- •Оглавление
- •Науково-методологічні підходи до змісту функції природи у життєдіяльності людини та розвитку суспільства.
- •Науково-методологічні підходи до поняття екологічної кризи та її причин в Україні.
- •Наукові підходи до шляхів вирішення екологічних проблем за допомогою і в рамках екологічного права.
- •Наукові концепції взаємодії суспільства і природи та їх вплив на формування науки екологічного права.
- •Концепція сталого розвитку і правові форми її втілення у міжнародному праві та праві України.
- •Поняття та механізм реалізації державної екологічної політики України (за науковими працями проф. В.І. Андрейцева).
- •Формування та реалізація державної екологічної політики України в програмних документах.
- •Правові проблеми реалізації в Україні екологічної складової концепції сталого розвитку (за науковими працями проф. Г.І. Балюк).
- •Науково-правові засади становлення екологічного права України.
- •Формування наукових положень про предмет і метод екологічного права.
- •Теоретико-правові аспекти принципів та функції екологічного права.
- •Особливості сучасного екологічного права України та перспективи його розвитку (за науковими працями проф. Г.І. Балюк).
- •Перспективи розвитку екологічного права в ххі сторіччі (за науковими працями проф. Н.Р. Малишевої).
- •Сучасні проблеми систематизації екологічного, земельного та аграрного законодавства України (за матеріалами Круглого столу і повідомленням доц. Е.В. Позняк та к.Ю.Н. Н.Л. Ільїної).
- •Актуальні проблеми кодифікації національного та міжнародного екологічного права (за науковими працями проф. Ю.С. Шемшученка).
- •Еколого-правова наукова школа Інституту держави і права ім.. Корецького (персоналії та наукові доробки).
- •Еколого-правова наукова школа Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (м. Харків) ( персоналії та наукові доробки).
- •Еколого-правова наукова школа Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
- •Еколого-правова наукова школа Національного університету «Одеської юридичної академії» ( персоналії та наукові доробки).
- •Еколого-правова наукова школа Львівського національного університету імені Івана Франка ( персоналії та наукові доробки).
- •Становлення та розвиток інституту екологічних прав людини у законодавстві України (за публікаціями українських вчених)
- •Правові проблеми екологічного підприємництва (за науковими працями проф. А.Г. Бобкової).
- •Тектолого-правові (управлінські) аспекти забезпечення сучасної екологічної політики держави (за науковими працями проф. В.І. Андрейцева).
- •Правові проблеми екологічного контролю (за науковими працями проф. М.В. Краснової, доц. Е.В. Позняк, доц. Т.О. Коваленко та ін.).
- •Проблеми юридичної відповідальності за екологічні правопорушення в контексті сталого розвитку (за науковими працями проф. Г.І. Балюк).
- •Проблеми компенсації шкоди за екологічним законодавством України (за науковими працями проф. М.В. Краснової).
- •Консолідуюча роль земельного законодавства у розвитку системи природноресурсового права (за науковими працями проф. В.І. Андрейцева).
- •Колізії в правовому регулюванні земельних відносин в Україні (за науковими працями проф. А.М. Мірошниченка, доц. Коваленко т.О.).
- •Актуальні проблеми екологізації земельного законодавства (за науковими працями проф. В.Л. Мунтяна, доц. Євстігнєєва а.С.).
- •Проблема юридичного визначення лісу як об'єкта правового регулювання та відмежування його від об'єктів інших поресурсових галузей.
- •Проблеми постійного і тимчасового користування лісами( за працями Ковальчук)
- •Перспективи розвитку гірничого права
- •Особливості предмету та об’єктів водного права України
- •Атмосферне повітря як особливий об’єкт правового регулювання:поняття,юридичні ознаки,особливості правового режиму
- •Наукові підходи до формування природоохоронного (ландшафтного) права у системі екологічного права України.
- •Екологічна мережа як новітній об’єкт екологічного права України – соціально-правові та екологічні передумови визнання та регулювання
- •Правові форми і види використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду
- •Актуальні проблеми становлення і розвитку права екологічної безпеки в Україні
- •Поняття та ознаки екологічної безпеки як правової категорії
- •Правові проблеми радіаційної безпеки в Україні (за науковими працями проф. Г.І. Балюк г.І., к.Ю.Н. О.В. Сушик, к.Ю.Н. О.Ю. Кронди).
-
Тектолого-правові (управлінські) аспекти забезпечення сучасної екологічної політики держави (за науковими працями проф. В.І. Андрейцева).
