Gigiena-3med-lik.sprava-metod-u (3)

42

Задача 7

Дайте гігієнічну оцінку шкільному розкладу уроків для учнів 8 класу:

	Понеділок		Вівторок		Середа
1.	Укр. мова	1.	Креслення	1. Біологія
2.	Укр. літ.	2.	Укр. мова	2.	Алгебра
3.	Хімія	3.	Географія	3.	Укр. літ.
4.	Алгебра	4.	Геометрія	4.	Фізкультура
5.	Англ. мова	5.	Біологія	5.	Хімія
6.	Історія	6.	Праця	6.	Праця
	Четвер		П’ятниця		Субота
1.	Алгебра	1.	Укр. мова	1.	Фізкультура
2.	Англ. мова	2.	Алгебра	2.	Географія
3.	Географія	3.	Англ. мова	3.	Фізика
4.	Фізика	4.	Креслення	4.	Англ. мова
5.	Хімія	5.	Географія	5.	Укр. літ.
6.	Геометрія	6.	Історія	6.	Біологія

7.Астрономія

8.Географія

9.Еквілібристика

10.Класна година

ТЕМА №30. МЕТОДИ ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ УСТАТКУВАННЯ ТА УТРИМАННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ УСТАНОВ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ДИТЯЧИХ МЕБЛІВ

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

1.Закріпити теоретичні знання про значення забезпечення оптимальних гігієнічних умов організацій навчальновиховного процесу для збереження здоров’я учнів та профілактики виникнення „шкільних хвороб”.

2.Ознайомитися з методами гігієнічної оцінки устаткування та утримання дітей в навчально-виховних установах.

3.Оволодіти методиками гігієнічної оцінки шкільних меблів та розсаджування учнів.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1.Чинники та умови навколишнього середовища і навчально-виховного процесу що впливають на здоров’я дітей та підлітків, методи вивчення їх дії на організм дитини.

2.Гігієнічні вимоги до планування, устаткування і санітарно-технічного благоустрою земельної ділянки, будівлі навчальних закладів та шкільного класу.

3.Гігієнічні вимоги до конструкцій та окремих параметрів навчальних меблів та їх фізіологічне обґрунтування.

4.Правила маркування парт і розсаджування учнів у класі.

5.Зміни в стані здоров'я та захворювання, що можуть виникнути у дітей в результаті використання меблів, які не відповідають гігієнічним вимогам.

ЗАВДАННЯ:

1.Провести санітарне обстеження шкільної парти та дати гігієнічну оцінку.

2.Виготовити лінійку Нікітіна-Флерова та оволодіти методикою її використання.

ЛІТЕРАТУРА:

1.Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. – К.: Вища школа. 1983. – С. 265-275.

2.Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова Книга, 2006. – С. 432-456.

3.Загальна гігієна. Посібник до практичних занять. За ред. І.І. Даценко. – Львів : Світ. 2001. – С. 187-207.

4.Общая гигиена // Румянцев Г.И., Воронцов М.П., Гончарук Е.Г. и др. – М.: Медицина, 1990. – С. 331–354.

5.Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни: Підручник / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін. / За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 512-530.

6.Руководство к лабораторным занятиям по гигиене // Под ред. Ю.П. Пивоварова. – М.: Медицина, 1983. – С. 217–

222.

7.Гигиена детей и подростков // Под ред. В.Н.Кардашенко. – М.: Медицина, 1988. – С. 130–145.

8.I.В.Сергета Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – 96 с.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

У ході практичного заняття студенти вивчають методи гігієнічної оцінки устаткування та утримання навчальновиховних установ для дітей та підлітків, проводять санітарне обстеження шкільної парти, обґрунтовують гігієнічний висновок про її відповідність гігієнічним вимогам та виготовляють універсальний парто-ростомір (лінійку НікітінаФлорова).

Гігієнічна оцінка устаткування та утримання навчально-виховних установ для дітей та підлітків

Методика це сукупність або система конкретних засобів, прийомів доцільного виконання якого-небудь завдання, наукового дослідження, складова частина предметної методології.

Дані про захворюваність, смертність, інвалідність, фізичний розвиток дітей та підлітків можна отримати з різних джерел інформації. Здоров’я дітей та підлітків є інтегральним критерієм оцінки стану навколишнього середовища. Для вивчення цього питання потрібно звертатись до таких груп документів:

—офіційні звіти лікувально- і санітарно-профілактичних закладів, органів охорони здоров’я, соціального забезпечення, державної статистики, бюро ЗАГСів;

—спеціально організований облік випадків захворювань і смертності у лікувально-профілактичних закладах;

—ретроспективна інформація облікових документів за минулі періоди часу;

—дані лікарських оглядів дітей та підлітків;

—результати медико-соціологічних досліджень;

—результати математичного моделювання та прогнозування.

Гігієна дітей та підлітків (ГДП) вивчає вплив умов виховання, навчання, оволодіння фахом, навколишнього середовища на здоров’я дітей та підлітків.

Головні завдання ГДП – вивчення стану їх здоров’я залежно від соціально-побутових умов, навколишнього середовища, умов виховання, харчування, навчання та професійної підготовки, організації медичного обслуговування.

