Шляхи утворення держав

Крім того, враховуючи усі ці чинники, дослідники виділяють три основні шляхи утворення держав: військовий, аристократичний і плутократичний /рис.6/.

Рис. 6. Шляхи утворення держав

Насильницькі методи привласнення додаткового продукту були поширені у давньому світі, а для цього було потрібне сильне, дієздатне військо, що і вело до виникнення так званої воєнної демократії, коли на чолі утворених держав стояв військовий ватажок. Аристократичний шлях відрізнявся від попереднього тим, що на чолі державного утворення ставала людина аристократичного походження, тобто представник родо-племінної верхівки. А плутократичний шлях мав на увазі випадки, коли до влади приходили багаті впливові люди. Якщо перші два шляхи вважають універсальними, то третій не є таким бо має вузьке поширення (таким шляхом виникали держави в Новій Гвінеї, Меланезії).

Форми державного устрою

Отже, у загальному історичному розвитку суспільства є закономірний етап, коли виникають держави. Далі іде процес їх розвитку. Вони змінюють свою форму, з часом деякі з них зникають, разом з тим виникають усе нові держави, державний устрій у яких дещо розрізнявся. Виділяють декілька основних форм державного устрою /рис. 7/. Перш за все, їх поділяють на прості і складні. Прості (унітарні) – це такі держави, в яких існує повна політична єдність всього населення, окремі території якої не мають суверенітету і ознак державності (Україна, Польща, Литва тощо). Складні поділяють на три види: федерація, конфедерація і імперія.

Рис. 7. Форми державного устрою

Конфедерація уявляє собою добровільний союз суверенних держав, які у цьому союзі зберігають свою незалежність, а об’єднані централізовані органи утворюються лише для координації їх дій з певною метою у політичній, економічній чи військовій сфері. Ця форма державного устрою у сучасному світі практично відсутня. (США на початку свого існування, Німеччина ХІХ ст. тощо).

Федерація теж уявляє собою союзну державу, але її суверенні складові мають за мету збереження цілісності держави, для чого утворюють єдині союзні (федеральні) органи влади, які встановлюють єдине громадянство, грошові одиниці тощо (США, Росія, Індія, Німеччина, Мексика тощо). Тут окремі суверенні держави на добровільній основі передають частину свого суверенітету центральним федеральним органам. Для федерацій характерні: наявність двох рівнів державного апарату, що складають органи федерації та її суб’єктів; двопалатний парламент, дворівнева правова система та єдине громадянство.

І, нарешті, імперія - це таке складне державне утворення, в якому існують залучені силою залежні від одного центру (колоніальні) території інших держав або народів, які використовуються в основному як засіб існування цього центру. Імперії виникають внаслідок підкорення населення нових територій з метою екстенсивного розширення зони постачання життєво необхідного продукту. Тому в імперіях завжди існують конфлікти між центром і периферією, що приводить до закономірного їх краху. Крім того, імперії, як правило, сприяють розбалансуванню відносин підкореного населення з оточуючим природним середовищем. Вони з різноманітно - зберігаючих перетворюються у одноманітно – хижацькі, бо часто використовуються як сировинний придаток до метрополії. І це теж є фактором приреченості імперій. Усі відомі імперії у світі рано чи пізно зникли з карти світу (Римська, Австро-Угорська, Російська).