Клінічна фармакологія Яблучанський

Для попередження повторного утворення згустків після застосування урокінази необхідно почати лікування гепарином і пероральними антикоагулянтами в звичайних дозах з контролем стандартних параметрів коагулограми.

Тромбоемболія легеневої артерії: початкова доза – 4 тис. МО/кг протягом 15 хв, підтримуюча доза – 4 тис. МО/кг, протягом 12-24 год. Регіонарне введення в дозі 0,03- 1 млн МО, розведеній в 50 мл 0,9 % розчину NaCl, протягом від 5 хв до 2 год, проводять з використанням ангіографічного катетера.

Артеріальний і венозний тромбоз, артеріальна тромбоемболія: початкова доза – 1,5 тис. МО/кг, протягом 30-60 хв, підтримуюча доза – 1-2 тис. МО/кг/год, яка при застосуванні протягом 24 год не викликає генералізованого протеолізу, але забезпечує фібриноліз на рівні тромбу; лікування у поєднанні з гепаринотерапією триває до дезоблітерації тромбу.

При інфаркті міокарда і при важкій тромбоемболії легеневої артерії – 15 тис.

МО/кг у вигляді єдиної ін’єкції тривалістю 10 хв. Інтракоронарно вводять спільно з профібринолізином (плазміногеном). Місцеві інстиляції: при тромбозі шунтів, кровотечі в передній камері ока – 5-30 тис. МО. При гемофтальмі: розчин, що містить 5- 25 тис. МО у 0,3-0,5 мл бідистильованої води, вводять у склоподібне тіло.

При гифемі (крововиливи в передню камеру ока): 5-25 тис. МО розводять у 2 мл стерильної бідистильованої води і вводять у склоподібне тіло (після аспірації еквівалентного йому об’єму).

При тромбозі артеріовенозного шунта: 5-25 тис. МО розводять у 0,9 % розчи-

ні NaCl, вводять безпосередньо в тромбований шунт і залишають в ньому на 1-2 год. Після припинення терапії – в/в краплинно, гепарин 5-10 тис. ОД з інтервалом 12 год, під контролем тромбінового часу.

Тенектеплаза

Доза тенектеплази розраховується залежно від маси тіла, максимальна доза не повинна перевищувати 10 тис. ОД (50 мг тенектеплази). Необхідна доза вводиться шляхом швидкої одноразової в/в ін’єкції протягом 5-10 секунд.

Встановлений раніше катетер для в/в введення тільки 0,9 % розчину натрію хлориду може бути використаний для введення тенектеплази.

Об’єм розчину для введення необхідної дози: 6 мл (6 тис. ОД або 30 мг тенектеплази) – при масі тіла менше 60 кг, 7 мл – при масі тіла 60-70 кг (7 тис. ОД або 35 мг), 8 мл (8 тис. ОД або 40 мг) – при масі тіла 70-80 кг, 9 мл (9 тис. ОД або 45 мг) – при масі тіла 80-90 кг, 1 мл (10 тис. ОД або 50 мг) – при масі тіла більше 90 кг. Встановлений раніше катетер для в/в введення тільки 0,9 % розчину NaCl, може бути використаний для введення тенектеплази. Для ефективності терапії тенектеплазою необхідне застосування АСК і гепарину (доза визначається залежно від ваги). Початкова доза, що рекомендується, АСК для прийому всередину складає 150-325 мг/добу.

161

Фібринолізин

Вводять в/в краплинно. Фібринолізин, що знаходиться в сухому вигляді у флаконі, розчиняють у стерильному ізотонічному розчині натрію хлориду з розрахунку 100-160 ОД препарату в 1 мл. Розчини готують безпосередньо перед застосуванням, оскільки при стоянні (в умовах кімнатної температури) вони втрачають активність. До розчину фібринолізину додають гепарин з розрахунку 10 тис. ОД на кожні 20 тис. ОД фібринолізину, і суміш вводять у вену з початковою швидкістю 10-15 крапель на хвилину. При гарній переносимості швидкість введення збільшують до 15-20 крапель на хвилину. Добова доза фібринолізину складає зазвичай 20-40 тис. ОД; тривалість введення 3-4 год (5-8 тис. ОД на год). Після закінчення введення фібринолізину з гепарином продовжують вводити гепарин по 40-60 тис. ОД на добу в/в або внутрішньом’язово (в/м) протягом 2-3 діб; потім дозу гепарину поступово зменшують і переходять на прийом всередину антагоністів вітаміну К.

