Kamyanets

прототекстів у культуру-джерело і їхніх перекладів у цільову культуру, однак зазначена тактика переважно дає змогу відтворити іронію в перекладі через стилістичний контраст між метатекстом і прототекстом і водночас сприяє популяризації перекладів конкретних творів-прототекстів у цільовій культурі. Буває, однак, що відтворити іронічну алюзію цитатою з перекладу відповідного твору-прототексту неможливо – зокрема, якщо алюзія містить гру слів, або й з інших причин – і тоді доводиться розглядати інші тактики – тобто, як правило, одомашнювати цільовий текст.

В романі Д. Лоджа “Nice Work” головний менеджер фабрики (managing director) Віктор Вілкокс розповідає викладачці університету Робін Пенроуз, як виглядатиме фабрика, коли її повністю комп’ютеризують – працівники будуть непотрібні, машини все робитимуть самі. Робін запитує:

‘And the Managing Director? Will he be a computer too, sitting in a dark office?’

Wilcox considered the question seriously. ‘No, computers can’t think. There’ll always have to be a man in charge, at least one man, deciding what should be made, and how. But these jobs’ – he jerked his head round at the rows of benches – ‘will no longer exist. This machine here is doing the work that was done last year by twelve men.’

‘Oh brave new world,’ said Robyn, ‘where only the managing directors have jobs.’ [Lodge, 1990, c. 680].

“Brave new world” – це назва відомого роману-утопії британського письменника О. Гакслі (1932), в якому змальоване технологізоване суспільство майбутнього. У цьому суспільстві кожен виконує свою чітко окреслену функцію і всі начебто задоволені, однак насправді ні в кого немає свободи.

З часом вислів “brave new world” наблизився до фразеологізму і сьогодні в англомовному світі він чітко асоціюється із типом суспільства, яке описав О. Гакслі [Longman, 2005].

Отже, в розглянутому уривкові роману Д. Лоджа іронія репліки“brave new world” очевидна для всіх категорій читачів, оскільки, по-перше, сам цей вислів набув чіткої іронічної конотації, а по-друге, продовження речення “where only the managing directors have jobs” (тобто всі інші – безробітні) виразно свідчить, що позитивно конотований епітет brave у цьому випадку можна трактувати тільки як іронію. Власне в зв’язку з цим у перекладі відтворити іронію не складно, однак варто спробувати відтворити також інтертекстуальність, тобто натяк на “досконалий” технологізований світ із твору О. Гакслі.

121

Іронічна назва роману О. Гакслі первинно походить із “Бурі” В. Шекспіра: Міранда, яка довгий час бачила з людей лише потворного Калібана, виголошує:

O wonder!

How many goodly creatures are there here! How beauteous mankind is!

O brave new world

That has such people in’t!

[Shakespeare, 2002, c. 675].

У перекладах роману О. Гакслі іншими мовами його назву часто перекладають схожим висловом із цільової культури, аби відтворити закладену в ній інтертекстуальну іронію. Наприклад, у французькому перекладі назва звучить “Le Meilleur des Mondes” (“Найкращий зі світів”) – це алюзія на відомий вислів філософа Панґлоса з повісті Ф. М. Вольтера “Candide ou l’Optimisme”

(“Кандід, або Оптимізм”) (1759).

Українською мовою роман О. Гакслі “Brave New World” переклав С. Маренко, переклад був надрукований у журналі

“Всесвіт” за 1994 із назвою “Прекрасний новий світ” [Гакслі, 1994].

Шекспірову “Бурю” українською перекладали неодноразово. Зокрема, уривок переклав І. Франко (1884), повністю п’єсу ще до еміграції (1931) переклав Юрій Клен, однак в Україні його переклад так і не був опублікований і побачив світ лише в Торонто 1960 року. Тим часом, сучасній українській аудиторії найдоступніший, очевидно, переклад М. Бажана, який увійшов до шеститомного видання творів В. Шекспіра. У цьому перекладі відповідні слова Міранди звучать так:

О диво!

