1.2. Вплив алкоголю на функціональний стан шлунка

Серед органів, які опосередковують ефекти алкоголю на організм людини та її здоров’я, шлунок відіграє особливо важливу роль. Він є першим місцем абсорбції етанолу в кровотік і відповідно, зазнає уражень від споживання алкоголю. Прямий контакт алкогольних напоїв зі слизовою оболонкою шлунка та кишечника призводить до численних метаболічних і функціональних змін, що супроводжуються виникненням широкого спектру гострих і хронічних хвороб, таких як шлунково–кишкові кровотечі, діарея, гастрит, ерозії та виразки шлунка.

Аналіз літератури показує, що як однократне, так і багаторазове введення тваринам алкоголю per os, внутрішньошлунково або у кровотік впливає на функціонування шлунка, змінює секрецію шлункового соку та цілісність слизової оболонки. Однак, результати отримані різними дослідниками не співпадають. Так, Lenz і співавт. показали, що споживання 5 і 10% розчинів етанолу суттєво стимулює шлункову секрецію [1]. Проте, Singer і співавт. не спостерігали стимулюючого впливу алкоголю на секреторну функцію шлунка. Встановлено, що ефект етанолу залежить від концентрації, в якій він застосовується. Введення в шлунок людям 500 мл 1,4% або 4% розчину етанолу здійснювало слабку стимуляцію секреції соляної кислоти, яка була еквівалентною 23%-кам такої на застосування пентагастрину (максимальна секреція) [2]. Етанол, введений внутрішньо- венно в дозі 0,3-0,5 г/кг маси тіла або інфузований в шлунок 5%-й розчин стимулював шлункову секрецію [3, 4]. Застосування етанолу в наведених концентраціях не викликало збільшення рівня гастрину в плазмі крові. Вживання алкогольних напоїв з не високою концентрацією етанолу, таких як пиво або вино, стимулювало секрецію соляної кислоти та вивільнення гастрину в шлунку. Пиво, застосоване перорально, викликало секрецію хлористоводневої кислоти, яка складала більше, ніж 95% від секреції, стимульованої пентагастрином. Червоне і біле вино також посилювало секреторну відповідь шлункових залоз, при цьому рівень соляної кислоти в шлунку в таких спостереженнях зростав і складав 61% від максимального. Застосовані алкогольні напої різною мірою стимулювали вивільнення гастрину. За умов вживання напоїв з більш високою концентрацією етанолу, таких як віскі або кон’як (40%), секреція соляної кислоти і гастрину не змінювались. Слід відмітити, що інші компоненти застосованих у експерименті напоїв не викликали подібних ефектів на секреторну функцію шлунка [5].

Механізм впливу алкогольних напоїв на секреторну функцію шлунка залишається до кінця не дослідженим. Припускається можливість прямого впливу на слизову оболонку шлунка або опосередкованого гормонами і нервами, які залучені до регуляції шлункової секреції.

Надмірне споживання алкоголю може викликати гастрити, запалення слизової оболонки, ерозії, кровотечі та виразки шлунка. Крім цього, у таких пацієнтів підвищується ризик утворення поліпів, а також доброякісних та злоякісних пухлин у шлунку. Тривале вживання алкоголю призводить до розвитку панкреатиту [6] та гепатиту.

Посилення секреції хлористоводневої кислоти в шлунку і продукції гастрину у відповідь на споживання алкогольних напоїв призводить до розвитку пептичних виразок. Встановлено, що введення розчинів з високою концентрацією чистого етанолу (40-80%) ушкоджує слизову оболонку шлунка в перші 30 хв. після їх застосування. Розчини з меншою концентрацією етанолу (4-40%), застосовані per os, здійснюють подібний вплив і дозозалежно спричиняють розвиток геморагічного гастриту. Після введення алкоголю, концентрація якого вища 10%, пошкодження слизової оболонки шлунка залишалися впродовж наступних 24 годин. При цьому ушкоджень у дванадцятипалій кишці не спостерігалось. Варто відзначити, що нестероїдні протизапальні препарати, такі як аспірин та ібупрофен, потенціюють ефект етанолу. Так, за умов сумісної дії ацетилсаліцилової кислоти і етанолу, введеного в концентрації більше 8%, спостерігались пошкодження слизової оболонки шлунка. З іншого боку важливим фактором ризику розвитку геморагічного ерозивного гастриту після гострого застосування алкоголю є наявність цирозу печінки, асоційованого з портальною гіпертензією і гіпертензивною гастропатією [7].

За умов хронічного споживання алкоголю у людей відбувається атрофія слизової оболонки шлунка та пригнічення здатності до секреції шлункового соку. Це призводить до зменшення продукції соляної кислоти та здатності шлунка протистояти бактеріям, які потрапляють з їжею [2,7].

В літературі є дані, що алкоголь, вміст якого в розчині складає 10% і більше, порушує бар’єрну функцію слизової оболонки шлунка і підвищує її проникність. Зміни стану слизової оболонки шлунка, викликані короткотривалим вживанням алкогольних напоїв, швидко відновлюються. Тривале споживання алкоголю викликає пошкодження мікроциркуляції та призводить до прогресивних структурних ушкоджень слизової оболонки шлунка [8]. Через кілька хвилин після прийому 200г віскі натще методом гастроскопії були виявлені набряк і почервоніння слизової оболонки шлунка у здорових людей. Через годину на слизовій оболонці шлунка були виразки, що кровоточать, а через кілька годин гнійні смуги.

Відомо, що простагландини захищають слизову оболонку шлунка від пошкоджень такими речовинами, як аспірин, який руйнує бар’єр слизової оболонки, не змінюючи секреторну функцію шлунка. Разом з тим, простагландини пригнічують формування низки гормоноподібних речовин. Автори припускають можливість залучення реалізації цих властивостей простаноїдів у розвиток ушкоджень слизової оболонки шлунка, викликаних алкоголем. З іншого боку алкоголь викликає збільшення продукції лейкотрієнів у тканинах, які також можуть бути залучені до розвитку патологічних станів стінки шлунка [1,9]. Дослідження впливу хронічного споживання алкоголю на структуру рецепторів епідермального фактора росту (EGF) в шлунку щурів показало, що етанол суттєво зменшує специфічне зв’язування 125I-EGF з мембраною слизової оболонки шлунка [10]. Це пов’язано зі зменшенням кількості EGF рецепторів та афінності високоафінних сайтів зв’язування. Так, у складі EGF рецепторів показано існування чотирьох білкових сайтів, інтенсивність зв’язування з якими у щурів, що вживали етанол, була на 90% нижчою, ніж у контролі. Також встановлено, що епідермальний фактор росту стимулює аутофосфорилювання EGF рецепторів у шлунку контрольних щурів, тоді як у тварин, які споживали алкоголь, цього не відбувалось. Такі зміни функціонування EGF рецепторів можуть бути одним із механізмів, що лежать в основі розвитку патологій шлунка, пов’язаних із надмірним споживанням алкоголю [9,12].

Інші автори, вивчаючи вплив алкоголю на стан слизової оболонки шлунка щурів, спостерігали розвиток її ушкоджень у групі алкоголізованих (2,5 г/кг маси тіла 50% етанолу внутрішньошлунково через день впродовж 90 днів) тварин. Слизова оболонка шлунка щурів, які окрім етанолу за наведеною схемою споживали розчин вітаміну С, цистеїну та метіоніну, була менш ушкодженою. Таким чином, споживання суміші антиоксидантів одночасно з етанолом зменшує ступінь окиснення ліпідів і протеїнів у тканині шлунка [11].