У статті розглядаються актуальні питання організації та функціонування правового гарантування реалізації державної екологічної політики
Як наголошується в Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 р., схваленій Кабінетом Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. № 880 [2], відчувається відсутність ефективної системи управління у сфері охорони довкілля, що зумовлює удосконалення системи інтегрованого екологічного управління шляхом включення екологічної складової у програми розвитку секторів економіки.
Теоретичні основи механізму реалізації Основних напрямів державної екологічної політики за всіма складеними компонентами — забезпечення якості довкілля, екологічної безпеки та раціонального й ефективного використання природних ресурсів — склали свого часу авторські напрацювання і доктринальні підходи, викладені в моделі Концепції програми правового забезпечення природоохоронної діяльності на основі практики застосування екологічного законодавства [3], положення якої відтворені в Основних напрямах державної політики в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.
Передбачено, що механізм реалізації державної екологічної політики містить:
-
Державну інституційну інфраструктуру проведення екологічної політики.
-
Систему екологічного законодавства і його кодифікування.
-
Економіко-правове забезпечення.
-
Еколого-експертне обґрунтування й оцінку еколого-небезпечних заходів і діяльності.
-
Міжнародно-правове регулювання і співпрацю.
Організаційно-правові основи забезпечення державної екологічної політики направляються на визначення трьох основних рівнів управління: а) національного; б) регіонального;
в) місцевого (пооб’єктного).
для підвищення авторитету національної екологічної політики (внутрішньої та зовнішньої), вирішення у ній питань, пов’язаних із забезпеченням екологічної безпеки як складової національної безпеки, реалізації та захисту екологічних прав громадян, вирішення інших доленосних для українського народу екологічних проблем, вважаю за доцільне затверджувати в подальшому Основні напрями державної політики України у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки або державної (національної) екологічної політики України виключно законами України, що логічно випливає з основних вимог Конституції України та міжнародно-правових документів, взятих перед міжнародним співтовариством суверенної України.
-
З метою посилення відповідальності держави перед кожним громадянином, ґрунтуючись на властивій їй внутрішній і зовнішній екологічній функції, супроводженні виконання державної (національної) екологічної політики України, бажано встановити постійний парламентський контроль за дотриманням зазначеного закону та екологічного законодавства, прийнятого для забезпечення положень, принципів, показників і зобов’язань Україною, що випливають із міжнародних договорів і Конвенцій ООН, Європейського Союзу, регіональних міжнародно-правових документів у цій сфері.
Це повною мірою відповідало б п. 33 ст. 85 Конституції України в частині здійснення парламентського контролю за дотриманням виконання законодавства, реалізації внутрішньої та зовнішньої екологічної політики України.
2. Оскільки відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» реалізація визначеної Верховною Радою України екологічної політики держави віднесена до повноважень Кабінету Міністрів України, то, очевидно, доцільним є реформування і перетворення Міністерства охорони навколишнього природного середовища на Міністерство з питань екологічної політики України з покладанням на нього всіх можливих для виконання в сучасних економічних, соціально-політичних і екологічних умовах функцій у сфері забезпечення екологічної безпеки, ефективного природокористування, збереження якості територіальних природних комплексів (ландшафтів), з підпорядкуванням йому всіх ресурсних органів центральної виконавчої влади на рівні секторно-галузевих департаментів, зі збереженням здійснення зазначених міністерством державного надвідомчого контролю у зазначеній сфері з точки зору забезпечення виконання вимог, приписів і норм екологічного законодавства України, включаючи дотримання вимог і принципів міжнародно-правових документів із зазначених питань, розробки відповідних проектів державних концепцій та комплексних довгострокових екологічних програм.
3. З метою забезпечення ефективної реалізації національної екологічної політики, регіональних та місцевих її програм доцільно основний вектор координації, організації, контролю за виконанням цієї політики зосередити на регіональному та місцевому рівні з орієнтацією на розміщення та специфіку діяльності суб’єктів, особливо тих, що здійснюють потенційну еколого-небезпечну діяльність, експлуатують (використовують) будь-які небезпечні для життя і здоров’я людини і навколишнього середовища шкідливі речовини, матеріали й об’єкти.
4. Оскільки екологічна політика фокусується в державно-правових документах політико-правового спрямування, надзвичайно важливим є не тільки внутрішній блок вирішення екологічних проблем, а й зовнішня політикоскладова держави у зазначеній сфері.