prysuhin_filosofiya_2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА

ББК 87

П 77

Рецензенти

В.Н. Свінціцький, д-р філос. наук, проф.

(Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана)

О.М. Семашко, д-р філос. наук, проф. (Державна академія керівних кадрів культури і мистецтва)

В.Л. Чуйко, д-р філос. наук, проф. (Київський національний університет ім. Тараса Шевченка)

Редакційна колегія факультету банківської справи

Голова редакційної колегії M. I. Диба, д-р екон. наук, проф.

Відповідальний секретар І. Б. Івасів, канд. екон. наук, доц.

Члени редакційної колегії: В. Х. Арутюнов, канд. філос. наук, проф.; А.М. Герасимович, д-р екон. наук проф.; Т. В. Майорова, канд. екон. наук, доц.; A.M. Мороз, д-р екон. наук, проф.; А. А. Пересада, д-р екон. наук, проф.; M. I. Савлук, д-р екон. наук, проф.; В.М. Свінціцький, д-р філос. наук, проф.; І. В. Шамова, канд. екон. наук, доц.

Рекомендовано до друку Вченою радою КНЕУ Протокол № 7 від 02.02.06

ПрисухінС. І.

П 77 Філософія: Навч. посіб. — У 2 ч. — Ч. ІІ. Система філософії у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях. — К.: КНЕУ, 2006. — 168 с.

ISBN 966-574-899-8

ISBN 966-774-858-0 (частинаII)

У навчальному посібнику коротко й доступно характеризуються основні розділи філософського знання: онтологія, гносеологія, антропологія, соціальна філософія та ін. До кожної теми запропоновано логікоструктурні схеми, наведено таблиці основних понять і категорій та короткі пояснення без зайвих коментарів.

Посібник розрахований на організацію самостійної підготовки до практичних занять і успішного складання іспиту з філософії студентами всіх форм навчання.

ББК 87

Розповсюджувати та тиражувати без офіційного дозволу КНЕУ заборонено

ISBN 966-574-899-8	© С. І. Присухін, 2006
ISBN 966-574-858-0 (частинаII)	© КНЕУ, 2006

Навчальне видання

ПРИСУХІН Сергій Іванович

ФІЛОСОФІЯ

Навчальний посібник

У 2 частинах

Частина ІІ

СИСТЕМА ФІЛОСОФІЇ У ВИЗНАЧЕННЯХ, ПОЯСНЕННЯХ, СХЕМАХ, ТАБЛИЦЯХ

Редактор Н. Підлужна

Художник обкладинки Т. Зябліцева Технічний редактор Т. Піхота

Коректор Л. Денисенко Верстка Н. Андрієнко

Підп. до друку 7.07.06. Формат 60×84/16. Папір офсет. № 1 Гарнітура Тип Таймс. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 9,76

Обл.-вид. арк. 10,9. Наклад 2500 пр. Зам. 05-3049.

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи (серія ДК, № 235 від 07.11.2000)

Тел./факс [phone]; тел. [phone] E-mail: [e-mail]

ВСТУП

У лютому 2005 р. на засіданні виконавчої ради ЮНЕСКО була заслухана доповідь «Про міжсекторальну стратегію в галузі філософії» генерального директора цієї організації Коїтіро Мацуури. У цій доповіді наголошувалося, що філософія є «школоюсвободи», серцевиною людських знань.

Як дисципліна, що вивчається у вищих навчальних закладах України, філософія окрім свого головного завдання бачити й розвивати в людині людське, доповнюється аналізом головних проблем сучасності — виховання нових якостей людини, демократії, прав людини, культурного діалогу між цивілізаціями тощо, які потребують філософської концептуальної точності, обґрунтування й пошуку оптимальних варіантів їх розв’язання.

Вирішенню зазначених завдань сприяють розробка більш змістовних навчальних програм, видання нових навчальних посібників, що спираються на сучасні знання, найбільш передові концепції філософської культури, а також досвід викладання гуманітарних дисциплін з огляду на вимоги Болонського процесу.

Друга частина посібника «Філософія» — «Система філософії у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях» — є логічним продовженням першої частини — «Історія світової та української філософії» (КНЕУ, 2006).