Ступінь впливу на рівень здоров’я дітей та підлітків кожного конкретного чинника середовища у навчально-виховних установах визначають за допомогою наступних методів:

1.Санітарного дослідження – суть методу полягає в тому, що на підставі власних спостережень, опитування

населення або обслуговуючого персоналу за спеціально розробленими картами здійснюється санітарний опис

44

досліджуваного чинника і складає висновок про санітарний стан обстежуваного об’єкта. Санітарне обстеження навчальновиховного закладу завершується складанням акта санітарного обстеження за установленою формою з конкретним викладенням виявлених санітарних порушень і недоліків та пропозиціями щодо негайного їх усунення. Розрізняють два види методу санітарного обстеження об’єкта: санітарний опис і поглиблене санітарне обстеження із застосуванням інструментально-лабораторних чинників навколишнього середовища.

2.Метод анкетування – дозволяє виявити загальні закономірності досліджуваного чинника. Суть методу анкетування полягає в тому що за допомогою спеціально поставлених питань отримується суб’єктивна оцінка впливу навколишнього середовища на стан здоров’я дітей та підлітків.

3.Фізичні методи – за їх допомогою визначають температуру, вологість, швидкість руху повітря, ІЧ, видиме та УФ випромінювання, шум, вібрацію, іонізуюче випромінювання та інші фізичні чинники зовнішнього середовища.

4.Хімічні методи – застосовують при визначенні хімічного складу природного та антропогенного походження

вхарчових продуктах, ґрунті, воді, повітрі. За допомогою цих методів визначають наявність забруднювачів об’єктів навколишнього середовища.

5.Фізико-хімічні методи – за допомогою цих методів визначають або фізичні, або хімічні компоненти. До їх числа належать полярографія, спектрографія, методи мічених атомів та ін.

6.Біологічні методи – до них належать мікробіологічні, гельмінтологічні, вірусологічні, гідробіологічні методи дослідження, які визначають наявність та кількість біологічних об’єктів в навколишньому середовищі.

Гігієнічна оцінка навчальних меблів

Обладнання шкільних приміщень повинно відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, сприяти оптимальному забезпеченню педагогічного процесу та ефективному проведенню позакласної навчально-виховної роботи. Тому навчальні класи і кабінети повинні бути обладнані меблями відповідно до вимог діючих нормативних документів.

Меблі слід добирати відповідно до довжини тіла учнів. Заборонено використовувати замість стільців лави і табурети. Фізіологічною робочою позою для учнів вважають робочу позу, при якій кут нахилу грудної частини тіла до поперекової дорівнює 145°. Разом з тим цілком допустимою для школярів є робоча поза, при якій відстань від поверхні парти до очей становить не менше 30 см.

Рис. 1. Основні розміри шкільної парти.

1 - висота переднього краю стола; 2 - висота заднього краю стола; 3 - ширина горизонтальної частини кришки стола; 4 - ширина похилої частини кришки стола;

5 - висота сидіння; 6 - глибина сидіння; 7 - ширина сидіння; 8 - дистанція спинки; 9 - дистанція сидіння; 10 - диференція.

До числа основних розмірів навчальних меблів, що використовуються у ході проведення їх гігієнічної оцінки,

відносять наступні (Рис. 1):

•висота заднього краю стола, що являє собою відстань від заднього краю стола до підлоги;

висота сидіння, що визначається як відстань від переднього краю сидіння до підлоги та повинна відповідати довжині гомілки разом зі стопою з додаванням 1,5-2 см на висоту підбору, забезпечуючи згинання ніг у кульшовому і колінному суглобі під прямим кутом та адекватне спирання стопи на підлогу або підставку;

• дистанція сидіння, що являє собою відстань у горизонтальній площині від переднього краю сидіння до проекції на площину сидіння заднього краю кришки стола і може бути нульовою, якщо край стола і стільця розташовані на одній вертикалі, додатною, якщо край сидіння не досягає опущеної від заднього краю стола вертикалі, та від'ємною, якщо опущена вертикаль потрапляє на площину сидіння. Для виконання навчальної діяльності в робочій позі сидячи (письмо, читання тощо) оптимальною вважають від'ємну дистанцію, що складає 3-5 см, у разі здійснення навчальної діяльності стоячи (відповідь на запитання вчителів тощо) як оптимальну визначають додатну дистанцію сидіння (рис. 2);

45

Рис. 2. Різні варіанти дистанції сидіння:

а- від'ємна; б - нульова; в – додатна

•дистанція спинки, що являє собою відстань від заднього краю кришки стола до спинки стільця, яка повинна перевищувати передньо-задній розмір грудної клітки учня на ширину дитячої долоні;

•диферєнція, що являє собою відстань у вертикальній площині від заднього краю кришки стола до площини сидіння, яка повинна дорівнювати відстані від сидіння до ліктя вільно опущеної руки з додаванням 5-6 см та забезпечувати вільне розташування рук на столі. Суттєве зменшення диференції примушує учня сильно нахилятися вперед і спиратися на стіл, що призводить до стиснення органів грудної клітки та черевної порожнини, опущення правого плеча і виникнення лівобічного сколіозу. Натомість збільшення диференції зумовлює підняття правого плеча і виникнення правостороннього сколіозу;

