Організація служб охорони навколишнього середовища в україні»

Згідно чинного законодавства «управління в галузі екології – це урегульовані правовими нормами суспільні відносини, в яких реалізується діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки юридичними і фізичними особами, дотримання екологічного законодавства, попередження екологічних правопорушень та захист екологічних прав громадян. Виходячи з цього, об’єктом управління постають суспільні відносини в галузі взаємодії суспільства і природного середовища. Метою управління природокористуванням та охороною навколишнього природного середовища є: раціональне використання природних ресурсів, контроль за дотриманням вимог екологічного законодавства і екобезпеки, забезпечення проведення ефективних заходів з охорони довкілля, тощо. Досягнення мети забезпечується виконанням державними та іншими органами певних функцій. Здійснення цих функцій базується як на основних принципах державного управління, так і на специфічних принципах, властивих саме природокористуванню.

Під функціями державного управління у сфері екології варто розуміти визначені екологічним законодавством види діяльності органів та інших суб’єктів права, спрямованих на організацію раціонального використання і відновлення природних ресурсів, а також охорони навколишнього середовища. Кожна з функцій державного управління за цільовою спрямованістю, формою здійснення, за системою органів, що виконують відповідний вид діяльності, має самостійне значення. Вони закріплені відповідними нормативними актами.

До функцій державного управління в екології відносяться:

• розподіл і перерозподіл природних ресурсів між природокористувачами – це така функція державного управління, в результаті якї в природокористуванні виникають, змінюються і припиняються права на користування (власність) природними ресурсами.

• облік природних ресурсів і ведення природоресурсних кадастрів – одержання сукупності достовірних і необхідних зведень про природний, господарський і правовий стан кожного об’єкта природного світу;

• просторово-територіальне розташування об’єктів природи здійснюється в таких формах: землевпорядження, лісовпорядження, просторово-територіальне користування надрами, мисливський нагляд, паспортизація водних об’єктів;

• планування використання й охорони навколишнього природного середовища – це діяльність відповідних органів, спрямована на розробку і прийняття екологічних програм, планів, що визначають ціль, напрямки і конкретні задачі охорони навколишнього середовища, а також засоби їхнього досягнення на основі наукових принципів природокористування;

• прогнозування, спостереження (моніторинг) і інформування в області використання, відновлення й охорони навколишнього середовища;

• контроль за використанням, відновленням природних ресурсів і охороною навколишньої природного середовища – це діяльність визначених державних органів, спрямована на забезпечення дотримання всіма міністерствами, державними комітетами і відомствами, державними, кооперативними і суспільними підприємствами, організаціями, а також громадянами України, іноземними фізичними і юридичними особами встановленого порядку користування природними ресурсами, правил охорони навколишнього середовища, а також інших правил, встановлених екологічним законодавством;

• екологічна експертиза – це спеціальне організаційне і правове забезпечення експертної діяльності державних органів, суспільних об’єднань, неурядових формувань, інших спеціалізованих об’єднань висококваліфікованих фахівців у сфері екології (експертів), які діють у рамках еколого-експертних процесуальних правових відносин;

• рішення спорів про право природокористування – це діяльність компетентних державних органів із розгляду і прийняття рішень щодо розбіжностей, викликаних порушенням права володіння і права користування об’єктами природи.

Єдність функцій охорони навколишнього середовища обумовлено специфікою їхнього змісту, в основі якої лежить єдність природи, взаємозв’язок і взаємозалежність, що існує в природі між різними її об’єктами. Разом з тим своєрідність різних природних об’єктів (земля, надра, ліси та ін.) обумовлює те, що кожна з перерахованих функцій має свій конкретний зміст щодо кожного окремого виду природних ресурсів. У зв’язку з цим функції в сфері екології розглядаються окремо для кожного природного об’єкта.