137.Трансфузійна тканина. 138.Видозміни стебла і коренів. 139.Листопад. Анатомічні пристосування у рослин до листопаду.

Процес опаду листків з рослин після місяців напруженої фотосинтетичної роботи. Листопад потрібен, щоб сніг на листках не згибав крони дерев, щоб не випаровувати даремно воду. Значна к-ть мінер. і органічних р-н встигає до листопаду переміститись з листків у кору та деревину пагонів, гілок і кореневу систему. Більша частина р-н втрачається. За даними Б. П. Плєшкова, в опадаючому листі яблуні, вишні, клена тощо міститься до 10% білків, багато полісахаридів, мінер. р-н.

140.Особливості будови листків листкових сукулентів.

Ксерофіти – листкові сукуленти. В листках нагромаджуються великі запаси води (алое, агави, заяча капуста, молодило та ін.). Епідерма скл. з товстост. кл. з розв. кутикулою, яка вкрита воском. Може бути гіподерма над епідермою. Вона вик. ф-ю водоносної паренхіми. Мезофіл або губчастий і палісадний або недиференційований. Прові. тк. утв. дрібними пучками. Мех. тк. скл. зі склеренхімних тяжів.

141.Особливості будови листків водяних рослин. Листеці та інші видозміни листків водних рослин.

Листки дорзовентральні, великі, м’ясисті, плаваючі на поверхні. Можна зазначити наступні особливості в анатомії листка водних рослин: ніжні тонкостінні клітини мезофілу та епідерми, слабкий розвиток сітки пров. пучків, майже повна відсутність склеренхімних волокон та коленхіми, гарна с-ма вентиляції – міжклітинники, повітряні порожнини, розташування продихів з верхнього боку епідерми.

142.Вплив рівня освітлення на анатомічну будову листків та ярусна мінливість ознак листків.

Світлові листки потовщені. Стовпчаста паренхіма двоярусна. Епідерма вкрита товстою кутикулою. Тіньовитривалі листки мають тонкі, ніжні, широкі листкові пластинки. Горизонтальне розташ. листків дає змогу отримати максимум падаючої радіації. Палісадної паренхіми немає. Кл. мезофілу розділені на крупноклітинну (під верх. епідермою) та дрібноклітинну (під нижн. епідермою). Великі міжклітинники. Продихи великі, але їх небагато, вони розташовані з нижнього боку листка. Такі листки мають хлоропласти з нечисленними широкими стопками гран і вел. к-тю тилакоїдів. Збільш. к-ть зелених пігментів.

143.Ксероморфні ознаки листків рослин. Типи секреторних тканин. 144.Молочники та смоляні ходи. 145.Серцевинні промені голонасінних та дводольних рослин.

У серцевинних променях голонасінних часто накопичується смола, у цьому випадку серцевинний промінь розростається і перетворюється на горизонтальний соляний хід. Горизонтальні смоляні ходи серцевинних променів з’єднуються з вертикальними смоляними ходами деревини, завдяки чому створюється єдина видільна система. Смоляні ходи вислані тонкостінними паренхімними клфтинами.

Через деревину і вторинну флоему дводольних проходять серцевинні промені. Із між пучкового камбію утворюються елементи первинних серцевинних променів, а завдяки діяльності камбію утворюються вторинні серцевинні промені. Вторинні серцевинні промені відрізняються від первинних тим, що вони не доходять до серцевини, в них відкладається багато крохмалю, особливо восени. 146.Луб та лібриформ. 147.Лігнін, кутин, суберин. 148.Центр спокою та меристема очікування. Спільне та відмінне.

В апікальній меристемі вегетативного пагона, залежно від ступеня меристематичної активності клітин, що їх утворюють, звичайно розрізняють три зони: центральну, латеральну та внутрішню. Внутрішня зона з часом перетворюється на вакуолізовану серцевину стебла, латеральна (найактивніша) дає початок зачаткам листків, а центральна зона, або меристема очікування (відносно інертна протягом вегетативного росту) при переході до генеративного росту формує квітки.

В апікальній меристемі ростучого кореня розрізняють центральний комплекс клітин, які рідко діляться – центр спокою і розташовану навколо нього зону меристеми, клітини якої діляться активно. Центр спокою – це сукупність клітин, які стійкіші до пошкоджень завдяки їхньому неактивному стану. Вони можуть бути місцем синтезу фітогормонів та джерелом активних ініціалів диплоїдних клітин, що заміщують поліплоїдні та інші генетично дефектні клітини, які утворилися в процесі соматичної диференціації. Дуже важливо, що клітини центра спокою є дуже стійкими до радіоактивних випромінювань і за певних умов можуть дати початок новій ростовій зоні кореня.