам, котам – 5-10.

3. Спазмолітичні засоби

Спазмолітичні засоби послаблюють тонус гладеньких м'язів внутрішніх органів, але особливо сильно проявляється гіпотензивна їх дія щодо кровоносних судин, кишечнику та матки.

За механізмом фармакологічної дії спазмолітичні засоби поділяють на

препарати центральної, рефлекторної та міотропної дії.				Серед препаратів
центральної	дії	вираженою спазмолітичною активністю
володіють гангліоблокуючі препарати				–
бензогексоній, сферофізин та пентамін.			Затримуючи	проходження

імпульсів в гангліях вегетативної нервової системи, вони викликають сильну та тривалу спазмолітичну дію на гладенькі м'язи кровоносних судин, бронхів та кишечнику. Гіпотензивний ефект на гладенькі м'язи через центральну нервову систему проявляють транквілізатори, нейролептичні,

жарознижуючі	та наркотизувальні засоби.
Пригнічуючи судинноруховий центр та інші	центри довгастого мозку,

вони розширюють просвіт кровоносних судин внутрішніх органів та бронхів.

Гіпотензивна дія їх є слабкою та короткочасною, тому ці препарати не застосовують за розладів серцевої діяльності.

Препарати рефлекторної дії – азотнокислі ефіри та нітрити (амілнітрит, натрію нітрит, нітрогліцерин) в малих дозах розширюють кровоносні судини голови та серця, тому їх застосовують при спазмах коронарних судин, при отруєннях адренергічними зхасобами та за судом. При цьому розширення зазначених судин не супроводжується зниженням тиску крові, тому що одночасно посилюється серцева діяльність і вирівнюється тиск крові в судинах.

Пряму гіпотензивну дію на гладенькі м'язи проявляють холіноблокатори – апресин та фентоламін. Вони пригнічують активність ферментів стінки судин, в тому числі й тих, що забезпечують транспортування та депонування макроергічних сполук, сповільнюють метаболізм вуглеводів і знижують потребу гладеньких м'язів в оксигені. Пригнічення обмінних процесів супроводжується гіпотензією гладеньких м'язів.

Залежно від того, на які судини проявляється гіпотензивна дія, вазодилятатори поділяють на венозні (нітрити), які розширюють просвіт вен і посилюють депонування крові у венозній системі, та артеріальні (апресин, фентоламін), які знижують напруженість периферійних кровоносних судин. Вазодилятатори змішаного типу (гангліоблокатори та натрію нітропрусид), розширюючи просвіт артерій та вен, викликають перерозподіл крові і знижують тиск крові та навантаженість на серце.

У великих дозах гіпотензивні засоби розширюють судини внутрішніх органів, тому вони швидко та різко знижують тиск крові, що може викликати колапс. Нітрити застосовують з обережністю при захворюваннях, які супроводжуються метгемоглобінемією. Якщо понад 40% гемоглобіну крові зв'язується з нітритами, появляється тканинна гіпоксія; при 60-70% – асфіксія та параліч центру дихання.

Спазмолітичні засоби застосовують при спазмах коронарних та мозкових судин, гладеньких м'язів бронхів та кишечника. Вони є симптоматичними кардіотонічними засобами за серцевої недостатності, обумовленої зниженням надходження Оксигену до міокарда. Внаслідок високої токсичності обережно застосовують натрію нітрит, ангіотрофін та сальсоліну гідрохлорид. Менш токсичними є апресин, спазмолітин та бензогексоній, які проявляють виражену та тривалу дію на коронарні судини, тому їх застосовують переважно при спазмах коронарних судин.

Апресин (вагоспазмін, дюрацил)	– Apresinum. l-
гідразинофталазину гідрохлорид.

Білий кристалічний порошок без запаху і смаку, погано розчиняється у воді.

Випускають таблетки по 0,01 та 0,025 г.

Діє адренолітично та симпатолітично, знижуючи артеріальний тиск та тонус судин головного мозку і нирок.

Застосовують за різних форм гіпертонічної хвороби. Особливо високу ефективність проявляє апресин на ранніх стадіях гіпертонічної хвороби, при еклампсії та за ниркової недостатності.

Дози всередину дрібним домашнім тваринам – 0,01-0,025 г.
Спазмолітин	– Spasmolitinum.	β-діетиламіноетилового ефіру	1,1-
дифенілоцтової кислоти гідрохлорид.

Білий кристалічний порошок, добре розчинний у воді. У водних розчинах поступово піддається гідролізу.

Випускають порошок.

Володіє сильною спазмолітичною дією, блокуючи М- та Н- холіночутливі рецептори, внаслідок чого послаблюється спазм гладеньких м'язів шлунка та кишечнику, сечовивідних шляхів та кровоносних судин.

Застосовують при механічній закупорці стравоходу, а	також
за пілороспазму, ентероспазму, гострого розширення шлунку	та при
кишкових і ниркових кольках.

Дози всередину, г: коням – 1-4; собакам – 0,2-0,3; підшкірно: коням та великій рогатій худобі – 0,1-0,5; вівцям – 0,05-0,1; собакам – 0,05-0,08.

Бензогексоній (гексоній Б) – Benzohexonium. 1,6-біс (N-триметиламоній) - гексану дибензолсульфонат.

Білий, іноді з кремовим відтінком, дрібнокристалічний порошок специфічного запаху, легко розчиняється у воді, погано – в спирті.

Випускають порошок, таблетки по 0,1 г та 2,5% водний розчин в ампулах по

1 мл.

Блокує Н-холінореактивні системи вегетативної нервової системи та затримує проходження імпульсів в гангліонарних синапсах, розширює периферійні кровоносні судини, знижує тиск крові, усуває спазми гладеньких м'язів бронхів та кишечнику, знижує секрецію та моторику органів шлунково-кишкового каналу.

Застосовують при спазмах периферійних та коронарних судин, при спастичних скороченнях кишечнику та з метою розширення бронхів при емфіземі. Вівці, порівняно з тваринами інших видів, є більш чутливими до бензогексонію.

Дози всередину, г: великій рогатій худобі – 1,5-4; свиням – 0,4-1; собакам – 0,1-0,2. Дози підшкірно та внутрішньом'язово, г: коням – 0,5-2,5; великій рогатій худобі – 0,5-2; свиням – 0,1-0,3; собакам – 0,02-0,06.

Дибазол – Dibazolum. 2-Бензилбензімідазолу гідрохлорид.

Дибазол

Білий або злегка жовтуватий кристалічний порошок гірко-солоного смаку. Погано розчиняється у воді, добре – в спирті. Гігроскопічний.

Випускають в таблетках по 0,002; 0,003; 0,004 та 0,02 г, та в розчинах 0,5% і 1% концентрації в ампулах по1; 2 і 5 мл.

Проявляє міотропну спазмолітичну, судиннорозширювальну та помірно гіпотензивну дію. Після резорбції стимулює синаптичну передачу імпульсів в спинному мозку. Володіє помірною імуностимулюючою активністю.

Застосовують при спазмах кровоносних судин, гладеньких м’язів внутрішніх органів, при паралічах та невритах.

Дози всередину, г: коням – 0,02-0,06; свиням – 0,006-0,02; собакам 0,003- 0,005, при паралічах собакам 1-2 рази за добу по 0,008-0,01.

Папаверину гідрохлорид – Papaverini hydrochloridum

Папаверин – алкалоїд бензилізохінолінового ряду, який міститься в опії. На даний час отримують синтетичним шляхом.