Які вродливі я створіння бачу! Яке прекрасне це поріддя людське! Який чудесний світ новий оцей,

Де отакі є люди! [Шекспір, 1986, c. 432].

Очевидно, що в українському перекладі назва роману О. Гакслі не перегукується зі словами Міранди з найвідомішого українського перекладу шекспірової “Бурі”. Найімовірніше, в українському контексті ця назва взагалі не є алюзивною, залишаючись, утім, іронічною. Тож у романі Д. Лоджа доцільно зацитувати саме цю назву, щоб зберегти для поінформованих читачів натяк на роман-утопію О. Гакслі; алюзією ж на В. Шекспіра доводиться пожертвувати. Весь уривок тоді звучатиме так:

122

–А головний менеджер? Його теж замінить комп’ютер, що стоятиме в якомусь кабінеті без світла?

Вілкокс серйозно замислився над цим запитанням.

–Ні, комп’ютери не вміють думати. Щоб керувати усім процесом, завжди буде потрібна людина – хоча б одна, яка вирішуватиме, що слід робити і як саме. А от цього всього, – він кивнув на ряди станків довкола, – незабаром не стане. Один такий агрегат виконує роботу, яку ще торік виконувало дванадцятеро людей.

–О прекрасний новий світ, – мовила Робін, – де тільки головні менеджери мають роботу (переклад А. К., Т. Н.).

Очевидно, що в Україні роман О. Гакслі значно менше відомий, ніж в англомовному світі, а український вислів “прекрасний новий світ”, на відміну від англійського відповідника, не наблизився до фразеологізму; тому, попри прозорість іронії в українському перекладі, алюзію на роман О. Гакслі варто ще й пояснити в примітці, а також надати інформацію про український переклад цього твору задля його популяризації.

Оскільки іронія у репліці Робін Пенроуз “О прекрасний новий світ” очевидна для всіх категорій читачів, і цільовий текст із цією цитатою цілком когерентний, то розглядати інші перекладацькі тактики в цьому випадку недоцільно.

Уромані британського автора Дж. Ешфорда “A Question of Principle” поліцейським треба якнайшвидше добути докази, щоб звинуватити героя роману адвоката Теренса Елгема у вбивстві, але комп’ютер може переглянути базу даних лише за кілька днів. З цього приводу між поліцейськими відбувається така розмова:

‘The present computer is so slow that it can take up to ten days to go through its database of three hundred and fifty thousand prints. But some genius is working on a new computer that’ll cut the time down to one day’.

‘Always jam tomorrow,’ said McMahon [Ashford, 1987, c. 90].

Вислів “jam tomorrow” – первинно походить із повісті-казки Л. Керролла “Through the Looking-Glass” – Біла Королева, яка запропонувала Алісі бути в неї покоївкою й одержувати за це

“twopence a week, and jam every other day” [Carroll, 1994, c.103],

мала таке правило:

‘…jam to-morrow and jam yesterday - but never jam to-day’ [ibid].

Саме англійське слово jam вживалося в переносному значенні ще раніше, ніж Л. Керролл написав казку “Through the LookingGlass”. Про це свідчить його тлумачення у “Словнику сучасного сленгу, жаргону та просторіччя” Дж. Готтена (1859): Real jam, a sporting phrase, meaning anything exceptionally good [Hotten, 1859].

123

Л. Керрол у властивій йому манері “обіграв” пряме і переносне значення цього слова. Уже через кілька років після опублікування

“Through the Looking-Glass” вислів “jam tomorrow” став фразеологізмом зі значенням синонімічним “pie in the sky” (прибл. “журавель у небі”), “some pleasant event in the future, which is never likely to materialize” [The Phrase Finder, http://www.phrases.org.uk /meanings/211400.html] і сьогодні зафіксований у словниках як фразеологізм (напр. Longman: jam tomorrow – British English informal good things someone promises you, which never happen),

часто без пояснення його походження, а цитату з казки Л. Керролла, що містить цей вислів, включено до переліку найвідоміших цитат (Oxford Dictionary of Quotations: The rule is, jam to-morrow and jam yesterday – but never jam today. – Lewis Carroll, 1872 [Oxford Dictionary of Quotations, 2005]). Це означає,

що для англомовної, принаймні британської, аудиторії текст оригіналу когерентний навіть без розпізнання алюзії. Очевидно, що вислів “jam tomorrow”, втративши зв’язок із первинним контекстом, зберіг іронічну конотацію; отже, в оригіналі іронія доступна і для поінформованого, і для “наївного” читача.

