- •9. Еволюція теорій міжнародної конкурентоспроможності суб’єктів міжнародних економічних відносин.
- •11.Етапи діагностики конкурентного середовища підприємств.
- •12.Загострення міжнародної конкуренції суб’єктів міжнародних економічних відносин умовах глобалізації.
- •13.Інноваційні фактори міжнародної конкурентоспроможності країн.
- •14.Інтегральні показники міжнародної конкурентоспроможності п-в.
- •15.Класифікація конкурентних переваг підприємств
- •21.Конкурентні переваги підприємств та їх класифікація.
- •23.Конкурентні стратегії в сфері масового виробництва.
- •25.Конкурентні стратегії підприємств: їх види та класифікація.
- •31.Методика експертної оцінки конкурентного середовища (на основі моделі п’яти конкурентних сил м.Портера).
- •32.Методика оцінки глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму(веф).
- •33. Методика оцінки конкурентного середовища підприємства.
- •34. Методики оцінки конкурентоспроможності підприємств.
- •35. Методики оцінки конкурентоспроможності підприємств.
- •36. Методики оцінки міжнародної конкурентоспроможності країн на основі кількісних показників
- •39.Міжнародна конкурентоспроможність суб’єктів міжнародних економічних відносин: сутність та рівні.
- •40.Міжнародна конкурентоспроможність товарів та методи їх оцінки.
- •41.Міжнародні конкурентні стратегії компанії.
- •44.Основні етапи процесу діагностики зовнішнього середовища.
- •46.Основні положення теорії конкурентних переваг м.Портера.
- •47.Основні фактори підвищення міжнародної конкурентоспроможності підприємства в умовах глобалізації.
- •48.Оцінка рівня та інтенсивності конкуренції на світових ринках.
- •49.Показники діагностики стану міжнародної конкурентоспроможності підприємства.
- •50.Показники і чинники міжнародної конкурентоспроможності підприємства.
- •54. Розподіл ринкових часток між конкурентами та інтенсивність конкуренції.
- •58. Статичні та динамічні конкурентні переваги підприємств: сутність та взаємозв’язок
- •59. Стратегії м.Трейсі та ф.Вірсеми.
- •60. Стратегії міжнародної конкурентоспроможності підприємств.
- •61. Стратегічний та ресурсний методи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств.
- •62. Стратегічні групи конкурентів та основні критерії їх визначення.*
- •63. Структурний підхід у трактуванні економічної конкуренції.
- •64. Поведінковий підхід у трактуванні конкуренції.
- •66. Сутність конкурентних переваг та їх класифікація
- •67. Сутність міжнародної конкурентоспроможності країн, підприємств, товарів
- •69. Сутність ринкової конкуренції та її роль в економічному розвитку
- •70. Сутність та елементна характеристика глобального індексу конкурентоспроможності за методикою Всесвітнього економічного форуму
- •71 Сутність та класифікація конкурентних переваг підприємств
- •72. Сутність та критерії стратегічних груп конкурентів
- •73. Сутність та основні етапи діагностики конкурентного середовища.
- •75. Сутність, цілі та завдання управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.
- •76. Сучасний зміст та завдання менеджменту конкурентоспроможності
- •77. Сучасні методи оцінки міжнародної конкурентоспроможності країн.
- •78. Сучасні стратегії галузевого лідирування
- •„Ціннісні дисципліни” Трейсі і Вірсеми.
- •86. А. За методами конкурентного суперництва конкуренцію поділяють на цінову і нецінову.
- •60 000 Тнк
61. Стратегічний та ресурсний методи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств.
Методологічною основою управління міжнародною конкурентоспроможністю компанії є сучасна теорія та практика менеджменту, концептуальні положення, принципи та інструменти якої містяться в домінуючих концепціях управління підприємством — системній, маркетинговій, динамічній, процесній, ресурсній, ситуаційній та стратегічній. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства має ґрунтуватися на парадигмі ресурсного підходу до пояснення успіху підприємства. Базуючись на такому підході, необхідно визначати та аналізувати стратегічні ресурси підприємства, забезпечувати їх поступову капіталізацію —перетворення їх з потенціалу успіху на стратегічні чинники успіху підприємства. Саме ресурсні обмеження визначають можливості та результативність програм нарощування міжнародної конкурентоспроможності підприємства. Особливе значення для адаптації ресурсів підприємства до змін зовнішнього середовища мають так звані «мета-ресурси» (міжнародний маркетинг, топ-менеджмент, менеджмент персоналу тощо), якість яких є визначальною для зростання міжнародної конкурентоспроможності підприємства.