Застосовувати фібринолізин слід під контролем показників згортаючої системи крові. Відразу ж після закінчення введення фібринолізину визначають вміст протромбіну (який повинен знизитися до 40-30 %), час загального згортання крові (яке повинне збільшитися не більше ніж в 2 рази), а також вміст фібриногену в плазмі (який повинен зменшуватися, але не нижче за 1 г/л).

Побічні ефекти

Можливе виникнення кровотечі будь-якої локалізації або порожнини тіла.

Типи кровотеч, пов’язаних з тромболітичною терапією, можуть бути розділені на дві основні категорії:

–поверхневі кровотечі, зазвичай у місці ін’єкції;

–внутрішні кровотечі будь-якої локалізації або порожнини тіла.

З внутрішньочерепним крововиливом можуть бути пов’язані такі неврологічні симптоми, як сонливість, афазія, геміпарез, судоми.

Порушення з боку імунної системи (1/1000, ≤1/100): анафілактоїдні реакції

(включаючи шкірний висип, кропив’янку, бронхоспазм, набряк гортані) – для препаратів, що містять стрептокіназу.

Порушення з боку ЦНС (1/1 000, ≤1/100): внутрішньочерепний крововилив (наприклад, крововилив у мозок, внутрішньочерепна гематома, геморагічний інсульт, геморагічна трансформація інсульту, субарахноїдальний крововилив).

Порушення зору (≤1/10 000): внутрішньоочний крововилив.

Кардіологічні порушення (1/10): реперфузійні аритмії (асистолія, прискорена ідіовентрикулярна аритмія, екстрасистолія, фібриляція передсердь, передсердно-шлу- ночкова блокада (від I стадії до повної), брадикардія, тахікардія, шлуночкова екстрасистолія, шлуночкова фібриляція, шлуночкова тахікардія). Реперфузійні аритмії можуть привести до припинення серцевої діяльності із загрозою для життя, тому в разі виникнення потребують традиційної антиаритмічної терапії; (1/10 000, ≤1/1 000):

162

гемоперікард. Гіпотензія (для стрептокінази); ретромбози (особливо висока частота при використанні ТАП – 24-48 %, для стрептокінази й урокінази складає не більше

15-20 %).

Судинні порушення (1/1 000, ≤1/100): емболія (тромботична емболія – для препаратів, що містять стрептокіназу). Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення (1/100, ≤1/10): епістаксис; (1/1 000, ≤1/100): легенева кровотеча.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) (1/100, ≤1/10): крово-

теча в ШКТ (наприклад, шлункова, виразкова, ректальна кровотеча, гематемезіс, мелена, кровотеча з ротової порожнини), нудота, блювота; (1/1 000, ≤1/100): кровотеча в ретроперитонеальний простір (наприклад, ретроперитонеальна гематома).

Порушення з боку шкіри і підшкіряних тканин (1/100, ≤1/10): екхімоз. Порушення з боку сечовивідної системи (1/100, ≤1/10): урогенітальна кровотеча

(наприклад, гематурія, кровотеча з сечостатевих органів).

Загальні порушення і реакції в місці введення (1/10): поверхнева кровотеча,

зазвичай з пункції або пошкодженої судини.

При клінічному обстеженні (1/10): зниження АТ; (1/100, ≤1/10): підвищення температури тіла.

Порушення, отруєння і процедурні ускладнення (≤1/10 000): жирова емболія

(емболізація кристалами холестерину), що може привести до відповідних наслідків у пов’язаних з нею органах.

Хірургічні та медичні процедури: (1/100, ≤1/10): необхідність переливання цільної крові.

Особливі вказівки до застосування

Лікування антитромботичними ферментами необхідно проводити під ретельним контролем системи згортання крові. Слід дотримуватися особливої обережності при призначенні пацієнтам у віці старше 70 років.

При передозуванні рекомендовано введення інгібіторів фібринолізу (непрямого типу дії): епсилон-амінокапронова кислота, контрикал, транексамова кислота.

При виникненні ретромбозів рекомендується введення ТАП. Препарати стрептокінази вводити повторно протипоказано у зв’язку з утворенням антитіл.

