Павло Трохимович Дацишин Лекція 15

Фізіологія підшлункової залози, мозкового і коркового шару наднирників, статевих залоз, тимуса, епіфізу.

Підшлункова залоза, інкреторна частина складає 1-2 % за­гальної ваги залози (80-100 гр). Гормон ІНСУЛІН виробляється бета-клітинми, вперше був виділений із крові/ що відтікала від залози, Бантінгом і Бестом (1921 р) у собак і випробували на собі. Молекулярна вага біля 6000, низькомолекулярний білок.

Другий гормон - ГЛЮКАГОН - поліпептид, молекулярна вага більше 3000. Виробляється не тільки А-клітинами підшлункової залози, а також в залозах слизової оболонки шлунка і 12-палої кишки.

Функціонально обидва гормони являються антагоністами, інсулін знижує рівень глюкози в крові, а глюкагон його підви­щує. Інсулін більш значущий гормон. Якщо видалити підшлункову залозу, то переважає ефект відсутності інсуліна, який:

1-Підвищує проникливість глюкози через клітинні мембрани в 25 разів.

2-Забезпечує зустріч і контакт глюкози з клітинними фер­ментами, перш за все з гексокіназою, активуючи її.

3-В печінці тормозить розпад глікогена, а в м'язах і серці забезпечує утворення глікогена і разом з тим окислення глюкози до CO і води.

4-Гальмує глюконеогенез - утворення глюкози із амінокислот.

5-Підсилює здібність жирової тканини і клітин печінки до захвату вільних жирних кислот і накопичення їх у вигляді тригліцеридів. Цей ефект направлений проти утворення кетонових тіл і на попередження ацидозу.. Які ж ефекти глюкагона ?

1-Сприяє розпаду глікогена в печінці (на відміну від адреналіна, який забезпечує розпад глікогена у м'язах).

2- Знижує чутливість до інсуліна.

3- Полегшує глюконеогенез - перетворення жирів у глюкозу.

Стан організму, при якому рівень глюкози в крові відрізняється від норми називають гіпер- або гіпоглікемічним. Якщо концентрація глюкози в крові швидко знижується до рівня менше 3 ммоль/л - появляється підсилене потовиділення, тахікардія, тремор, сильний голод і збудження. Якщо рівень глю­кози і дальше знижується то цей стан переходить в гіпоглікемічну кому, що супроводжується втратою свідомості і може швидко привести до смерті. Ефективною мірою в даному ви­падку є введення як глюкози, так і глюкагона.

Гіперглікемія сама по собі не викликає загрози для життя, якщо це підвищення не настільки велике, що може викликати гіперосмолярну кому. Якщо рівень глюкози в крові перевищує -10 ммоль/л, то глюкоза виводиться з сечею - (глюкозурія). Найбільш частою причиною гіперглікемії є захворювання - цукровий діабет. Надмірне виведення води із організму приводить до підвищення осмотичного тиску в плазмі. Появляється спрага і полідіпсі я.

Причиною цукрового діабету може бути:

1-Недостатня кількість інсуліна.

2-Підвищена активність фермента інсулінази. Тоді вводять препарати, що вміщують сульфогрупи, які блокують інсулінази і тканинні протеази, які руйнують інсулін при парентеральному введенні на протязі 6 годин.

3-Неможливість розриву сполуки інсуліна з молекулою білка в плазмі.

4-В деяких випадках неповноцінність інсуліна заключається у відсутності відповідного споріднення з клітинними оболонками і неможливістю підвищення проникності глюкози.

5-Надмірна активність глюкагона.

Причетність підшлункової залози до появи цукрового діабету була доказана анатомо-клінічним методом. У загинувших від діабету хворих островки Лангерганса були атрофовані.

До регуляції виробки інсуліна причетні передня доля гіпофіза, ядра гіпоталамуса. Якщо з'єднати яремну вену депанкреатизованої собаки з веною інтактної собаки і подразнювати вагус у інтактної собаки, то це визивало зменшення концентрації цукру в крові у депанреатизованої.

Значення кори мозку в регуляції інсуліноутворення показано методом умовних рефлексів і при клінічних спостереженнях. Ре­гуляція відбувається за принципом зворотнього зв'язку з від' ємним знаком. Вміст цукру в крові є пусковим фактором.

Для допомоги хворим цукровим діабетом вводять інсулін. До­за вимірюється в ІО - кількість інсуліна, здатна окислити 5 г глюкози. Розрахунок ведеться по кількості вуглеводів, яка повинна засвоїтися за добу (якщо 200 гр, то потрібно 40 ІО інсуліна), або по кількості цукру в сечі (якщо за добу виділяється 200 гр цукру, то для попередження цього необхідно 40 ІО інсуліна). Інсулін вводиться на фоні цукрової нагрузки.

За добу людина виділяє 40-60 ІО інсуліна. Хворим інколи буває недостатнім і 100 ІО інсуліна, тому приходиться вводити препарат кожний день. Користуються препаратами пролонгірованої дії у вигляді солі важких металів,

НАДНИРНИКОВА ЗАЛОЗА.

Це парні утворення, що складаються із двох частин, які відрізняються як філогенетичнО, так і функціонально - мозкового і коркового.

Мозковий відділ - видозмінена нервова тканина, яка назив­ається хромафіновою субстанцією через підвищену спорідненість з хромовими солями.

Гормон адреналін - похідне амінокислоти тирозина, синтезований. Його попередник - норадреналін, слабкіший від адре­наліну. Адреналін діє в міліардних розбавленнях. Якщо в/венно ввести 2 мг адреналіну- смертельно. Адреналін впливає на внутрішньоклітинні процеси обміну. Дія його подібна до симпа­тичної нервової системи. Робота серця підсилюється, більшість судин звужується (виключення - працюючі м'язи, нечіткий ефект для судин серця і мозку), кров'яний тиск підвищується, зіниці розшируються, розслабляється гладка мускулатура бронхів, ШКТ, діяльність травних залоз пригнічується. Підвищує збудливість рецепторів, нервових центрів, працездатність м'язів. Стимулює розпад жирів, окислювальні процеси і вживання кисню.