В умовах невизначеності та високої швидкості змін у зовнішньому середовищі посилюється значення використання адаптивних систем управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства, які ґрунтуються на теоріях гри, хаосу та самоорганізації
62. Стратегічні групи конкурентів та основні критерії їх визначення.*
Підприємства дуже різноманітні, оскільки навіть в одній і тій самій галузі (наприклад, виробництво фотоапаратів) є підприємства, що виготовляють продукцію ціною 50 і 500 грн. Різ ні модифікації продукції, що виготовляється, рівень якості, групи споживачів, їх локалізація тощо, навіть у межах однієї галузі — це важливі характеристики, які дають змогу уточнити коло конкурентів. Визначення головних конкурентів дозволяє більш ефективно будувати свою конкурентну стратегію і тактику, економить час та гроші на проведення аналізу конкурентів.
Теорія та практика визначення конкурентоспроможності пропонує досить великий перелік моделей та методів визначення типів конкурентів . один із підходів, що дозволяють підприємству оцінити, з якими саме конкурентами воно має справу.
Кожен із цих типів конкурентів має різний механізм впливу на підприємство — об’єкт дослідження. Найбільшу загрозу мають прямі конкуренти, найнижчу — неявні конкуренти. Однак тільки за товарами та споживачами важко визначати рівень конкурентоспроможності підприємства. Треба проводити більш глибокий аналіз конкуренції та конкурентів.
Стратегічна група конкурентів — це певна кількість підприємств, які посідають близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі одних і тих самих конкурентних переваг і однаковими методами.
Підприємства опиняються в одній і тій самій стратегічній групі, якщо вони відповідають принаймні одній із зазначених вимог :
· близька структура асортименту продукції;· використання однієї системи розподілу;· однакові тип і ступінь вертикальної інтеграції;· пропонування покупцям аналогічних послуг і технічної допомоги в експлуатації;· спрямованість на одних і тих самих замовників;· задоволення попиту покупців, що потребують однакових особливостей у виробах;· використання одних і тих самих прийомів реклами у засобах масової інформації;· застосування ідентичних технологічних підходів до виготовлення та обслуговування продуктів (або надання послуг);· робота в одному інтервалі параметрів «ціна — якість»;· наявність ідентичних стратегічних орієнтирів та механізмів їх досягнення;· однакова поведінка на ринку.
Чим ближчими є параметри у підприємств-конкурентів, частіше зустрічаються ті самі конкурентні переваги, тим ретельніше слід вивчати їхню діяльність, оскільки саме вони є основними конкурентами, що входять до однієї стратегічної групи.
Різні галузі можуть мати різну кількість стратегічних груп. Важливо чітко визначити необхідні параметри для характеристики стратегічних груп галузі, які б відбивали специфічні характеристики підприємств певної галузі загалом і відмінності однієї стратегічної групи від іншої в межах галузі. Такими характеристиками можуть бути фактори конкурентоспроможності, згідно з якими треба аналізувати галузі та формувати стратегічні групи.
Аналіз стратегічних груп виконується за допомогою так званих «карт стратегічних груп галузі» в такій послідовності:
1. Обирають найсуттєвіші характеристики продуктів або підприємств галузі (згідно з метою аналізу). Виокремлюють два з них.
2. Складають матрицю-карту з цими двома характеристиками. Важливо, щоб вони не корелювали одна з одною.
3. Розраховують обрані характеристики за продуктом або підприємством, після чого продукти або підприємства розміщують на «карті».
4. Об’єкти, що опинились близько один до одного, об’єднують в одну стратегічну групу.
5. Навколо кожної стратегічної групи малюють коло. Доцільно, щоб загальний обсяг продажу підприємств стратегічної групи в галузі був пропорційний