•глибина сидіння, що являє собою переднь-озадній розмір сидіння, який має становити від 2/3 до 3/4 довжини

стегна;

•висота спинки, що має сягати рівня поперекового відділу хребта і забезпечувати спирання на неї грудного відділу

хребта;

•кут нахилу кришки стола, що повинен дорівнювати 15° і на цій підставі дозволяти учневі утримувати книжку або зошит на оптимальній відстані (30-35 см) від очей під найбільшим кутом при найменшому нахилі голови, забезпечуючи сталу акомодацію і запобігаючи виникненню міопії;

•рельєф сидіння, що повинен відповідати формі стегна та сідниць і мати невеликий нахил назад, який надає учневі змогу не сповзати вперед під час виконання основної навчальної діяльності у положенні сидячи.

Для забезпечення учнів шкільними меблями відповідно до довжини тіла, і, отже, на підставі їх віднесення до певної ростової групи, розроблено б спеціальних розмірів шкільних меблів (ДСанПіН 5.5.2.008-01, ДСТУ 5994-93, П015-93, 1101693): №1 для учнів з довжиною тіла 100-115 см; №2 - для учнів з довжиною тіла 116-130 см; №3 - для учнів з довжиною тіла 131-145 см; №4 - для учнів з довжиною тіла 146-160 см; №5 - для учнів з довжиною тіла 161-175 см; №6 - для учнів з довжиною тіла понад 176 см.

У кожному класі (кабінеті) слід передбачати розташування 2-3 розмірів меблів певного розміру. Суттєву перевагу в сучасних умовах мають меблі, здатні до трансформування. Правильне розміщення дітей за шкільними партами (столами) може бути забезпечене лише за умов, якщо в одному приміщенні навчаються діти з різницею у віці не більше ніж 2 роки.

Дані щодо особливостей розподілу меблів серед школярів різного віку наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Особливості розподілу меблів серед школярів різного віку

Ростова

Група меблів та колір

Клас

група, см

маркірування

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

до 115

1 - оранжевий

+

116-130

2 - фіолетовий

+

+

+

131-145

3 - жовтий

+

+

+

+

+

146-160

4 - червоний

+

+

+

+

+

+

+

+

161-175

5 - зелений

+

+

+

+

+

+

Понад 176

6 - блакитний

+

+

+

+

Розміщувати меблі у класних кімнатах, які мають прямокутну конфігурацію, слід таким чином, щоб відстань між зовнішньою стіною і першим рядом парт становила 0,6-0,7 м (в будівлях із цегли допускається 0,5 м), між рядами двомісних парт (столів) - не менше 0,6 м, між третім рядом парт (столів) і внутрішньою стіною або шафами, які розташовані біля стіни, не менше 0,7 м, між передньою партою (столом) і демонстраційним столом - не менше 0,8 м. Відстань від передньої стіни з класною дошкою до передніх столів має складати не менше 2,4-2,6 м, від задніх столів до задньої стіни - не менше 0,65 м (в тому разі, якщо задня стіна зовнішньою - не менше 1,0 м), від задніх столів до шаф, які стоять вздовж заднього краю стіни - не менше 0,8 м, від демонстраційного столу до класної дошки - не менше 1,0 м, між столом викладача і переднім столом учнів - не менше 0,5 м. Натомість найбільша відстань останнього місця від класної дошки мас становити 9 м, висота

46

нижнього краю дошки над підлогою для учнів 1 класу повинна складати 0,7-0,8 м, для учнів 2-4 класів - 0,75-0,8 м, для учнів 5~12 класів - 0,8-0,9 м.

У класних кімнатах, що мають поперечну або квадратну конфігурацію та відрізняються розташуванням меблів у чотири ряди, має бути збільшена відстань від дошки до першого ряду парт (не менше 3 м) для того, щоб забезпечити величину кута розглядання до 35°. Відстань від першого ряду парт до зовнішньої стіни повинна становити 0,8-1,0 м, між рядами парт (столів) - 0,6 м, від задніх парт до шаф, розміщених біля внутрішньої стіни - 0,9-1,0 м.

Учні зі зниженою гостротою зору повинні сидіти за першими партами у першому від світлонесучої стіни ряду. Школярі зі зниженим слухом розмішуються за першою та другою партами бокових рядів. Учні, які часто та тривало хворіють, розмішуються у третьому (біля внутрішньої стіни) ряду парт.

Для профілактики порушень постави не менше двох разів на рік школярів необхідно пересаджувати з першого ряду в третій і навпаки, не порушуючи відповідності групи меблів довжині їх тіла та ураховуючи гостроту зору і слуху.

Шкільні меблі повинні бути промаркованими. Маркування навчальних меблів наноситься у вигляді лінії завширшки 2 см або кола діаметром 2,5 см на обох боках парти, стола та стільця. Меблі, що відносяться до першої ростової групи, позначаються оранжевим, до другої - фіолетовим, до третьої - жовтим, до четвертої - червоним, до п'ятої - зеленим, до шостої - блакитним кольорами.