Видалення мозкового відділу наднирників несмертельне, так як адреналіноподібні речовини виробляються закінченнями симпа­тичних нервів в значенні медіаторів. Виробка адреналіну регу­люється симпатичною нервовою системою (Чебоксаров в лабора­торії Миславського методом подразнення симпатичних нервів індукційним струмам і їх перерізкою). Центр регуляції - гіпо­таламус.

Корковий відділ надниркової залози складається із 3 шарів: клубочкової зони, що залягає на поверхні, пучкової зони і сітчатої, яка прилягає до мозкового відділу. Клітини коркового відділу на відміну від мозкового не мають зв'язку з симпатич­ною нервовою системою.

Надниркова залоза багато кровозабезпечується. Джерелом кровозабезпечення служать три артерії. Венозна кров відходить по наднирковій вені, що дозволяє отримувати проби всієї крові, що відтікає від залози (коли ввести катетер в цю вену, що дуже вигідно для визначення секреції).

В корковому відділі знаходяться багаточисленні стероїдні похідні (30 з них не утворюються ні в якому іншому органі), їх називають кортикостероїдами або кортикоїдами. У людини лише 3 кортикоїда секретирується у вигляді гормонів: кортизол (гідро­кортизон) , альдостерон і в меншій мірі кортикостерон.

По механізму дії кортикоїди поділяють на 3 групи:

1-Мінералокортикоїди - впливають на баланс електролітів, виробляється клубочковою зоною (альдостерон).

2-Глюкокортикоїди - впливають на вуглеводний обмін, вироб­ляються пучковою і сітчатою зонами (кортизон, гідрокортизон).

3-Андрогенні кортикоїди, які виробляються в сітчатій зоні.

Виробка статевих гормонів має значення для функції стате­вих залоз, для забезпечення розвитку статевих органів в дитя­чому віці, їх виробка зберігається і в похилому віці. Андроге­ни являються джерелом виробки естрогенів.

Основна біологічна дія мінералокортикоїдів складається в затримці Na і виведенні К Альдостерон сприяє встановленню калієво-натрієвої внутріклітинної рівноваги.

Утворення глюкокортикоїдів відбувається під впливом кортикотропіна. Дія глюкоюортикоїдів (ГК) відрізняється надзвичай­ною різноманітністю і здійснюється шляхом зміни проникності оболонки, впливу на синтез ферментного білка, а також на ак­тивність ферментів.

1-ГК активують ферментативні процеси глюконеогенеза ( ут­ворення глюкози із амінокислот), діють катаболічно (підсилюють розпад білка) і антианаболічно (тормозять синтез білка із амінокислот в лімфоїдній тканині і м'язах).

2-ГК кортизол сприяє зменшенню вмісту білка в м'язах і сполучній тканині, кістках, підвищеному вступу в кров аміно­кислот, які після дезамінірування в печінці, являються джере­лом утворення глюкози.

3-Кортизол має найбільш виразну катаболічну дію на лімфоїдну тканину - зменшення лімфатичних вузлів, зобної зало­зи, селезінки і кількості лімфоцитів в крові. Але в печінці сприяє синтезу білка, головним чином ферментів.

4-Підвищуючи рівень глюкози в крові» ГК сприяють ліпогенезу. Характерним проявам лишку ГК є нерівномірний розподіл жиру в області тулуба, шиї, обличчя при відносно тонких кінцівках.

5-ГК підсилюють реабсорбцію Na в канальцях нирок і виділення К, знижують реабсорбцію Са і Р, сприяючи утворенню камінців.

6-ГК знижують нирковий поріг для глюкози і ведуть до глюкозурії при нормальному вмісті цукру в крові.

7-ГК оказують протизапальну дію шляхом пригнічення актив­ності гіалуронідази, зменшення синтезу гістаміна і підсилення розпаду його, пригнічення утворення фібробластів, мітоза і зменшення кількості коллагену в сполучній тканині.

ГК мають значний вплив на функцію аналізаторів. При не­достатній функції кори наднирникової залози порушується здатність відрізняти окремі відтінки смакових, нюхових і зву­кових відчуттів. Нормальну функцію вдається відновити введен­ням ГК, але не мінераломортикоїдів.

Кора надниркової залози життєво необхідна. При ураженні розвивається АДІСОНОВА (бронзова) хвороба. Захворювання харак­теризується порушенням водно-сольового обміну, недостатністю кровообігу, диспептичними і неврологічними розладами. Розлади ВНД проявляються в неспокої, безсонні, головних болях, а інко­ли і психічних розладах. Через це кортикостероїди відносять до адаптивних гормонів. В цілому дія кортикостероїдів пов'язана із станом, який входить в поняття "стрес", а стимули, що його визивають - стрес-факторами. СТРЕС - це неспецифічна відповідь організму на підвищені до нього вимоги, сильні впливи неспри­ятливих агентів різної природи.

Стрес описав Г. Се льє. Він виділив три фази:

1-Фаза тривоги, коли починають діяти несприятливі фактори і відбувається збільшене виділення ГК.

2-Фаза резистентності, коли збільшений вміст ГК, що знахо­дяться в крові, приводить до формування підвищеної стійкості організму до несприятливих впливів.

3-Фаза виснаження, коли надниркова залоза перестає виділя­ти достатню кількість ГК, що є по Сельє, захисними (адаптивни­ми) гормонами і тоді стан організму погіршується.