У разі виникнення серйозної кровотечі слід пам’ятати про можливість призначення протаміну. В окремих випадках, коли перераховані заходи консервативного лікування є неефективними, може бути показане раціональне введення трансфузійних препаратів. Трансфузіонне введення кріопреципітату, свіжозамороженої плазми і тромбоцитів може бути призначено відповідно до клінічних і лабораторних показників, які визначаються окремо після кожного введення. Інфузію кріопреципітату бажано проводити до досягнення концентрації фібриногену близько 1 г/л. Можливе застосування антифібринолітичних засобів.

163

Коронарний тромболізис може супроводжуватися виникненням аритмії, яка пов’язана з реперфузією.

Застосування тенектеплази може супроводжуватися збільшенням ризику тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів з тромбозом лівих відділів серця, в т. ч. при стенозі мітрального клапану або фібриляції передсердь. Утворення антитіл до молекули тенектеплази після лікування не виявлене, проте досвід повторного застосування тенектеплази відсутній.

Фібринолізин є білком і має антигенні властивості. Тому при введенні можуть розвинутися неспецифічні реакції на білок: гіперемія обличчя, біль по ходу вени, в яку вводять розчин, біль за грудиною і в животі, озноб, підвищення температури тіла, кропивниця та інші. Для зняття явищ зменшують швидкість введення, а при більш вираженій реакції і зовсім припиняють його. Застосовують також антигістамінні препарати.

Вагітність і лактація

Стрептокіназу протипоказано вводити в першому триместрі вагітності. Клінічний досвід застосування альтеплази при вагітності обмежений. У експе-

риментальних дослідженнях показано, що альтеплаза не проникає через плацентарний бар’єр у щурів; негативного впливу на плід не виявлено.

Урокіназа – при вагітності концентрація антиурокіназних тіл поступово збільшується до пологів, роблячи лікування неефективним.

Досвід застосування тенектеплази у вагітних жінок відсутній. Немає даних про виведення тенектеплази з грудним молоком.

Фібринолізин – досвід застосування препарату у вагітних і у жінок в період лактації відсутній.

Слід співвідносити ступінь можливого ризику та передбачуваної користі при призначенні препарату у разі розвитку ГІМ під час вагітності та лактації.

Взаємодія антитромботичних ферментів з іншими лікарськими засобами

Антикоагулянти – посилення ризику геморагічних ускладнень; зменшення ризику ретромбозу.

Гіпотензивні засоби – посилення артеріальної гіпотензії при поєднанні зі стрептокіназою.

Цефалоспорини (цефамандол, цефоперазон, цефотетан) – посилення гіпопротромбінемії і збільшення ризику геморагічних ускладнень.

Кортикостероїди, нестероїдні протизапальні засоби, етакринова кислота – ульцерогенність, збільшення ризику кровотеч із ШКТ.

Антиагреганти – профілактика ретромбозів, збільшення ризику геморагічних ускладнень.

164

Тести для контролю

1.Чоловік 48 років пред’являє скарги на сильний біль пекучого характеру за грудиною, який віддає у ліву руку. Біль з’явився 3 год тому після психоемоційної напруги. Об-но: у легенях дихання везикулярне, ЧД =18/хв. Тони серця приглушені, ЧСС=ПС= 86 за 1 хв, АТ 130/80 мм рт. ст. На ЕКГ у грудних відведеннях підйом сегменту ST на 3-4 мм над ізолінією, високі зубці Т. Діагностовано інфаркт міокарда. Який напрям у лікуванні є найбільш актуальним у цей час?

A.Антикоагулянтна терапія.

B.Аорто-коронарне шунтування.

C.Тромболітична терапія.

D.Балонна ангіопластика.

E.Лікування антиагрегантними препаратами.

2.У лікарню доставлена хвора 59 років зі скаргами на болі ангінозного типу тривалістю більше 1 год, ядуха, положення у ліжку напівсидячи. Об-но: ЧД = 24 за хв,ЧСС = Пс = 92 за хв, у легенях вологі дрібнопузирчасті хрипи в нижніх відділах. АТ – 110/60 мм рт. ст., пульс 92 за 1 хв, тони серця приглушені. На ЕКГ: підйом сегмента ST на 5 мм у відведеннях V1-V4. Який метод лікування найбільш доцільний у цьому випадку?

A.Призначення тромболітичних препаратів.

B.Застосування бета-симпатомиметиків.

C.Застосування дигоксина з еуфіліном.

D.Призначення антагоністів кальцію.