Крім колірного маркування, для підвищення ефективності здійснення контролю за правильністю підбору певної групи меблів на внутрішню поверхню стола повинно бути нанесене цифрове маркування у вигляді дробу:

Унавчальному приміщенні шкільні меблі розміщуються таким чином, щоб ближче до дошки знаходилися менші розміри, далі від неї - більші.

Для визначення необхідного для конкретного учня розміру меблів у класній кімнаті на стіні (дверях) має бути нанесена кольорова вимірна вертикальна лінійка: на висоті до 115 см наводиться оранжева смуга, на висоті від 115 до 130 см

-фіолетова, на висоті від 130 до 145 см -жовта, на висоті від 145 до 160 см - червона, на висоті від 160 до 175 см - зелена, на висоті понад 175 см - блакитна.

Робочі місця у виробничих майстернях школи повинні забезпечувати правильну робочу позу учнів та в повній мірі відповідати вимогам техніки безпеки.

Тому виробничі майстерні мають бути розраховані на 13-15 робочих місць, що обладнані верстатами. У майстернях з обробки деревини повинно бути передбачене розташування верстатів висотою 75,5; 78,0 та 80,5 см; у майстернях з обробки металу - розташування верстатів висотою 87 та 95 см від підлоги до губок лещат, обладнаних захисними екранами.

Кожне робоче місце слід забезпечити сидінням на кронштейні або табуретами висотою 40-42 см та розміром сидіння 35 х 35 см і 40 х 40 см. Для підбору відповідних меблів у майстернях повинні бути розміщені підставки (по 5 підставок кожного розміру) розміром 55 х 75 см та висотою 5, 10 і 15 см відповідно.

Умайстерні з обробки деревини верстати слід розмішувати або під кутом 45°, або в три ряди перпендикулярно до світлонесучої стіни. Відстань між верстатами у передньо-задньому напрямку має становити не менше 0,8 м, між рядами - не менше 1,2 м.

Умайстерні з обробки металу верстати необхідно розміщувати таким чином, щоб світло на робоче місце падало спереду або справа. Відстань між рядами має складати 1,0 м, відстань від внутрішньої стіни до верстатів - не менше ніж 0,8 м. Краще всього розміщувати однойменні верстати у шаховому порядку. Відстань між лещатами повинна становити не менше 1,0 м.

Умайстернях для учнів 10-12 років слід використовувати інструменти спеціального розміру №1, для учнів 13-15

років - інструменти спеціального розміру №2, для учнів понад 15 років - інструменти для дорослих.

Максимальна маса вантажу для підняття школярами складає у віці 11-12 років - до 4 кг, у віці 13-14 років - до 5 кг,

у віці 15 років: для хлопчиків - 12 кг, для дівчаток - 6,0 кг, у віці 16 років - відповідно 14 та 7 кг, у віці 17 років - відповідно

16 та 8 кг.

Отже, санітарна експертиза правильності підбору та розстановки меблів у навчальних приміщеннях повинна передбачати аналіз наявності в кожному з них меблів не менше 2-3 різних номерів та адекватності їх взаєморозташування, характеристику відстані між рядами меблів та між меблями і боковими, передньою та задньою стінами приміщення, вивчення умов забезпечення правильної робочої пози та зручної посадки, вимірювання основних розмірів навчальних меблів тощо.

Після виміру основних елементів і визначення номера парти її маркують.

Отримані дані заносять у схему "Протоколу гігієнічного дослідження парти" (табл. 2).

					Таблиця 2
	Основні розміри шкільної парти
Основні розміри шкільної парти		Величина,	Номер	Якому росту учнів	Примітка
		см	парти	відповідає
Висота заднього краю кришки над підлогою
Диференція
Дистанція сидіння
Дистанція спинки
Ширина сидіння
Глибина сидіння

47

У гігієнічному висновку необхідно визначити до якого номера варто віднести парту, особливості її технічного стану, учням якого росту відповідає парта. Якщо парта є нестандартною необхідно вказати, що вона не відповідає ДСТ і може зумовлювати певні зрушення у стані здоров’я (вказати які) та що слід зробити, щоб парту можна було використовувати в ході навчального процесу (на скільки сантиметрів слід підняти або опустити кришку столу або сидіння, які ремонтні роботи провести, щоб привести парту в належний технічний стан тощо). При виконанні ситуаційних задач користуються даними приведеними у таблицях 3, 4, 5, 6.