Пропоноване видання має чітку структуру у вигляді логікоструктурних схем, таблиць основних категорій, понять і термінів, пояснень, що дозволяють дати коротку характеристику головним проблемам філософського знання.

Згідно із системою головних філософських дисциплін у посібнику розкриваються теми: «Предмет, функції та система філософії»; «Проблема буття. Філософський зміст поняття “матерія”»; «Діалектика як загальна концепція розвитку та її альтернативи»; «Проблема свідомості у філософії»; «Сутність і структура пізнавального процесу»; «Логіка та методологія наукового пізнання»; «Проблема людини у філософії. Соціальні характеристики осо-

3

бистості»; «Проблема суспільства у філософії. Діяльність як спосіб існування соціального»; «Суспільство і природа (діалектика взаємодії)»; «Духовне життя суспільства. Культура»; «Цінності (аксіологічний статус)»; «Філософія історії»; «Майбутнє та глобальні проблеми сучасності».

На нашу думку, вивчення проблемного поля філософії відповідно до перелічених тем дасть студентам можливість якнайоптимальніше організувати вивчення філософії, ознайомитися з основними логічними моделями аналізу філософських проблем, здобути перший досвід індивідуальної філософської практики. Вивчення філософії — це школа сучасного мислення, без якої молода людина не може виховати в собі гуманного ставлення до навколишнього світу, інших людей і самої себе.

Утім загалом цей посібник, звичайно, не є альтернативою вже відомим підручникам, зорієнтованим на набуття фундаментальних знань з філософії.

Послуговуючись цією книжкою, студент зможе самостійно швидко й ефективно підготуватися до практичних занять і насамперед до складання підсумкового іспиту з курсу «Філософія» (у мінімальний строк систематизувати і конкретизувати вже набуті знання, зосередити увагу на основних категоріях, поняттях і термінах, сформулювати схему відповіді на можливі екзаменаційні питання). Наприкінці кожної теми наведено питання для самоперевірки, перелік тем рефератів та список рекомендованої літератури.

Під час написання даного посібника було враховано досвід викладання філософії викладачами кафедри філософії Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана. Читачам автор пропонує використовувати цю книжку творчо, з обов’язковим урахуванням специфіки кожного факультету та окремих спеціальностей.

4

Розділ І

ВСТУП ДО ФІЛОСОФІЇ

1	А
	М
	Е
	Т

ПРЕДМЕТ, ФУНКЦІЇ ТА СИСТЕМА ФІЛОСОФІЇ

Схема 1

РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

Світогляд — це сукупність поглядів та уявлень людини про світ, які визначають її ставлення до різноманітних явищ дійсності, життєву позицію та ціннісні орієнтації

				Міфологія
				Релігія
				Філософія
Предметом філософії			Функції філософії
є світ загалом у своїх
найузагальненіших
закономірностях,				світоглядна
що розглядаються
з погляду відношення
«людина— світ»				методологічна
				гносеологічна
				аксіологічна
Філософія досліджує:
1) природу й сутність
світу				критична
2) природу, сутність
і призначення людини
3) систему «людина—				виховна
світ» загалом і конк-				(гуманітарна)
ретний стан, в якому
вона перебуває
				прогностична