3.Чоловік 45 років поступив до БІТ із приводу загрудинного болю й задишки. Біль почався 4 год тому. Діагностовано інфаркт міокарда. Об’єктивно: шкіра волога, над легенями в нижніх відділах вологі недзвінкі хрипи. Артеріальний тиск 110/70 мм рт. ст., пульс – 72 уд/хв. На електрокардіограмі – підйом ST до 8 мм в V1-V 4-відведеннях, депресія ST в II, III, aVF. Який препарат є найбільш ефективним для поновлення коронарного кровотоку?

A.Гепарин.

B.Аспірин.

C.Тиклопідин.

D.Еноксапарин.

E.Стрептокіназа.

165

В03. АНТИАНЕМІЧНІ ЗАСОБИ

В03А. ПРЕПАРАТИ ЗАЛІЗА

Фізіологічна роль заліза в організмі людини

Основною функцією заліза в організмі є перенесення кисню і участь в окислю- вально-відновних процесах (за допомогою десятків залізовмісних ферментів). Залізо входить до складу гемоглобіну, міоглобіну, цитохромів. Окрім еритроцитів, багато заліза знаходиться у клітинах мозку. Залізо грає важливу роль у процесах виділення енергії, у ферментативних реакціях, у забезпеченні імунних функцій, у метаболізмі холестерину.

Ворганізм людини залізо поступає аліментарним шляхом. Харчові продукти тваринного походження містять залізо у найлегше засвоюваній формі. Деякі рослинні продукти також багаті на залізо, проте його засвоєння організмом відбувається важче. Вважається, що організм засвоює до 35 % «тваринного» заліза. Більше всього заліза в яловичині, яловичій печінці, рибі (тунець), гарбузі, устрицях, вівсяній крупі, какао, горосі, листовій зелені, пивних дріжджах, інжирі та родзинках.

Ворганізмі дорослої людини міститься близько 3-5 г заліза; 2/3 його входить до складу гемоглобіну. Оптимальна інтенсивність надходження заліза в організм людини складає 10-20 мг/добу. Дефіцит заліза може розвинутися, якщо надходження в організм буде менше 1 мг/добу. Поріг токсичності заліза для людини складає 200 мг/добу.

Класифікації препаратів заліза

АТС класифікація

В: ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СИСТЕМУ КРОВІ ТА ГЕМОПОЕЗ В03 Антианемічні засоби В03А Препарати заліза

В02АА Заліза 2 + препарати для перорального призначення В03АА02 Заліза фумарат В03АА03 Заліза глюконат В03АА07 Заліза сульфат

В03АВ Заліза 3 + препарати для перорального призначення В03АВ05 Заліза поліізомальтозат В03АВ09 Заліза протеїнсукцинілат

В03АС Заліза 3 + препарати для парентерального призначення В03АС01 Декстриферон В03АС02 Заліза оксиду сахаринат

В03АС06 Заліза 3 гідроксид декстран В03АД Препарати заліза у комбінації з фолієвою кислотою

В03АД02 Заліза фумарат у комбінації з фолієвою кислотою В03АД04 Декстриферон

166

В03АЕ Препарати заліза у комбінації з іншими препаратами В03АЕ01 Препарати заліза у комбінації з вітаміном В12 і фолієвою кислотою В03АЕ03 Препарати заліза у комбінації з полівітамінами В02АЕ10 Препарати заліза у комбінації з іншими препаратами

Класифікація за хімічною структурою

У клінічній практиці використовують також класифікацію препаратів заліза за хімічною структурою:

–Солі заліза (двовалентного – частіше, і тривалентного – дуже рідко):

сульфат (ферроплекс, феррокаль, ферроградумет, тардиферон, сорбіфер);

глюконат (ферронал);

хлорид (гемофер);

фумарат (хеферол);

аскорбінат;

лактат.

–Комплекси тривалентного заліза з білками та сахарами (комплекс полімальтози з гідроокисом заліза – мальтофер, ферлатум, феррум лек).

–Комбіновані препарати:

з солями міді та марганцю – тотема;

з фолієвою кислотою – гіно-тардиферон, ферро-фольгамма;

з аскорбіновою кислотою – сорбіфер-дурулес, ферроплекс.

Класифікація за способом введення препаратів заліза

–Препарати заліза для перорального прийому.

–Препарати заліза для парентерального введення (комплекс декстрана з гідроксидом заліза (III).