																							Таблиця 3
					Основні розміри парт, столів і стільців для школярів (ДСТ 5994–64)
	Номер шкільної парти						Ріст учнів, см				Висота заднього краю кришки стола над										Висота сидіння над
														підлогою, мм								підлогою, мм
	6							110–119							520							320
	7							120 –129							570							350
	8							130 – 139							620							380
	9							140–149							670							410
	10							150–159							720							440
	11							160– Д69							770							470
	12							понад 170							790							470
																							Таблиця 4
				Основні розміри парт, столів та стільців для школярів ( ДСТ 11015, 11016–77)
	Номер шкільної							Ріст учнів,			Висота заднього краю кришки стола над										Висота сидіння над
	парти							см						підлогою, мм								підлогою, мм
		А						до 130							540							320
		Б						130 – 145							600							360
		В						145 – 160							660							400
		Г						160 – 175							720							440
		Д						понад 175							780							480
																							Таблиця 5
								Розміри учнівських стільців (ДСТ 11016–64)
	Номер		Висота над											Висота спинки,				Відстань від переднього краю сидіння до
	шкільної						Глибина, мм			Ширина, мм								найбільш виступаючої частини спинки,
			підлогою, мм												мм
	парти																					мм
	6			320				320			320				180							260
	7			350				320			320				180							260
	8			380				320			320				180							260
	9			410				340			360				180							300
	10			440				340			360				180							300
	11			470				360			400				180							340
																							Таблиця 6
								Розміри учнівських стільців (ДСТ 11015, 11016–77)
			Розміри												Номер шкільної парти
										А				Б		В					Г		Д
	Висота переднього			краю сидіння над						320			360			400				440			480
	підлогою, мм
	Глибина сидіння, мм									280			310			340				370			400
	Висота сидіння, мм								60–120			70–135				80–150				90–165			100–180
	Ширина спинки, мм									240			270			300				330			360
	Відстань по горизонталі від переднього									200			225			250				275			300
	краю сидіння до опору спинки, мм
	Ширина сидіння, мм									280			310			340				370			400
	Ширина спинки, мм									240			270			300				330			360

Методика виготовлення універсального парто-ростоміра (лінійки Нікітіна–Флерова)

Для виготовлення лінійки Нікітіна-Флерова необхідно використовувати дані таблиці розмірів основних елементів шкільних меблів, дерев’яну або металеву планку довжиною не менше 100 см та сантиметрову стрічку.

48

На одному боці лінійки, що використовують для визначення номера парти, відкладаються відрізки, довжина яких відповідає стандартній висоті заднього краю кришки стола (парти) над підлогою та відстані від кришки сидіння до підлоги для меблів різних номерів.

Зворотна сторона лінійки, призначена для визначення номера парти, поділяється на 6 відрізків по 15 см (для ДСТ – 11015, 11016–86) або на 7 відрізків по 10 см (для ДСТ – 5994–64) або на 5 відрізків по 15 см (для ДСТ – 11015, 11016–77), що відповідають літерам або номерам столів та парт.

Лінійку, виготовлену за означеними правилами, слід повісити на стіну або класну дошку (як зручніше) так, щоб перша поділка лінійки відповідала 117 см (для ДСТ 11015, 11016–86), 122 см (для ДСТ 5994–64) або 132 см (для ДСТ 11015, 11016–77), тобто нижній кінець лінійки знаходився на рівні 102 см, 112 см або 117 см від підлоги.

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

У п'ятому класі середньої загальноосвітньої школи навчається 30 учнів: 12 дівчинок і 18 хлопчиків.

Ріст дівчаток коливається в межах від 135 до 150 см, ріст хлопчиків – від 137 до 155 см (12 хлопчиків) та 155 – 170 (4 хлопчика). Клас обладнаний 15 партами: 10 парт відповідає номеру Б, 5 парт – номеру В.

Оцініть чи правильно підібрані парти для учнів, у випадку необхідності дайте відповідні гігієнічні рекомендації .

Задача 2

У шостому класі навчається 31 учень. Серед них ріст 147 см спостерігається у 10 чоловік, 149 см – у 14 чоловік, 143 см – у 2 чоловік, 155 см – у 2 чоловік, 157 см – у 3 чоловік. Парти, призначені для цих учнів мають наступні розміри: у 9 парт висота стола – 66 см, висота сидіння – 36 см; у 3 парт – висота стола – 72 см, висота сидіння – 44 см.

Визначте чи правильно підібрані парти для учнів, у разі необхідності обґрунтуйте відповідні гігієнічні рекомендації.

Задача 3

Визначте номер парти та укажіть найбільше оптимальне місце для 3 учнів сьомого класу. Перший з них має ріст 170 см та страждає міопією середнього ступеня, другий – ріст 168 см та відноситься до категорії осіб, часто і тривало хворіють, третій – ріст 172 см та страждає на пониження слуху в діапазоні середніх та високих частот.

Задача 4

Визначте номер навчальних меблів, їх основні розміри та місце у структурі шкільного класу, що мають бути рекомендовані для хлопчика 11 років який має довжину тіла 157 см, маса – 40,4 кг, обвід грудної клітини – 75,2 см, впродовж останніх 3-х років лікарі відмічають зниження гостроти зору на лівому та правому оці до 0,7 Д.

Задача 5

В ході медичного обстеження учениці школи-ліцею, що перебуває у віці 9 років, виявлено після перенесеного гострого отиту – зниження слуху на 40%. Довжина тіла учениці 138 см, маса – 30,5 кг, обвід грудної клітини – 56,0 см. Визначте номер навчальних меблів, їх основні розміри та групу здоров’я для учениці.

Задача 6

Всередній школі м. Жмеринки проведення вивчення відповідності номерів парт росту учнів. В трьох кабінетах школи розташовані наступні парти:

№8 – 6 шт. – 130 – 139 = 12 учнів; №9 – 5 шт. – 140 – 149 = 10 учнів; №10 – 8 шт. – 150 – 159 = 16 учнів; №11 – 12 шт. – 160 – 169 = 24 учнів; №12– 7 шт. – 170 – 179 = 14 учнів;

Вкласах навчається 15 учнів ростом 170-179 см, 6 учнів ростом більше 182 см, 20 учнів ростом 160-169 см, 18 учнів ростом 140-149 см, 23 учня ростом 130-139 см.

