1. Альтернативні способи розв’язання міжнародних економічних спорів.

Міжнародний спір — формально (об'єктивно) виражена суперечність між суб'єктами міжнародного права з питання факту або права.

Засіб вирішення міжнародного спору — це певна послідовність дій сторін міжнародного спору й інших суб'єктів міжнародного права (процедуру), на яку погодилися сторони спору та реалізація якої покликана привести до врегулювання спору, тобто усунути об'єктивно виражений конфлікт позицій спірних сторін із питань, що становили його предмет. Переговори і консультації. Переговори дозволяють усунути небажане втручання третіх сторін у спір. Водночас цей засіб має суттєві недоліки: більш сильна сторона має можливість здійснювати тиск на слабшу сторону; переговори можуть завершитися безрезультатно; досягнута домовленість може бути юридично необов'язковою. Різновидом переговорів є консультації. Вони, як правило, використовуються для продовження встановлених контактів. До консультацій звертаються тоді, коли необхідно поновити переговори у зв'язку з обставинами, що виникли знов. Добрі послуги та посередництво. Особа, що надає добрі послуги, не бере участь у переговорах і не пропонує шляхи вирішення спору, її головне завдання — допомогти спірним сторонам вступити у переговори, після чого її місія закінчується. Пропозиції особи, що пропонує добрі послуги, не є обов'язковими для сторін спору. Посередник (третя держава) займає більш активну позицію завдяки тому, що сторони погоджуються на його участь у переговорах. Посередник може отримати право керувати переговорами та пропонувати варіанти вирішення спору, які, проте, не мають обов'язкової сили. Міжнародні слідчі і погоджувальні комісії. Створюється самими спірними сторонами на паритетних засадах орган, що відповідно до встановленої процедури ухвалить висновок про фактичні обставини спору (слідчої комісії) або ж на основі результатів розслідування запропонує шляхи вирішення спору (погоджувальної комісії). Висновки та пропозції передаються урядам держав,між якими виник спір.

2. Арбітражна і судова практика та правова доктрина, як допоміжні джерела міжнародного економічного права.

Правова доктрина – праці відомих юристів, вони мають практичну спрямованість. Визнаються джерелом права, якщо на них спирались під час винесення судових рішень.

Судова та арбітражна практика — це погляди суддів на певне питання, зафіксовані у рішеннях суду (судові прецеденти). Вони мають вирішальне значення для вирішення судами аналогічних питань у майбутньому. Розгорнута система судових прецедентів склалася у Великобританії. В Україні судова та арбітражна практика не визнається джерелом права, в т. ч. міжнародного приватного. Одним із проявів судової (арбітражної) практики є судовий прецедент. Звичайно, під судовим прецедентом розуміють уже винесене рішення суду з певного питання, обгрунтування якого є обов'язковим при розгляді судами тієї ж чи нижчої ланки справ аналогічного характеру.

Види прецедентів:

1) обов'язкові (всі рішення вищестоящих судів, які не були переглянуті і не були змінені)

2) переконливі (суди/судді повинні розглянути, але слідувати їм не обов'язково)

До міжнародних правових прецедентів відносять рішення Міжнародного суду ООН, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Міжнародній торговій палаті, Міжнародних комерційних арбітражних судів при торгово-промислових палатах держав, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, Міжнародного центру з врегулювання інвестиційних спорів, Європейського суду з прав людини тощо.

Арбітражний розгляд як допоміжне джерело міжнародного економічного права для вирішення міжнародних спорів закріплений у Декларації 1970 р. про принципи міжнародного права та у Манільській декларації про мирне розв’язання міжнародних спорів . Окрім цього юридичного закріплення арбітраж як спосіб мирного вирішення спорів набув і в ст..33 Статуту ООН. Слід виділити два різновиди Міжнародного арбітражу: 1 – Міжнародний арбітраж,який передбачається у міжнародних договорах на випадок спорів щодо їх невиконання. 2 – Міжнародний арбітраж,який створюється для вирішення конкретного спору

.