Щоб відтворити в цільовому тексті інтертекстуальну іронію повною мірою, доцільно трактувати цю іронічну репліку як “живу” алюзію і спробувати відтворити її цитатою з українського перекладу “Аліси в Задзеркаллі”. Відповідний уривок у цьому перекладі звучить так:

–...Моє правило таке: варення на завтра і варення на вчора. Тільки не на сьогодні.

–Але ж колись настане черга й “варення на сьогодні”! – запротестувала Аліса.

–Не настане! – сказала Королева. – Варення подається лише на завтра, а сьогодні – на те й сього-дні, що буває лише сього дня! [Керрол, 2001, c. 63].

Спираючись на український переклад “Аліси в Задзеркаллі” В. Корнієнка, репліку “Always jam tomorrow” у наведеному уривкові з роману Дж. Ешфорда можна перекласти як “Завжди

“варення на завтра” (взявши “варення на завтра” у лапки, щоб підкреслити запозиченість цього вислову):

–Сучасні комп’ютери надто повільні. Щоб переглянути всі триста п’ятдесят тисяч відбитків, може знадобитися до десяти днів. Але якийсь геній вже працює над новим комп’ютером, якому достатньо буде для цього лише дня.

–Завжди “варення на завтра”, – зітхнув МакМейгон (переклад А. К.).

124

Або ж можна розширити цитату: “Отак завжди: “варення або на завтра, або на вчора. Тільки не на сьогодні”. Для інтертекстуально-свідомого читача такий переклад відтворюватиме іронію сповна – у цьому він може навіть перевершити оригінал, оскільки нова метафора чи “жива” алюзія зазвичай має яскравіші конотації, ніж стерта. Утім, опитування засвідчило, що на впізнаваність цієї алюзії особливо розраховувати не варто – ніхто з опитаних не розпізнав у вислові “варення на завтра” посилання на Л. Керролла, хоч переважна більшість із них читали “Алісу” – чи в оригіналі, чи в перекладі.

Український вислів “варення на завтра” не є фразеологізмом, і саме слово “варення” стандартно не вживається в переносному значенні, хоча в українській культурі це слово, вочевидь, має чітко позитивну конотацію (зокрема, завдяки казкам та мультфільмам, у тому числі російським, а також іншим іноземним – напр. про Карлсона чи Вінні-Пуха). Як виявило опитування, зміст цієї – доволі прозорої – метафори загалом зрозумілий і для інтертекстуально-несвідомих читачів, однак вона видається їм дещо дивною; тобто такий цільовий текст, по суті, не зовсім когерентний.

Прикметно, що в різних культурах є свої іронічні вислови для такої достатньо універсальної для людства ситуації. Наприклад, у російській культурі доволі влучним відповідником могла би бути відома цитата з хрестоматійного вірша М. Некрасова “Железная дорога”:

Жаль только – жить в эту пору прекрасную Уж не придется ни мне, ни тебе.

Однак використати її в російському перекладі роману Дж. Ешфорда замість оригінального “jam tomorrow” навряд чи було б можливо, оскільки британському поліцейському аж ніяк не личить цитувати російського поета.

Із повищих міркувань доцільно розглянути інший підхід до перекладу “jam tomorrow” у розглянутому уривкові – трактувати його як “мертву” алюзію, що стала ідіомою, і замінити українським висловом/фразеологізмом з іронічним звучанням,

наприклад: “Обіцянка-цяцянка (дурням радість)”. У такому разі цільовий текст буде повністю когерентний, однак інтертекстуальність у ньому буде втрачено, і герой, якому належать ці слова, стане дещо менш дотепним.

