48 Наукова та суспільно-політична діяльність м.С Грушевського

Політичну діяльність Г. розпочав у Галичині, де став одним із засновників Укр. Національно-демократичної партії. В роки першої російської революції багато часу проводив на Наддніпрянській революції. В 1907 Г. організував і очолив укр. Наукове товариство в Києві, продовжуючи освоб політ діяльність став одним з ініціаторів створення і головою товариства укр. Поступовців, яке об'єднало більшість українських партій та національно-громадських орг. Автор понад 2000 наукових набот. Ідеї народництва і федералізму переважали в його науковій і громадській діяльності. Для історичних концепцій Р. було характерне верховенство соціальних інтересів над національно-державними. Ідеалом майбутнього устрою Укр. Для Г. був демократичний федералізм з широкими правами громадян, виборністю всіх органів управління.

49 Початок національно- демократичної революції в Україні. Утворення та діяльність Центральної Ради

23 лютого(8 березня) 1917 в Петрограді почалися хвилювання серед робітників, які протестували проти масових звільнень на одному з заводів і вимагали поліпшити постачання міста хлібом. Спроби розігнати демонстрантів за допомогою військ нічого не дали. Вимоги повстанців стали політичними, а рух швидко переріс у революцію. 27 лютого царську владу в Петрограді було скинуто, а 2(15) березня Микола ІІ відрікся від престолу. Влада в Р. перейшла до Тимчасового Уряду. Очолив ур. князь Львов. Реальна влада на місцях належала радам. Уряд оголосив про введення громадських свобод, ліквідацію поліції та жандармерії, про амністію для всіх політ в'язнів . але далі цього урядовці не пішли: Р. продовжувала війну, країна не була проголошена республікою, селяни не отримали землі, питання про автономію території взагалі не обговорювалося, очікування змін поступово змінюється на розчарування.

У великих містах Укр. про події в Петр. Дізналися 27 лютого-1 березня. Революція швидко здобула підтримку укр. народу: почалися демонстрації і мітинги, виникли ради. Укр. партії усвідомлювали про необхідність єдності в боротьбі за національні права народу. Для керівництва рухом був необхідне загальнонац. політ. центр. 3-4 березня з ініціативи самостійників и туповців було утворено УЦР-обєднаний центр укр. руху. На чолі став М.Грушевський, який мав величезний авторитет як учений і політик. У керівництві ради також брали участь Винниченко, Петлюра та багато інших політиків. Серед політиків не було повної єдності: більшість вважала, що найближчім завданням має бути утворення автономної укр. держави у складі Р. самостійники вважали, що необхідно боротися за незалежність. Після деяких вагань вони вирішили продовжувати співпрацю з автономістами. Таким чином УЦР головною метою вважала здобуття Укр. автономії.

50 Боротьба за українську автономію у 1917р. І та іі Універсали Центральної Ради

Боротьба за українську державність. І та ІІ Універсали.

10(23) червня УЦР проголосила свій І Унів., відповідно до якого Укр. ставала автономною державою у складі Росії. Універсал закріплював принципи народного суверенітету: усі громадяни мали право приймати участь у виборах Всенародних укр. зборів. Було створено головний уряд Укр. - Ген. Секретаріат. Головою уряду став В.Винниченко. І Унів. Започаткував відновлення укр. державності. Тимчасовий уряд сприйняв Унів., як загрозу єдності Р., він швидко втрачав популярність, уряд був змушений визнати УЦР та розпочати з нею переговори, делегація уряду прибула до К. та стала переконувати керівництво ради скасувати І У., обіцяючи, що автономія буде надана наприкінці 1917 р. 3(16) липня УЦР поступилася тиску уряду і видала ІІ., яким автономний статус Укр. ліквідувався, склад і повноваження Ген.Сек. повинні були затв. Тимчасовим Ур. , а сам Сек.. перетворювався на орган із украй нечіткими повноваженнями. До складу УЦР було включено представників російських, єврейських та ін. неукр. партій. ІІ Ун. Був явною стратегічною помилкою керівництва Р., що утруднив процес становлення укр. державності.

Умови І Універсалу