3.4. Методи функціональної діагностики

Функціональні методи діагностики у гінекології дозволяють діагностувати порушення функції

статевого апарату, а також мають важливе значення для контролю результатів функціональної терапії.

1. Дослідження слизових виділень із шийки матки.

Під час менструального циклу завдяки дії естрогенів і прогестерону властивості шийкового слизу

змінюються. При 28-денному циклі слиз починає виділятися на 8-9 день, його кількість збільшується на 9-14

день, потім кількість слизу різко зменшується, а з 18-19 дня циклу виділення слизу припиняється.

2. Симптом натягу слизу.

Якщо браншами пінцета дістати слиз із цервікального каналу, то при обеоежному їх розведенні із слизу

утворюється нитка, довжина якої залежить від в’язкості слизу. Максимальна довжина нитки буде в період

овуляції. Таким чином, наявність слизу у каналі шийки матки є ознакою функціонування жовтого тіла.

3. Феномен “зіниці”.

Під час менструального циклу під впливом стероїдних гормонів змінюється тонус шийки матки. До

10-14 дня циклу опір матки розширюється до 0,3см у диаметрі, округляється, стає блискучим. Крапля слизу, що

виступає із зовнішнього вічка, при спрямуванні на неї проміня світла здається темною і нагадує зіницю

(позитивний симптом “зіниці”). У наступні дні циклу кількість слизу в отворі матки зменшується, а з 18-19 дня

отвір матки закривається, слиз зникає, шийка стає сухой (негативний симптом “зіниці”).

4. Феномен “папороті”.

Заснований на якісних змінах виділень із каналу шийки матки, які проходять під впливом статевих

гормонів у різні фази менструального циклу і підкоряються загальним законам кристалізації усіх елементів.

Феномен “папороті” є діагностичним тестом естрогенної активності.

Крапля слизу із каналу шийки матки, нанесена на предметне скло, після висушування має характерну

мікроскопічну картину у вигляді листка папороті. Кристалізація слизу зумовлена взаємодією муцину і натрію

хлориду. Вміст хлоридів у відділяємому піхви до середини менструального циклу різко підвищується (від 0,1

до 1,5%), що обумовлено вмістом естрогенів.

Мазки можуть бути такого вигляду:

а) окремі стебла (коли секреція естрогенів мізерна);

б) виражений малюнок листка;

в) товсті стебла від яких відходять чіткі листочки під кутом 90(у період овуляції, коли естрогенів

утворюється найбільше).

5. Симптом “плями” (вміст хлоридів із слизу каналу шийки матки).

Симптом “плями” заснований на тогму, що у слизу із каналу шийки матки протягом менструального

циклу змінюється вміст хлоридів. Вміст натрію хлориду збільшується під впливом естрогенів у момент овуляції

і закінчується або відсутній при недостатності естрогенів. У разі нормального менструального циклу симптом

“плями” позитивний протягом фолікулінової фази, а у день овуляції концентрація натрію хлориду

підвищується до 1,5%.

При ановуляторному циклі симптом “плями” виражений протягом усього циклу, але концентрація не

піднімається вище за 1%. У разі недостатності естрогенів симптом петлі негативний.

6. Базальна температура.

Базальна температура базується на впливі прогестерону на центр терморегуляції гіпоталамусу. Її

вимірюють у прямій кишці вранці, не встаючи з ліжка одним і тим самим термометром натще. У І фазу

менструального циклу температура нижче 37С (на 0,2-0,3), після овуляції вона підвищується на 0,6-0,8С й

тримається в межах 37,1-37,4С, за 1-2 дні до менструації температура знижається до вихідних цифр, тобто

спостерігається двофазність температури - естрогени її знижують а прогестерон підвищує.

7. Гормональна кольпоцитологія - докладна описана в розділі 30.2.

Контрольні запитання

Назвіть зовнішні статеві органи.

Назвіть внутрішні статеві органи.

Матка та її складові частини.

Судини матки.

Яєчник – форма, розміри, судини та нерви.