Схожа і навіть складніша перекладацька проблема виникає в романі Д. Лоджа “Changing Places”. Моріс Зепп, “розкутий” американець, якого доля закинула на півроку в глуху англійську провінцію, вирішив поїхати на вікенд до Лондона, щоб трохи

125

розважитись. Поніжившись у розкішному готельному номері і смачно повечерявши, він вийшов прогулятися і – ніби випадково – опинився в Сохо, посеред стриптиз-клубів:

So Morris had never crossed the threshold of any strip-club on South Strand, though he had often felt a stab of low curiosity, passing on his way to a restaurant or movie-house; and now, standing amid the alien porn of Soho, six thousand miles from home, only strangers around to observe him, and not many of those (for it is a cold, raw night) he thinks. ‘Why not?’ and ducks into the very first strip-joint he comes to, under the nose of a disconsolate-looking Indian at the door

[Lodge, 1990, c. 95].

“Standing amid the alien porn” – трансформована цитата з вірша Дж. Кітса “Ode to a Nightingale”:

Thou wast not born for death, immortal Bird! No hungry generations tread thee down; The voice I hear this passing night was heard In ancient days by emperor and clown: Perhaps the self-same song that found a path

Through the sad heart of Ruth, when, sick for home, She stood in tears amid the alien corn;

The same that oft-times hath

Charm’d magic casements, opening on the foam Of perilous seas, in faery lands forlorn

[Keats, 1972, c. 247].

Лірична тональність вірша добре відчутна навіть у цьому невеличкому уривкові, який містить спільний із зацитованим романом Д. Лоджа мотив – перебування на чужині, сум за батьківщиною. У Дж. Кітса цей мотив створено алюзією на біблійну “Книгу Рут”:

And Ruth the Moabitess said unto Naomi, Let me now go to the field, and glean ears of corn after him in whose sight I shall find grace. And she said unto her, Go, my daughter (Ruth 2:2).

У вірші Дж. Кітса біблійна алюзія в жодному разі не звучить іронічно, а навпаки – ще більше підкреслює “серйозність” твору. Інтертекстуальна іронія присутня лише у Д. Лоджа – вона виникає передусім у результаті зіставлення ліричного тону “Ode to a Nightingale” із жартівливим тоном роману “Changing Places” і

підсилюється модифікацією цитати та грою слів – замість “alien corn” у Д. Лоджа ─ “alien porn”. Можна припустити, що ця іронія доступна доволі значному відсоткові читачів оригіналу – вислів “amid the alien corn” в англомовному світі доволі активно

126

вживають без зв’язку з його первинним контекстом у значенні “на чужині” або ж “у чужому середовищі” [Merriam-Webster's Collegiate Dictionary, 1999]. Про ідіоматичність цього вислову свідчить, зокрема, й оповідання С. Моема з назвою “Alien Corn” (1931). Наскільки вдалося з’ясувати, українською мовою це оповідання не перекладене.

У перекладі І. Огієнка відповідний уривок “Книги Рут”

звучить так: І сказала моавітянка Рут до Ноомі: “Піду-но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в очах знайду милість”. А

та їй сказала: “Іди, моя дочко!” (Рут. 2, 2). В українській культурі цей фрагмент Святого письма не набув особливої популярності, і афоризмів чи фразеологізмів, пов’язаних із ним, немає.

Щоб відтворити інтертекстуальну іронію в перекладі роману “Сhanging Places”, доцільно розглянути наявні українські переклади “Оди солов’ю”. Відразу можна припустити, що цей твір відомий не надто великій частині української аудиторії, оскільки в школі його не вивчають, однак для відтворення іронії важливо, поперше, щоб у відповідному фрагменті відчувався ліричний тон і, бажано, ритмомелодика оригіналу, а по-друге, щоб цей фрагмент “вписувався” у твір Д. Лоджа, не порушуючи когерентності. Якщо ці дві умови виконуються, то зазначену тактику можна принаймні розглядати як одну з можливих. Серйозною перешкодою для збереження алюзії на Дж. Кітса може стати гра слів, яку рідко вдається відтворити в цільовому тексті водночас з оригінальною алюзією.

