Практичні навички

1. Методи визначення інтенсивності ультрафіолетового випромінювання, одиниці вимірювання. Поняття про еритемну, профілактичну, оптимальну та біологічну дозу.

2. Методи визначення інтенсивності видимого та інфрачервоного випромінювання, одиниці вимірювання.

3. Методика розрахунку необхідної кількості бактерицидних ламп для санації повітря та оцінка ефективності санації.

4. Методи гігієнічної оцінки природного освітлення.

Описовий метод передбачає визначення поверху, на якому знаходиться приміщення, кількості вікон та їх орієнтації і розмірів, типу скла, ступеня його забруднення, ширини простінків, наявності на вікнах та за ними предметів, що затінюють, характеру і кольору пофарбування стін, стелі та меблів.

Геометричний метод заснований на визначенні величин світлового коефiцiєнта, коефiцiєнтазаглиблення, проекції небосхилу, кутів падіння та отвору.

Світловий коефiцiєнт – це відношення площі поверхні всіх вікон, що засклена, до площі підлоги. Для навчальних приміщень світловий коефіцієнт повинен дорівнювати 1:4 – 1:5; для лікарняних палат – 1:5 – 1:6; для житлових приміщень – 1:6 – 1:8.

Коефiцiєнт заглиблення – це відношення вiдстані вiд вiкна до протилежної стiни до вiдстані вiд верхнього краю вiкна до пiдлоги. Величина коефіцієнта заглиблення повинна бути не більш ніж 2.

Проекцiя небосхилу – частина небосхилу, яку можна побачити через вiкно з робочого мiсця, найбiльш вiддаленого вiд вiкна. Проекція небосхилу повинна бути не менш ніж 30 см.

Кут падіння та кут отвору визначають для найбільш віддаленої від вікон робочої поверхні. Кут падіння указує на те, під яким кутом промені світла падають на робочу поверхню, кут отвору надає уявлення про величину небосхилу, який безпосередньо освітлює робоче місце. Відповідно до гігієнічних вимог, величина кута падіння повинна перевищувати 27°, кута отвору – перевищувати 5°.

Свiтлотехнiчний метод пов’язаний з необхідністю визначення та гігієнічної оцінки величини коефiцiєнта природної освiтленості.

Коефіцієнт природної освітленості – це процентне відношення освiтленостi горизонтальної поверхні всерединi примiщення до освiтленості розсіяним світлом подібної горизонтальної поверхні пiд відкритим небом.

Освiтленiсть вимiрюється люксметром, а потім за допомогою формули (1) визначається коефіцієнт природної освітленості:

Е прим.

КПО = ––——–– · 100 % ; (1)

Е від.

де КПО – коефіцієнт природної освітленості (%);

Е прим. – освітленість всередині приміщення (лк);

Е від. – освітленість під відкритим небом (лк).

Для навчальних приміщень коефіцієнт природної освітленості повинен перевищувати,2,5%; для житлових i допоміжних приміщень – перевищувати 0,5-0,75%; для лікарняних палат – перевищувати 1,0-1,5%; для операційних – перевищувати 2,5%.

Основні вимоги до природного освітлення деяких приміщень різного призначення наведені у табл. 1

Таблиця 1

Норми природного освітлення деяких приміщень різного призначення

Вид приміщення	Коефіцієнт природної освітленості (КПО)	Світловий коефіцієнт (СК)	Кут падіння ()	Кут отвору ()	Коефіцієнт заглиблення приміщення
	не менше		не менше	не менше	не більше
1. Начальні приміщення (класи)	2,5 %	1:4 – 1:5	27	5	2
2. Житлові кімнати	0,5–0,75%	1:8	27	5	2
3. Лікарняні палати	1,0–1,5 %	1:5 – 1:6	27	5	2
4. Операційні	>2,5%	1:2 – 1:3	27	5	2