Фармакокінетика

Обмін заліза в організмі людини включає наступні процеси:

1. Всмоктування у кишківнику

Залізо абсорбується переважно у дванадцятипалій і проксимальних відділах гинної кишки. У кишківнику людини із їжі всмоктується приблизно 1-2 мг заліза на добу. Ступінь абсорбції заліза залежить як від його кількості у споживаній їжі, так і від біодоступності.

2. Транспорт до тканин (трансферин)

Обмін заліза між тканинними депо здійснюється специфічним переносником – плазматичним білком трансферином, який є JЗ-глобуліном, що синтезується в печінці. У нормі концентрація трансферина в плазмі складає 250 мг/дл, що дозволяє плазмі зв’язувати 250-400 мг заліза на 100 мл. Це так звана загальна залізозв’язуюча здатність сироватки (ЗЗЗС). У нормі трансферин насичений залізом на 20-45 %.

3. Утилізація тканинами (міоглобін, гем, негемові ферменти)

Чим вище насичення трансферина залізом, тим вище утилізація заліза тканинами.

167

4. Депонування (ферітин, гемосидерин)

У молекулі феритину залізо локалізується усередині протеїнової оболонки (апоферитин), яка може поглинати Fe2+ і окисляти його до Fe3+. Синтез апоферитина стимулюється залізом. У нормі концентрація феритину в сироватці тісно корелює з його запасами у депо, при цьому концентрація феритину, рівна 1 мкг/л, відповідає 10 мкг заліза в депо. Гемосидерин є деградованою формою феритину, в якій молекула втрачає частину протеїнової оболонки і денатурується. Більша частина депонованого заліза знаходиться у вигляді феритину, проте, по мірі збільшення його кількості збільшується його частина у вигляді гемосидерина.

5. Екскреція і втрати

Фізіологічні втрати заліза з сечею, потом, калом, шкірою, волоссям, нігтями не залежать від статі та складають 1-2 мг/добу; у жінок з метрорагіями – 2-3 мг/добу. Добова потреба у залізі для чоловіків складає 10 мг, для жінок – 20 мг, у період вагітності, пологів, лактації добова потреба – до 30 мг.

Ефекти застосування препаратів заліза

Ефекти застосування препаратів заліза оцінюються за показниками гемограми:

–ретикулоцитоз (максимальний – у перший тиждень) – показник стимуляції залізом еритроїдного ростка червоного кісткового мозку;

–збільшення кількості еритроцитів;

–підвищення рівня гемоглобіну крові;

–збільшення кольорового показника крові.

Показання до застосування

–Залізодефіцитна анемія (ЗДА):

Зниження заліза сироватки крові менше 14,3 мкмоль/л;

Зниження гемоглобіну менш 100 г/л;

Еритроцитів менш 4,0х1012/л.

–Гострі та хронічні важкі інфекційні захворювання (велика витрата заліза на нейтралізацію токсинів, фіксацію заліза в області запалення, фагоцитоз заліза).

Особливості застосування

Існує два показники при виборі дози (табл. 2.13) препарату: загальний вміст солі заліза та вміст вільного заліза. Наприклад, гемостимулін містить 240 мг солі заліза, а вільного заліза – лише 50 мг; ферроплекс – 50 мг солі, вільного заліза – 10 мг. Річ у тому, що при призначенні препаратів заліза доза розраховується не за сольовим складом, а за вмістом вільного заліза.