Визначте, чи можна підібрати парти відповідно росту учнів?

Задача 7

Визначте номер парти та укажіть найбільш оптимальне місце для двох учнів 9 класу: один має ріст 168 см та страждає міопією середнього ступеня; другий має ріст 176 см та страждає міопією тяжкого ступеня.

ТЕМА №31. ЛІКАРСЬКО-САНІТАРНИЙ НАГЛЯД ЗА УМОВАМИ ВИХОВАННЯ ТА НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ У ШКОЛІ

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

1.Закріпити теоритичні знання про значення забезпечення оптимальних гігієнічних умов організації навчальновиховного процесу для збереження та зміцнення здоров’я учнів.

2.Засвоїти методики гігієнічної оцінки земельної ділянки навчального закладу, будівлі та його основних приміщень (шкільний клас), обстеження умов перебування учнів у середній школі, розробки та обгрунтування гігієнічних рекомендацій щодо покращання умов організації навчально-виховного процесу.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

49

1.Чинники та умови навколишнього середовища і навчально-виховного процесу, що впливають на здоров’я дітей та підлітків.

2.Основні профілактичні заходи щодо покращання санітарно-гігієнічних умов перебування учнів у сучасних навчальних закладах.

3.Гігієнічні вимоги до земельної ділянки та будівлі середньої школи. Принципи гігієнічного зонування земельної

ділянки.

4.Гігієнічні вимоги до планування та санітарно-технічного обладнання шкільного класу (освітлення, вентиляція, водопостачання тощо).

5.Методика оцінки умов перебування та навчання учнів у середній школі.

ЗАВДАННЯ:

1.Обстежити земельну ділянку, будівлю та шкільний клас середньої школи.

2.Дати гігієнічну оцінку навколишньому і внутрішньому середовищу, організації навчально-виховного процесу та розробити рекомендації щодо покращання умов виховання та навчання учнів у середній школі.

ЛІТЕРАТУРА:

1.Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. – К.: Вища школа. 1983. – С. 252–259.

2.Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова Книга, 2006. – С. 413-426.

3.Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М., Медицина, 1971. – С. 528–529, 533–537, 542–545.

4.Гигиена детей и подростков // Под ред. В. Н. Кардашенко. – М.: Медицина, 1988. – С. 155–262, 345–365.

5.Белоусова А. Руководство к практическим занятиям по гигиене детей и подростков. 1972, – С. 77–79, 202–208.

6.Санитарные правила устройства и содержания детских школьных учреждений. – М., 1987. – 24 с.

7.Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 2004. –

С. 543-555.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття студенти оволодівають методиками гігієнічної оцінки земельної ділянки, будівлі школи та шкільного класу, обстежують умови перебування учнів та розробляють гігієнічні рекомендації щодо покращання умов організації навчально-виховного процесу.

Самостійна робота оформляється у вигляді протоколу, який складається з чотирьох частин:

1.Паспортні дані навчального закладу.

2.Дані санітарного обстеження земельної ділянки ,будівлі школи та шкільного класу.

3.Гігінічний висновок на підставі аналізу отриманих результатів та їх порівняння з нормативними вимогами.

4.Рекомендації щодо покращання умов перебування дітей у середній школі.

У разі неможливості проведення заняття на базі діючого навчального закладу, його проводять в навчальній лабораторії з використанням навчального проекту будівнитва подібного закладу.

Земельні ділянки під забудову загальноосвітних навчавльних закладів повинні розміщуватися у межах населеного пункту з дотриманням санітарних норм щодо забезпечення належної відстані від джерел викидів шкідливих речовин,шуму, вібрації, електромагнітних та іонізуючих випромінювань. Не допускається розміщення освітних закладів у санітарнозахисних зонах промислових підприємств та інших об’єктів, які є потенційними джерелами забруднення довкілля небезпечними факторами.

Ширина захисної зони між межою земельної ділянки школи та об’єктами, що її оточують, повинна бути не меншою 50 м. Будівля загальноосвітнього навчального закладу має розміщуватися на відстані 100-170 м від проїжджої частини дороги.

Радіус обслуговування від місця проживання учнів до загальноосвітнього навчального закладу повинен складати не більше 0,5 км пішохідної доступності. Отже, цілком слушним слід вважати розміщення шкіл на відстані транспортної доступності, яка складає 15 хвилин для учнів шкіл І ступеня (початкова школа) та 30 хвилин - для учнів шкіл II–III ступенів (основна або неповна середня і середня або старша школа).

Радіус пішохідної доступності щодо розміщення шкіл І ступеня у сільській місцевості має становити не більше 2 км та не більше 15 хвилин в один бік. Максимальний радіус обслуговування учнів шкіл ІІ-ІІІ ступенів не повинен бути більше ніж 15 км.

Підвезення учнів до навчального закладу у сільській місцевості має здійснюватися спеціальним транспортом. Причому транспортним обслуговуванням повинні забезпечуватися учні, які проживають на відстані від школи понад 3 км, з обов'язковим попереднім визначенням зупинок відповідного транспорту. Відстань від місця проживання до місця збирання школярів на зупинці не має бути більшою за 500 м.

