Заключне слово

Тут я хотів би повернутися до самого початку своєї розповіді, до того місця, де я, закінчивши оповідання про роки своєї юності та своєї трудової діяльності, звернувся до думок, діяльності та досвіду останніх 12 років мого життя.

Я робив це відверто, в повну міру своїх можливостей, і буду почуватися цілком винагородженим, якщо мені вдалося викликати інтерес, виявив­шись корисним читачу, котрому дякую за його терпіння. Окресливши осно­вні контури мети для людства і, сподіваюсь, переконавши читача в їхній нагальній необхідності, я завершую і цю главу мого життя. Я повний рішу­чості й надалі не припиняти роздумів про людину, про її майбутнє, хоча не знаю ще, яким стане наступний період і як довго він триватиме. Моє най­більше бажання — зробити внесок — хоча б тією малою мірою, що доступна одній людині, — у відродження людського духу, бо без цього людська систе­ма опиниться в полоні понять або крайніх обставин, що погрожують неми­нучим знищенням. Але я вірю в людину і вірю в людську революцію, яка, нехай, через величезні жертви та страждання, приведе її до кінцевого трі­умфу.

Закінчити я хочу словом, яке рідко вживав на сторінках цієї книги, і слово це — любов. Мені пощастило жити вільною людиною, я залишався нею навіть у в'язниці, і помру теж вільним. Але це мало б небагато сенсу, якби я не був пов'язаний глибоким почуттям братерської любові з іншими представниками роду людського. Головне — людська особистість, вона важливіша за будь-які справи і будь-які ідеї, бо всі вони без людей нічого не означають. А головне в кожному з нас і в нашому житті — узи любові; адже тільки завдяки їм наше життя перестає бути стислим епізодом і набуває сенсу вічності.

__________________________________________________________________

Печчеи А. Человеческие качества // Впереди XXI век: перспективи, прогнозьі, футурология. Антология современной классической прогностики 1952—1999 / Аурелио Печчеи; сост. И.В. Бестужева-Лада. — М.: Асадетіа, 2000. — С. 407—422.