1.3 Обгрунтування напрямку модернізації

Подрібнені коренеплоди є доброю добавкою до кормової суміші і охоче поїдається тваринами. В відповідності з вимогами розміри часток подрібнених коренеплодів для ВРХ мають розміри 5...12 мм. Практика показує, що подрібнювачі, які випускаються серійно, а саме ИКМ-5, ИКС-5М, ДИС-1М, Волгарь-5) не забезпечують такого рівня подрібнення, Окрім того, вони мають низьку експлуатаційну надійність, велику енергоємність і вагу, складну конструкцію, дорогі. При подрібненні кормового буряка даними машинами виділяється велика кількість соку, який розливається через отвори на підлогу кормоцеху, а при попаданні на електричні робочі органи пошкоджує їх.

Скористатися з будь-яким з перечислених подрібнювачів в нашому кормоцеху буде нераціонально. Тому нам необхідно розробити таку конструкцію подрібнювача коренеплодів, яка б виконувала подрібнення з мінімальними затратами електроенергії, праці, із відповідними зоотехнічним вимогам розмірами часток.

Таким подрібнювач на мій погляд повинен бути подрібнювач з дисковим робочим органом з ножами, які мають ріжучу кромку, розміри часток подрібнених коренебульбоплодів будуть відповідати певному зазору між ножами і прорізами а також повинен забезпечувати надійність та безвідмовність у роботі. Розроблений подрібнювач коренебульбоплодів повинен відповідати зоотехнічним вимогам.

1.4 Аналіз конструкцій існуючих подрібнювачів

При приготуванні кормів для ВРХ слід дотримуватися слідуючи зоотехнічних вимог:

• сіно повинно мити приємний запах, зеленуватий колір, в 1 кг має бути 0,42...0,46 кормові одиниці і 48...58 г перетравленого протеїну, 25...35 кг каротину;

• сінаж повинен мати приємний фруктовий запах, жовто-зелений колір, в 1 кг має бути 0,3...0,35 кормові одиниці, 30...60 г перетравленого протеїну, 40 мг каротину, 5 г кальцію, близько 1 г фосфору;

• силос повинен мати кислотність рН-3,5...4,6, не містити плісняви і оцінюватись на 11 балів за шкалою оцінки, мати приємний фруктовий або квашених овочів запах, і містити каротину в 1 кг – 15...25 мг;

• зерно кукурудзи, ячменю, вівса гороху та інших зернобобових культур перед згодовуванням тваринам розмелюють, подрібнюють, плющать. Для ВРХ краще його подрібнювати на частки розміром часток 1,5...3 мм, свиням 0,2...1 мм;

• консервоване зерно (вологість до 30...35%) плющать до мінімальної товщини 0,5 мм. Відхилення не повинне перевищувати ±20%. Кількість зерен з не пошкодженою поверхнею допускається до 1%.;

• коренеплоди мають бути чистими, без гнилі, плісняви, забруднення землею не повинно перевищувати 2...3% за масою, частки після подрібнення мають бути товщиною 10...15 мм;

• кормова суміш повинна бути однорідною (рівномірно вимішаною), без забруднення, мати температуру 12...25⁰С, вологість 25...42%, зберігатися не більше 1,5 години, мати задану кормову поживність і необхідну кількість вітамінів.

Корми поділяються на грубі, соковиті, вологі (рідкі), концентровані, мінеральні, синтетичні та відходи технічної промисловості.

Таблиця 2.1 - Фізико-механічні властивості кормів

Назва корму	Об’ємна маса	Кут природного скосу ψ	Коефіцієнт тертя по сталі f
Сіно	95...140	50...65	0,25...0,30
Подрібнена солома	70...100	43...50	0,24...0,33
Буряк кормовий	560...620	30...45	0,48...0,50
Бараболя	600...650	25...35	0,45...0,50
Горох	800...820	14...20	0,20...0,30
Кукурудза	700...780	30...35	0,30...0,42
Ячмінь	560...710	35...38	0,35...0,47
Силос	600...750	65...70	0,66...0,70
Сінаж	500...600	65...70	0,60...0,65
комбікорм	600...750	35...40	0,35...0,40

Зоотехнічні вимоги подрібнювача зводяться до наступного:

1. Висока продуктивність.

2. Універсальність використання схожих операцій.

3. Змога регулювання ступеня подрібнення і продуктивності.

4. Машина не повинна загромаджувати проходи і затемняти приміщення.

5. Розміри подрібнювача повинні допускати його використання в типових тваринницьких приміщеннях.

6. Зручність очищення від залишків кормів.

7. Надійність в роботі і простота в керуванні.

8. Взаємозаміна робочих органів на випадок їх поломки.

9. Можливість використання засобів автоматики.

10. Простота будови і експлуатації.

11. Він повинен добре подрібнювати і не допускати лишніх витрат.

12. Мати мінімальні енерговитрати.

13. Володіти кращими техніко-економічними показниками.

2. Конструктивна частина

2.1 Розробка варіантів конструктивних схем

Варіант 1. Вданому варіанті двигун знаходиться безпосередньо під диском-подрібнювачем, диск закріплюється на валу двигуна болтовим зєднанням.

Варіант 2. В запропонованому варіанті двигун винесенно на корпус шнека, що дозволяє винести його з агресивного середовища. Диск-подрібнювач закріплюється на валу, який встановлено на двох підшипниках. Також встановлено клинопасову поліклинову передачу, для передачі крутного моменту від двигуна до диска-подрібнювача.

Варіант 3. У цьому варіанті двигун встановлено над подрібнювальною камерою, крутний момент від двигуна до диска передається за допомогою встановленого вала, який зєднується з валом двигуна.