Будівлі загальноосвітніх шкіл розміщуються не ближче, ніж за 25 м від червоної лінії земельної ділянки. Відстань від межі ділянок шкіл до стін житлових будинків із входами та вікнами має становити понад 10 м.

По периметру земельної ділянки закладу слід передбачити розташування захисної зеленої смуги (дерева, кущі, газон) завширшки не менше 1,5 м (з боку вулиць - не менше 3 м).

Огорожа території закладу повинна бути заввишки не менше 1,2 м. Лише у разі розміщення шкіл всередині житлових кварталів допускається застосування між ними огорожі, що складається із зелених насаджень заввишки 1 м.

Площа озеленення земельної ділянки загальноосвітнього навчального закладу має складати 45-50% від її загальної площі. Тільки в тому випадку, якщо земельна ділянка прилягає безпосередньо до зелених масивів (парки, сади, сквери), а також у разі розміщення шкіл у сільській місцевості ступінь озеленення може бути зменшений до 30 %.

50

Характер розташування та орієнтації основних функціональних приміщень загальноосвітніх навчальних закладів повинен забезпечувати безперервну тригодинну тривалість інсоляції на день. Тому високорослі дерева належить висаджувати на відстані не менше ніж 10 м від стін з вікнами навчальних приміщень, кущі - на відстані не менше ніж 5 м. Забороняється біля школи висаджувати колючі дерева, кущі та рослини з отруйними ягодами, вирощувати гриби тощо.

Земельна ділянка загальноосвітнього навчального закладу має поділятися на наступні функціональні зони: навчальна зона, навчально-виробнича зона, навчально-дослідна зона, фізкультурно-спортивна зона, зона відпочинку, господарська зона, житлова зона, а також сільськогосподарська зона (для шкіл, що розташовані у сільській місцевості).

Дані щодо складу та площі окремих функціональних зон земельної ділянки загальноосвітньої школи наведені в таблиці 1.

					Таблиця 1
Склад та площі окремих функціональних зон земельної ділянки загальноосвітньої школи, м2
Зона		Початкова	Основна		Середня
		школа	(неповна середня)		(старша)
1. Навчально-дослідна зона:
майданчик для початкових класів		200	200		400
метеорологічний та географічний майданчики			50		100
класи для занять на повітрі (з накриттям)		-	20		30
майданчик для польових та овочевих культур		-	800		1200
плодовий сад і розсадник квітково-декоративних рослин		40	100		400
теплиця з зоомайданчиком		-	170		170
зоотваринна ділянка			100		100
відділ колекції рослин			70		350
зона для початкової допризовної підготовки					1000
в тому числі:
навчальне містечко з тактичної підготовки та цивільної оборони					500
ділянка для метання гранат		-			500
2. Фізкультурно-спортивна зона;
шкільний стадіон з біговою доріжкою 250 м і прямою біговою доріжкою
100 м, комбінованім полем (60 м х 28 м) для гри у футбол, майданчиком		-	4200		4200
для гри у ручний м'яч з двома секторами для стрибків у висоту та
довжину тощо
майданчики для спортивних ігор:
волейбольний та баскетбольний		162	364		526
майданчик для гімнастики (1-4 класи)		200	200		200
майданчик для гімнастики (5-12 класи)		-	200		200
майданчик комбінований для спортивних ігор, метання м'яча та стрибків у		480	480		480
висоту і довжину
3. Зона відпочинку:
майданчики для рухливих ігор учнів 1 класу		100	100		100
майданчики для рухливих ігор учнів 2-А класів		300	300		300
майданчики для рухливих ігор учнів 5-12 класів		-	-		125
майданчики для тихого відпочинку учнів 5-12 класів			-		160|

Фізкультурно-спортивну зону (табл.. 1) слід розташовувати по довжині земельної ділянки з півночі на південь поруч з навчальною, але не з боку вікон приміщень для початкових класів.

Майданчики для рухливих ігор з м'ячем та метання спортивних знарядь розмішуються на відстані не менше ніж 25 м від вікон навчальних та навчально-допоміжних приміщень будівлі школи, майданчики для інших видів занять з фізичного виховання - на відстані не менше ніж 10 м. Спортивні майданчики повинні мати тверде і обов'язково рівне, з метою попередження виникнення травм, покриття. Бігова доріжка влаштовується навколо футбольного поля, пряма доріжка довжиною 100 м для занять спринтерським бігом має входити до складу бігової.

Ями для стрибків у висоту і довжину мають заповнюватися піском, що змішаний з тирсою, їх бортики, крім переднього, оббиваються гумою. Під час будівництва бігових доріжок і спортивних (волейбольних, баскетбольних, для гри у ручний м'яч) майданчиків необхідно використовувати дренажні системи.

Комбінований майданчик (у разі його улаштування) можна асфальтувати або бетонувати, проте футбольне поле обов'язково повинне мати трав'яне покриття. Забороняється проводити заняття на зволожених майданчиках.

Діти повинні бути ознайомлені з правилами користування спортивним інвентарем і облад-нанням. Займатися на спортивних майданчиках дозволяється тільки у спортивному одязі та взутті.