Існує щонайменше два українські переклади “Оди солов’ю” – переклад В. Мисика, опублікований 1968 року у збірці поезій Дж. Кітса, і переклад В. Марача, надрукований в Інтернеті 2007 року на сторінці “Поетичні майстерні”. У перекладі В. Мисика відповідна строфа звучить так:

Безсмертний голосе! Тебе довіку Крок поколінь голодних не приб’є! Тут потішало і раба, й владику У давні ночі тьохкання твоє.

Те саме, що скорботою сповняло У Руфі серце, як вона про дім В сльозах згадала на чужому лані, Що часто чарувало Магічні вікна у краю чужім,

У спіненім, безвіснім океані [Кітс, 1968, с. 50].

127

В. Марач переклав цей уривок так:

Тобі лишень безсмертя дар діставсь – Безсилі покоління й тьма віків – Цей голос, в який щойно я вслухавсь, Лунав колись для знаті й бідняків.

І, може, це той спів, що помагав Розвіять Рут за домом смуток свій, Як йшла, в сльозах вся, між чужих хлібів; Й нерідко чарував Ті вікна, з яких моря чуть прибій,

Казкових і забутих вже країв [Кітс, http://maysterni.com/publication.php?id=11101].

Очевидно, що жодний із двох перекладів не пропонує ідеального рішення –вислів, що відповідає англійському “amid the alien corn” і в першому, і в другому перекладі занадто короткий, щоб чітко вирізнятися як “чуже слово” чи відтворювати ритмомелодику поезії, і не передбачає можливості гри слів. Трансформувати відповідний фрагмент українського перекладу вірша і “вписати” в новий контекст, у принципі, можна, однак проблема полягає таки в тому, що українські переклади “Оди солов’ю” не стали достатньо популярними в українській культурі – за трансформованим варіантом, мабуть, не відчитуватиметься оригінальне формулювання разом із його ліричним контекстом, тобто інтертекстуальну іронію, по суті, буде втрачено.

Як варіант, можна розглянути такий переклад: “...і от тепер, стоячи на чужому лані розпусти в Сохо...” (чи, скажімо, “на чужому порно-лані Сохо”). Виділена іншим шрифтом цитата, можливо, ідентифікуватиметься як інший текст і як поетична метафора, що дає шанс хоча б частково відтворити іронію в перекладі – однак джерело цитати найімовірніше залишиться для цільової аудиторії невідомим (це, зокрема, підтверджують результати опитування: цитати не розпізнали навіть ті студенти, які досліджують творчість Дж. Кітса у курсових та дипломних роботах). Переклад цілого уривка звучатиме так:

Тож Моріс так ніколи й не переступав порогу жодного стрипклубу на Саут-Стренді, хоча частенько дорогою до ресторану чи кінотеатру його мучила хтива цікавість; і от тепер, стоячи на чужому лані розпусти в Сохо за шість тисяч миль від дому, довкола лише незнайомці, та й тих небагато (бо ніч волога й холодна), він думає: “А чому б і ні?” і швиденько заходить у перший-ліпший стрип-заклад повз сумовитого індійця, що чатує на дверях (переклад А. К.).

128

Експлікувати алюзію в цьому випадку недоцільно – адже навряд чи можливо написати щось на кшталт: “...і от тепер,

стоячи посеред чужого порна Сохо, як Рут поміж чужих хлібів...”. Таке відверте порівняння по-перше, здається штучним, а по-друге, звучить уже не добродушно-іронічно, як у Д. Лоджа, а радше цинічно.

Оскільки шанс донести до цільової аудиторії натяк на Дж. Кітса мізерний, то для відтворення інтертекстуальної іронії в цьому випадку ідеально було б підібрати й зацитувати якийсь інший, упізнаваніший, твір британської чи, можливо, американської поезії. З іншого боку, вислів “amid the alien porn” можна трактувати і як модифікований фразеологізм, зважаючи на популярність первинного вислову. В такому разі, як одомашнення, можна спробувати знайти інший фразеологізм, який можна було б модифікувати так, щоб створити іронічний ефект.