Структура філософії як системи знань

Онтологія

Гносеологія

Антропологія

Соціальна філософія

Аксіологія

Праксеологія

Методологія

5

		Таблиця 1
	ГОЛОВНІ КАТЕГОРІЇ ТА ПОНЯТТЯ ДО ТЕМИ
	Буття	філософська категорія, що позначає реально існуючу,
		самостійну, об’єктивну, вічну, нескінченну субстанцію,
		яка містить у собі все суще
	Картина світу	одна з форм світоглядного відображення об’єктивної
		реальності в суспільній свідомості, образ освоєної у
		процесі практики довколишньої дійсності
	Метод	спосіб матеріального або духовного оволодіння дійсністю,
		обумовлений закономірностями відповідного об’єкта
	Методологія	учення про способи організації й побудови теоретичної
		та практичної діяльності людини; сукупність прийомів
		дослідження конкретної науки
	Міфи	архаїчні розповіді про діяння героїв, богів, що віддзер-
		калювали фантастичні уявлення про світ у первісно-
		родовому та ранньокласовому суспільстві
		різновид суспільної свідомості, світогляд первісного су-
	Міфологія	спільства, який поєднував фантастичні та реалістичні уяв-
		лення про довколишній світ; у вузькому розумінні слова
		світ сприймається не таким, яким він є, а таким, яким
		хотілося б його бачити
		світовідчуття, світосприйняття й світорозуміння, а та-
	Релігія	кож відповідна до них практика, що ґрунтується на вірі
		в існування надприродного трансцендентного абсолюту,
		який у зрілих релігіях називається Богом
	Світогляд	сукупність поглядів та уявлень людини про світ, які ви-
		значають її ставлення до різноманітних явищ дійсності,
		життєву позицію й ціннісні орієнтації
		особливий науково-теоретичний різновид світогляду, для
		якого характерний високий рівень раціональності, систем-
	Філософія	ності, логічності й теоретичної оформленості. З погляду
		відношення «людина — світ» філософія є системою
		щонайбільш узагальнених теоретичних поглядів на світ,
		місце людини у ньому, а також дослідження різноманіт-
		них форм взаємовідносин людини й світу
		6

Розвиток філософії

Із самого початку знайомства з філософією як системою філософських знань доцільно ще раз згадати її сутнісні характеристики, специфіку розвитку предмета та функцій.

У широкому сенсі філософія як поняття означає форму самопі-

знання людини, форму суспільної свідомості — можливість адек-

ватного пізнання довколишнього світу. За античною традицією філософія — вчення про загальні принципи існування буття. Дещо пізніше її стали трактувати як науку про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства і мислення. У науковий обіг цей термін було запроваджено античними філософами. Одним з перших його став використовувати Піфагор, який вважав, що мудрість про істини світу притаманна тільки Богові, пересічна людина може лише любити й прагнути її. Тому людей, які прагнули мудрості, стали називати філософами.

Дальший розвиток філософії пов’язаний з епохою європейського Середньовіччя, яка розвивала цінності християнського віровчення в поєднанні з античною філософією Греції та Риму. Згодом середньовічну філософію було критично переосмислено культурою Відродження (Ренесансу). А далі розпочався новий етап її розвитку в умовах Нового часу та епохи Просвітництва. У ХІХ ст. — на початку ХХ ст. філософське знання набуло своєї довершеної форми в межах німецької класичної філософії. А з ХХ ст. воно трансформувалось у так звані некласичні філософські напрями, до яких належали марксизм, емпіріокритицизм, «філософія життя», фрейдизм тощо. А ще пізніше з’явилися найновіші сучасні філософські концепції: екзистенціоналізм, феноменологія, неофрейдизм, філософський антропологізм, філософська герменевтика та ін.

Отже, становлення й розвиток поняття «філософія» здійснювалося впродовж тривалого історичного часу, коли виникали й вирішувались усе нові й нові проблеми пізнання довколишнього світу, формувалися ті чи ті картини світу. Філософські знання,

ідеї, учення зрештою сформували узагальнену систему знань про світ, метою якої стало пояснення законів і принципів навколишнього світу та практичне їх використання.

Філософія — це різновид світоглядних знань (їх найвищий теоретичний рівень) про буття людини, найсуттєвіші взаємовідносини з природою, суспільством і духовним життям у всіх його основних формах існування. Філософія раціональним способом прагне створити щонайбільш узагальнену картину світу й визначити в

7

ній місце людини (що збігається з основним завданням світогляду).

Для повнішого розуміння сутності філософії та її взаємозв’язку зі світоглядом докладніше проаналізуємо розвиток історичних різновидів світогляду. Світогляд є невід’ємною характеристикою людської свідомості. Кожна людина має свій світогляд, який відповідає на питання про її місце у світі та ставлення світу до людини. Завдяки цьому людство має можливість сформувати певну картину світу, здобути узагальнені знання про світобудову, загальну структуру, закономірності виникнення й розвитку Всесвіту, сенс життя (визначити, для чого воно існує).