51

Майданчики для занять фізичною культурою необхідно відгороджувати один від одного зеленими насадженнями. ігрові майданчики, розмішені біля будівлі школи, засівають невисокою травою.

Зони відпочинку для учнів 1-4 класів повинні бути обладнані тіньовими навісами, гірками для спуску, гойдалками, бетонованою стіною для ігор з м'ячем, лавками, доріжками з твердим покриттям для катання на роликових ковзанах та велосипедах, плавальним басейном тощо (табл.. 1).

Господарська зона повинна мати окремий в'їзд і розташовуватися поблизу від навчальної (навчально-виробничої) зони та приміщень їдальні. У цій зоні розміщуються ремонтні майстерні, склади, гаражі, сміттєзбірники та підсобновиробничі приміщення. Сміттєзбірники повинні щільно закриватися кришками і встановлюватися на відстані не менше ніж 25 м від вікон та входу до їдальні на асфальтованому або бетонованому майданчику під навісом.

Підходи до будівель школи (на відстані не менше ніж 100 м), проїжджа частина, пішохідний прохід до господарських будівель, а в сільських школах, які не мають каналізації, - до надвірних туалетів, повинні мати асфальтоване або бетоноване покриття.

У житловій зоні земельної ділянки, яка повинна мати окремий вхід з боку вулиць і проїздів та ізолюватися від господарської зони на відстані не менше ніж 100 м, розміщуються гуртожитки для учнів та, у разі потреби, житлові будинки для викладачів і обслуговуючого персоналу.

Санітарні розриви між спальними корпусами та межею житлової зони мають становити не менше 50 м. Відстань від спальних корпусів до автомагістралей повинна бути не меншою 150 м, до господарської зони - не меншою 100 м.

Майданчики для рухливих ігор у зоні відпочинку (для максимального використання їх під час перерв) мають розташовуватися біля виходів з приміщень і повинні бути розділені для учнів кожної вікової групи.

Використання внутрішнього двору навчальних закладів для задоволення господарських потреб (стоянка автотранспорту, розміщення меблів, обладнання, макулатури, металобрухту та будівельних матеріалів) забороняється.

Навчально-дослідна зона повинна складати не більше ніж 25% від загальної площі земельної ділянки. У міських школах вона може бути зменшена за рахунок будівництва на ділянці парників, теплиць і оранжерей, які органічно пов'язані з комплексом навчальних кабінетів природничого (біологія, хімія) напрямку.

Земельні ділянки сільських шкіл можуть бути розширені за рахунок будівництва парників, теплиць, оранжерей, приміщень для зберігання сільськогосподарської техніки та садово-городнього інвентарю.

Будівля загальноосвітнього навчального закладу має забезпечувати оптимальні умови для організації навчальновиховного процесу, відпочинку та харчування учнів. Тому на території земельної ділянки її слід розташовувати таким чином, щоб рівень освітлення та інсоляції навчальних приміщень був оптимальним, а взаємозв'язок між ділянкою і будівлею – найбільш раціональним.

Розрізняють компактну, блочну (блочно-секційну) та павільйонну системи архітектурно-композиційних рішень щодо улаштування навчальних будівель. Дві останніх слід вважати найбільш доцільними для використання у сучасних умовах. При цьому в одній секції мають розміщуватися максимум три паралелі класів для дітей одного віку або дві паралелі класів для двох суміжних (1 та 2 класи, 3 та 4 класи тощо) вікових груп.

Основні варіанти архітектурно–планувальних композицій будівель дошкільних установ та навчальних закладів

(А – компактна; Б – блочна; В – павільйонна)

Будівлі загальноосвітніх навчальних закладів повинні мати не більше трьох поверхів. Тому у разі розміщення загальноосвітніх навчальних закладів у попередньо збудованих чотирьох-п'ятиповерхових будівлях, четвертий і п'ятий поверхи відводять під кабінети, які мають найменше навчальне навантаження.

Кількість учнів, що перебувають в умовах сучасних закладів освіти, не має перевищувати їх проектну місткість.

У будівлях загальноосвітніх шкіл передбачається розміщення наступних функціональних груп навчальних приміщень: класні кімнати, навчальні кабінети, лабораторії з лаборантськими, блоки (кабінети) трудового навчання та професійної орієнтації, класи продовженого дня, фізкультурно-спортивні приміщення, приміщення харчоблоку, медичний блок, актова зала, бібліотека, адміністративні та допоміжні приміщення тощо.

Дані щодо складу та рекомендованої площі основних приміщень загальноосвітнього навчального закладу наведені в таблиці 2. Слід зазначити, що площі приміщень наведені виходячи із розрахунку наповнюваності класу 25 учнями. При наповнюваності класів загальноосвітніх шкіл у кількості 30 учнів дозволяється приймати площу класних приміщень, універсальних навчальних та спеціалізованих кабінетів загальноосвітнього циклу, виходячи із розрахунку 2,0 м2, а лабораторій з природничих наук - виходячи із розрахунку 2,4 м3 на 1 учня.

Таблиця 2

Склад та рекомендована площа основних приміщень загальноосвітньої школи

Назва приміщень	Площа на одного	Примітка
	учня, м2