27.Семантика та етимологія терміну «Русь»

Сакраментальне питання — "откуда єсть пошла Руськая Земля" — вперше підняте ще наприкінці ХІ чи на початку ХІІ ст. автором "Повісті временних літ", впродовж наступних майже тисячі літ неодноразово привертало увагу дослідників, породжуючи гострі наукові дебати, які подекуди мали й політичний підтекст. Суперечки точаться як навколо етимології слова Русь, а відтак і походження самих русів, так і проблеми шляхів виникнення та становлення Давньоруської держави. Найдавніша достовірна згадка назви Русь зафіксована близько 839 р. у франкській хроніці єпископа Пруденція "Бертинські аннали", в якій хроніст згадує про присутність якихось "росів" у складі посольства візантійського імператора Феофіла до двору імператора франків в Інгельгеймі. Найперша згадка про "Русь" в арабській літературі належить середньоазійському вченому ІХ ст. ал Хорезмі, котрий у своєму творі з географії "Книги картин землі", підготовленому між 836–847 рр., називає річку Друс (Дніпро), яка бере початок з Руської гори. Хронологічно найраніші згадки про "росів" у візантійських джерелах відносяться до 842 та 860 рр., коли останні атакували малоазійське місто Амастріду та столицю Східної римської імперії - Константинополь. Власне саме з нападу на Константинополь, як стверджує давньоруський літописець, "земля [наша] стала зватися Руська земля".

Говорячи про етимологію слова "Русь", частина фахівців сходиться на думці, що воно має скандинавське походження. За однією з версій, воно походить від давньоскандинавського кореня, який вживався для означення морського походу на весельних суднах або взагалі судноплавання. Існують й інші аргументи на користь його скандинавського походження.

На противагу скандинавській етимології в науковій літературі розробляється й гіпотеза щодо іранських коренів цього терміну. Зокрема, наголошується на можливому зв’язку слова Русь з іраномовними мешканцями Середнього Подніпров’я, які залишили в цьому регіоні низку назв гідронімів, похідних від іранського ruxs/roxs — світлий, а саме: Рось, Росава, Роставиця, Ростовець, Роська. Чимало прибічників має і версія щодо слов’янської етимології поняття Русь. Більшість прихильників цієї точки зору пов’язує виникнення поняття із праслов’янським коренем rud/rus, який означував світлий, русий.

Проблема етимології поняття Русь тісно пов’язана з територіальною локалізацією появи цього етноніма — на Півночі чи Півдні. Так, в першому випадку йдеться про скандинавську основу, і до уваги береться насамперед свідчення "Повісті минулих літ" про присутність у дружині Олега "варязи и словени и прочии прозвалася Русью". Прибічники концепції південного походження етноніма звертають увагу на той факт, що в давньоруських літописах ХІІ–ХІІІ ст. Русь або руська земля виступають у двох значеннях — широкому та вузькому. В широкому значенні поняття стосувалося всіх східнослов’янських земель, що з часом увійшли до Давньоруської держави. У вузькому — лише південної частини цих земель, окреслених на півночі Десною, на сході — Сеймом і Сулою, на півдні — Россю та Тясмином і на заході — Горинню, тобто ті території, які раніше населяли поляни, сіверяни та древляни.