3.3. Проблеми періодизації культурно-історичного процесу. Співвідношення „світової”, „регіональної” та етнонаціональної культури.

Щоб добре розібратися з питанням про співвідношення загальнолюдської (світової) і національної (етнічно обмеженої) культур, слід зрозуміти різницю рівнів узагальнення розгляду КІП. Три рівні розгляду КІП : загальносвітовий („всесвітній”), глобально – регіональний ( у нашому випадку європейський) і етнічно окремий ( для нас український). Але слід зрозуміти – самі по собі всі ці рівні дають досить абстрактний розгляд; лише у взаємодії (європейській чи світовій) етнічні культури мають конкретний зміст. Це особливо помітно у великому історичному часі. Модель загальноєвропейського культурного поступу наочно подана в таблиці, запропонованій українським культурологом Соболем П.П. (додаток №4). За вертикаллю в таблиці послідовно розташовані культурно-історичні епохи європейського культурного розвитку. В горизонтальних чарунках приводяться до кожної епохи за певними ознаками параметричні, межовим чином узагальнені характеристики. Варто з’ясувати значення цих термінів-характеристик, якщо вони вам ще невідомі, у словнику чи енциклопедії. У цій схемі також графічно відтворена відповідність історичних періодів розвитку української культури загальноєвропейським культурним епохам, що надає можливість добре зорієнтуватись при підготовці індивідуальних завдань: адже давати характеристику культурній епосі треба як на матеріалі Західної Європи, так і України.

3.4. Українська культура як цілісна система.

Глибокий гуманістичний зміст української культури, її значення для творчого самоусвідомлення багатьох поколінь українського народу в національному саморозвитку та світовій цивілізації зумовили об’єктивне перетворення її на цілісну систему духовного світу українців. Категорія “українська культура як цілісна система” порівняно нова. З початком демократичних перетворень у суспільному житті українського народу та з проголошенням державної незалежності України, наша національна культура почала поступово розглядатися й аналізуватися науковцями – культурологами як саме цілісна система, що найповніше виражає духовний світ українського народу. Та й сам український народ науковцями тепер розглядається як єдине соціально – етнічне ціле, яке виникло, сформувалось і розвивається в умовах суворої історичної об’єктивності, без штучного поділу його на “східняків” і “західняків”, українців материкової України та діаспори, українську “буржуазну” і українську “пролетарську” нації тощо.

Українська культура поділяється ними за такими ж об’єктивними критеріями. Проте, виходячи з об’єктивних факторів, слід зазначити, що українська культура завжди розвивалась та функціонувала як єдине ціле, переборюючи на своєму шляху найрізноманітніші ідеологічні, політичні, класові, конфесійні й тому подібні перепони.

Що ж ми сьогодні розуміємо під категорією “українська культура як цілісна система”? Відповідаючи на це питання, слід зазначити, що :

по – перше, українську культуру сьогодні слід розглядати як єдине ціле, витворене в галузі матеріального і духовного виробництва генієм нашого народу як у материковій частині, так і в діаспорі;

по – друге, цілісна система культури включає в себе об’єктивну оцінку ідейно – протилежних течій і напрямів у ній;

по – третє, відмова від підходу до вивчення української культури як замкнутого соціального організму. Українська культура, як оригінальна і своєрідна система, самоутверджуючись, на всіх етапах розвитку була включена в сферу міжнаціонального духовного синтезу та взаємодії, в регіональний і світовий культурний процес. Цілісність культури в даному разі означає розгляд і оцінку національно – своєрідного в органічному, езотеричному (глибинному) взаємозв’язку його із загальнолюдським;

по – четверте, об’єктивно спричинена нерівномірність розвитку культури, відсутність прямолінійного, одночасного прогресу всіх її видів, галузей і напрямків не можуть слугувати обґрунтуванням надання переваги у вивченні та аналізові тієї чи іншої її складової. Це є неприпустимим порушенням основоположних принципів аналізу культури як цілісної системи;

по – п’яте, цілісний підхід до культури передбачає такий її аналіз, коли до уваги однаковою мірою береться безперервність її розвитку, всі його періоди, підйоми і спади культурного процесу в Україні.

Розглядаючи періодизацію української культури, зазначимо, що нерідко початки української культури означувались у виданнях радянської доби в кращому разі роками закінчення історії Київської Русі – так званої “спільної колиски східнослов’янських народів”, тобто ХIV, а то й XV- XVII століттями. При цьому “забували”, а точніше – свідомо обходили мовчанкою, що історія українського народу та його культури починається ще з прадавніх часів, коли він, будучи єдиним автохтоном на своїй землі, творив глибокі народні традиції, високі взірці культури, опановував і нерідко втрачав (тепер уже з відомих причин) державні форми свого життя.

Вихідним моментом наукової періодизації розвитку української культури є чітке визначення її субстрату (носія) – українського народу та української нації, і передусім історичних умов їх формування. Це пов’язано з тим, що для аналізу характерних світоглядних уявлень, цінностей та ідеалів етносу, традицій його суспільного життя, специфічних форм культуротворчої діяльності та звичаєвого права слід зрозуміти історичні умови їх формування і розвитку, тобто чітко простежити періодизацію української культури через призму її національної об’єктивності.

Поміркуйте:

1. У чому на Вашу думку полягає схематизм теорії суспільного прогресу О.Конта?

2. У чому відмінність поглядів К.Маркса, Ф.Енгельса і Ф.Гегеля на закономірність історичного прогресу?

3. Що об’єднує концепції суспільного прогресу О.Конта, Ф.Гегеля, К.Маркса, Ф.Енгельса?

4. У чому вбачають „ цивілізаторську місію” Заходу прибічники європоцентризму?

5. У чому сутність принципу одно лінійності історичного процесу?

6. Чи можлива передача цивілізації від одного культурно – історичного типу до іншого? Наведіть приклади. Чи можливий їх взаємний вплив?

7. Чим обумовлене існування різних підходів до виділення культурно – історичних епох?

8. Що ми сьогодні розуміємо під категорією “українська культура як цілісна система”?