У своїй основі світогляд має таку структуру: світовідчуття (емоційно-психологічний рівень), світосприйняття (певний досвід формування уявлень про світ з використанням наочних образів), світорозуміння (пізнавально-інтелектуальний рівень).

Сукупність знань людей про природу й соціальну реальність формує загальну картину світу, сукупність природничих знань створює наукову картину світу, а сукупність суспільних знань — соціально-історичну картину дійсності. Формування загальної картини світу — завдання всіх різновидів знання загалом і світогляду передусім. Функціонування світогляду має забезпечити ефективну пізнавально-орієнтаційну діяльність людини й стати духовним чинником у її соціально-практичній діяльності.

Світогляд — надзвичайно багатогранний феномен, і це обумовило проблему його класифікації. Залежно від критеріїв класифікації у світогляді виокремлюють такі типи: 1) за ступенем теоретичної «зрілості» — життєво-практичний та теоретичний; 2) за ступенем історичного розвитку світогляд поділяється на античний, середньовічний, сучасний; 3) за критеріями узагальненості — на індивідуальний, груповий і загальнолюдський; 4) за історичними типами світоглядможебути міфологічним, релігійним, філософським.

На ґрунті безпосереднього повсякденного досвіду як результат розв’язанняпроблем повсякденного життя стихійно формується жит- тєво-практичний світогляд (збігається з поняттям здорового глузду). Теоретичний світогляд є значно складнішим, він формує життєво важливі світоглядні проблеми й обґрунтовує варіанти їх практичного вирішення. Життєво-практичний і теоретичний типи світогляду формуються в просторі й часі, тобто розвиваються історично — індивідуальний світогляд змінюється впродовж життя окремої людини, а суспільний— еволюціонуєразомзрозвиткомсоціальноїспільноти.

8

Протягом формування людської цивілізації найвідомішими різновидами світогляду стали міфологія, релігія та філософія.

Міфологічний світогляд пов’язаний з культурою первісного суспільства. Він був конгломератом знань, відповідей на запитання про причини існування світу, причинно-наслідкові зв’язки у ньому, про живе й неживе, життя й смерть, добро й зло тощо. Особливого значення в ньому набули такі складні питання, як сенс життя, існування доброчинностей тощо.

Міфологічні знання зазвичай передавались усно з використанням специфічних знаків та символіки (сказання, перекази, ма-

гічні формули, заклинання). Концентрованим виразом міфологічного світогляду став міф як конкретний фрагмент світовідчуття, світосприйняття і світорозуміння. Міф містив у собі як фантастичну, так і реалістичну форми сприйняття довколишньої дійсності, поєднував людину й природу, наділяючи останню психологічними характеристиками людини (гілозоїзм). Водночас раціональний зміст міфу визначав його практичну значущість, міф не тільки пояснював світ, але й обов’язково містив практичні моделі діяльності та поведінки людини (практичні знання). Наприклад, міф давав практичні поради щодо захисту людей від зла, що існувало навкруги (хаос, вороги, хвороби).

З розвитком людської цивілізації розвивалася міфологічна свідомість (як окремої особи, так і суспільства загалом), вона автономізувалася, здобувала свободу, індивідуальність, у результаті чого відбувався розрив єдності людини й дійсності (природи та суспільства). Згодом міф перестав бути єдиною домінантною формою свідомості, він не зник повністю, а залишився у свідомості людини й дотепер існує в ній як потенційне бажання позараціонального єднання з довколишньою дійсністю.

Релігія сталанаступним історичним різновидом світогляду. Вона виростає на ґрунті міфологічного, але релігійний світогляд відрізняється насамперед тим, що поділяє світ на природний та надприродний. Міфологія не знає такого поділу. Крім того, міфологія незнаєрозділенняназнанняй віру. Релігіяж такий поділ декларує.

Особливістю релігії як різновиду світогляду є віра в існування надприродного абсолюту, з яким людина прагне встановити контакт (комунікацію) з метою здобуття гарантій щасливого життя та уникнення можливого зла.

9