Функціональне призначення піхви.

Функціональне призначення яєчника.

Маткові труби та їх призначення.

Назвіть судини внутрішніх статевих органів.

Назвіть судини зовнішніх статевих органів.

Інервація зовнішніх статевих органів.

Визначення поняття менструального циклу і його характеристика.

Зміни в яєчнику в 1-шу і 2-гу фази менструального циклу.

Фази розвитку жовтого тіла.

Зміни в слизовій оболонці матки протягом менструального циклу.

Взаємозв’язок фаз яєчника і матки.

Роль ЦНС, гіпоталамічної області в регуляції менструального циклу.

Регуляція менструального циклу.

Гормони гіпофіза і яєчника.

Тести для визначення функціонального стану яєчників.

РОЗДІЛ 4

ЗАПЛІДНЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПЛОДА

Як і більшість тваринних організмів, людина розмножується статевим шляхом, тобто внаслідок

відокремлення від жіночого (материнського) організму жіночих статевих клітин (яйцеклітин) та від чоловічого

(батьківського) організму чоловічих статевих клітин (сперматозоїдів) при умові запліднення, яке являє собою

злиття чоловічої і жіночої статевих клітин (гамет). Процес дозрівання яйцеклітини і сперматозоїда є складним.

Він завершується редукційним поділом, внаслідок чого кількість хромосом в ядрах обох клітин зменшується

вдвічі – утворюються клітини з гаплоїдним набором хромосом (23 хромосоми, одна з яких є статевою).

Зрілий сперматозоїд людини має довжину 50-60мкм і складається з голівки, яка містить ядро, шийки та

хвостика. Завдяки коливальним рухам хвостика сперматозоїд самостійно пересувається зі швидкістю 2-3мм/хв,

але набуває здатності до руху тільки після того, як потрапляє в секрет сім’яних міхурців та передміхурової

залози. Ця суміш має назву сім’яної рідини або сперми. Сперма являє собою драглисту масу білуватого кольору

лужної реакції із специфічним запахом, що нагадує запах сирих каштанів. В нормі об’єм сперми дорівнює

3-5мл (1мл сперми містить 60-120млн сперматозоїдів). Кількість рухливих сперматозоїдів складає 80%,

кількість патологічних форм не повинна перебільшувати 20%.

Ріст і розвиток яйцеклітини відбувається в первинних фолікулах, розташованих в корковому шарі

яєчника. Яйцеклітина самостійної рухливості практично не має. Вона оточена прозорою оболонкою та

променистим вінцем. Після овуляції (розриву фолікула) яйцеклітина виходить у черевну порожнину і відразу

захоплюється фімбріями ампулярної частини маткової труби.

Сперматозоїди проникають у матку та маткові труби завдяки їхній здатності до самостійного руху.

Потрапивши до піхви, яка має кисле середовище, вони рухаються до шийки матки, куди потрапляють вже через

3 хвилини після вилиття сперми у піхву. Слиз каналу шийки матки має найбільшу здатність пропускати

сперматозоїди протягом декількох діб після овуляції. У слизу цервікального каналу відбувається руйнування

аномальних сперматозоїдів, постійно присутніх в сім’яній рідині. Маткових труб сперматозоїди досягають

через 1,5-2 години після вилиття сперми в піхву. В лужному середовищі матки та маткових труб сперматозоїди

зберігають здатність до руху протягом 3-4 діб.

У процесі взаємодії чоловічої та жіночої статевих клітин в них відбувається ряд змін, активація

сперміїв відбувається завдяки капоцітації і акросомальній реакції. Капоцітація являє собою процес втрати

сперматозоідами поверхневих антигенів, який проходить в матці, яйцеводі під впливом слизового секрету

залозистих клітин, фолікулярної рідини. Після капоцітації йде акросомальна реакція, внаслідок чого із

сперматозоїдів виділяються ферменти (гіалуронідаза, акрозін та трипсин), за допомогою яких проходить

розщеплення гіалуронової кислоти та білків блискучої зони і променевої корони яйцеклітини.