168

						Таблиця 2.13
		Препарати заліза для ентерального використання
		Моно-	Доза,	Комплексні препарати
	Сіль заліза					Доза
		препарати	мг	Назва	Склад
						заліза, мг
		Феро-	80	Фероплекс		10
		градумет
					+ вітамін С
		Гемофер	105	Сорбіфер		100
		пролонгатум		дурулес
				Актиферин
				(капсули,	+ серин	35
				краплі, сироп)
				Ферумаксин		26,9/5 мл
				(сироп)
				Тардиферон	+ вітамін С	80
	Сульфат				+ мукопротеаза
	заліза				+ вітамін С
				Гінотардиферон	+ мукопротеаза	80
					+ фолієва кислота
					+ вітамін С
					+ нікотинамід	150 мг
				Фенотек	+ вітаміни групи В
						FeSO4
					+ пантотенова
					кислота
					+ вітамін С
				Фенюльс	+ нікотинамід	45
					+ вітаміни групи В
					+ фолієва кислота
	Карбонат			Глобіген	+ В12, Токоферол	100
	заліза			(капсули)	+ натрію селеніт
					+ цинку сульфат
	Хлорид	Гемофер	45 г/мл
	заліза	(краплі)
				Гемоферон	+ фолієва кислота	42 мг/5мл
	Заліза				+ В12
	амонійного			Ранферон-12	+ фолієва кислота
	цитрат				+ В12, спирт	42 мг/ 5 мл
				(эліксир)
					етиловий
	Фумарат			Ранферон-12	+ вітамін С, В12
					+ фолієва кислота	100
	заліза			(капсули)
					+ сульфат цинку
				Гемсінерал ТД	+ В12	66 мг
					+ фолієва кислота
				Глобірон Н	+ фолієва кислота
					+ В12, +В6	100
				(капсули)
					+ докузат натрію
	Глюконат			Тотема (ампули,	+ міді глюконат
					+ марганцю	50
	заліза			per os)
					глюконат
	Гідроокис	Глобірон	сироп	Биофер
		Глобіген			+ фолієва кислота	100
	заліза полі-		10 г/мл	Мальтофер-фол
		Мальтофер
	мальтозний
		Мальтофер
	комплекс		50 г/мл
		краплі

Мінімальна добова доза вільного заліза повинна складати не менше 100 мг. Оптимальною добовою дозою є 150-200 мг. Якщо оптимальна доза добре перено-

169

ситься, можна збільшити її до 300-400 мг (максимальна пероральна доза). Подальше збільшення дози до позитивного ефекту не приводить, оскільки всмоктування не збільшується. Терапевтичний діапазон доз заліза складає 100-400 мг. Вибір залежить від індивідуальної переносимості заліза, тяжкості анемії. Зазвичай добова доза ділиться на 3-4 прийоми. При призначенні високих доз (більше 200 мг) доцільно ділити їх на 6-8 прийомів, оскільки вважається, що переносимість високих доз поліпшується при дробовому прийомі. Щоб поліпшити переносимість і поліпшити всмоктування препаратів заліза, за годину до прийому препаратів заліза рекоменуеться приймати панкреатин, фестал і інші ферментні препарати. Якщо при прийомі заліза до їжі з’являються диспепсичні розлади, його можна призначати через 2 год після їжі.

Лікування залізодефіцитних анемій завжди починають із перорального прийому заліза. Тільки при особливих показаннях переводять на парентеральний прийом. Результати лікування оцінюють по зміні вмісту ретикулоцитів. Вважається, що ретикулоцитарний криз з’являється на 3-7 добу від початку лікування препаратами заліза. Вміст ретикулоцитів може при цьому зростати до 10-20 проміле. Максимальна ретикулоцитарна реакція наступає на 7-10 добу від початку лікування. Приріст гемоглобіну починається з 5 доби при правильному лікуванні. Відсутність приросту протягом цього періоду не свідчить про погане засвоєння. Нормальним вважається приріст гемоглобіну 1 % на добу, або на 0,15 г на добу. Відновлення нормального рівня гемоглобіну при правильному лікуванні повинне відбутися до 3-6 тижня від його початку, а повна нормалізація відбувається на 2-3 місяць. Відновлення запасу заліза наступає на 4-6 місяць від початку лікування, і курс лікування залізодефіцитної анемії повинен складати не менше 4-6 місяців.

Якщо протягом місяця гемоглобін не має тенденції до відновлення, треба проаналізувати всю тактику лікування і зробити висновки.

Після проведення курсу лікування препаратами заліза рекомендують для закріплення ефекту повторювати курси 2-3 рази через півроку. В цілому, процес лікування анемії складає близько 2 років.

Протипоказання до призначення препаратів заліза

Абсолютні протипоказання:

–Будь-яка алергічна реакція на прийом препаратів заліза (слабкість, лихоманка, артралгія, сип, збільшення лімфовузлів).

–Підвищений вміст заліза в організмі (гемолітична анемія, гемохроматоз).

–Порушення засвоєння заліза – псевдозалізодефіцит (апластична анемія унаслідок отруєння свинцем, гіпотиреоз, природжена аномалія конституції та ін.).

–Анемії, викликані дефіцитом вітаміну В12 (анемія Адіссона-Бірмера).

–Гемобластози.

170