Проблемним з погляду перекладу і зокрема відтворення інтертекстуальної іронії є початок “Прологу” до роману Д. Лоджа

“Small World”:

When April with its sweet showers has pierced the drought of March to the root, and bathed every vein of earth with that liquid by whose power the flowers are engendered; when the zephyr, too, with its dulcet breath, has breathed life into the tender new shoots in every copse and on every heath, and the young sun has run half his course in the sign of the Ram, and the little birds that sleep all night with their eyes open give song (so Nature prompts them in their hearts), then, as the poet Geoffrey Chaucer observed many years ago, folk long to go on pilgrimages. Only, these days, professional people call them conferences [Lodge, 1990, c. 225].

Цей текст, за винятком останнього речення, майже дослівно збігається з початком “Прологу” до “Кентерберійських оповідей”

Дж. Чосера, який у перекладі сучасною англійською звучить так:

When April with his showers sweet with fruit The drought of March has pierced unto the root And bathed each vein with liquor that has power To generate therein and sire the flower;

When Zephyr also has, with his sweet breath, Quickened again, in every holt and heath, The tender shoots and buds, and the young sun Into the Ram one half his course has run, And many little birds make melody

That sleep through all the night with open eye (So Nature pricks them on to ramp and rage)- Then do folk long to go on pilgrimage

[Chaucer, 2003, c. 15].

129

Д. Лодж, цитуючи Дж. Чосера, порівнює сучасних науковців, що традиційно вирушають на конференції навесні, коли пробуджується природа, з давніми паломниками. Однак, інтертекстуальна іронія не обмежується лише цією аналогією – літературознавці відчитують у “Пролозі” Дж. Чосера глибший смисл. Зокрема, британський літературознавець А. Гоффман інтерпретує його початок так: “У перших рядках “Прологу” весну змальовано як період розмноження, і паломництво до Кентербері – лише один із багатьох аспектів відтворення життя. Фаліцизм перших рядків виявляється в тому, що квітень (він) запліднює березень (вона), а також в “одруженні” води із землею. “Одруження” повторюється як благотворний подих Зефіру, що зробив родючими “гаї й поля” – “одруження” повітря й землі. Використання цих символів, що є елементами обряду святкування весни, має довгу традицію; схожі уривки можна зустріти в Есхіла й Евріпіда, в Лукреція, Вергілія... Бокаччо, Петрарки й Боеція. Зефір в цьому уривкові Дж. Чосера – єдиний явний міфічний персонаж, однак з огляду на те, що в обряді святкування весни роль підбурювачки зазвичай відводять Афродіті, її тут, мабуть, теж можна упізнати – в назві квітня, що вважається її місяцем – і традиційно, і за з однією з двох давніх етимологій” [Hoffman, 1974, c. 106-107].

Така інтерпретація “Прологу” ідеально відповідає роману Д. Лоджа, що має підзаголовок “An Academic Romance”, який ми умовно перекладаємо як “Куртуазний/пригодницький роман про науковців” [Кам’янець, Некряч, 2007]. Відчитавши в “Пролозі” еротичний підтекст, ідеальний читач уловить черговий натяк (після підзаголовка й епіграфів) автора на те, у якому руслі далі розгортатимуться події; отже, ця алюзія функціонує на макрорівні. Інтертекстуальна іронія полягає в тому, що сучасні науковці порівнюються з давніми паломниками, які теж рушали в мандри навесні, коли в них, як і в усьому живому, після зими знову прокидалася любовна жага. Очевидно, ця іронія зрозуміла переважній більшості англомовних читачів роману, для яких саме лише посилання на “Canterbury Tales” Дж. Чосера – доволі прозорий натяк на “лицарське кохання”.

Українською “Пролог” до “Кентерберійських оповідей”

переклав Є. Крижевич, і цей переклад надруковано у “Всесвіті” 1978 року. Повного українського перекладу “Кентерберійських оповідей” немає. Початок “Прологу” у перекладі Є. Крижевича звучить так:

130